Еволюція поглядів на побудову системи управління промисловим підприємством

На підприємстві організація побудування  бухгалтерського обліку має наступну структуру (рис.7.3.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 7.3Структура бухгалтерського  обліку.

Як видно з малюнку бухгалтерський облік представлений у двох видах: управлінський облік та фінансовий облік.

Управлінський облік – це облік  факторів, обставин та умов, які впливають  на виробничу та фінансову діяльність підприємства, з метоб надання інформації для прийняття управлінських рішень та перевірки ефективності виконання прийнятих рішень.

Фінансовий облік – це облік  фактичної величини майна, витрат та доходів, стану розрахунків і  зобов’язань.                                                                                               Основними функціями бухгалтерського  обліку можна зазначити наступні:

1. Інформаційна. Полягає в безперервному збиранні, опрацюванні, узагальненні, зберіганні, передаванні для потреб управління фактичних даних стосовно основних показників діяльності підприємства.
2. Аналітична. Полягає в оцінці (аналізі) досягнутих результатів та підсумків діяльності. Аналіз, як правило, проводиться спільно з іншими економічними службами.
3. Контрольна. Полягає в перевірці законності та доцільності господарських операцій, забезпеченні збереження коштів, їх ефективного використання.

Організація бухгалтерського обліку –це сукупність дій зі створення  цілісної системи бухгалтерського  обліку, підтримання та підвищення рівня її організованості, функціонування якої спрямоване на забезпечення інформаційних  потреб користувачів облікової інформації , включаючи вибір форм організації  та формування матеріального та інформаційного забезпечення облікового процесу. Організацію  бухгалтерського обліку можна визначити  також як науково обгрунтовану сукупність умов, за яких найбільш економно і раціонально здійснюється збір, обробка та зберігання бухгалтерської інформації з метою оперативного контролю за ефективним використанням майна підприємства та надання користувачам неупередженої інформації для прийняття управлінських рішень.

Основними передумовами раціональної організації обліку на підприємстві є наступні:

1. Урахування організаційної структури підприємства, особливостей застосування техніки та технології, організації виробництва.
2. Визначення характеру та обсягу інформації необхідної для обгрунтування оперативних, тактичних і стратегічних рішень.
3. Урахування законодавчих і нормативних актів щодо здійснення підприємницької діяльності та обліку й звітності.
4. Встановлення облікових взаємовідносин бухгалтерії з оперативно відокремленими підрозділами підприємства.

Організація бухгалтерського обліку складається з трьох взаємоповязаних етапів:

• методичного;
• технічного;
• організаційного.

Методичний етап – вибір системи  певних способів та прийомів, що дозволяють бухгалтерському обліку здійснювати  свої функції  (документація та інвентарізація, рахунок і подвійний запис, оцінка і калькуляція, баланс і звітність).

Технічний етап – вибір оптимальної  форми бухгалтерського обліку, що найбільш повно відповідає галузі та масштабу підприємства. Він полягає  у виборі спосбу оброблення облікових даних, розробленні переліку і форм облікових регістрів, встановленні порядку здійснення і перенесення записів в регістрах.

Організаційний етап – організація  роботи облікового апарату. Він містить  наступні складові:

• встановлення найбільш економної та ефективної системи обліку (централізована або децентралізована);
• визначення облікової структури облікового апарату;
• встановлення норм праці та часу, необхідного для виконання робіт, визначення оптимальної чисельності бухгалтерів;
• набір кадрів та їх навчання;
• організацію робочих місць бухгалтерів;
• встановлення належних інформаційних звязків між окремими підрозділами бухгалтерії;
• організацію матеріального, інформаційного та технічного забезпечення облікових працівників;
• мотивацію працівників бухгалтерії;
• організацію архіву бухгалтерських документів;
• організацію безпеки та захисту облікової інформації.

 

 

2. Цілі, функції та задачі управління фінансовою діяльністю. Система управління фінансами та фактори, що визначають її конфігурацію.

Діяльність будь-якого підприємства можна розглядати як систему надходження  грошових потоків у вигляді власних  та позикових коштів та їх розподілу  за напрямками використання з метою  забезпечення безперевного функціонування. Рух фінансових потоків на підприємстві здійснює фінансова служба, яку очолює фінансовий директор (зазвичай має статус віце-президенту компанії з фінансових питань). На сьогодняшній день роль фінансової служби в системі управління підприємством істосно зросла, що обумовлено наступними факторами:

• посилення конкуренції між підприємствами, що обумовлює необхідність постійного удосконалення технології виробництва та оновлення продукції (відповідні фінансові ресурси повинні бути акумульовані як за рахунок доходів підприємства, так і залучення коштів з фінансових ринків);
• нестабільність економічного розвитку, високі процентні ставки по кредитах, що вимагає прийняття оперативних рішень щодо управління фінансовими потоками;
• зміни у податковому законодавстві, що вимагає від фінансових менеджерів постійного пошуку шляхів оптимізації бази оподаткування та податкових платежів;
• розбіг між бухгалтерським та податковим обліком.

В процесі вирішення будь-яких фінансових цілей та задач менеджер має орієнтуватись  на досягнення основної мети діяльності підприємства – зростання його вартості.

Організаційне побудування  фінансової служби залежить від багатьох факторів, які відображають організаційну структуру підпримства в цілому, розмір підприємства, професіоналізм менеджерів тощо. Всі функції, які виконуються фінансовими службами, можна розділити на дві групи:

1. управління грошовими потоками;
2. облік та контроль за фінансовою діяльністю.

Підрозділи, які здійснюють управління грошовими потоками, мають підпорядковуватись казначею підприємства, а структури, які забезпечують облік та контроль, очолюються головним бухгалтером. На рис. 7.4 наведена типова схема організації служби на середніх та крупних підприємствах (зарубіжний досвід та досвід російських підприємств).

Організаційне побудування фінансової служби ускладнюється, кількість організаційних підрозділів зростає в залежності від розмірів підприємства та процесу  його зростання, розширення горизонту  планування діяльності підприємства, а також ступеня участі підприємства в капіталі інших підприємств. На крупних підприємствах фінансова  служба може бути виокремлена у фінансову дирекцію, яка містить ряд структурних підрозділів, що побудовані за функціональною ознакою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 7.4. Організація фінансової роботи на підприємстві.

 

 

В організації фінансової служби на підприємстві можна виділити три  головні ланки: фінансовий директор, казначей (скарбник) та головний бухгалтер, кожна з яких виконує конкретні функції.

Фінансовий директор, який як правило входить до ради директорів в корпораціях, відповідає за фінансове забезпечення підприємства. Він безпосередньо бере участь у розробці стратегічних цілей розвитку підприємства, впливає на прийняття важливих рішень на підприємстві, а також формує стратегічну фінансову політику. Фінансовий директор виконує наступні функції:

• участь у розробці стратегії підприємства;
• стратегічне планування фінансових потреб підприємства;
• розробка стратегії залучення капіталу на підприємство, оптимізація структури капіталу;
• формування дивідендної політики;
• фінансове обгрунтування та забезпечення фінансовими ресурсами реорганізаційних заходів;
• координація та контроль за діяльністю фінансових служб (відділів).

На крупних підприємствах фінансовому  директору безпосередньо підпорядковуються  казначей та головний бухгалтер, які відповідають за роботу підпорядкованих їм підрозділів. Головною задачею казначея та його служби виступає управління грошовими потоками підприємства. Казначейству доручається виконання наступних функцій:

• залучення капіталу на підприємство шляхом банківських кредитів та емісії цінних паперів;
• організація та розробка проспектів еміссії, взаємодії з андеррайтерами, депозитаріями та реєстроутримувачем;
• аналіз та оцінка інвестиційних проектів, фінансове управління інвестиціями;
• формування та управління портфелем цінних паперів;
• оцінка та страхування ризиків;
• проведення операцій з тимчасово вільними грошовими коштами та валютними цінностями.

Основна мета діяльності казначейства полягає в забезпеченні фінансової стійкості підприємства, залученні фінансових коштів та ефективному їх використанні.

Головний бухгалтер (контролер) відповідає за організацію бухгалтерського обліку та контролю та інформаційне забезпечення керівництва підприємства відомістю щодо фінансового стану підприємства. Служба контрою виконує наступні функції:

• організація бухгалтерського обліку та звітності;
• організація управлінського обліку та інформаційне забезпечення менеджерів підприємства для прийняття управлінських рішень;
• організація фінансового обліку та підготовка інформації щодо фінансового стану підприємства для власників підприємства, інвесторів, кредиторів та зовнішніх користувачів;
• розробка та реалізація облікової політики підприємства;
• організація внутрішнього контролю та аудиту за діяльністю структурних підрозділів підприємства, виявлення порушень та підготовка пропозицій з їх усунення;
• розробка перспективних, поточних та оперативних виробничих і фінансових бюджетів, контроль та аналіз їх виконання;
• управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, участь у розробці кредитної політики підприємства стосовно надання знижок споживачам в залежності від терміну оплати;
• податкове планування з метою оптимізації витрат та податкових платежів.

В залежності від розмірів підприємства служба контрою може бути представлена одним підрозділом (бухгалтерія), який виконує всі вищезазначені функції, або складатись з декількох функціональних підрозділів, кожний з яких відповідає за визначений обсяг роботи. Служба контрою повинна тісно взаємодіяти зі службою казначейства та іншими підрозділами підприємства в процесі надання їм необхідної інформації.

Рішення, які приймаються менеджерами з управління фінансовою діяльністю можна розділити на дві групи: рішення стосовно фінансування та рішення стосовно інвестицій.

Рішення стосовно фінансування спрямовані на вибір джерел фінансування та способів залучення фінансових ресурсів на підприємство. При цьому важливе значення мають аналіз, оцінка та вибір найбільш дешевих джерел фінансування підприємства, які підрозділяються на внутрішні та зовнішні (рис. 7.5)

Кожне із зазначених джерел фінансування має свої сильні та слабкі сторони. Найбільш дешевими традиційно вважаються внутрішні джерела -  амортизація  та прибуток. Однак, в процесі прийняття  рішень стосовно фінансування підприємства необхідно розглядати та оцінювати  альтернативні варіанти. Якщо існує  можливість залучити кошти з фінансового  ринку, вартість яких нижче, ніж рентабільність проектів, що здійснюються, то підприємство може отримати додатковий прибуток.

Інвестиційні рішення  пов’язані з проблемами розподілу фінансових джерел, що залучаються, за напрямками діяльності підприємства. Фінансовий менеджер повинен вибрати пріоритетні сфери вкладення капіталу, які мають забезпечити зростання вартості  капіталу підприємства (рис. 7.6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                          

 

Рис. 7.5. Джерела фінансування діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 7.6 Види інвестиційних рішень

 

На підприємстві фінансові менеджери  вирішують три основні задачі:

1. управління оборотними коштами;
2. формування кошторису капіталовкладень та визначення їх окупності;
3. визначення структури капіталу.

Управління оборотними коштами. Діяльність фінансових менеджерів у цьому напрямку має бути налаштована на забезпечення гарантії безперервної діяльності підприємства.

Формування кошторису  капіталовкладень. Фінансові менеджери мають визначати та вкладати кошти в проекти, які мають забезпечити умови для позитивного чистого грошового потоку, який підвищує вартість підприємства.