Шпаргалка по "Трудовому праву"

Основними галузями зайнятості населення у матеріальному виробництві є промисловість, сільське господарство, транспорт та будівництво. В цілому у промисловості з урахуванням працівників кооперативів, спільних та малих підприємств зайнято майже 6 млн. чол., у сільському господарстві — понад 4,5 млн. чол.

Найнижча частка зайнятих у промисловості Вінницької, Волинської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважають зайняті в сільському господарстві.

Найвища зайнятість населення в невиробничій сфері в регіонах з сприятливими рекреаційними умовами: Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях, де цей показник перевищує 30%.

Таким чином, наведені дані свідчать про гостроту проблеми підвищення ефективності використання трудових ресурсів в окремих регіонах України.

 

27. Охарактеризуйте  структуру та розміщення населення  України.

Розміщення нас: Укр належить до держав з високою щільністю нас-ня. На поч 1999р в цілому по країні густота нас-ня становила майже 83 чол. на 1 кв км. Розміщення нас по тер повною мірою відповідає особливостям розміщ в-ва та її прир-ресурс потенціалу. Найменші щільність нас характерна для Укр-го Полісся та півдня республіки. Тут воно становить менше ніж 60 чол на 1 кв км. Причому в Чернігівській області щільність нас-ня не досягає і половини відносно середнього показника по Укр. Такий рівень заселеності тут викликаний природними особливостями, що обумовлюють певну госп діяльність. Рідко заселений і південь Укр, особливо Херсонська таМиколаївська обл. Найвищий показник густоти нас в Укр хар-й для східного регіону, де він перевищує 130 чол на 1 кв км, а в Донецькій області досягає майже 190 чол/кв км. Висока щільність нас характерна і для західних областей Укр, де вона становить: в Львівській обл – 126 чол/кв км, в Чернівецькій – 116. Окремим регіоном, де показник щільності нас-ня близький до середнього рівня по Укр, є АР Крим (цей показник досягає 83 чол/кв км). Зазначені особливості розміщення нас в Укр є значною мірою рез-м регіональних особливостей динаміки його чис-ті, що склалася в рез відмінностей прир руху та міграційних процесів. Зміни в динаміці заг чис нас-ня визначаються змінами у розміщ міського і сільського нас-ня. Розміщення міського і сільського нас-ня має істотний вплив на рац-не розміщення та оптимальний розвиток п/с. Статево-вікова стр-ра нас-ня є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чис-ті нас-ня в майбутньому. Сама ж статево-вікова стр-ра нас є рез-м особливостей народжуваності і смертності нас-ня в конкретних істор умовах відтворення. Аналіз стат мат-в свідчить про те, що в Укр спостерігається постійне переважання жінок в загальній чисельності її нас-ня. При цьому абсолютна перевага жінок дещо зростає, хоч відносні показники свідчать про незначне вирівнювання співвідношень між чис-тю чоловіків і жінок.Нац склад нас Укр хар-ся значною чисельною перевагою основною нації – українців. За даними останнього перепису нас-ня, українці становили понад 70% усіх жителів Укр. Крім того, значна чис українців проживає в близькому та далекому зарубіжжі. Поряд з українцями на тер Укр проживає понад 100 національностей. Серед них найб частку становлять росіяни – понад 20% всього нас країни. Друге місце за чис після росіян займають жителі єврейської національності, чисельність яких постійно зменшується, і нині вони становлять близько 1% нас-ня Укр проти 2,0% у 1959році. На тер Укр проживає значна чис нас з прилеглих до країни держав. Це, білоруси, чис яких перевищує 400 тис чол, молдавани(майже 300 тис чол), болгари (близько 250 тис чол), угорці (150 тис чол), румуни (100тис чол), поляки (250 тис чол). Крім цих національностей, в Укр проживають греки, татари, вірмени, цигани, німці, гагаузи та ін.

 

28. Охарактеризуйте  баланси трудових ресурсів, їх  види та методику розробки.

Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів мас розроблення системи їх балансів. До системи балансів трудових ресурсів належать:

-зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);

-баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках і службовцях та джерел їх забезпечення;

-балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;

-балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;

-балансові розрахунки потреби в спеціалістах; міжгалузевий баланс затрат праці;

-баланс робочого часу.

Система балансів і балансових розрахунків розробляється по окремих регіонах і в цілому по державі. При цьому необхідно враховувати кон'юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури населення, напрями та масштаби міграційних процесів; динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури працівників; темпи зростання продуктивності праці тощо. Баланс трудових ресурсів - це система взаємозв'язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів). У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.

29. Управління  трудовими ресурсами містить  у собі такі етапи:

1. Планування ресурсів: розробка плану задоволення майбутніх  потреб у людських ресурсах.

2. Набір персоналу:  створення резерву потенційних  кандидатів по всіх посадах.

3. Відбір: оцінка кандидатів на робітники місця і відбір кращих із резерву, створеного в ході набору.

4. Визначення заробітної  плати і пільг: розробка структури  заробітної плати і пільг із  метою залучення, наймання і  збереження службовців.

5. Профорієнтація й  адаптація: вступ найнятих робітників в організацію і її підрозділи, розвиток у робітників розуміння того, що очікує від нього організація і яка праця в ній одержує заслужену оцінку.

6. Навчання: розробка  програм для навчання трудовим  навичкам, що вимагаються для  ефективного виконання роботи.

7. Оцінка трудової  діяльності: розробка методик оцінки  трудової діяльності і доведення  її до робітника.

8. Підвищення, зниження, переведення, звільнення: розробка  методів переміщення робітників  на посади з більшої або  з меншою відповідальністю, розвитку їхнього фахового досвіду шляхом переміщення на інші посади або ділянки роботи, а також процедур припинення договору найму.

9. Підготування керівних  кадрів, управління просуванням  по службі: розробка програм, спрямованих  на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів.

 

 30. Персонал підприємства, організації — це наймані працівники, тобто особи, які уклали трудовий договір (контракт) з роботодавцем. До складу персоналу входять також власники або співвласники підприємства, якщо вони беруть участь у діяльності організації своєю особистою працею і одержують відповідну оплату поряд з належною їм частиною доходів.

Персонал організації  є об’єктом управління, продуктивною силою, основною складовою кожного  виробничого процесу.

У зв’язку з цим  планування, формування, перерозподіл і раціональне використання «людських  ресурсів» в організації є  основним змістом управління персоналом.

управління має передбачати:

-створення умов для  поглиблення знань, підвищення  кваліфікації;

-поліпшення мотивації  з одночасним розширенням повноважень  працівників у прийнятті господарських  рішень;

-гнучке та адаптоване  використання «людських ресурсів»,  підвищення творчої та організаторської  активності персоналу, формування  гуманізованої організаційної культури.

Система управління персоналом орієнтована на вирішення таких  завдань:

-активне і повне  забезпечення потреб організації  в трудових ресурсах необхідної  спеціалізації та відповідних  рівнів кваліфікації;

-формування і підтримування  комплексу організаційних, економічних, а також соціально-психологічних умов, які сприяють найбільш ефективному виконанню працівниками покладених на них функцій;

-забезпечення необхідного  рівня взаємозв’язку між управлінням  персоналом та іншими напрямами  менеджменту організації.

Управління персоналом передбачає виконання певних функцій, а саме:

-визначення цілей  і основних напрямів роботи  з кадрами;

-удосконалення системи  кадрової роботи в організації;

-визначення заходів,  форм і методів здійснення  поставлених цілей;

-організація роботи  щодо виконання прийнятих рішень  стосовно управління персоналом;

-координація і контроль  виконання намічених заходів.

 

31. 3айнятiсть населення – це певна сукупнiсть соцiально-трудових вiдносин мiж людьми з приводу забезпечення працездатного населення робочими мiсцями; формування, розподiлу i перерозподiлу трудових pecypciв з метою участi в суспiльно-кориснiй працi i забезпечення розширеного вiдтворення робочої сили. Ця сукупнiсть соцiально-трудових вiдносин знаходить свiй вияв у певних економiчних категорiях, таких, як iндивiдуальна (сiмейна), колективна трудова дiяльнiсть, процес працi, iнтенсивнiсть та продуктивнiсть працi, мобiльнiсть робочої сили, загальноосвiтня та професiйна пiдготовка кaдpiв, заробiтна плата та iн.

   Звичайно зайнятiсть визначається як дiяльнiсть громадян, пов’язана iз задоволенням особистих i суспiльних потреб, i така, що, як правило, приносить прибуток.

   Згідно із Законом  Украіни “Про зайнятість населення”  до зайнятого населення належать  громадяни:

- ті, що працюють за наймом;

- ті, що самостійно  забезпечують себе роботою;

- обрані і призначені  на оплачувані посади в органи  державноі влади, управління і  в громадських об’єднаннях;

- ті, хто проходить  службу в Збройних силах України  та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України;

- ті, хто проходить  професійну підготовку, перепідготовку  і підвищення кваліфікації з  відривом від виробництва;

- учні денних загальноосвітніх  шкіл і студенти вищих навчальних  закладів.

   Отже, до зайнятого населення належать усі громадяни, зайняті будь-яким видом суспільно-корисної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

32. Концептуально  виокремлюються такi види зайнятостi: повна, ефективна і раціональна та глобальна, примусова та добровiльна зайнятiсть працездатного населення.

Повна зайнятість означає  створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які  забезпечили б можливість працевлаштування працездатного населення. Це означає, що кожен, хто хоче й може працювати, має бути забезпечений роботою.

Концепція глобальної зайнятості передбачає:

-урахування всіх видів економічно корисної для суспільства трудової діяльності людини.

-нормування сукупного обсягу робіт і перерозподіл його між усіма бажаючими працевлаштуватись, насамперед через зменшення індивідуального трудового навантаження.

-встановлення річного гарантованого мінімального доходу для кожного дорослого громадянина.

-стимулювання використання альтернативної зайнятості.

-масова індивідуалізація форм найму, режимів та умов зайнятості, самої структури життєдіяльності людини.

Ефективна зайнятість забезпечує баланс між попитом і пропозицією  робочої сили, відповідність наявної  кількості робочих місць професійно-кваліфікаційній  робочій силі.

Поєднання повної і ефективної зайнятості створює раціональну зайнятість. Вона має місце в суспільстві з урахуванням доцільного перерозподілу працівників між галузями та регіонами.

Добровільна зайнятість передбачає право розпоряджатись своєю  здатністю до праці, здійснювати  або не здійснювати будь-яку, не заборонену законом, діяльність, з одночасною відміною будь-яких форм примусу до праці.

 

33. Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховують:

Зайнятість  за характером діяльності — це: - робота в організаціях різних форм власності і господарювання;-робота за кордоном і на спільних підприємствах;-служба в армії;-навчання в денних навчальних закладах;-ведення домашнього господарства;-індивідуальна трудова діяльність;-виховання дітей у сім’ї;-догляд за хворими, інвалідами та людьми похилого віку;-інші види діяльності, встановлені законодавством. Зайнятість за соціальною належністю:-робітники;-професіонали, фахівці, технічні службовці;-керівники;-фермери;-підприємці.Зайнятість за галузевою належністю:-у сфері матеріального виробництва;-у невиробничій сфері;-в окремих великих галузях.

Зайнятість  за територіальною належністю:-в окремих регіонах;-в економічних районах.

Зайнятість  за рівнем урбанізації:-у міській місцевості;-у сільській місцевості.

Зайнятість  за формами власності:-державної;-приватної;-колективної;-змішаної.

Зайнятість  за особистим використанням робочого часу:-повна;-неповна;-явна неповна;-прихована неповна;-часткова.

 

34. Дайте характеристику основним інструментам державної політики зайнятості населення в Україні.

Державна програма зайнятостi вiдображає державну полiтику в галузi зайнятостi на ринку працi. Така полiтика може бути активною i пасивною.