Звіт по практиці

5

                                                            Зміст

Вступ.........................................................................................................................5     1.Організаційна структура міської ДПІ………………………………………….9

2.Оподаткування юридичних осіб……………………………………………...30

3.Оподаткування фізичних осіб………………………………………….42 4.Податковий аудит та валютний контроль……………………………..59 5.Масово-розяснювальна робота серед платників податків…………...64 6.Стягнення податкової заборгованості……………………………........73 7.Інформаційні технології та облік платників……………………………78 8.Висновок……………………………………………………………………….84

Список використаних джерел

Додатки

                                                        Вступ

Практичне здійснення завдань та функцій державної податкової служби, як зазначалося, покладається на систему спеціально утворених органів виконавчої влади, призначення, сутність та види яких дисертант уже аналізував у науковій статті [146]. Очолює систему цих органів  Державна податкова адміністрація України, яка забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

Насамперед підкреслимо, що ДПА України сама належить до більш загальної системи — центральних органів виконавчої влади. Разом з тим в літературі відзначається певна правова невизначеність самого поняття «центральний орган виконавчої влади». Зокрема, В.Б. Авер’янов зазначає, що навіть серед фахівців існує не досить чітке розуміння, чому за сучасних умов згадані органи мають назву «центральні». Дехто вважає, що вони називаються так тому, що у своїй діяльності представляють інтереси «центру», а не окремих територій, місць, і їх компетенція поширюється на всю територію країни. Таке розуміння застаріле. Справжня підстава існування назви «центральний органи виконавчої влади» зумовлена встановленою Конституцією України трьохрівневою моделлю системи органів виконавчої влади, що об’єднує як основні такі структурні рівні: 1) рівень вищого органу — уряд; 2) рівень центральних органів; 3) рівень місцевих органів. У такому сенсі центральні органи виконавчої влади є безпосередньо підвідомчими уряду органами, тобто органами нижчого щабля [186, с. 291].

Указами Президента України від 12 березня 1996 р. «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України» [40] та від 15 грудня 1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади» [38] в загальних рисах визначено специфіку правового статусу цих органів.

Зокрема, центральний орган виконавчої влади узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень він організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Діяльність котролюючих органів пов’язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов’язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Проте туди не завжди надходять кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б не правильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов’язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

В основу правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. В даномму випадку платинк податку використовує прогалини законодавства, що пов’язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант.

Правомірний обход податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень полягає в неналежному виконанні зобов’язань платника перед бюджетом.

Залежно від характеру поведінки і діяльності суб’єктів податкових правовідносин можна виділити:

      Правомірний обхід податку – правомірне уникнення сплати податку за рахунок недосконалості або можливостей, закладених законодавством.

      Ухилення від сплати податку – правопорушення, що складається із невиконання або неналежного виконання платником своїх обов’язків по сплаті податку.

      Стягнення надлишкових сум податків – умисні дії робітникіів податкових органів по не обгрунтованому стягненню сум податкових платежів із платиників.

              Якщо в першому та другому випадках дії засновані на активній ролі платника податків (у правомірному обході в межах діючих податкових норм і у порушенні їх при ухиленні від податків в формі податкових проступків або злочинів), то в третьому випадку активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства.

              Примус у галузі оподаткування являє собою систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов’язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчиненні податкового правопорушення.

              Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками :

      Регулються нормами фінансового права, а також адміністративно-процесуальними.

      Застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб.

      Використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів.

      Припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання.

      Припускають позасудове застосування заходів податкового примусу.

      Податковий примус поєднує стягнення податкових платежів і стягненя податків.

Реалізація примусув сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється державними органами, контролюючими правильність обчислення і внеснення податків. Припинення пов’язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припиненя операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов’язані з відшкодуванням збитків, завданих податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні податків і платежів.        

                         1. Організаційна структура міської ДПІ

В згаданому Загальному положенні визначено також загальні функції центрального органу виконавчої влади. Наприклад, він бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації; прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній та інших сферах; бере

участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України; розробляє цільові перспективні програми, опрацьовує комплекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи; розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти; видає у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності; укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру тощо.

Державна податкова адміністрація України відповідно до указу Президента від 15 грудня 1999 р. «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» [39] є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Головна специфіка центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом полягає в тому, що вони мають визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання і повноваження. Щодо них може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та розв’язання інших питань [231, с. 82].

В літературі висловлено думку про те, що ці органи мають бути взагалі виведені зі складу центральних органів виконавчої влади і тим самим отримати новий статус, який би повніше відповідав їх «спеціальному» призначенню. З урахуванням цього було б доцільно законодавчо запровадити окрему категорію органів виконавчої влади, а саме загальнодержавні органи зі спеціальним статусом. їх підвідомчість уряду має обмежуватись залежно від конкретного змісту спеціального статусу такого органу, який встановлюється в кожному випадку окремим компетенційним (або статусним, тобто таким, що закріплює статус) законом [186, с. 296]. Разом з тим така пропозиція не враховує конституційну модель виконавчої влади, яку очолює Кабінет Міністрів України, тобто не може бути органів виконавчої влади поза його системою.

Останнім часом активно обговорюється проблема зміни статусу Державної податкової адміністрації, в програмі діяльності Уряду навіть передбачено в майбутньому підпорядкувати її Міністерству фінансів. На думку дисертанта, можна навести вагомі аргументи як на користь такої позиції, так і на її заперечення. І все ж, враховуючи власний досвід побудови системи органів державної податкової служби, більш тривалий досвід багатьох розвинених країн світу, доцільним, як уявляється, і в майбутньому є функціонування Державної податкової адміністрації України як самостійного органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який би підпорядковувався безпосередньо Кабінету Міністрів України. Тим самим було б забезпечено оперативність в управлінні державною податковою службою, а відтак і ефективність її діяльності.

Детально правовий статус Державної податкової адміністрації України, крім Закону «Про державну податкову службу в Україні», визначено також Положенням про неї, затвердженим Указом Президента України від 13 липня 2000 р. № 886. Зазначеними нормативними актами насамперед визначено функції Державної податкової адміністрації. Зокрема, ст. 8 Закону передбачає, що вона здійснює 17 функцій. Зазначимо, що в Положенні про Державну податкову адміністрацію функцій названо вже 29, тобто майже вдвічі більше, ніж у Законі, у зв’язку з чим виникає питання про узгодження цих переліків, причому, більш прийнятним, як уявляється, є перелік, закріплений у Положенні. Так, у ньому названо ще такі функції, які реально реалізує ДПА України, як здійснення зв’язків з податковими службами іноземних держав і міжнародними податковими організаціями, вивчення досвіду організації діяльності податкових служб цих держав і розробка пропозицій з його практичного використання в діяльності державної податкової служби України; приймання і реєстрація заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснення в установленому порядку їх перевірки і приймання щодо них передбачених законом рішень; виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вжиття заходів до їх усунення та ін.

Відповідно до поставлених завдань та функцій будується внутрішня (організаційна) структура ДПА України. У структурі органів державної податкової служби, як і у інших органів виконавчої влади, можна виділити керівництво, лінійні (галузеві) підрозділи, забезпечувальні (функціональні) підрозділи, обслуговуючі підрозділи [379, с. 47].

Очолює ДПА України Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку Президент України. Відповідно до згаданого Положення про ДПА України Голова здійснює керівництво Державною податковою адміністрацією, несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на ДПА України завдань і здійснення нею своїх функцій; призначає на посаду і звільняє з посади ряд посадових осіб; затверджує положення про структурні підрозділи ДПА України, положення про державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, про спеціалізовані державні податкові інспекції, а також кошториси таких адміністрацій та інспекцій; головує на засіданнях колегії ДПА України, а також здійснює інші повноваження, передбачені законодавством. Відповідно до п.8 зазначеного Положення Голова має заступників, яких призначає на посади за поданням прем’єр міністра України та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України. Голова розподіляє обов’язки між заступниками, визначає ступінь їх відповідальності, зокрема, щодо керівництва діяльністю структурних підрозділів.

Разом з тим ч. 2 ст. 5 Закону «Про державну податкову службу в Україні» передбачає, що заступники Голови Державної податкової адміністрації України призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України. Кількість заступників Голови також визначається Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зазначена норма Положення суперечить Закону і має бути приведена у відповідність до нього.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДПА України, розгляду найважливіших напрямів її діяльності в ДПА України утворюється колегія у складі Голови ДПА (голова колегії), заступників Голови за посадою, керівників структурних підрозділів ДПА України.

Правовою основою для створення колегії є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України», Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення діяльності Державної податкової адміністрації України» тощо.

Склад та чисельність колегії ДПА України затверджуються Кабінетом Міністрів України. В роботі колегії можуть брати участь також представники інших державних органів та недержавних формувань.