Етапи становлення інформатики в початкових класах. Зарубіжний досвід та навчальних закладів України

   Програма  і підручник зорієнтовані на варіативне використання. У них існують орієнтири для всіх типів використовуваних комп'ютерів та програмно-педагогічного забезпечення. Варіативна частина не є обов'язковою. 

     2.5 Основні проблеми  використання комп’ютера  у навчанні молодших  школярів

     Модернізація шкільної освітньої системи передбачає використання засобів і форм пізнавальної діяльності учнів, відводячи велику роль інформатизації освіти, в тому числі використанню комп’ютерних та комунікаційних технологій.

     Назвемо фактори, які можуть сприяти більш активному і ефективному використанню нових інформаційних технологій (НІТ) в початковій школі:

• великі дидактичні можливості комп’ютера;
• наявність у продажу різноманітних програмних продуктів для школи;
• введення в навчальні плани багатьох шкіл пропедевтичного курсу інформатики (і розвиток на основі цього комп’ютерної грамотності школярів);
• реалізація різних програм, які стимулюють формування інформаційної культури школярів і учителів;
• наявність у багатьох сім’ях комп’ютерів, що сприяє формуванню у дітей готовності (і психологічної, і мотиваційної, і практичної) до використання комп’ютера при вивченні різних навчальних предметів.

     Але в даний час склалась досить суперечлива  ситуація: незважаючи на ці позитивні  фактори, комп’ютер в навчально-виховному  процесі початкової школи, на жаль, використовується рідко, безсистемно  і переважно з метою контролю знань, не торкаючись, як правило, інших етапів навчання. Основними причинами цього можна вважати недостатній рівень фінансування загальноосвітньої школи, нестача на ринку пропозиції педагогічних програмних засобів (ППЗ), які б відповідали дидактичним вимогам, відсутність методичних розробок з використання комп’ютера в цілому (і конкретних програм навчального призначення зокрема), а головне – недостатній рівень інформаційної компетентності більшості вчителів початкової школи. Це підтверджує багато проведених досліджень, зроблених у цій галузі.

     Зважаючи  на ці дослідження, на нашу думку, потребують вирішення наступні завдання:

• обґрунтування доцільності і місця застосування комп’ютера в системі інших засобів навчання;
• проектування технології процесу підготовки до навчання з використанням комп’ютера;
• проектування технології власне процесу навчання з використанням комп’ютера;
• обґрунтування ролі вчителя на етапі підготовки до навчання з використанням комп’ютера та в організації самих комп’ютерних уроків;
• обґрунтування ролі різноманітних видів програмних засобів навчального призначення в навчально-виховному процесі початкової школи.

     Використання  комп’ютера як засобу навчання в навчально-виховному  процесі початкової школи тягне  за собою зміну і інших елементів  педагогічної технології (процесу навчання, організації навчання, засобів навчання). Це, на наш погляд, припускає вирішення декількох груп проблем: загальнодидактичних, методичних, так званих інформаційних (які відносяться до комп’ютера, як до засобу навчання), професійних і організаційних, кожна з яких, в свою чергу, передбачає вирішення відповідних теоретичних і практичних завдань. Розглянемо всю сукупність цих проблем.

     1. Загальнодидактичні проблеми:

     - визначення ролі (місця) комп’ютера  в методичній (дидактичній, педагогічній) системі серед інших використовуваних засобів навчання;

     - визначення умов, в яких може  бути здійснений педагогічний  процес з використанням комп’ютера.

     2. Професійна проблема: забезпечення  достатнього для підготовки проведення  комп’ютерних уроків рівня інформаційної компетентності вчителів. Достатній рівень компетентності вчителя дозволяє йому вирішити необхідні організаційно-методичні проблеми.

     3. Організаційно-методичні проблеми:

     - врахування специфіки змісту  навчального предмета;

     - врахування особливостей методичної системи, яка використовується при вивченні предмету (конкретного розділу, теми, етапу);

     - обґрунтування доцільності використання  комп’ютера;

     - обґрунтування дидактичних і  технічних вимог до ППЗ;

     - виявлення, експертиза та відбір ППЗ;

     - проектування ППЗ, систем комп’ютерних  завдань (СКЗ) чи електронного  дидактичного матеріалу (ЕДМ);

     - визначення розробника ППЗ, СКЗ  чи ЕДМ чи самостійна розробка;

     - впровадження програмного продукту  в технологію навчання предметів.

     4. Інформаційні проблеми:

     - визначення науково обґрунтованих  психолого-педагогічних і методичних  вимог до ППЗ, які необхідні  для їх ефективного використання  в навчанні4

     - формування системи таких завдань  з кожного навчального предмету  з урахуванням різноманітних  навчальних програм навчання;

     - забезпечення доступності ППЗ  для вчителів (наявність єдиної  бази даних ППЗ);

     - розробка ППЗ.

     Всі ці проблеми конкретизуються в поетапному процесі, який наочно можна уявити у  вигляді схеми алгоритму, який описує технологію підготовки вчителя до проведення уроків з використанням комп’ютера.

     Глобальне їх вирішення потребує спеціальних  досліджень із залученням спеціалістів з різних галузей: методистів, спеціалістів у галузі інформаційних технологій, програмістів, вчителів, дизайнерів, організаторів і інших. А на практиці найчастіше учитель, який не має відповідної підготовки і можливостей, необхідних для вирішення цих проблем, залишається з ними один на один. 
 
 
 
 
 

Висновки

     Стан  використання інформаційно-комунікаційних технологій в початковій школі України не відповідає вимогам сьогодення. Однак, тенденції останніх років вселяють оптимізм: за два роки наша школа пройшла шлях, на який інші країни витрачали 5-10 років. Є перші навчальні курси, є перші навчальні програми і підручники, є перші педагогічні програмні продукті, які отримали схвалення Міністерства освіти і науки та Академії педагогічних наук України. Реальні кроки зроблені і в системі підготовки та перепідготовки вчителів початкової школи. Спільними зусиллями освіта України і її базова ланка початкова освіта займуть гідне місце серед освітніх систем Європи, наші діти і онуки повинні бути аборигенами інформаційного світу, а не іммігрантами.

     Метою навчання інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій у школі визначається формування в учнів теоретичної бази знань з основ інформатики, умінь і навичок використання сучасних комп'ютерно-інформаційних (інформатичних) технологій у своїй діяльності, що має забезпечити формування у випускників школи основ інформаційної культури та інформатично-комунікативної компетентності.

     Як  видно із формулювання мети навчання інформатики у школі, окрім формування в учнів основ інформаційної  культури, передбачається також і  компетентнісний результат такого навчання, що цілком відповідає спрямованості сучасної світової освіти, новітнім підходам щодо оцінки ефективності навчального процесу та якості навчання і рівня практичної підготовленості випускника. При цьому, поняття "компетентність" розглядається як системне перетворення знань, умінь і навичок (ЗУН) та власного досвіду діяльності за відповідних мотивації і ставлення (системи цінностей) у новий якісний стан – здатність чи готовність особистості до певного виду (роду) успішної діяльності у нестандартних (непередбачуваних, змінних) умовах, тобто, дієвість чи функціональність ЗУН.

     Інформатично-комунікативна  компетентність особистості проявляється у раціональному доборі і свідомому  застосуванні нею певних ІКТ у  процесі активного розв’язання  різноманітних завдань з досягненням  успішного результату.

     Зважаючи на світові тенденції, зокрема, щодо глобалізації усіх процесів життєдіяльності людства, стрімкого розвитку інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій, інформатизації суспільства і освіти, всеохоплююче поширення мережі Інтернет та збільшення її інформаційних ресурсів, та враховуючи вітчизняний досвід й досвід країн-сусідів у галузі освіти, найбільш життєздатною бачиться чотирирівнева структура інформатичної складової загальної середньої освіти.

     І рівень: 2–4 класи. Формування основ  комп’ютерної грамотності, загальний розвиток молодшого школяра, комп’ютерна підтримка навчання більшості шкільних предметів. При цьому обов’язковими умовами виступають належний матеріально-технічний стан комп’ютерного парку, наявність необхідного програмного забезпечення, дотримання санітарно-гігієнічних вимог та відповідний рівень підготовленості вчителів.

     Безпосереднє  застосування молодшими школярами  комп’ютера у навчально-виховному  процесі для реалізації завдань  власної навчально-пізнавальної діяльності, як свідчать результати психолого-педагогічних досліджень та наявний практичний досвід, має починатися не раніше 2-го класу. У першому класі ще зарано, та й немає ніякої потреби залучати комп’ютер до навчально-пізнавальної діяльності учнів. Як зазначав ще В.О.Сухомлинський, головне завдання початкової школи – навчити дитину читати, писати, рахувати, логічно мислити та зв’язно висловлюватися. Найбільшою мірою це стосується першого року навчання дитини у школі. Та й дуже важливо не забувати про вік нинішніх першокласників – 6 років, який є досить критичним у житті маленької людини.

     Про недоцільність застосування комп’ютерних засобів учнями у 1-му класі та певну  ефективність їх застосування у 2–4-му класах засвідчили й результати експерименту, який ось уже сьомий рік поспіль проводиться у місті Києві в рамках проектів "Столична освіта" та "Київський підручник". Більше того, цим експериментом засвідчено, що навчання власне основам інформатики у початковій школі є недоцільним.

     Тому  найбільш ефективним бачиться впровадження інтегрованого навчального курсу за рахунок варіативної складової навчального плану. Завданнями такого курсу мають бути формування у молодших школярів первинних навичок роботи за комп'ютером, розуміння ними сутності застосування комп’ютера і інформаційних технологій та загальний розвиток дитини. При цьому, такий курс має читатися у 2–4 класах по 1 годині на тиждень. Показовими прикладами такого навчання можуть бути названі курси "Сходинки до інформатики" (автори Ф.М.Ривкінд, Г.В.Ломаковська, С.Я.Колесников, Й.Я.Ривкінд) та "Прикладна інформатика" (автор Л.А.Журавльова).