Так, відповідно до Закону України «Про статус суддів» у разі загибелі (смерті) судді, у тому числі у відставці, внаслідок службових обов'язків непрацездатним членам сім'ї, які перебувають на його утриманні, щомісячно виплачується компенсація у розмірі різниці між частиною заробітку загиблого, яка була його часткою, і призначеної пенсії у разі втрати годувальника без урахування одночасної допомоги.

     У Законі України «Про прокуратуру» дещо інший порядок забезпечення сімей, які втратили годувальника: в разі загибелі прокурорсько-слідчого працівника під час виконання службових обов'язків сім'ї чи утриманцям загиблого призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі його місячного посадового окладу.

     Сім'ям державних службовців, посадових осіб митних органів, народних депутатів України пенсії в разі втрати годувальника призначаються в порядку, встановленому загальним  пенсійним законодавством України.

     Пенсії  нараховуються за єдиними нормами у відсотках від заробітку годувальника.

8. Соціальні пенсії

      Соціальні пенсії можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію.

      До  осіб, які мають право на соціальну пенсію, належать:

     - інваліди І та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди III групи;

     - особи, які досягли пенсійного  віку (чоловіки — 60; жінки —55 років);

     - діти, які не досягли 18-річного  віку чи старші за цей вік,  якщо вони стали інвалідами  до виповнення їм 18 років, у  разі втрати годувальника;

     - діти-інваліди у віці до 16 років.

     Розмір  соціальних пенсій диференційований: від 30% до 200% мінімальної пенсії за віком.

     Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60- і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин.

     Особи, які досягли пенсійного віку, а  також інваліди III групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

     Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаються:

• інвалідам II групи;
• дітям-інвалідам у віці до 16 років;
• дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років; у  разі втрати годувальника;
• одному з батьків, незалежно від віку, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

      Інвалідам І групи, матерям-героїням, яким присвоєно  звання «Мати-героїня», соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Висновки

      Згідно  статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або  тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у  старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Це  право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхування  за рахунок страхових внесків  громадян, підприємств, установ і  організацій, а також бюджетних  та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду  за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є  основним джерелом існування, мають  забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого  законом.

      Основу  пенсійної системи в Україні  складає система державного пенсійного забезпечення, яка охоплює всіх непрацездатних осіб похилого віку, інвалідів, осіб, які  втратили годувальника, виплати, яким провадяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, компенсаційних виплат, додаткових пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Враховуючи те, що система пенсійного страхування  є складовою загальної фінансової системи країни, вона функціонує на основі єдиних макроекономічних показників розвитку України, зокрема таких  як демографічна ситуація. Стан використання трудового потенціалу, досягнутий рівень розвитку економіки і соціальної сфери та інших чинників, а також  очікуваних тенденцій зміни цих  чинників у перспективі.

      Реформування  системи пенсійного забезпечення в  Україні було зумовлене низкою проблем  макроекономічних і демографічних. Одна з них полягала у тому, що значно зростала кількість пенсіонерів, а інша в низькій зайнятості населення  та поширення практики надання пільг  із сплати пенсійних внесків, що суттєво  послаблювало фінансову базу пенсійної  системи. З урахуванням усіх цих  чинників в Україні було проведено  реформу у трьох напрямах: реформування солідарної системи, створення обов’язкової накопичувальної системи і розвиток добровільної накопичувальної системи.

      Проведена в Україні пенсійна реформа одночасно  із встановленням нових умов пенсійного страхування громадян передбачила  і перерахування пенсій нинішнім пенсіонерам, скасування максимального  обмеження  розміру пенсій і відновлення  їх диференціації. Це забезпечило підвищення розмірів пенсій з першого дня  запровадження нового закону.

      Багаторівнева пенсійна система – це шлях до поступового  збільшення співвідношення між середнім  розміром пенсії і заробітної плати. Вона покликана усунути чинники  соціальної несправедливості та перерозподілу  коштів Пенсійного фонду на користь  пільгових категорій. Крім того, з  часом пенсійна система стане  потужним джерелом довготривалих інвестицій в економіку країни. Це, своєю  чергою сприятиме збільшенню зайнятості, зростанню доходів громадян і  зміцненню фінансової бази пенсійної  системи.

Список  літератури

    1 Конституція України.

    2 Закон України  «Основи законодавства  України про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування»  № 16/98-ВР від 04.011998р. //Відомості  Верховної Ради України. –  1998. – №23.

    3 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» № 1105-ХІІ від 23.09.1999р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №46-47.

    4 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  на випадок безробіття» №2213-ІІІ від 02.03.2000р. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №22.

    5 Закон України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» № 2240-І від 18.01.2001р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №14.

    6 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. //Податки та бухгалтерський облік.– 2003.– № 70.

    7 Закон України «Про пенсійне  забезпечення» № 1788-ХІІ від  05.11.1991р. //Відомості Верховної Ради  України. – 1992. – №2.

    8  Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-ІV від 09.07.2003р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №7-8.

    9 Постанова Кабінету Міністрів України  №1266 від 26.09.2001р. «Про нарахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням».

    10 Андріїв В. Соціальне страхування:  історія, проблеми //Соціальний захист.–  1999.– №2.– С. 43-51.

    11 Губар О.Є. Організаційні та  правові засади соціального страхування  в Україні //Формування ринкових  відносин в Україні.– 2003.–  № 7-8. С. 155-162.

    12 Трубич С.Ю., Швець В.Є. Формування  системи соціального страхування  // Фінанси України.– 2000.– №2.–  С. 110.

    13 Шахов В.В. Страхование.– М.: Юнити, 2000.– 311с.

    14 Шихов А.К. Страхование.– М.: Юнити, 2000.– 432с.

    15 Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. – К.: Кондор.– 2004.– 464с.

    16 Зайчук Б.О., Нікітенко В.С., Семендяєва  В.І. Система пенсійного забезпечення: сьогодні і завтра. – К: Формат.–  2004.– 352с.