Коммуникационный процесс на предприятии

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………...

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ, СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ КОМУНІКАЦІЙ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

1.1. Сутність та види  комунікацій в діяльності організації………………

1.2. Комунікаційний процес в діяльності організації.…………………….

 

Розділ 2. АНАЛІЗ ПП “ЧАС-Н” ЯК СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

2.1. Кількісна та якісна  оцінка елементів системи управління  ПП «Час-Н»..................................................................................................................

2.2. Аналіз господарсько-фінансової діяльності ПП «Час-Н»…………..

3. Дослідження комунікацій в системі управління ПП «Час-Н»...........

 

Розділ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОМУНІКАЦІЙ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПП «Час-Н»

3.1. Оптимізація комунікаційного  процесу ПП «Час-Н».............................

3.2. Вдосконалення комунікаційного  процесу на ПП «Час-Н»…………...

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  дослідження. Наш час характеризується виникненням і розвитком нових комунікаційних технологій, різноманітністю комунікаційних процесів, що вимагає від майбутніх фахівців, діяльність яких протікає у сфері «людина-людина», готовності до діяльності в нових умовах: критичного сприймання дійсності, уваги до деталей, гнучкості мислення, витримки, толерантності, тактовності, вміння писати інформаційні тексти, вміння зацікавити й переконати співрозмовників тощо. Також однією з важливих умов є управління, адже воно в організації здійснюється через людей. Одним з найважливіших інструментів управління в руках документознавця-менеджера є інформація, що знаходиться в його розпорядженні. Використовуючи і передаючи цю інформацію, а також одержуючи зворотні сигнали, він організовує, керує і мотивує підлеглих. Багато що залежить від його здатності передавати інформацію так, щоб досягалося найкраще сприйняття даної інформації тим, кому вона призначена.

Комунікація пред'являє  вимоги до кожного з учасників  управлінської взаємодії. Так, кожний з учасників повинен володіти всіма або деякими здібностями: бачити, чути, відчувати, сприймати запах і смак. Ефективна комунікація вимагає від кожної із сторін певних навиків і умінь, а також наявності певного ступеня взаємного розуміння.

У процесі комунікації інформація передається від одного суб'єкта іншому. Суб'єктами можуть виступати окремі особи, групи і навіть цілі організації. В першому випадку комунікація носить міжособовий характер і здійснюється шляхом передачі ідей, фактів, думок, натяків, відчуттів або сприйнять, відчуттів і відносин від однієї особи іншому в усній або якій-небудь іншій формі (письмо, жести, поза, тон голосу, час передачі, недомовленість і т.п.) з метою отримання у відповідь бажаної реакції. 

          Ці питання лягли в основу  наукового дослідження. Теорія комунікації і комунікативні технології ХХ століття стали змістом багатьох робіт Г. Почепцова, соціологічний аспект комунікації розглядала В.П. Конецька, комунікацію в професійній діяльності досліджувала А.П. Панфілова, мовленнєву комунікацію – О.Я. Гойхман, Т.М. Надіїна, інформаційний підхід до документної комунікації, а також соціальну комунікацію досліджував А.В.Соколов, О.П.Єгоршин подав класифікацію факторів, які впливають на ефективність комунікацій, О.П.Хміль подав поділ комунікації за формою.

Багато зарубіжних вчених зробили вагомий внесок у розвиток комунікацій, теоретичні праці яких відкрили багато чого справді нового і цінного в способах комунікаційного  послуговування. Ними стали: Х. Лассвелл, який  запропонував модель за якою комунікація працює, розшукуючи відповіді на п’ять запитань – хто? що говорить? по якому каналу? кому? з яким результатом?  К. Шеннон і В. Вівер розглянули проблему проектування (технічний аспект) комунікаційної системи, яка б могла управляти будь-яким повідомленням, що посилає джерело,  В. Шремм дав нове визначення комунікації, назвавши її "розподілом орієнтації у напрямку набору інформаційних знаків", Д. Берло, який далі розвиває модель комунікаційного процесу, адресуючи певні проблеми, які впливають на точність у кодуванні/декодуванні, конструкції повідомлення та комунікаційним каналам, Д. Клеппер сформулював певні емпіричні узагальнення, які базувалися на дослідженнях,  що масова комунікація, як правило, не працює як необхідна і достатня причина ефектів аудиторії, а скоріш функціонує серед і завдяки зв'язку неперсональних факторів і впливів. Їхні роботи в подальшому помітно вплинули на дослідницьку діяльність теоретиків молодшого покоління.

Мета дослідження – розробити рекомендації щодо підвищення ефективності комунікаційних процесів для ПП «Час-Н».

          Для досягнення мети були поставлені  наступні завдання:

 – розкрити суть комунікації та її вплив на процес управління     підприємством;

• з’ясувати особливості комунікаційних процесів на сучасному етапі розвитку суспільства;
• основні фінансово - економічні показники діяльності ПП     «Час-Н»;

 – визначити   та проаналізувати способи передачі  інформації на  ПП     «Час-Н»;

– виявити недоліки в  комунікаційній системі фірми;

    – запропонувати методи покращення організації комунікаційних процесів на підприємстві.     

          Об’єктом дослідження є комунікаційні процеси.

Предметом дослідження – функціонування комунікаційних процесів на підприємстві «Час-Н».

У процесі дослідження  використано такі методи:

– метод аналізу та синтезу; 

– метод спостереження; 

– метод інтерв’ювання; 

– метод порівняння;

– метод узагальнення та класифікації.

Практичне значення дослідження. Показати комунікаційні процеси ми вирішили на прикладі ПП  «Час-Н». Саме в цій організації комунікації забезпечують 90% успіху фірми і являються невідємним атрибутом діяльності підприємства.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. У першому розділі зосереджено увагу на теоретичні аспекти комунікаційного процесу, зокрема висвітлено головні його елементи. Зосереджено також увагу на найновіші інформаційні системи, які використовують підприємства харчової промисловості.

У другому розділі проанализована финансово-економічна діяльність підприємства и показано безпосередню реалізацію видів, форм, методів комунікаційного процесу на ПП«Час-Н» через вертикальні, горизонтальні та діагональні комунікації, як в середині організації так і за її межами.

В третьему розділі висвітлено важливість неформального взаємо обміну інформацією для працівників  фірми, розглянуто інформаційні системи  підприємства і їх вплив на діяльність підприємства. І звисно запропоновані  заходи для улдосконалення технічного забеспечення коммунікаційного процесу ПП«Час-Н»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ, СУТНІСТЬ Ш ЗНАЧЕННЯ КОМУНІКАЦІЙ  В СИСТЕМІ УПРАВЛЯННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

1.1.Сутність  та види комунікацій в діяльності  організації

Як зазначає Соколов, комунікація – спілкування, передача інформації від людини до людини, специфічна форма взаємодії людей в процесах їх пізнавально-трудової діяльності, яка реалізується за допомогою мови. Він також зазначає, що комунікації – це різновидність взаємодії між суб’єктами, опосередкованого будь-яким об’єктом [15].

У своїх працях О.Я.Гойхман  та Т.М.Надіїна визначають комунікацію  як спосіб отримання інформації через  процес обміну її смисловими значеннями [16].

Згідно Г.Почепцова  комунікації – складний процес, який включає ряд взаємозв'язаних кроків, кожен з яких відіграє суттєву роль у забезпеченні розуміння і сприйняття інформації іншою особою. Найчастіше причиною низької ефективності комунікації є ігнорування факту, що комунікація - це обмін, в якому кожному належить активна роль. В процесі комунікації відправник складає повідомлення і передає його адресатові (утримувачеві) [18].

О.П.Конецька подає комунікацію  як обмін інформацією, її змістом, а  також різні форми зв’язків між  людьми, засновані на будь-яких стосунках, які спрямовані на досягнення цілей організації [9]. Це особлива форма впливу на співробітників підприємства та суб’єктів зовнішнього середовища. І, якщо вони реалізовані на високому професійному рівні, то їх ефективність в системі управління підприємством визначатиме якість управління підприємством визначатиме якість управлінських рішень.

Суттєвою ознакою комунікації  є нормативність – тобто не хаотичний обмін думками, рішеннями, а упорядкований, урегульований  процес, строго регламентований документами. В першу чергу нормативність розповсюджується на сферу трудового суспільства, судочинства, побуту. Наступною ознакою є стандартизація – дотримання етикету, поведінки [15].

У найширшому сенсі мета комунікацій на підприємстві – прийняття змін, вплив на діяльність таким чином, щоб досягти процвітання підприємства.

Існує дві основні  функції комунікації: інформаційна і особова. Перша здійснює процес руху інформації, друга - взаємодія  осіб. Ці дві функції найтіснішим чином пов'язані одна з одною. Взаємодія осіб в значній мірі здійснюється завдяки руху інформації, але повністю до інформаційних процесів не зводиться, тому що комунікація будується не тільки за фактом передачі і отримання інформації, але й індивідуальним інтерпретаціям.

Автори Гойхман О.Я. та Надіїна Т.М. виділяють наступні функції комунікації:

1. Пізнавальна – розповсюдження (комунікантом) або одержання реципієнтом  нових знань і вмінь;

2. Спонукальна – стимулювання  інших людей до будь яких  дій або одержати потрібні  стимули;

3. Експресивна – вираження або  придбання визначених переживань, емоцій [19].

В літературі розрізняють дві площини  комунікації: площина змісту і площина  зв’язків або стосунків, тобто загальне уявлення психології комунікацій.

Площина змісту належить до послання, яке подає відомості про становище речей чи про події; воно може бути важливим чи незначним і мати різне значення для одержувача і відправника.

До поняття змісту належить не тільки власне інформація, яка передається  від відправника (джерела) до одержувача у явній формі, а й метакомунікація. Поняття “метакомунікація” визначає те, що читається між рядками і складає істинний зміст комунікації, або корисне з погляду тіньового змісту відомостей. Так, дуже часто виникає ситуація, коли на звернення підприємства-виробника до споживача про пропонування їм якого-небудь товару або встановити ділові контакти, він отримує відповідь приблизно в такій формі: “Ми з задоволенням будемо користуватися вашим товаром і/або встановимо з вами ділові контакти, але через деякий час, коли ми будемо мати можливість”. Очевидно, споживач уже одержав аналогічне замовлення і витратив свої кошти або ж керівництво (керівник) помилилося у виборі партнера, в оцінці його виробничих можливостей. Метакомунікація відіграє важливу роль у комерційних переговорах і діловому листуванні, розробці комунікаційної стратегії.

При проведенні переговорів чи конференцій  потрібно намагатися використовувати  змістовну площину, щоб виключити  вплив симпатій і антипатій, оскільки часто голосують не за ту чи іншу пропозицію, а за того, хто її вносить, в результаті чого припускаються похибок у комунікації, оскільки використовуються різні підходи [41].

Як у закордонній, так і вітчизняній  економічній літературі немає повної розгорнутої класифікації комунікації. Французький економіст Б. Гурне  виділяє формальні (офіційні) комунікації, які створюються керівництвом організації, та неформальні, які встановлюються на засадах особистих стосунків в організації (Рис. 1.1.1).

Схема «Типізація комунікації  за Б. Гурне»

Комунікація

        Формальна                                                     Неформальна

          - усна;                                                                -непідтверджені

          - письмова.                                                         повідомлення та 

                                                                                               чутки;              

                                                                                              -менеджмент