Ризик аналізу,як кількісна оцінка небезпек

Зміст

Вступ

1.Ризик як оцінка небезпеки.  Методи оцінки ризику

2.Категорії серйозності  небезпек. Рівні ймовірності небезпек

3.Управління ризиком 

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди – це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті. Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Людська практика свідчить, що будь-яка діяльність є потенційно небезпечною. Для людини завжди існує  ризик небезпеки. Ризик можна  уявити як поєднання ймовірності  події з певними небажаними наслідками: вихід з ладу обладнання, травмування, захворювання, загибель людей, матеріальні  втрати тощо. Варто зазначити, що кількість  ризиків небезпек щодо загибелі людей  як у всьому світі, так і в Україні  зростає.

Оцінка допустимого ступеня  ризику людини в розвинутих країнах  вважається індивідуальним ризиком, який дорівнює 10~6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10~4 на рік. На сьогодні розроблена й існує  концепція прийнятого (допустимого) ризику, сутність якої полягає у  прагненні забезпечити такий  ступінь безпеки, яку сприймає суспільство  у цей час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Ризик як оцінка небезпеки. Методи оцінки ризику

Ризик — це усвідомлена кількісна оцінка ймовірності виникнення події з певними небажаними наслідками.

Аналіз  ризику — це систематичне використання інформації про ризик, порівняння його з прийнятним ризиком, обґрунтування раціональних заходів захисту.

Допустимий  ризик — це ризик, який у конкретній ситуації вважається допустимим до рівня, прийнятого у суспільстві, виходячи з економічних і соціальних чинників.

Прийнятний  ризик — це ризик, який не перевищує на території об'єкта підвищеної небезпеки або за її межами гранично допустимого рівня.

Оцінка  ступеня ризику — це кількісна оцінка впливу будь-якої небезпеки.

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n/N

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику - максимальну кількість подій  у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити  люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів господарської  діяльності тощо.

Оцінка  ризику може здійснюватися різними  методами:

1. Інженерний. Базується на використанні теорії надійності матеріалів та передбачає виявлення можливих шляхів виникнення відмов на об'єктах з розрахунком імовірності їх виникнення. При цьому ризик може оцінюватися не тільки за нормальних умов безаварійної експлуатації об'єктів, але й у разі виникнення аварійної ситуації.

2. Експертний. Полягає в проведенні оцінки ризику з залученням експертів (спеціалістів) у тій чи іншій галузі.

 

3.Статистичний. Дозволяє проводити оцінку ризику небезпеки за допомогою інформаційного матеріалу (звіти про небезпечні ситуації, які траплялися на досліджуваному об'єкті).

4. Аналоговий. Базується на використанні та порівнянні небезпек і факторів ризику, які відбувалися в подібних умовах та ситуаціях.

5.Соціологічний. Здійснюється з метою експертної оцінки можливого виникнення ризику у працівників певних професій, спеціальностей, груп населення.

Важливу роль в управлінні ризиком відіграє так званий людський чинник.

Людський  чинник — це причини ризику, що пов'язані з помилкою людини у середовищі, де відбувається її діяльність. Він включає різнобічні елементи. Серед них: поведінка людини та її працездатність, проектування, улаштування засобів виробництва на робочому місці; прийняття рішень на виконання виробничого завдання та інші елементи. Здебільшого причиною аварій, катастроф, нещасних випадків є людський чинник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Категорії серйозності  небезпек. Рівні ймовірності небезпек.

Категорії серйозності небезпеки встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов. Використання категорій серйозності небезпеки дуже корисно для визначення відносної важливості використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності, коли вона застосовується для певних умов чи пошкоджень системи. Наприклад, ситуації, які належать до категорії (катастрофічні небезпеки), потребують більшої уваги, ніж віднесені до категорії IV (незначні небезпеки).

Категорії серйозності небезпек

Вид              Категорія          Опис нещасного випадку

        Катастрофічна I           Смерть зруйнування системи

 Критична          II           Серйозна травма, стійке захворювання,

                                                  суттєве пошкодження у системі

Гранична          III           Незначна травма, короткочасне

                                                  захворювання, пошкодження у системі

Незначна          IV            Менш значні, ніж у категорії III, травми,

                                                    захворювання, пошкодження у системі

 

 

Рівні ймовірності небезпек є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком не усунутої або непідконтрольної небезпеки.

Рівні ймовірності небезпеки

 

Вид       Рівень            Опис наслідків

Часта          A            Велика ймовірність того, що відбудеться

Можлива   B             Може трапитись декілька разів за життєвий цикл

Випадкова   C            Іноді може відбутися за життєвий цикл

Віддалена   D            Малоймовірна, але можлива подія

                                          протягом життєвого циклу

Неймовірна   E            Настільки ймовірна, що можна припустити,

                                          що така небезпека не відбудеться

 

Базуючись на вищій імовірності  небезпеки будь-якої системи, можна  дійти висновку щодо специфічних  видів діяльності людей. Тому, використовуючи водночас методики визначення серйозності  і ймовірності небезпеки, можна  визначити, вивчити небезпеки, віднести їх до певного класу і вирішити їх, виходячи з серйозності небезпеки, потенційно ймовірних наслідків  та ймовірності, що такі наслідки будуть мати місце.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Управління ризиком 

 

Управління  ризиком — це процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику. Мета управління ризиком — завчасне передбачення (прогнозування) ризику, виявлення чинників, що впливають на ситуацію, вживання відповідних заходів щодо їхнього відповідного впливу.

Управління ризиком —  це інтерактивний процес з чітко  визначеними етапами:

• Виявлення та ідентифікація  небезпек (ситуацій), які можуть призвести  до небажаних результатів.

• Аналіз і оцінка ризику небезпек (визначається ймовірність  та рівень ризику).

• Моніторинг і прогнозування  розвитку небезпек.

• Оцінка можливих наслідків  небезпек.

• Розробка заходів і  засобів щодо мінімізації наслідків  небезпеки.

Загалом усі ці етапи можна  охарактеризувати як процес розробки й обґрунтування оптимальних  програм діяльності" покликаних ефективно реалізувати рішення  у сфері забезпечення безпеки.

 

 

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності  є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб  вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний  проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити  повністю, необхідно знизити ймовірність  ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти  цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шляхами, наприклад, є:

- повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

- заміна небезпечних операцій іншими -  менш небезпечними;

- удосконалення технічних систем та об’єктів;

- розробка та використання спеціальних засобів захисту;

- заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і  тому чисто заздалегідь важко  сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищення рівня безпеки  завжди використовується комплекс цих  заходів та засобів. Для того щоб  надати перевагу конкретним заходам  та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи Ти засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх випровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

Вище було показано, що жодна  система чи операція не гарантує абсолютної безпеки. Та все ж доки ми не маємо 100% безпеки, ми намагаємося, наскільки  це можливо, наблизитися до цієї мети. З плином часу різні заходи та методи, які використовуються для вирішення  відповідних задач, удосконалюються, збільшуючи наші можливості у дослідженні  систем, визначенні небезпек, виключенні або контролі за цими небезпеками, зниженні ризику до прийнятного рівня при  роботі з цими системами. Аналіз небезпек починають з попереднього дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Потім, при необхідності, дослідження можуть бути поглиблені і може бути виконаний детальний  якісний аналіз. Методи цих аналізів та прийоми, які використовуються при  їх виконанні, відомі під різними  назвами. Нижче наведені основні  з цих загальних інструментів.

Типи  аналізу управління ризиком:

- попередній аналіз небезпек (ПАН);

- системний аналіз небезпек (САН);

- підсистемний аналіз небезпек (ПСАН);

- аналіз небезпеки робіт та обслуговування (А ПРО).

Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

- аналіз пошкоджень та викликаного ними ефекту (АПВЕ);

- аналіз дерева помилок (АДП);

- аналіз ризику помилок (АРП);

- прорахунки менеджменту та дерево ризику (ПМДР);

- аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ);

- аналіз поетапного наближення (АПН);

- програмний аналіз небезпек (ПрАН);

- аналіз загальних причин поломки (АЗПП);

- причинно-наслідковий аналіз (ПНА);

- аналіз дерева подій (АДПд)

 

Попередній  аналіз небезпек – це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек.

ПАН звичайно виконується у такому порядку:

- вивчають технічні характеристики об’єкта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, матеріали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості;

- визначають закони, стандарти, правила, дія яких розповсюджується на даний об’єкт, систему чи процес;

- перевіряють технічну документацію на відповідність її законам, правилам, принципам і нормам безпеки;

 - складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіковані джерела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинники, що викликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявлені недоліки.

Проведення ПАН може бути спрощено і формалізовано завдяки  використанню матриці попередньої  небезпеки, спеціальних анкет списків  і таблиць.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

У наукових дослідженнях управління ризиком визначається як системне регулярне  дослідження виникнення ймовірних  ризиків, які загрожують людині, майну, інтересам, діяльності. Дослідження  ризику дозволяє заздалегідь передбачати  певні тенденції розвитку небезпек, допустимості параметрів їхнього впливу на людину, навколишнє середовище. Зрештою, як зазначають окремі автори, врахування ризику повинно стати невід'ємною  складовою всіх сфер життя людини. У словнику ризик визначається як "можливість небезпеки". Людина, якій від народження властивий інстинкт самозбереження, зазвичай схильна уникати  ризику залежно від виховання, умов життя, світогляду, досвіду, інформованості, але абсолютна безпека не може бути гарантована жодному індивідууму.