Художні порівняння

значення порівняння, напр.: Leben wie die Made im Speck; wie ein

Hund; wie Katze und Hund, тобто  саме слово „leben“ не має значення

„добре, погано, у сварці“. Ми можемо назвати це статичною ознакою в

основі порівняння.

Тип 2. Компаратор може сам визначати семантичне значення,

напр.: stumm wie ein Fisch – wie ein Fisch; schlau wie ein Fuchs – wie

ein Fuchs, причому останні мають назву „скорочені порівняння“.

Тип 3. Для одного й того ж компаратора існують  кілька мож-

ливих варіантів  основи порівняння, залежно від яких і змінюється

значення всієї порівняльної конструкції. У таких випадках йдеться

про динамічну ознаку в основі порівняння: glatt wie ein Aal; dünn

wie ein Aal; sich winden wie ein Aal.

Тип 4. У ряді порівнянь  компаратор служить лише для підси-

лення емоційної  значущості вислову, напр.: wie ein Otter stinken;wie ein

Bär schnarchen.

Порівняння типу sich vor jmd. fürchten wie der Hirsch vor dem

Schuss // wie ein Affe auf dem Schleifstein sitzen називаються

„простими порівняннями“, незважаючи на те, що в порівняльній

частині говориться про об’єкт та його якості, оскільки відносини

тут, згідно з ідеями Г. Пермякова [4, c. 215], побудовані в такий

самий спосіб, як і  в простих порівняннях – між  об’єктом порів-

няння та певними  якостями, діяльністю, обставиною. Ш. Фельдеш,

досліджуючи базовий матеріал компаративних фразеологізмів [12,

c. 27], стверджував, що зв’язки можуть мати різний ступінь стабіль-

ності. Можна сказати  як stark wie ein Bär, так і stark wie ein Büffel.

З точки зору вмотивованості розрізняють вмотивованість

першого ступеня (glatt wie ein Aal sein), частково мотивовані (dastehen

wie der Ochse vor dem neuen Tor), немотивовані (saufen wie eine Kuh)та порівняння, мотивацію яких неможливо встановити (hier zieht es

wie Hechtsuppe).

Щодо прагматичного впливу, порівняння можуть базуватися на

основі раціонального  та метафоричного змісту. С. Краль та Й. Курц

[14] у праці “Kleines Wörterbuch der Stilkunde” називають їх

предметними та образними.

За частотою вживання та поширенням порівняння поділя-

ються на узуальні (традиційні, стійкі, загальновживані), індивідуальні

(оказіональні, авторські)  та латентні (приховані).

1) Узуальні порівняння  стали об’єктом лінгвістичних  дослі-

джень під різними назвами. Так, вчені І. Чернишова, В. Флейшер та

Г. Шаде визначають їх як “компаративні фразеологізми”, тоді як

К. Пільц, Х. Бурґер, Р. Хесскі використовують для них термін

“фразеологічні  порівняння”. У порівняннях цього  типу відтворю-

ються загальноприйняті уявлення, традиційна репрезентація  мовної

картини світу певного угруповання. Під час коментування текстів

слід звертати увагу  на цей тип порівнянь, по-перше, через  їх часте

використання в  текстах, по-друге, тому, що саме в літературних

текстах важливо  знати, йде мова про порівняння індивідуального

авторського творення чи про вживаний фразеологізм.

2) Індивідуальні  (узуальні, авторські) порівняння  зустрічаються

найчастіше у художній прозі, в поезії. Їх головна відмінність  – вико-

ристання лише в одному контексті й ситуаційна вмотивованість. Зі-

ставляючи загальновживані  та авторські порівняння, можна сказати, що

перші мають об’єктивніший  характер та є знаками мови, а  другі во-

лодіють сильнішою  емоційністю та належать до одиниць  мовлення.

3) Латентними порівняння  стають у той момент, коли сам  акт

порівнювання вже  не може відбуватися, тому що другу  та третю

складові частини (компаратор, основу порівняння) важко  відрізнити.

Ідіоматичні порівняння виконують часто функцію підси-лення

дієслова. Стосовно іменників та прикметників, – вони можуть бути

еквівалентними прикметникам/прислівникам, які демонструють

високий ступінь  або велику кількість, дуже добру  або дуже погану

оцінку, наприклад:

Er hat ein Gedächtnis wie ein Elefant – er hat ein sehr gutes Gedächtnis.

За стилістичним характером розрізняють сатиричні, поетичніта нейтральні порівняння. Сатиричні порівняння можна поділити

умовно на групу  з негативним емоційним забарвленням, яка харак-

теризується використанням  негативно забарвленої лексики. Деколи це

звичайні слова, що утворюють стилістично нейтрально забарв-

лений вираз, який все-таки виступає сатиричним порівнянням.

Другій групі властивий  доброзичливий гумор. Так, Г. Бурґер демон-

струє ряд сатиричних порівнянь, які служать лише для  гіперболічно-

жартівливого підсилення дієслова angeben: wie zehn nackte Affen /

wie eine Tüte Bienen / wie eine offene Brause / wie ein Sack Flöhe / wie

ein nackter Fürst / wie ein ganzer Waggon nackter Oberlehrer / wie zehn

Sack Seife / wie zehn nackte Wilde [9].

Поетичні порівняння надають літературному твору  своєрідне

романтично-чуттєве  забарвлення. Нейтральні порівняння відігра-

ють, як правило, граматично або змістовно важливу роль у  реченні.

Процес порівнювання можна зустріти серед граматичних  явищ

(яскравим прикладом  цього є ступені порівняння  прикметників та

прислівників). В  усному мовленні нейтральні порівняння використо-

вуються для унаочнювального  донесення інформації про розмір, вагу,

колір, якість матеріалу, звукові ознаки тощо предмета, який обгово-

рюється. Нейтральні порівняння є буквальними й несуть інформацію,

що сприймається всіма реципієнтами однозначно. Явище порівнюван-ня

досліджувалося здебільшого щодо компаративних конструкцій або

граматичних порівнянь, функцією яких є визначення міри ознаки, на-

явної в даному предметі відносно такої ж ознаки в інших  предметах.

На синтаксичному  рівні розглядалися підрядні порівняльні

речення німецької  мови, можливі типи яких детально дослідила

Г. Берґерова [7]. Структурно-семантичний  опис складнопідрядних

порівняльних речень сучасної української мови подається в дисер-

тації М.С. Заоборної [1]; О. Молчко здійснює контрастивний  аналіз

семантики та структури  поетичного порівняння на матеріалі  англій-

ської та української  мов [3]. С. Ганеманн запропонувала типологію

можливих порівняльних структур із часткою за синтаксичними  та

семантичними аспектами [13].

У працях, що досліджують структурно-семантичні особливості

метафор та КФО з  компонентами-зоонімами, зазначалося, що згадані

одиниці можуть вживатися  для позначення дії та стану, залишаючись

при цьому яскраво  вираженими оцінними елементами системи

мовлення. І.З. Іскандерова провела семантичний аналіз порівнянь,

застосувавши теорію валентності, і встановила закономірностізаповнення позицій компонентів та розглянула роль порівняльних

конструкцій у реалізації основних категорій тексту [2].

Дослідження М. Турмаїр [19] проводилися на прагматичному

рівні. Вчена описує передусім функції порівнянь, тобто мовну дію

“порівнювання”, бере до уваги прагматичні та текстуальні  аспекти.

Отже, по-різному  підходячи до дослідження художніх порів-

нянь, мовознавці підтвердили, що результатом когнітивно-семан-

тичного процесу  порівнювання є встановлення ідентичності, подіб-

ності або неподібності стосовно основи порівняння. Головною

умовою даного процесу  є наявність щонайменше трьох  складових

частин. Когнітивна функція порівнянь з точки  зору структуралізму та

мовного аналізу  передбачає синтагматичну спорідненість  кон-

текстів щодо логічної, культурної та ситуативної сфер.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Заоборна М.С.  Складнопідрядні речення в сучасній  українській мові.

Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01. – Х., 1997. – 18 с.

2. Искандерова И.З.  Семантико-структурная характеристика  сравнительных

конструкций немецкого  языка: Автореф. дис… канд. филол. наук:

10.02.04. – М., 1982. –  16 с.

3. Молчко О.О. Семантика та структура поетичного порівняння (спроба

контрастивного аналізу  на матеріалі української та англійської мов) //

Іноземна філологія: Укр. наук. зб. – Л., 2001. – Вип. 112. – С. 293-297.

4. Пермяков Г.Л.  Основы структурной паремиологии. – М.: Русский язык,

1988. – 215 с.

5. Ройзензон Л.И.  Лекции по русской фразеологии.  – Самарканд, 1973. – 223 с.

6. Шаповалова Н.П.  Функціонально-семантичний статус  порівняльних

конструцій у сучасній українській мові: Автореф. дис…канд. філол.

наук: 10.02.02. – Дніпропетровськ, 1986. – 16 с.

7. Bergerova H. Vergleichssätze in der deutschen Gegenwartssprache. –

Frankfurt am Main: Peter Lang, 1997. – 162 S.

8. Black M. Die Metapher: Anselm Haverkamp /Theorie der Metapher/. –

2. Aufl. – Darmstadt: Wissenschaftliche Buchges., 1996. – 512 S.

9. Burger H.: Idiomatik des Deutschen. – Tübingen: Niemeyer, 1973. – 117 S.

10. Dietmar R. Fabeln, Parabeln und Gleichnisse. – München; Wien; Zürich,

1995. – 370 S.

11. Elm T., Hiebel H. Die Parabel. Parabolische Formen in der deutschen

Dichtung des 20 Jahrhunderts. – Frankfurt am Main, 1986. – 380 S.

12. Földes C., Kühnert H. Hand- und Übungsbuch zur deutschen Phraseo-logie.

– Budapest: Tankönyvkiado, 1992. – 146 S.

13. Hahnemann S. Vergleiche im Vergleich: Zur Syntax und Semantik ausge-wählter Vergleichsstrukturen mit „als“ und „wie“ im Deutschen. –

Tübingen: Niemeyer, 1999. –  252 S.

14. Krahl S., Kurz J. Kleines Wörterbuch der Stilkunde. – Leipzig, 1989. – 345 S.

15. Kühne J. Das Gleichnis. Studien zur inneren Form von Robert Musils Roman

„Der Mann ohne Eigenschaften“. – Tübingen: Niemayer, 1968. – 202 S.

16. Richards I.A. Die Metapher // Theorie der Metapher / A. Haverkamp (Hrsg.). –

2. Aufl. – Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1996. – S. 185-195.

17. Riesel E., Schendels E. Deutsche Stilistik. – К.: Молодь, 1981. – 528 с.

18. Seidler H. Allgemeine Stilistik. – Göttingen: Vanderhoeck & Ruprecht,

1963. – 358 S.

19. Thurmair M. Vergleiche und Vergleichen. Eine Studie zur Form und Funktion der

Vergleichsstrukturen im Deutschen. – Tübingen: Niemeyer, 2001. – 319 S.

20. Weinrich H. Semantik der kühnen Metapher // Deutsche Vierteljahresschrift für

Literaturwissenschaft und Geistesgeschichte. – 1963. – Nr. 37. – S. 325-

344.

21. Wunderlich D. Vergleichssätze // Generative Grammar in 
 
 
 
 
 

Порівняння  як засіб художньої  образності 
в іспанських прислів’ях та приказках

Порівняння  – це засіб художньої образності і є одним із видів тропів, що полягає у зіставленні одного предмета або явища з іншим  для того, щоб глибше розкрити, яскравіше  змалювати його.

Тому, ми обрали предметом та метою дослідження присутність порівняння у пареміях, акцентуючи увагу на прислів’ях та приказках з анімалістичним компонентом.

В лінгвістичній  літературі подано різні типи порівняння у прислів’ях та приказках. Серед них (за класифікацією Елени Олівера Сото [1]):

а) порівняння між «особами» і «предметами»: La olla y la mujer, reposadas han de ser (Пательня та жінка, спокійними мають бути). У цьому порівнянні присутнє поєднання термінів, які пов’язують жінку з кухнею. Parientes y trastos viejos, pocos y lejos (Родичів та старих меблів, мало і далеко) – старі меблі та родичі, такі як двоюрідні брати, племінники і т.д., що критикуються в іспанських пареміях досить часто, порівнюються між собою, так як вважаються чимось непотрібним [1, 201].