Еволюція поглядів на побудову системи управління промисловим підприємством

На мікрорівні окремих підприємств найбільшого значення набувають внутрішньоорганізаційні процеси управління, в яких при наявності узагальнення їх змістовних, організаційних та технологічних характеристик з іншими управлінськими процесами більш впливовою стає соціальна специфика виробничо-господарських організацій.

В середині організації  багатьма дослідниками виокремлюються такі процеси управління як реалізація функцій управління, прийняття рішень, організаційні комунікації, нововведення та зростання організації (підприємства). Кожний з цих процесів можна охарактеризувати з різних боків (організаційного, технологічного, змістовного). У кожному процесі можна виокремити організаціно-адміністративні, інформаційні та соціально-психологічні аспекти, які розглядаються відповідними областями знань та розділами науки управління. Разом з цим організаційні процеси нововведень на підприємстві та його зростання власно не відносяться до процесів управління, а процеси комунікацій виконують не тільки управлінську, а й більш широку функцію.

Отже в практиці виокремлюються як основні два підходи  стосовно аналізу процесів управління – це функціональний підхід та підхід з позиції прийняття управлінських рішень. Виокремлення функцій управління та етапів процесу прийняття рішень – два основних процеси управління, які взаємно доповнюють одне одного, але переважні в різних умовах та при рішенні різних задач управління.

Під функцією управління розуміється спеціалізована частина регулярної організаційної діяльності управлінського характеру, що відрізняється однорідністю цілей та дій стосовно певних об’єктів. Найбільш розповсюдженою є точка зору, відповідно до якої всі функції управління поділяються на дві групи:

1. Загальні – планування, організація, мотивація, контроль, координація.
2. Спеціальні (функціональні аспекти) – дослідження та розробки, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, збут, фінанси, маркетинг тощо.

На відміну  від загальних функцій спеціальні являють собою види виробничо-господарської  діяльності, кожний з яких може стати  об’єктом реалізації загальних функцій  управління (планування, організація  і т.і.). Для виконання загальних та спеціальних функцій управління в апараті управління створюються спеціалізовані служби та підрозділи.

Практична реалізація функцій управління на конкретному  економічному об’єкті пов’язана  з виконанням задач, які має вирішувати відповідний аппарат управління. В літературі їх визначають як службові задачі або як функції-задачі апарата управління. В залежності від особливостей об’єкта, поруч із загальними функціями управління в цілому, можуть виокремлюватись функції-задачі окремих ланок апарату:

• технічна підготовка виробництва;
• різні види обслуговування;
• контроль якості продукції.

Єдність процесу і структури  управління виражається у взаємопроникненні функцій управління та функцій-задач управління, що вирішуються в управлінському апараті: виконання кожної функції-задачі передбачає здійснення всіх функцій управління, будучи, в свою чергу, засобом їх реалізації.

Якщо порівнювати  два вищезазначених підходи, то в  цілому функціональний підхід до процесів управління з їх наступним розподілом на роботи, операції тощо дозволяє досить повно описати важливі сторони  процесу управління. В умовах застосування традиційних статичних організаційних структур (лінійно-функціональна, лінійно-штабна), а також в стабільних умовах управління вказаний підхід дозволяє  успішно вирішувати досить багато організаційних проблем. Однак в сучасних умовах все більш проявляються його слабкі сторони.

Головна з них  полягає в тому, що розподіл процесів на функції не розкриває механізмів їх інтеграції. Наприклад, який характер мають зв’язки різних функцій, послідовність  та пріоритет їх здійснення, як вони підпорядковуються досягнення кінцевих результатів? Як у функціональних процесах відобразити мінливість та зростання організацій, механізми їх адаптації до зовнішнього середовища, вплив процесів управлін6я на поведінку підприємства?

Підхід з позицій  прийняття рішень орієнтовано саме на відображення інтегрованості та адаптивності процесів управління. Він спрямований  на взаємов’язок всього циклу управління водночас з підпорядкуванням його кінцевим цілям (діагностика проблеми, формулювання цілей); уточнює ролі та взаємозв’язок керівників, спеціалістів, виконавців в процесі виробітки управлінських воздействий; створює основу для виявлення раціональних сфер застосування системного аналізу. Процес прийняття рішень за своєю структурою пов’язаний з процесами рішення проблем і творчого мислення. Це створює основну для розглядання підприємства як “приладу” для системи, здатної до навчання, що особливо актуально при розгляданні адаптованих, гнучких організаційних форм, налаштованих на управління в динамічних та складних умовах зовнішнього середовища. Одночасно функціональний підхід є досить ефективним в процесі розробки форм раціоналізації регламентованих, рутинних операцій в процесі управління.

Слід підкреслити, що функціональний підхід та підхід з точки зору процеса прийняття рішень не протирічять одне одному. Вся велика складна сукупних управлінських дій – на будь-якому рівні і в будь-якій системі – може бути зведена до обмеженого переліку відносно строго локалізованих функцій, які утворюють замкнутий цикл управління:

• прийняття управлінського рішення;
• реалізація прийнятого рішення;
• контроль.

Цікаво, що практично  всі дослідники розділяють таку думку  відносно складу управлінського циклу, однак стосовно лише технологій управління, які не пов’язують з його функціями.

Кожна з функцій  управління може бути підвержена диференціації. В таблиці 3.1 представлений один з можливих варіантів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1

Класифікація  функцій управління

Стадії управління	Функції управління
Прийняття управлінського рішення	Прогнозування Планування
Реалізація прийнятого рішення	Організація Координація та регулювання Активізація та стимулювання
Контроль	Облік Аналіз

 

 

 

3. Методи аналізу функціонально-технологічних зв’язків в системі управління.

Обгрунтований та раціональний розподіл між ланками апарата управління відповідальності за досягнення поставлених цілей і необхідних для цього повноважень стає можливим тільки при одночасному упорядкуванні функціональних та інформаційних взаємодій у процесах прийняття рішень, тобто стосовно до найбільш ефективної технології управління. Тому стає об’єктивно необхідним проведення дослідження, аналізу та приведення у відповідность відносно організаційних вимог функціонально-технологічних зв’язків в системі управління. Аналіз вказаних зв’язків проводиться незалежно від того, чи відбуваються паралельно процеси реорганізації структури з освоєнням нової технології, чи ні.

Виходячи з  принципів системного підходу до управління і з урахуванням досвіду  проектування, найбільш універсальною  є наступна методична схема виконання  аналітичних робіт (рис.3.1)

Об’єктом дослідження  виступає діюча система управління, а у випадку проектування нового підприємства, змодельований у результаті вивчення відомих систем управління пропотип.

У першому випадку  аналіз здійснюється на основі спостережнь, спеціальних досліджень, анкетування працівників відповідного апарату управління, у другому – на основі співставлень, експертного аналізу, узагальнень.

Першим етапом аналізу є визначення необхідних результатів управлінської роботи. Вони, з одного боку обумовлені задачами управління, з іншого – витікають з потреб виробництва. Це слугує достатнім підгрунтям для оцінки целесообразності отримання кожного результату. Одночасно результати управління відображуються або в документах або в змінах стану виробничої системи, що дозволяє їх об’єктивно спостерігати, оцінювати та враховувати. Порявняння переліку фактично отримуваних результатів та результатів, що неохідно отримати відповідно досистеми цілей результатів дозволяє визначити деякі загальні організаційні проблеми.

Наступним етапом аналізу є виявлення та оцінка номенклатури робіт, які мають бути виконані для отримання потрібних результатів. Даний етап реалізується за допомогою балансу документації. Розглядаючи кожний документ як вхід або вихід управлінського процесу, легко відстежити та зафіксувати практично всі основні роботи в апараті управління.

В залежності від  складності документу або виробничого  результату, який у ньому зафіксовано, процес його створення може бути достатньо  складним і включати різнорідні у  технологічному відношенні роботи. (возможно описание документограмм).

Перелік та систематизація номенклатури всіх робіт, які виконуються  в апараті управління, ще не забепезпечує достатньо повного та строгого опису технології управління. Для ефективної організації виконання сукупності управлінських функцій необхідно розраховувати баланси завантаження всіх вузлів переробки інформації та визначити найбільш раціональну послідовність робіт з урахуванням можливих термінів отримання кожного результату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Методична  схема проведення аналізу організації  управління.

 

Для управлінських  функцій, які включають невелику кількість робіт, які виконуються, як правило, послідовно, аналіз їх синхронності виконується за допомогою графіків Ганта. Однак багато управлінських функцій і навіть їх елементів включають велику кількість робіт, що виконуються звичайно параллельно або паралельно-послідовно. При цьому вимоги синхронізації робіт можуть призвести до корегування логічної послідовності робіт, яка обумовлюється змістом робіт, перерозподілм робіт між підрозділами-співвиконавцями, змінами маршрутів руху документації. Звичайно, що всі ці зміни повинні находити відображення в процесі аналізу фактичної технології управління.

Синхронізація складних функцій здійснюється за допомогою аналізу мережевих (сітьових) моделей, які на відміну від графіків Ганта відображають не тільки змістовну структуру функцій управління, а і послідовність робіт, що виконуються паралельно, у часі.

Тому третім етапом аналізу  побудування мережевої моделі послідовності та взаємодії результатів робіт.

Заключним етапом аналізу є розробка та оцінка зведених документів, що містять характеристики, які необхідні для аналізу технологічного процесу виконання кожної управлінської функції. У практиці для реалізації цієї цілі виокристовуються зведені карти технологічних маршрутів виконання управлінської функції. Зміст та структура таких карт можуть відрізнятись в залежності від конкретних цілей та об’єкта аналізу.

Далі можливо  додати методів технології управління (системний підхід, комплексний підхід, моделювання, експерементування та ін.).