Звіт по практиці

Варто зазначити, що Україна, як і будь-яка інша держава, прагне побудувати таку податкову службу, яка спроможна виконувати своє основне завдання - забезпечити своєчасне і повне надходження всіх податків, передбачених податковим законодавством і в цьому процесі підрозділи податкового аудиту відіграють ключову роль.

               4. Податковий аудит та валютний контроль

Податковий аудит є складовою єдиного податкового механізму Державної податкової адміністрації України, основною метою якого є організація системи ефективного контролю за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю сплати податків та інших платежів до бюджету.

Органи податкової служби України, виконуючи державну функцію щодо наповнення дохідної частини бюджетів усіх рівнів, керуються у своїй діяльності великою кількістю нормативно-правових актів з оподаткування, які визначають їх права та обов’язки, регламентують певні дії з податкового контролю. Умовно ці нормативно-правові акти можна розділити на дві категорії: нормативно-правові акти про оподаткування загального характеру та нормативно-правові акти спеціального призначення.

Органи державної податкової служби України здійснюють діяльність відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який визначає статус державної податкової служби в Україні, її основні завдання, функції та правові основи діяльності.

При проведенні податкового аудиту конкретного суб’єкта підприємницької діяльності аудитор використовує законодавчі і нормативно-правові акти, що регламентують фінансово-господарську діяльність платника податків:

нормативно-правові акти загального характеру (наприклад, Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про товарну біржу», «Про рекламу»);

нормативно-правові акти, що встановлюють особливості фінансово-господарської діяльності й оподаткування;

нормативно-правові акти, що відображають специфіку галузі чи технології виробництва.

В процесі податкового контролю використовують законодавство про оподаткування: Закон України “Про систему оподаткуваннях, Закон України “Про бюджетну систему України, Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори, Закон України “Про податок на додану вартість ”, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян ” та інші нормативно-правові акти

У процесі контролю платником податку податкових зобов’язань можуть застосовуватись різні методи податкового аудиту. Оскільки у практиці здійснення процедур перевірки, оцінки об’єкта оподаткування, стану сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) з джерел інформації стосовно об’єкту оподаткування отримуються і застосовуються різні первинні, проміжні і узагальнення види даних, за якими податковий аудитор може формувати докази і пропозиції відповідно до завдань аудиту, - ці дані формуються різними способами виконання облікових, розрахункових та інших процедур аудиту.

До прикладних методів аудиту належать: документальні, аналітичні, спостереження, запити про платника податків, метод інвентаризації активів, метод огляду фізичного стану об’єкта аудиту, метод достовірних тверджень, повторне виконання перевірки та інші.

Податкові зобов'язання платника визначаються такими непрямими методами:

методом економічного аналізу;

методом розрахунку грошових надходжень;

методом контролю витрат і доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб;

методом аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.

Нормативно-правова база оподаткування є складною і неоднорідною, а окремі законодавчі норми – недостатньо узгоджені, інколи навіть суперечливі. Податкові питання досі регулюються не тільки законами, а й декретами Кабінету Міністрів України, Указами Президента України. Значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. Як наслідок, чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається на економічній та інвестиційній привабливості України та ускладнює діяльність вітчизняних підприємств, особливо середнього та малого бізнесу.

Останнім часом ДПА неодноразово намагалась удосконалити існуючу податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів. На жаль, ці проби не відповідали реаліям перехідної економіки, характерними рисами якої є структурні диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів та платіжна криза.

Невдовзі Урядом буде розглядатися проект Податкового кодексу України – документу, що має узгодити усі норми оподаткування та кардинально реформувати податкову систему.

Податковий кодекс України кодифікує податкові закони, спростить їх виклад, максимально наблизить принципи податкового та бухгалтерського обліків. Прийняття цього регуляторного акта забезпечить адаптацію фіскального законодавства до принципів та директив Європейського Союзу, а у сфері тарифно-митного законодавства – до стандартів Світової організації торгівлі. Крім того, введення його в дію забезпечить уніфікацію правил оподаткування з міжнародними стандартами обліку і скасування дискримінаційних норм щодо окремих сфер або видів діяльності.

Податковим кодексом встановлюватимуться основні засади визначення суб’єктів правових відносин, їхні права та обов’язки, перелік податків, зборів (обов’язкових) платежів, що становлять систему оподаткування, об’єкти та база оподаткування, розміри податкових ставок. Крім того, Податковим кодексом пропонується врегулювати питання, пов’язані з порядком ведення податкового обліку, забезпеченням виконання податкових зобов’язань та умовами настання та мірою відповідальності за порушення у сфері оподаткування.

Прийняття Податкового кодексу сприятиме розвитку підприємництва в Україні за рахунок спрощення податкового законодавства. Створення прозорих правил ведення господарської діяльності та оподаткування, а також забезпечення єдиних справедливих підходів до всіх суб’єктів податкових правовідносин сприятиме укріпленню партнерських відносин між громадянами, суб’єктами підприємництва та державою. Це має призвести до збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, зростання прибутків підприємств та доходів громадян.

Валютний контроль — це система контролю уряду за обміном іноземної валюти в країні, тобто регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу на інші валюти. Валютному контролю в Україні підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов’язання про декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Метою валютного контролю є забезпечення додержання Валютного законодавства під час здійснення валютних операцій. Для досягнення мети валютного контролю органи валютного контролю в межах своєї компетенції визначають відповідність здійснюваних валютних операцій чинному законодавству і наявність необхідних для них ліцензій та дозволів; перевіряють виконання резидентами зобов’язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов’язань про продаж іноземної валюти на внутрішньому ринку України; обґрунтованість платежів в іноземній валюті; перевіряють повноту й об’єктивність обліку та звітності з валютних операцій, а також з операцій нерезидентів у валюті України. Органи, що здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати та одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах своїх прав, а також про майно, що підлягає декларуванню.

Органами валютного контролю в Україні є Кабінет Міністрів України, Національний банк України та інші органи.

Головним органом, що здійснює валютний контроль на території України, є Національний банк України. НБУ надане право здійснювати контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та забезпечувати виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Держкомзв’язок України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України, а Державна митна служба України – додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Уповноважені банки також здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. До компетенції уповноважених банків відносять запобігання ними проведенню резидентами і нерезидентами незаконних валютних операцій та/або інформування уповноваженими банками у випадках та в порядку, встановленому законодавством, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами валютного законодавства та додержання ними актів органів валютного контролю.

Чинне законодавство України передбачає різні види юридичної відповідальності службових осіб та громадян, винних у порушенні правил про валютні операції: кримінальну, адміністративну, господарсько-правову і матеріальну відповідальність.

Найбільш суворим видом юридичної відповідальності є кримінальна відповідальність, що характеризується жорстокими заходами державного впливу, які застосовує суд за скоєні валютні злочини (підроблення іноземної валюти, контрабанда, приховування валютної виручки)

5 Масово-роз’яснювальна робота податкової служби серед населення і       платників податків

– навчання населення;

– навчання платників податків;

– робота з друкованими й електронними засобами масової інформації;

– видавнича справа й соціальна реклама на податкову тематику.

1. Навчання населення

Серед основних видів роботи з населенням податкової служби можна виділити наступні:

– проведення цілеспрямованої постійної пропаганди необхідності загальної “податкової письменності ” населення;

– формування суспільної думки шляхом пропаганди необхідності повної і чесної сплати податків як виконання свого громадянського обов’язку (із використанням прикладів інших країн і роз’ясненням цілей, на виконання яких спрямовуються засоби, отримані від сплати податків, а також відповідальності за несплату податків);

– проведення опитувань серед населення для визначення рівня “податкової письменності ”, ступеня зацікавленості населення в цьому питанні й визначення категорій громадян – потенційних учасників навчання;

– розміщення на телебаченні й радіо спеціальних навчальних передач із питань роз’яснення податкової політики держави та діючого податкового законодавства;

– підготовка й розміщення в друкованих засобах масової інформації статей і виступів працівників податкової служби за цими ж питаннями;

– проведення системної роботи серед майбутніх потенційних платників податків (навчальні заклади, центри перепідготовки кадрів при службах зайнятості населення і т. п.);

– проведення регулярних зустрічей керівників і працівників податкових органів із трудовими колективами, громадськими організаціями, студентами й учнями шкіл.

Для виконання цих завдань податкові органи виконують цілий комплекс робіт, що дозволяють зацікавити різні прошарки населення в одержанні інформації на податкову тематику, залучити їх до активних взаємовідносин із державою, дати населенню можливість одержання початкових знань у сфері оподатковування.

Так, питання пропаганди необхідності повної і своєчасної сплати податків проводиться через інформування населення про основні напрями витрат бюджетних засобів. Наводяться приклади конкретного напряму використання коштів державного й місцевих бюджетів, донарахованих за результатами податкових перевірок. Наприклад, на підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери, придбання медикаментів, ремонт об’єктів комунальної сфери і т. п. Причому чим конкретніша доводиться інформація, тим більше інтересу викликає вона з боку населення.

Широко висвітлюються виявлені факти приховування прибутків від оподатковування, називаються конкретні фірми й підприємства, прізвища винних посадових осіб, зазначаються міри покарання, до яких вони притягнуті. При цьому особлива увага приділяється питанням некомпетентності або незнання податкового законодавства, що послужили причиною виникнення податкових порушень.

Працівники податкових органів широко використовують методи впливу суспільної думки на недбайливих платників, боржників бюджету. Розміщення в засобах масової інформації, на інформаційних щитах податкової служби й органів місцевої влади, у фінансово-банківських установах, поліклініках, клубах і будинках культури інформації про підприємства-боржники бюджету і їх керівництво, що приносить значно більший ефект, ніж заходи примусового стягнення платежів. Крім того, такий підхід у роботі несе виховний, профілактичний ефект.

Проведення опитувань серед населення на податкову тематику дозволяє досить точно визначити не тільки вузькі місця в податковому законодавстві, що найчастіше викликають невдоволення населення, але і побачити недоліки в роботі самої податкової служби. Узагальнені результати таких опитувань допомагають приймати зважені управлінські рішення, усувати недоліки податкового законодавства.

Розміщення на телебаченні й радіо спеціальних передач із питань роз’яснення податкового законодавства допомагають населенню одержати необхідні елементарні знання з оподатковування, уникнути поширених, типових помилок під час застосування, поступово привчають населення до розуміння значимості для держави дисциплінованого платника податків.