Розвиток ринку страхових послуг в Україні та світі

    В окремих випадках, визначених законодавством України, страховиками вважаються державні організації, які створені і діють  відповідно до Закону України «Про страхування».

    Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю.

    Страховик реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності та заноситься до реєстру.

    Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, установлено в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5млн євро за валютним обмінним курсом валюти України. Статутний фонд страховика повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, але не більше 25% від загального розміру статутного фонду. Заборонено використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

    Загальний розмір внесків страховика до статутних  фондів інших страховиків України  не може перевищувати 30% його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування, інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

    Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установчих документів, якщо вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання вимог законодавства. Наприклад, страховик, який отримав ліцензію на страхування життя, не має права займатися іншими видами страхування.

    Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування  і фінансова діяльність, пов'язана  з формуванням, розміщенням страхових  резервів та їх управлінням.

    Ліцензію  видають на здійснення окремого виду страхування, вона одночасно дає право на проведення перестрахування за цим видом страхування. Страховик (перестраховик) України має право приймати ризики перестрахування лише з тих видів добровільного й обов'язкового страхування, на проведення яких він отримав ліцензію.

    Укладення страховиком України (цедентом, перестрахувальником) договорів перестрахування з  перестраховиками (страховиками, страховими брокерами) — нерезидентами, у тому числі з тими, які мають свої представництва в Україні, дозволено  у випадках, передбачених нормативно-правовими актами України.

    Страховик зобов'язаний дотримуватись обов'язків, визначених ст. 20 Закону України «Про страхування» [1].

    Страхові  виплати страховик проводить  у порядку та на умовах, визначених  ст. 25  Закону України  «Про  страхування» [1].

    Страховик зобов'язаний на підставі ведення журналу  реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників  щодо виплати страхової суми або  страхового відшкодування формувати  резерв збитків (резерв заявлених, але  не виплачених збитків) та забезпечувати його ліквідне розміщення [1].

    Страховик зобов'язаний дотримуватись умов забезпечення платоспроможності відповідно до вимог  ст. 30 Закону України «Про страхування» і нормативно-правових актів, які  встановлюють відповідні вимоги [1].

    Страховик зобов'язаний:

• формувати, обліковувати і розміщувати страхові резерви в порядку та на умовах, визначених ст. 31 Закону України «Про страхування» і відповідними нормативно-правовими актами. Якщо страхова сума за окремим об'єктом  страхування перевищує 10% від суми сплаченого статутного фонду, сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування;
• вести бухгалтерський облік, формувати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до вимог законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених ст. 31 та 33 Закону України «Про страхування»;
• проводити аудиторську перевірку та оприлюднювати публічну бухгалтерську звітність відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про страхування» та інших нормативно-правових актів.

    Страховик та його відокремлений підрозділ  повинні бути забезпечені комп'ютерною  технікою і програмним забезпеченням  та комунікаційними засобами (телефон, факс, Е-mail), що відповідають установленим вимогам.

    При провадженні діяльності з обов'язкових видів страхування страховик зобов'язаний:

    — утворювати централізовані страхові резервні фонди згідно з вимогами відповідних нормативно-правових актів;

    — дотримуватися порядку та правил їх проведення, застосовувати форми типового договору, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків, установлені Кабінетом Міністрів України [1].

    Страховик має право розпочати страхову діяльність у разі, якщо:

• облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;
• внутрішні правила страховика відповідають вимогам законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;
• професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають вимогам, установленим нормативно-правовими актами [1].

    Страхувальниками  вважають юридичних осіб та дієздатних громадян, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України [1].

    Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування [1].

    Страхувальники  мають право при укладанні  договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

    Страхувальник зобов'язаний:

• своєчасно вносити страхові платежі;
• укладаючи договір страхування, надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, які мають суттєве значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
• повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього об'єкта страхування;
• вживати заходів для запобігання та зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку;
• повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника [1].

    У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового  страхування, права й обов'язки страхувальника переходять до осіб, які одержали це майно в спадщину. Страховик або  будь-хто зі спадкоємців має право на переукладення договору страхування [1].

    В інших випадках права й обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи  лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

    У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права й обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

    Якщо  в період дії договору страхування  страхувальник втрачає права  юридичної особи внаслідок реорганізації, то права й обов'язки, які виплавають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

    У випадку визнання судом страхувальника-громадянина недієздатним, його права й обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати ним дієздатності. У випадку визнання судом страхувальника-громадянина обмежено дієздатним, він виконує свої права й обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника.

    Основними страховими посередниками на страховому ринку України є страхові агенти, страхові (перестрахові) брокери.

    Страхові  агенти — це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

    Страхові  брокери — це громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у визначеному порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та виконують посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

    Під агентською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення робіт, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів страхування (підготовка й укладення договорів страхування, роботи, пов'язані з обслуговуванням договорів), у тому числі оформлення всіх потрібних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

    Брокерська діяльність — це професійна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента), спрямована на визначення його потреби в отриманні страхових послуг, консультування, надання допомоги у розробці умов договору страхування, пошук страховиків, які відповідають вимогам страхувальника, ведення переговорів та укладення договорів страхування за дорученням страхувальника, проведення розрахунків за договорами страхування, підготовка документів для врегулювання питання про збитки у разі настання страхового випадку.

    Перестрахові  брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого Імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник. 

1.3 Об'єднання страховиків та їх функції

     У більшості країн світу страховики створюють свої професійні об'єднання (асоціації), метою яких є захист інтересів своїх членів, вживання заходів у тому разі, коли цих інтересів торкнуться дії або наміри органів влади, співробітництво з будь-яким іншим об'єднанням, що має споріднений напрямок діяльності.

     Результатом першої угоди між страховиками вважають утворення в 1791 році Союзу Лондонських  товариств страхування від вогню.

     За  своїм статусом об'єднання страховиків не мають права здійснювати комерційну діяльність.

     Для країн із розвиненим страховим ринком є характерне злиття дрібних і середніх об'єднань страховиків.

     З 1985 року ефективно працює Асоціація  британських страховиків (АБС), яка  виникла внаслідок злиття кількох організацій. Близько 440 компаній, що охоплюють 95 % всього страхового бізнесу країни, активно підтримують цю асоціацію. АБС ставить перед собою завдання підвищити рівень суспільного усвідомлення місця страхування в економічній і соціальній структурі Великої Британії. І це в країні, страховий бізнес якої розвинений надзвичайно. У штаті АБС налічується понад 270 експертів, консультантів та інших висококваліфікованих фахівців. Крім АБС, тут діє ще багато інших об'єднань страховиків і їхніх посередників.

     З початком формування страхового ринку  в Україні постала потреба  координувати дії страховиків з  багатьох питань, що становлять спільний інтерес. Страховики можуть створювати спілки, асоціації та інші об'єднання  для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та виконання спільних програм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству.