Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Августа 2013 в 09:49, шпаргалка
1. Предмет трудового права.
Крім безпосередніх трудових відносин по застосуванню праці до предмета регулювання трудового права відносяться також відносини, які виникають навколо трудових: межують з ними чи є похідними від них,— так чи інакше пов'язані з ними. До таких відносяться:
— організаційно-управлінські відносини, бо праця, як цілеспрямована дія, для досягнення поставленої мети потребує належної організації і керування її процесом;
1) З керівниками підприємств
(стаття 16 Закону " Про підприємства
в Україні " ). . Постановою Кабінету
міністрів від 5 серпня 1997 р. №
846 передбачено створення
КЗпП. Стаття 26. Випробування при прийнятті
на роботу При укладенні трудового
договору може бути обумовлене угодою
сторін випробування з метою перевірки
відповідності працівника роботі, яка
йому доручається. Умова про випробування
повинна бути застережена в наказі (розпорядженні)
про прийняття на роботу. В період випробування
на працівників поширюється законодавство
про працю. Випробування не встановлюється
при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли
вісімнадцяти років; молодих робітників
після закінчення професійних навчально-виховних
закладів; молодих спеціалістів після
закінчення вищих навчальних закладів;
осіб, звільнених у запас з військової
чи альтернативної (невійськової) служби;
інвалідів, направлених на роботу відповідно
до рекомендації медико-соціальної експертизи.
Випробування не встановлюється також
при прийнятті на роботу в іншу місцевість
і при переведенні на роботу на інше підприємство,
в установу, організацію, а також в інших
випадках, якщо це передбачено законодавством.
Стаття 27. Строк випробування при прийнятті
на роботу Строк випробування при прийнятті
на роботу, якщо інше не встановлено законодавством
України, не може перевищувати трьох місяців,
а в окремих випадках, за погодженням з
відповідним комітетом профспілки, - шести
місяців. Строк випробування при прийнятті
на роботу робітників не може перевищувати
одного місяця. Якщо працівник в період
випробування був відсутній на роботі
у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю
або з інших поважних причин, строк випробування
може бути продовжено на відповідну кількість
днів, протягом яких він був відсутній.
Стаття 28. Результати випробування при
прийнятті на роботу Коли строк випробування
закінчився, а працівник продовжує працювати,
то він вважається таким, що витримав випробування,
і наступне розірвання трудового договору
допускається лише на загальних підставах.
Якщо протягом строку випробування встановлено
невідповідність працівника роботі, на
яку його прийнято, власник або уповноважений
ним орган протягом цього строку вправі
розірвати трудовий договір. Розірвання
трудового договору з цих підстав може
бути оскаржене працівником в порядку,
встановленому для розгляду трудових
спорів у питаннях звільнення.
Стаття 23. Строки трудового договору.
Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3)таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий
договір укладається у
3. Пункт 3 частини першої ст. 23
КЗпП допускає можливість
Запис про строковий характер трудового договору у трудовій книжці не робиться. Але зазначення цього у наказі про прийняття на роботу ("... прийняти... за строковим трудовим договором...") з зазначенням строку трудового договору являється цілком необхідним. Відсутність такого зазначення у наказі може тягти за собою визнання трудового договору укладеним на невизначений строк. Щоб запобігти спорів, працівнику, якого приймають на роботу за строковим трудовим договором, слід запропонувати зазначити у заяві про прийняття на роботу на строковий характер трудового договору
ТИМЧАСОВІ ПРАЦІВНИКИ - - особи фізичні,
які уклали трудовий договір на роботу
на строк до 2 місяців, а для заміщення
тимчасово відсутнього працівника, за
котрим зберігається місце роботи (посада),
— до 4 місяців. Правовою основою регулювання
праці Т. п. є ст. 7 КЗпП України, де вказано
особливості регулювання праці деяких
категорій працівників, до яких віднесено
й тимчасових.
При укладенні труд, договору з Т. п. вони
повинні попереджатися роботодавцем,
тобто в наказі (розпорядженні) про прийняття
їх на роботу повинно зазначатися, що працівник
приймається на тимчас. роботу, або вказуватися
конкр. строк, який не може перевищувати
2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього
працівника, за яким зберігається його
місце роботи (посада), — до 4 місяців. У
разі відсутності в наказі вказівки, що
працівник прийнятий на тимчас. роботу,
або відсутності конкр. строку, тобто строку,
що не перевищує 2 або 4 місяців, працівник
вважається прийнятим на пост, роботу
від першого дня його роботи. Т. п. автоматично
переходить у статус пост, працівника
і тоді, коли він був звільнений після
закінчення тимчас. труд, договору і знову
прийнятий на роботу на те саме підприємство,
в установу, організацію після перерви,
яка не перевищує одного тижня, якщо при
цьому строк його роботи до і після перерви
загалом перевищує відповідно 2 або 4 місяці.
Специфікою труд, відносин з Т. п. є й те,
що при прийнятті їх на роботу випробування
з метою перевірки їх відповідності дорученій
роботі не встановлюється. Винагорода
за виконану роботу здійснюється відповідно
до чинного зак-ва. Весь період труд, діяльності
зараховується до трудового стажу працівника,
а прав, закріпленням такої роботи є запис
у його трудовій книжці. У випадку, коли
працівник влаштовується на тимчас. роботу,
не маючи трудової книжки, роботодавець
повинен заповнити на нього труд, книжку,
якщо труд, договір укладений на строк
понад 5 днів. Певними особливостями характеризується
і припинення труд, договору з Т. п. Так,
Т. п. мають право розірвати труд, договір
за своєю ініціативою, попередивши про
це роботодавця письмово за три дні, а
пост, працівники, як відомо, — за два тижні.
За ініціативою роботодавця тимчас. труд,
договір може бути розірваний на заг. підставах,
передбачених ст. 40, 41 КЗпП, а також у випадках:
а) припинення роботи на підприємстві
на строк понад один тиждень з причин вироб.
характеру чи скорочення роботи; б) відсутності
Т. п. на роботі понад два тижні підряд
внаслідок тимчасової непрацездатності;
в) невиконання працівником без поваж,
причин обов'язків, покладених на нього
труд, договором чи правилами внутрішнього
трудового розпорядку. Вихідна допомога
виплачується Т. п. при звільненні їх за
ініціативою роботодавця лише з підстав,
зазначених у ст. 44 КЗпП, але в розмірі
триденного серед, заробітку, а під час
призову або вступу на військ, службу —
в розмірі двотижневого серед, заробітку.
СЕЗОННІ ПРАЦІВНИКИ
- - особи, зайняті на роботах, визначених
спец, списком сезон, робіт і сезон, галузей,
тривалістю не більше шести місяців. Сезонними
вважаються такі роботи, які можна виконувати
лише протягом відповід. періоду (сезону).
КМ України 28.1 II 1997 затвердив Список сезонних
робіт і сезонних галузей (діє зі змінами,
внесеними КМ 29.XI 1999). До цього Списку віднесені:
лісова пром-сть і ліс. г-во, торф'яна пром-сть,
с. г., переробні галузі пром-сті, санат.-кур.
заклади та заклади відпочинку і трансп.-дорожній
комплекс. Конкр. видами сезон, робіт, що
належать до тієї чи ін. галузі, є: заготівля
смоли, збирання і переробка харч, продуктів
лісу, добування, сушіння та збирання торфу,
робота у садівництві, буряківництві,
хмелярстві, збирання овочів, фруктів,
кормів, робота на підприємствах цукр.
галузі, на авіац. роботах у сільс. та лісовому
г-вах тощо. Специфіка прав, статусу С.
п. полягає у тому, що труд, договір має
строковий характер, хоча може бути укладений
на весь сезон (6 місяців) або для виконання
певної роботи (менше 6 місяців). С. п. повинні
попереджатися власником, що їх приймають
лише на сезон, про що обов'язково зазначається
у наказі (розпорядженні) про прийняття
на роботу. Випробування С. п. щодо роботи,
яка їм доручається, не встановлюються.
С. п. має право розірвати сезонний труд,
договір з власної ініціативи, але попередивши
письмово власника за три дні. Сезон, труд,
договір може бути розірваний і з ініціативи
власника, але тільки з підстав, визначених
чин. зак-вом України про працю, зокрема
в разі нез'явлення працівника на роботу
понад місяць внаслідок тимчас. непрацездатності,
припинення робіт на підприємстві на строк
понад 3 тижні з причин вироб. характеру
або скорочення робіт. Відпустка С. п. надається
пропорційно до відпрацьованого ними
часу. Оплата праці С. п. здійснюється відповідно
до норм труд, зак-ва за фактично виконану
роботу за нормами і розцінками, тариф,
ставками, які діють на підприємстві й
не можуть бути нижчими за розмір мін.
зарплати, встановленої зак-вом України,
за умови виконання працівником норм праці.
До заг. труд, стажу зараховується той
період труд, діяльності С. п., на який був
укладений сезон, труд, договір, згідно
із записом, занесеним до труд, книжки
С. п., за винятком тих сезон, робіт, зайнятість
на яких зараховується до стажу для призначення
пенсії за рік роботи. До таких належать
роботи на торфорозробках (болотно-підготов.
роботи, добування, сушіння і прибирання
торфу та ін.); роботи на лісозаготівлі
та лісосплаві (скидання дерев у воду,
з'єднування плотів, польові лісовпоряд.
роботи тощо), роботи на підприємствах
сезон, галузей риб. г-ва, м'ясної і молоч.
пром-сті, цукр. і консерв. пром-сті та ін.,
визначені Списком сезон, робіт, зайнятість
на яких протягом повного сезону зараховується
до стажу для призначення пенсії за рік
роботи (пост. КМ України від 12.Х 1992). Є й
ін. особливості регулювання праці С. п.,
що стосуються роб. часу, соціального страхування
тощо.
Трудовий договір на час виконання певної роботи є різновидом строкового трудового договору, однак його припинення пов'язане із закінченням обумовленої договором роботи. Не треба плутати даний вигляд трудового договору з цивільно-правовим договором, пов'язаним із застосуванням праці (відмінності були вказані вище).
Постановою Кабінету Міністрів
України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств,
установ і організацій» № 245 від 3 квітня
1993 р. введені обмеження на сумісництво
(п. 1) і заборона працювати за сумісництвом
певним категоріям працівників (п. 4 постанови). При порушенні
цього обмеження чи заборони трудовий
зговір з цими працівниками може бути припинений
у зв'язку з порушенням правил прийняття
на роботу.
Установити, що робітники, спеціалісти
і службовці державних підприємств, установ
і організацій мають право працювати за
сумісництвом, тобто виконувати, крім
своєї основної, іншу роботу на умовах
трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому
ж або іншому підприємстві, в установі,
організації або у громадянина у вільний
від основної роботи час.
Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації
за місцем основної роботи не потрібно.
Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися
керівниками державних підприємств, установ
і організацій разом з профспілковими
комітетами лише щодо працівників окремих професій та
посад, зайнятих на важких роботах і на
роботах із шкідливими або небезпечними
умовами праці, додаткова робота яких може
призвести до наслідків, що негативно
позначаться на стані їхнього здоров'я
та безпеці виробництва. Обмеження також
поширюються на осіб, які не досягли 18
років, та вагітних жінок.
2. Установити, що тривалість роботи за
сумісництвом не може перевищувати чотирьох
годин на день і повного робочого дня у
вихідний день. Загальна тривалість роботи
за сумісництвом протягом місяця не повинна
перевищувати половини місячної норми
робочого часу.
Оплата праці сумісників провадиться за
фактично виконану роботу.
( Пункт 2 в редакції Постанови КМ N 1033 (
1033-96-п ) від 31.08.96 )
3. Відпустка на роботі за сумісництвом
надається одночасно з відпусткою за основним
місцем роботи.
4. Установити, що окрім працівників, яким законодавчими
актами заборонено працювати за сумісництвом,
не мають права працювати за сумісництвом
також керівники державних підприємств,
установ і організацій, їхні заступники,
керівники структурних підрозділів (цехів,
відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники
(за винятком наукової, викладацької, медичної
і творчої діяльності).
5. Доручити Міністерству праці разом з Міністерством юстиції
та Міністерством фінансів розробити
і затвердити положення про умови роботи
за сумісництвом, передбачивши в ньому особливості застосування цієї постанови
для окремих категорій працівників (наукових, медичних
і фармацевтичних працівників, професорсько-викладацького
складу та інших), а також визначити перелік
робіт, що не вважаються сумісництвом.