Розвиток ринку страхових послуг в Україні та світі

Вступ

     На  сучасному етапі розвитку суспільства  ринок страхових послуг  має  суттєву важливість. Увага до удосконалення  структури та якості страхових послуг збільшується через значну роль страхових  послуг в розвитку економіки різних країн, що в першу чергу залежить від рівня задоволення потреб споживачів, а також визначення найліпшого і найприбутковішого способу виконання послуг.

     Підприємства, що надають страхові послуги згодом все більше розуміють значення людського  фактору, тому що вони надаються особисто, а їх реалізація залежить від роботи багатьох людей на підприємстві. Слід зазначити наявність певних складностей у визначені якості страхових послуг, тому що у споживачів немає чітких критеріїв оцінки, але виробник послуг повинен враховувати і це.

     Актуальність обраної теми полягає в тому, що ринок страхування є одним з основних напрямків розвитку малого та середнього бізнесу за останні два десятиріччя. Страхові послуги є невід’ємною частиною економіки будь-якої країни, а також підприємства,  що забезпечує економічне зростання, підвищення споживацьких вимог, узгодження попиту і пропозиції в сфері обслуговування. Підвищення якості та ефективності страхових послуг є актуальною проблемою на сьогодні. Незаперечним є одночасний процес надання і споживання страхових послуг з урахуванням особливостей кожної галузі. Не менш важливу роль у наданні страхових послуг відіграє людський фактор, який присутній у виробництві послуг.

     Особливо  актуальною є проблема формування та подальшого розвитку страхового ринку  для країн із перехідною економікою, зокрема, для України, де в ХХІ столітті відбуваються кардинальні зміни в економічній системі. Процеси ринкової трансформації національної економіки зумовлюють необхідність проведення наукового дослідження міжнародного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у галузі страхування для подальшого розвитку ринку страхування України, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство.

     Дослідження проблеми розвитку страхування охоплює  економічні, правові і соціальні  аспекти та має вкрай важливе  значення як з теоретичної, так і  з практичної точок зору.

     Створення сприятливих умов для розвитку страхування  в Україні потребує проведення глибоких теоретичних досліджень та надання наукових рекомендацій, які можуть стати важливим чинником ефективного функціонування національного страхового ринку. Дослідження механізму використання потужного потенціалу страхування у ринковій економіці дозволить повніше використовувати його в умовах України.

     Мета  і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення умов та особливостей розвитку сфери страхування для забезпечення ефективного функціонування національного ринку страхових послуг у період становлення ринкової економіки, адаптація світового досвіду у галузі страхування відповідно до національних особливостей, становлення в Україні цивілізованого страхового ринку, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство, розвиток світової економіки та міжнародних відносин.

    Відповідно до поставленої мети визначено такі головні завдання:

     - виявити сутність й функції страхування у ринковій економіці, обґрунтувати необхідність страхового захисту та визначити ролі категорій страхування у системі економічних відносин;

     - охарактеризувати структуру страхування та механізму взаємодії його суб’єктів у ринковій економіці;

     - проаналізувати міжнародний ринок страхування за макроекономічними показниками, висвітлити практику страхування у країнах із ринковою економікою для практичного застосування в умовах України;

     - оцінити сучасний стан та тенденції розвитку національного ринку страхування в умовах переходу до економіки ринкового типу;

     - розглянути проблеми розвитку ринку страхових послуг, подальші шляхи створення умов для якісного поліпшення сфери страхування.

     Об’єктом  дослідження є діяльність страхових компаній на вітчизняному та зарубіжному ринках.

     Предмет дослідження – є теоретичні, методологічні та методичні аспекти функціонування ринку страхових послуг та його регулювання.

     Інформативною базою дослідження послугували праці вітчизняних та закордонних фахівців, які присвячені ринку страхування.

     Значний внесок у вивчення і розвиток страхових правовідносин, зокрема майнових, внесли праці представників дореволюційної доби. Зокрема це роботи В.Р.Ідельсона, Д.І.Мейєра, Г.Ф.Шершеневича тощо. Правові питання майнового страхування в економічних зв’язках радянського періоду частково висвітлювалися: Є.Н.Гендзехадзе, К.О. Граве, Л.А. Лунцем, О.С.Іоффе,  В.К. Райхером, та ін.

     Висвітленню проблем страхових правовідносин присвяченні праці представниці сучасного періоду М.Я.Шимінови. Також, питанням страхових правовідносин було присвячено праці В.В. Аленичева, Д.А. Петрова, Є.О.Суханова.

     В останні роки відчувається значна зацікавленість українських вчених до аналізу страхових правовідносин присвячені праці Є.М. Білоусова, В.В. Луця, В.П. Янішена.

     В дослідженні було опрацьовано монографії, зокрема, - В.Д.Базилевича, О.Д.Василика, А.А. Гвозденка, О.Д.Заруби, М.С. Клапківа, Ф.В. Коньшина, Л.І. Рейтмана, С.С.Осадця та ін., присвячені страхуванню в сфері економіки.

     Їх  дослідження є величезним внеском  та основою для подальшого вивчення  ринку страхування. Однак, проблеми, пов'язані з формуванням, розвитком та удосконаленням ринку страхових послуг вивчені ще недостатньо, що і визначило вибір теми бакалаврської роботи.

     Бакалаврська  робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, інформативна база дослідження. В основній частині досліджується поставлена проблема. У висновках сформульовано основні результати  дослідження.

РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ

1. Страховий ринок та його структура

 

    Поняття «страховий ринок» в собі містить два складових елементи - ринок і страхування. Деякі економісти розглядають ринок як відносини з приводу купівлі-продажу, інші на перше місце ставлять наявність певних інститутів, які зводять покупців і продавців. Примирити ці сторони можна шляхом тлумачення ринку і як взаємовідносин з обміну, і як структури, що дозволяє його здійснювати. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) [1, с.3]. Отже, страховий ринок — це особлива соціально-економічна структура, така сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист, формуються пропозиція і попит на нього. Страховий ринок розглядають також як форму організації грошових відносин з формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства, або ж як сукупність страхових організацій (страховиків), які беруть участь у наданні страхових послуг [7, с.49].

    На  практиці страховий ринок — це складна інтегрована система, яка поєднує різноманітні структурні ланки. Первинною ланкою страхового ринку є страхове товариство, або страхова компанія. Саме тут відбувається процес формування і використання страхового фонду, формуються одні та проявляються інші економічні відносини, переплітаються особисті, групові, колективні інтереси.

    У структурі страхового ринку виділяють  ринок страховика і ринок страхувальника. Коли попит на страхові послуги значно перевищує їхню пропозицію, то це ринок страховика. На практиці переважає ринок страхувальника. Перед потенційним страхувальником відкривається багато можливостей вибрати конкретні умови договору страхування. Страхувальник порівнює різні варіанти страхових продуктів, оцінює відповідність бажань (страхового інтересу) гарантіям, які надають відповідно до того чи іншого договору страхування [10, c.40].

    Структура страхового ринку може бути охарактеризована в інституційному та територіальному  аспектах.

    В інституційному аспекті вона має приватну і публічну основу. Представлена акціонерними, корпоративними, приватними та державними страховими компаніями. У територіальному аспекті можна виділити місцевий (регіональний) страховий ринок, національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) страхові ринки. Розвиток ринкових відносин усуває територіальні перепони на шляху суспільно-економічного прогресу, посилює інтеграційні процеси, сприяє входженню національних страхових ринків у світовий. Прикладом такої інтеграції може бути створення загальноєвропейського страхового ринку країн-учасниць ЄС [21, c.78].

    Залежно від масштабів попиту та пропозиції на страхові послуги можна виділити внутрішній (регіональний), зовнішній і міжнародний страхові ринки.

    Внутрішнім (регіональним) страховим ринком називають місцевий ринок, у якому є безпосередній попит на страхові послуги.

    Зовнішнім страховим ринком називають ринок, який виходить за межі внутрішнього ринку.

    Під світовим (міжнародним) страховим ринком розуміють пропозицію і попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.

    За  галузевою ознакою розрізняють  ринок особистого страхування і ринок майнового страхування, в якому виділяють ринок страхування відповідальності. Кожний із цих ринків можна поділити на окремі сегменти, наприклад, ринок страхування від нещасних випадків, ринок страхування домашнього майна тощо.

    Учасниками  страхового ринку є продавці, покупці  і посередники, а також їхні асоціації. Категорію продавців становлять страхові та перестрахувальні компанії. У ролі покупців виступають страхувальники. Посередниками між продавцями та покупцями є страхові посередники (страхові агенти і страхові брокери).

    Специфічний товар, який пропонують на страховому ринку, - страхова послуга. Її споживча вартість — забезпечення страховим захистом. Ціна страхової послуги виражається у страховому тарифі. Її складають на конкурентній основі, зіставляючи попит і пропозицію.

    Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, становить асортимент страхового ринку.

    Брати участь у ринкових відносинах як страховик  може також і держава через  систему державних страхових  організацій.

    Сучасний  рівень розвитку страхового ринку в  індустріально розвинутих країнах  характеризується посиленням тенденцій  до монополізму в страховій справі, концентрації нею капіталу. 3 огляду на це виділяють чотири організаційні форми виявлення цієї тенденції.

    Горизонтальна інтеграція — це зосередження в руках невеликої кількості великих страхових компаній значних обсягів страхової премії і страхових послуг.

    Вертикальна інтеграція — це проникнення страхових компаній в інші сфери, тісно пов'язані зі страховою справою (банківська, біржова діяльність).

    Створення міжнаціональних  страхових компаній.

    Диверсифікація — розширення сфери діяльності страховика у різних підприємствах інших галузей, які не перебувають у прямому зв'язку зі страховою справою. У цьому виражається намагання середніх і дрібних страховиків вижити в умовах гострої конкурентної боротьби й отримати стійкі доходи від суміжних підприємств для покриття витрат з основної діяльності, тобто страхової справи.

    Виділяють такі основні типи диверсифікації:

1. страхові компанії стають частиною концерну;
2. страхові компанії починають самостійно володіти підприємствами в інших галузях матеріального виробництва;
3. страхові компанії створюють дочірні компанії у фінансово-кредитній сфері [18, c.120].

 
 

1.2. Суб’єкти страхового ринку 

    Головними суб'єктами страхового ринку є страховики, страхувальники та страхові посередники. Кожний з них виконує свою функцію, має свою специфіку та механізм реалізації економічних інтересів.

    Страховиками  є фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про страхування», а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на ведення страхової діяльності. [1].