У практиці автотранспортного страхування  під час страхування вантажів страховики використовують обсяг страхової відповідальності (умови), який застосовується в морському страхуванні, а саме:

  ● з відповідальністю за всі ризики;

  ● з відповідальністю за приватну аварію;

  ● без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі;

  ● з відповідальністю за окремі ризики.

  Студенту  необхідно засвоїти сутність кожної умови страхування, а також виключення з обсягу відповідальності страховика.

  Вантажі приймаються під страховий захист на час їх транспортування з встановленням різних варіантів строку страхування. Специфічність цієї умови, яка істотно відрізняє страхування вантажів від інших видів страхування, міститься у строках початку та закінчення дії договору страхування, якщо на страхування приймаються разові перевезення вантажів.

  На  страхування вантажі можуть прийматися у повній або частковій вартості. Враховуючи це, необхідно звернути увагу на ті елементи, з яких може складатися страхова вартість вантажів.

  Як  і в інших ризикових видах  страхування, розмір тарифних ставок при  страхуванні вантажів визначається страховиком з урахуванням ступеня  ризику. Тому студенту необхідно засвоїти фактори, які на нього впливають.

  За  поширеною у світі страховою  практикою розмір збитку щодо страхування вантажів визначається аварійним комісаром, який є представником страховика. Студенту треба встановити значення участі аварійного комісара у вирішенні питання про від- 
шкодування збитків, що, в свою чергу, дасть змогу розібратися в методиці оцінки збитків та виплаті страхового відшкодування.

  Вивчити питання, що стосується оцінки збитку та виплати страхового відшкодування, можна з урахуванням вказівок, пов’язаних із страхуванням автотранспортних засобів.

  Бурхливому  розвитку автомобілізації супутні  збитки не тільки щодо матеріальних цінностей (автомобілі, вантажі), а й щодо життя  та здоров’я водіїв, пасажирів, пішоходів. Така обставина сприяла тому, що страховики почали надавати страховий захист громадянам від нещасних випадків на транспорті.

  Громадяни мають можливість застрахуватися від  нещасних випадків, які можуть виникати під час експлуатації автотранспортних засобів, за такими видами страхування:

  ● страхування автотранспортних засобів, де як додатковий об’єкт приймається на страхування життя і здоров’я пасажирів і водія;

  ● особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (обов’язковий вид);

  ● індивідуальне страхування від нещасних випадків (добровільний вид).

  Вивчати сутність зазначених видів страхування  можна з урахуванням вказівок і порад, поданих до теми 5 «Страхування громадян від нещасних випадків».

План  семінарського заняття

1. Необхідність, сутність і розвиток системи авто- 
транспортного страхування.

2. Страхування автотранспортних засобів.

3. Страхування цивільної відповідальності власників  
автотранспортних засобів.

4. Страхування вантажів, що перевозяться автотранс- 
портом.

Література

_&

   1; 6; 9; 10; 19; 20; 33; 37; 38; 40; 47; 49; 65; 75;  
   79; 86; 87; 89; 90; 91; 92; 94; 95; 103.

Термінологічний словник

  Вантаж — товар, що перебуває в процесі перевезення.

  Вантажовідправник (відправник) — фізична чи юридична особа, від імені якої вантаж передається до перевезення та яка зазначена як відправник в договорі про перевезення вантажу.

  Вантажоодержувач (одержувач) — фізична чи юридична особа, яка має право отримати вантаж у місці призначення.

  Дорожньо-транспортна  пригода — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або дістали поранення люди чи завдано матеріальних збитків (згідно з Правилами дорожнього руху).

  «Зелена картка» — система міжнародних договорів про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

  Інкотермс — міжнародні правила, розроблені міжнародною торговельною палатою (МТП) щодо тлумачення комерційних (торговельних) термінів.

  Механічний  транспортний засіб — транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна (крім велосипедів з підвісним двигуном і мопедів з робочим об’ємом двигуна не менше 50 см³). До механічних транспортних засобів належать трамваї, тролейбуси, автомобілі, мотоцикли, мотоколяски тощо.

  Паушальна сума — загальна сума без зазначення її окремих складових.

  Перевізник — транспортна організація (або юридична особа), яка здійснює перевезення вантажів чи пасажирів.

  Поліс генеральний — письмовий договір, згідно з яким страхувальник протягом обумовленого періоду зобов’язаний на узгоджених умовах передавати, а страховик — приймати на страхування вантажі.

  Рахунок-фактура — документ, у якому перераховані товари й зазначена їхня вартість.

  Транспортний  засіб — пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Охоплює автомобілі, тролейбуси, трактори, самохідні машини, мотоцикли, мопеди, велосипеди тощо.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Теми  рефератів

1. Оцінка сучасного стану і перспектив розвитку страхування автотранспортних засобів в Україні.

2. Необхідність та розвиток страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні.

3. Розвиток міжнародної системи «Зелена картка».

_? Питання для дискусій

1. Яким би ми хотіли бачити ринок автотранспортного страхування в Україні?

2. Якщо автомобіль — престиж, то договір страхування — необхідність.

_!    ЗАВДАННЯ 
ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

  1. Страхувальником автотранспортного засобу може бути:

  а) державне автотранспортне підприємство (АТП);

  б) студент, який використовує автомобіль на правах прокату;

  в) дитина власника автотранспорту;

  г) будь-яка особа.

  2. Об’єктами за договором страхування автомобілів можуть бути:

  а) престижні моделі іноземних автомобілів;

  б) причепи;

  в) тільки лобове скло автомобіля;

  г) недоодержані доходи внаслідок втрати автомобіля.

  3. Страхова сума за договором страхування автотранспортних засобів визначається:

  а) загальна на всі об’єкти страхування;

  б) окрема для кожного об’єкта страхування;

  в) виходячи з витрат на ремонт у разі пошкодження;

  г) виходячи з будь-якого розміру, заявленого страхувальником;

  д) у межах ринкової вартості.

  4. За договором страхування автотранспортних засобів страховик відшкодовує збитки, що виникли внаслідок:

  а) втрати експлуатаційних якостей;

  б) поточного ремонту;

  в) зіткнення з тролейбусом.

  5. Вантаж, що перевозиться автомобілем, приймається на страхування в розмірі:

  а) заявленому страхувальником;

  б) ринкової вартості;

  в) прибутку, що очікують від реалізації вантажу.

  6. Витрати, пов’язані з рятуванням застрахованих вантажів, включаються до:

  а) тарифної ставки;

  б) страхового платежу;

  в) суми збитку;

  г) суми страхового відшкодування.

  7. Під час страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів страхувальником може бути:

  а) будь-яка фізична особа;

  б) третя особа;

  в) власник автобуса;

  г) пенсіонер, власник автомобіля.

  8. Які фактори впливають на розмір тарифних ставок при страхуванні автомобілів (А), вантажів (Б), відповідальності власників транспортних засобів (В)?

  а) вид автомобіля;

  б) маршрут автомобіля;

  в) безаварійна експлуатація автомобіля;

  г) обсяг відповідальності;

  д) вид вантажу;

  е) вік водія автомобіля;

  є) водійський стаж водія автомобіля;

  ж) строк страхування;

  з) франшиза;

  і) мета використання автомобіля;

  ї) охорона автомобіля.

  9. Міжнародна система «Зелена картка» не діє в:

  а) африканських країнах;

  б) в усіх країнах Близького Сходу;

  в) США;

  г) західноєвропейських країнах.

  10. Збитки в країнах — членах системи «Зелена картка» регулюються через:

  а) певну страхову компанію;

  б) суд;

  в) орган управління системою — Раду бюро;

  г) Моторне (транспортне) страхове бюро.

Тема 11 
МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ

 
Методичні поради до вивчення теми

  Ця  тема охоплює дуже важливу і складну  сферу діяльності страховиків: страхування  ризиків, пов’язаних з мореплавством. Студенту насамперед треба зосередити увагу на визначенні змісту поняття «морське страхування» та особливостях його організації.

  Слід  зазначити, що морське страхування  — один з найдавніших класів страхування зі своїми багатовіковими традиціями. Спочатку це страхування стосувалося лише суден і вантажів, що перевозяться морем, а пізніше воно охопило також страхування відповідальності власників суден.

  Таким чином, до складу морського страхування  входять такі основні види страхування, як:

  ● страхування суден (каско);

  ● страхування вантажів (карго);

  ● страхування відповідальності судновласників.

  В Україні до складу морського страхування включають також особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті.

  Головні особливості морського страхування  полягають у такому.

1. В морському страхуванні йдеться про великі і найбільші ризики. Тому воно, як правило, проводиться не окремими страховиками, а об’єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестрахування.
2. Морські перевезення передбачають широкі міжнародні контакти. Тому в цій сфері існує ряд міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування і яких повинні дотримуватися національні страховики.
3. Більшість договорів морського страхування укладається на основі Морського страхового полісу Ллойда (Lloyd’s Marine Policy) та Застережень Інституту лондонських страховиків).
4. Невід’ємним і дуже важливим елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників (P and І Clubs), які здебільшого забезпечують страхування відповідальності.
5. Договори морського страхування у зв’язку з їхньою складністю переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів, кваліфікація яких дозволяє забезпечити найбільш прийнятне для страхувальника страхове покриття.