Історія розвитку економічного аналізу як науки

     Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

     Закарпатський Державний Університет

     Факультет економіки та туризму

Кафедра обліку і аудиту  
 

Реєстраційний номер________________

Дата  реєстрації „____” ______________ 

Попович І. І.

Студента V курсу

Заочної форми навчання 
 
 
 
 
 

Курсова робота

З дисципліни  „ Організація і методика економічного аналізу”

  На  тему „Історія розвитку економічного аналізу як науки” 
 
 

науковий  керівник

ст. викл. Макарович В. К. 

Допущено до захисту

Дата „ ___” ________

Підпис ____________ 
 
 

Ужгород,2011 

Робота захищена „ _____”_______2011р. з оцінкою „________”

Підписи членів комісії ____________________________________ 
 

 

       

План 
 
 

      Вступ

1. Зародження економічного аналізу як науки
2. Економічний аналіз у соціалістичному суспільстві
3. Становлення і розвиток економічного аналізу в Україні.

Висновки

Список  використаної літератури

Додатки

 

Вступ 

      Історія розвитку економічного аналізу - це історія  розвитку понять і концепцій аналізу, еволюція тієї особливої мови, якою ми намагаємось описувати одну із сторін багатоманітної і невичерпної дійсності. Чергове поняття і категорія з'являлись тоді, коли для цього назрівала необхідність. Розгляд цих категорій в еволюційному русі та в обмежених контекстах, напевне, краще за все послужить їх розкриттю і засвоєнню.

      Економічний аналіз в історичному аспекті - це пошук доцільних відповідей на облікові питання. Іноді він йшов успішно, іноді призводив до розчарування. Дослідники помилялись, однак, усвідомивши  це, починали пошук знову і знову. Історія аналізу — не шлях від меншої перемоги до більшої, а літопис його злетів і падінь.

      Для того, щоб зрозуміти і збагнути всю сутність економічного аналізу, необхідно вивчити його історію. Тільки глибокі знання поступового  розвитку аналізу навчають заслужено  цінувати його переваги та значення для господарського життя. За допомогою історії є можливість проникнути в економічне життя минулих, століть. Господарські явища, правові відносини, рух цінностей, які належать підприємству, відображають за допомогою слів та цифр. Аналіз цих показників є дзеркалом, яке відбиває частину явищ культурного розвитку народів світу.

      Значення  історії економічного аналізу важливе  для розуміння його сучасного  стану і оцінки можливих напрямів розвитку. Історична еволюція економічного аналізу розглядається не заради неї самої, а для полегшення розуміння теперішнього і передбачення майбутнього. Важливо ознайомитись з джерелами діяльності з оцінки та реєстрації фактів господарського життя, які завжди супроводжують життя суспільства і окремої людини.

      Актуальність  обраної теми дослідження полягає  в тому, що питання необхідності вивчення історії економічного аналізу  сьогодні не викликає жодного сумніву. Адже краще працює той аналітик, який добре володіє досвідом попередників. Він не витрачає часу, намагаючись винайти те, що вже було винайдено раніше. Вивчаючи історію, аналітик не може її переробити, але спроможний глибоко переосмислити минуле та краще усвідомити майбутнє.

      Разом з тим історія вчить критично ставитись до будь-яких теоретичних  побудов та наукових дискусій. Часто те, що сьогодні вчені вважають головним, таким, що має принципове значення, з плином часу виявляється малозначущим, миттєвим або просто забутим. А всі суперечки навколо певного питання - ні чим іншим, як відірваною від життя дискусією, справжні цілі якої далекі від теперішніх проблем обліково-економічної практики.

      Питання історії економічного аналізу піднімається в працях багатьох вітчизняних та російських вчених (С.Б. Барнгольц, Ф.Ф. Бутинець, В.В. Ковальова, І.Д. Лазаришиної, М.В. Мельник, Є.В. Мниха, О.В. Олійник, Г.В Савицької,), докладно висвітлені етапи становлення економічного аналізу як науки, досліджено генезис навчальної та методичної літератури з аналізу господарської діяльності суб'єктів економічних відносин. Разом з тим, сучасні дослідники не приділяють уваги напрацюванням, теоретичним та практичним розробкам попередників, котрі працювали в період командно адміністративної економіки (1960-1985 pp.), не оцінюють результати багатьох тематичних зібрань, нарад, конференцій - можливо саме тут і можна знайти відповіді на окремі питання сьогодення, отримати поштовх для подальшого удосконалення аналітичної роботи.

      Метою курсової роботи є систематизація та переосмислення історичної еволюції розвитку економічного аналізу для виявлення закономірностей та тенденцій поступального розвитку аналітичної науки.

     Завдання курсової роботи є:

      1. Розглянути основні передумови, що сприяли виникненню економічного  аналізу як науки

      2. Виділити основні проблеми економічного  аналізу на сучасному етапі

      3. Визначити перспективи розвитку  економічного аналізу

      Об’єктом  дослідження є історія економічного аналізу.

      При написанні курсової роботи були використані  праці видатних зарубіжних вчених, що здійснили вагомий внесок в  розвиток економічного аналізу на різних історичних етапах: Заруба О. М, В.В. Вернтца, А. Дженнінгса, А.Ч. Літтлтона, Д.О. Мея, В.Е. Патона, Д. Шера, Е. Шмаленбаха; радянських та вітчизняних вчених: В. В. Коваленко, Ф.Ф. Бутинця, М.Я. Дем’яненка, Г.Г. Кірейцева, К. В. Ізмайлова, В.Г. Лінника, С.А. Николаєву, В.Д. Новодворського, П.Т. Саблука, В. О. Мец, Л. М. Іващенко, Я.В. Соколова, М.Г. Чумаченка, Ю. С. Цал-Цаков. 
 

 

1.Зародження економічного аналізу як науки 

      Ступінь розвитку науки визначається рівнем вивчення її історії. Вивчення  історії можна вважати єдиним правильним прийомом, що дає необхідне підґрунтя для висловлення думки про теперішній стан економічного аналізу перспективи розвитку в майбутньому.

      Аналітико-системний  процес, який стосується явищ суспільного  життя, соціально-економічного устрою, виробництва, обміну та споживання, призвів людську думку до висновку, що саме виробництво, добробут людей, економічне зростання і кризові явища перебувають під впливом неочевидних суспільних факторів, об'єктивних законів економічного життя. Це вимагало пояснень, адекватних оцінок, що не могло бути зроблено лише простим описом цих процесів. Потрібна була наука, спроможна проникнути в сутність процесів, які відбуваються, виявити їх рушійні сили та дати обґрунтування законам економічного життя. Такою наукою стала політична економія. А разом з нею, або точніше в її надрах, і виник економічний аналіз. Спочатку - у найпростіших формах, а пізніше - як система спеціальних знань для дослідження причинно-наслідкових змін економічних процесів і явищ.

      Становлення економічного аналізу, як спеціальної галузі знань, було зумовлено об'єктивними вимогами та умовами (рис. 1) (додаток 1).

      Теорія, методологія, методика, способи та прийоми  економічного аналізу створювалися, як і в інших науках, поступово, проходячи складні, а іноді й суперечливі етапи. На відміну від бухгалтерського обліку та статистики, які мають багатовікову історію, економічний аналіз як наука сформувався відносно недавно. Цей шлях був складний і тернистий.

      Першим  поштовхом для розвитку наукової думки в сфері економічного аналізу можна вважати те, що з 70-х років XIX ст. у банкірів виникла необхідність у вмінні читати баланси клієнта для вирішення питання про надання кредиту [1, 185]. Першим теоретиком, який спробував відповісти на подібні питання, став англійський вчений кінця XIX ст. Джеймс Кеннон. Він писав: "звіт для банкіра - як карта для мандрівника - вказує і робить зрозумілими моменти та обставини, які в інших випадках вважалися б випадковими та загадковими". Для кращого розуміння банкірами фінансової звітності Дж. Кеннон сформулював три правила [1, 186]:

1. економічною базою позики можуть бути лише ліквідні активи (гроші, цінні папери, дебіторська заборгованість);
2. основні засоби не змінюють суму ліквідних активів при розрахунку забезпечення позики;
3. кредит не повинен перевищувати половини суми ліквідних оборотних засобів.

      Після появи цих правил вони почали критикуватися  вченими у зв'язку з тим, що:

      1) не можна вважати, що підприємство  ліквідується, необхідно виходити  з того, що воно функціонуватиме невизначено тривалий час;

      2) величина кредиту базується не  на обсязі оборотних засобів  фірми, а на довірі кредитора  до свого боржника. Але, не дивлячись  на критику, коефіцієнт ліквідності  був і до сьогодні залишається  найважливішим показником платоспроможності підприємства. Однак критика не пройшла даремно: дослідники почали шукати інші відносні величини - фінансові коефіцієнти. Сам Дж. Кеннон запропонував 9 коефіцієнтів, а відомий дослідник Хетфілд вказав, що головний показник - не ліквідність по суті, а те, з якою швидкістю зараховуються платіжні засоби в актив балансу порівняно з сумами зобов'язань, які виникають (кредиторською заборгованістю).

      Подальша  еволюція поглядів була спрямована на пошук системи коефіцієнтів, які  б дозволили передбачити імовірність банкрутства. Перехід від ідей, пов'язаних з конструюванням і трактуванням балансу, до його аналізу став значним досягненням німецької школи.

      Деякі сучасні вчені обгрунтовано пов'язують виникнення аналізу зі становленням бухгалтерського обліку, з балансоведенням. Цей оригінальний напрям почав формуватися в кін. XIX - поч. XX ст. у межах бухгалтерського обліку.

      У спробах поглибити вивчення балансу  можна виділити три напрями: перший пов'язаний із виділенням економічного аналізу (П. Герстнер, Ф. Ляйтнер, Р. Штерн, І.Ф. Шер та ін. [20, 40]), другий розвивав аналіз юридичний і призвів до створення бухгалтерської ревізії (Р. Байгель, К. Порциг, Рьомер та ін.), третій популяризував знання про баланс серед акціонерів (Брозіус, Т. Губер, М. Шенвандт та ін.) [20, 41]. У бухгалтерський облік аналіз одним з перших ввів І.Ф. Шер, при чому аналіз розглядався ним як органічна складова бухгалтерського обліку.

      Вчені першого напряму приділяли увагу  питанням аналізу ефективності діяльності підприємств. Вони стверджували, що необхідно розрізняти суб'єктивну рентабельність і рентабельність господарську. Перша визначається як відношення суми дивідендів до собівартості придбаної акції, а друга - як відношення прибутку підприємства до його власних засобів.

      Останнє твердження деякі вчені критикували, зокрема, П. Герстнер і Г. Нікліш [20, 42]:

      1) прибуток, отриманий за рік, не  може включатися повністю до  фінансового результату, так як  його частина вже увійшла до  складу капіталу, а отже, вплинула на загальнорічну суму прибутку;

      2) прибуток отримують не лише на свій, а й на залучений капітал. Отже, рентабельність повинна визначатися для всього капіталу, що використовується на підприємстві.

      Цікавим є підхід французького вченого Ж. Перріна до змісту аналізу [1,188]. Так, завдання аналізу за Ж. Перріном наведено на рис. 2. (додаток 2).

      Інший французький вчений Ф. Батардон в  частині аналізу балансу наполягав на побудові динамічних рядів. Ще один представник французької облікової школи Ж.-Б. Дюмарше - був першим, хто запровадив типологічний аналіз балансу. Його підхід, заснований на комбінаториці, дозволяв звести всю множину балансів до кількох чітко виділених типів.

      Слід  також відмітити погляди П. Меньо, який стверджував, що бухгалтерський облік, будучи засобом отримання інформації, не може бути самоціллю, адже облік дає інформацію для аналізу. Його мета - виявити причини невідповідності господарських процесів наміченим цілям. При цьому П. Меньо відмічав, що перше почуття, яке відчуває господар, зіткнувшись з аналізом, - це незручність, пов'язана з відсутністю мети та точності, сумніви в практичному використанні отриманих даних. Головною причиною є відносність і суб'єктивізм у розподілі накладних витрат.