Українська термінологія в професійному спілкуванні

Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Ноября 2012 в 22:55, практическая работа

Описание работы

Мета: означити поняття «термін», познайомити з умовами організації, стандартизації термінологічної системи української мови, визначити форми творення та шляхи наповнення термінами сфери професійного спілкування, алгоритм організації термінологічної системи мови. Познайомити з адресними центрами розробки та укладання сучасних термінів

Работа содержит 1 файл

текстового забезпечення.doc

— 732.00 Кб (Скачать)

 

 

Як особлива текстова форма наукова рецензія виконує у науковому процесі притаманні їй функції:

    • інформування, тобто ознайомлення з науковим твором (або кількома творами);
    • оцінювання та осмислення у науковому соціумі певного наукового знання.

Учені вважають, що наукова  рецензія за своїм сутнісним наповненням  наближається до наукознавчого дослідження, встановлюючи критерії оцінки і систему  вимог до наукового твору. З іншого боку, можлива також прагматична  функція організації наукового спілкування, вироблення вербальних форм наукового етикету. Незаперечний і той факт, що рецензія здатна виконувати рекламну місію, якщо необхідно зацікавити потенційних читачів рецензованим твором2.

Особливість рецензії полягає  у вмінні спілкуватися, вести діалог (часто уявний) між рецензентом та автором твору, рецензентом і читачами. Нерідко автор рецензії виявляє свої особистісні  цінності, він присутній як фахівець-аналітик чи полеміст, який із знанням справи оцінює первинний документ, висуває свої зауваження, подає поради, рекомендації, пропонує імпульси до наукового діалогу.

 

Відгук

Відгук – стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатського чи докторського дослідження). Особливість відгуку, як правило, наукового керівника чи консультанта, полягає у підтвердженні готовності виконаної роботи до захисту,  зосередженні уваги на найважливіших моментах та якості дослідження. Обсяг відгуку невеликий –  1–3 сторінки (3–5 сторінок для кандидатських і докторських дисертацій. Реквізити :

Назва документа

Заголовок,що містить  вказівку на:

    характер роботи

    прізвище, імя  та батькові автора роботи

    назва роботи

    місце і  рік написання

    кількість  сторінок;

Текс, що містить:

    вступ;

    стислий виклад  змісту роботи;

    критичнізауваження 
          висновки

Підпис особи, що склала відгук.

У разі потреби підпис засвідчується печаткою.

 

Питання для  самоперевірки:

1.Особливості наукового стилю, його жанри, різновиди.

2.Охарактеризуйте мовностилістичні особливості та структуру наукових робіт (реферат, наукова стаття та інш.)

 

Практичне завдання для самостійної роботи:

Написати рецензію, відгук (за вибором) на наукову публікацію з професійної тематики

 

Література:

ЗагніткоА.П.; Данилюк І.Г.Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування, - Д,, 2004. – 154 с.

Зубков М.Г. Сучасна  українська ділова мова – 4-е вид., допов. – Х.:Торсінг,2004. – 447 с.

Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч.    посібн., 3- вид. – К.: Каравела, 2006.

Розд.6. Документ як основний вид писемного ділового мовлення. – стор.229-291.

 Намакштанська І.Є,  Семенова Л.П., Кровицька О.В. та  інш. – Навчальний посібник  з ділового мовлення. – Макіївка,2001. 235 с.

 

Електронні  джерела:

http://kafvp.kpi.ua/

http:// uk.wikipedia.org

 

Практичне заняття  6. Проблеми перекладу та редагування наукових текстів.

 

План: Форми і види перекладу. Буквальний, синхронний, реферативний, адекватний, анотацій ний, технічний, літературний та інші види перекладу. Калькування елементів близькоспоріднених мов. Вибір синонімів під час перекладу. Переклад термінів. Особливості редагування наукового тексту.

 

Мета: Активізувати увагу студентів до складних питань обробки ( редагування та переклад при потребі) підготовлених текстів на рідній мові  та перекладених з іноземних мов, підготувати до самостійної роботи в царині добору лексичних  мовних одиниць та стилістичної обробки самостійно напрацьованого тексту.

 

Перекладознавство — самостійна галузь прикладної лінгвістики, присвячена найважливішим проблемам перекладу, вивченню теоретичних понять, використання  сучасної термінології в перекладознавстві.

Загальні відомості

Вивчення перекладознавства полегшує розуміння мовних явищ при опануванні конкретних мов у контексті перекладознавчої науки.

Говорячи про переклад, потрібно згадати про лінгвістичні і нелінгвістичні аспекти перекладу.

Термін переклад багатозначний. З однієї сторони, він позначає діяльність, яка полягає в передачі змісту тексту (в широкому розумінні) на одній мові засобами іншої мови, а з іншої – самі результати цієї діяльності. Мова піде і про переклад-процес, і про переклад-результат. Наука про переклад включає декілька напрямків, серед яких виділимо: теорія перекладу, аналіз перекладу, методика навчання перекладу. Як і багато інших дисциплін прикладної лінгвістики, переклад по суті міждисциплінарний, що зв’язаний не лише з лінгвістикою, але і з літературознавством, когнітивними науками і культурною антропологією. Спробуємо сформулювати типологію «природного» перекладу, відстежимо його лінгвістичні проблеми.

Міждисциплінарність теорії перекладу і її практичних застосувань  вказує на те, що переклад є не лише мовним, а і досить складним когнітивним феноменом. Перекладаючи з однієї мови на іншу, людина використовує як свої мовні знання і можливості, так і найрізноманітніші екстралінгвістичні знання (про фізичну природу світу, про суспільство і його культуру, про ситуації, за яких виник текст, що перекладається, і як буде сприйматися його переклад і таке інш.), до того ж етапи розуміння і синтезу тексту принципово відрізняються. Наявні декілька шляхів, які ведуть від тексту на «мові-джерелі» L1 до тексту на «мові-цілі» L2. Це відображає той факт, що переклад може здійснюватися з різною мірою проникнення в зміст тексту. Переклад на всьому шляху передбачає структурування деякого концептуального (понятійного) представлення змісту тексту, імовірно не залежного від особливостей вхідної і вихідної мов і враховує всю повноту знань, що в зв’язку з конкретним текстом можуть бути залучені перекладачем (або перекладацьким пристроєм) для максимально адекватної передачі його змісту на іншій мові. Тобто, повний переклад  – це не підбір перекладних відповідностей, а максимально глибоке розуміння тексту плюс поява нового тексту на іншій мові, або, інакше, два послідовних переклади: спочатку на гіпотетичну концептуальну мову-посередник, а потім, вже з цієї мови-посередника, на мову-ціль. Скорочена схема перекладу передбачає встановлення перекладних відповідностей між сутностями текстів на мові-джерелі і мові-цілі; при цьому ці сутності зберігають особливості цих мов, і ніякої мови-посередника не постулюється. Нарешті, при короткій схемі перекладу перекладацькі відповідності встановлюються безпосередньо між виразами мови-джерела і мови-цілі (скажімо, при перекладі етикетних формул типу «пані і панове» чи «Доброго дня!»). Коротка схема, зрозуміло, вироджений випадок перекладу, однак він типовий для ситуацій, коли людина, яка говорить, фактично не знає мови-цілі і залучає так звані  «розмовники» для вираження комунікативного наміру. Повну, скорочену і коротку схему перекладу можна назвати когнітивними стратегіями перекладу, які вибираються когнітивною системою людини в залежності від характеру комунікативної ситуації і її етапів.

Мета перекладознавства

Мета перекладознавства  — створити теоретичну основу для  подальшого набуття нами практичних умінь і навичок у галузі перекладу та вивчення моделей і закономірностей процесу перекладу і перекладацьких відповідностей, а також способів перекладу текстів різних жанрів і стилів.

Основні завдання перекладознавства:

  • ознайомити нас із сучасним станом науки про переклад у нашій країні та за кордоном;
  • допомогти нам здобути початкові знання з різних аспектів і типології перекладу;
  • сформувати вміння використовувати при перекладі двомовні та тлумачні словники різних типів;
  • сприяти створенню словника постійних міжмовних відповідників у певній галузі мов;
  • виробити початкові навички спостереження мовних явищ і наукового аналізу.

Методи перекладу (комунікативний та семантичний)

Відомо, що є два типи перекладу: комунікативний переклад намагається справляти на своїх читачів враження, максимально близьке до того, яке вони могли б відчути, прочитавши оригінал. Семантичний переклад намагається надавати точне контекстуальне значення оригіналу настільки близько, наскільки семантична і синтаксична структури другої мови це дозволяють. Одна основна відмінність між ними двома – це те, що комунікативний (який, на нашу думку, можна називати прагматичний) мусить наголошувати на «силі», швидше ніж на змістові повідомлення. 
Комунікативний переклад «Beware of the dog – Обережно – собака» є обов’язковим; семантичний переклад (собака може вкусити) був би більш інформативним, але менш ефективним. Пор. – wet paint – обережно, пофарбовано – лавка пофарбована.

Загалом, комунікативний переклад вважається більш прямим і  більш обумовленим, пристосованим  до часткового реєстру мови. Семантичний  переклад повинен бути більш детальним  і переслідувати розумові процеси, швидше ніж інформацію відправника.

Немає суто сепарованих ні комунікативного, ні семантичного методу перекладу тексту – це, фактично, широкі групи методів, які перекриваються. Переклад може бути більш або менш семантичним, чи менш комунікативним – навіть часткові речення чи секції можуть трактуватися більш комунікативно чи менш семантично.

Комунікативний і семантичний переклад розділяють на пізнішій стадії аналітичного чи когнітивного перекладу, що є процедурою перед перекладом, яка може виконуватися на тексті мови-джерела, щоб перетворити його на мову-джерело або мову-ціль – остаточні версії будуть ближче одні до одних, ніж оригінальний текст і остаточний переклад.

Когнітивний переклад переміщає текст мови-джерела граматично, щоб пояснити елементарні висловлювання типу «активний підмет + дієслово + неактивний присудок». Однак, граматичне значення тексту-джерела стає явним. Далі когнітивний переклад розділяє класові похідні слова на їх компоненти і пояснює відношення всіх багатозначних складних іменників (наприклад, data acquisition: system to control the acquiring of data)

Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу.

Переклад є однією з важливих форм міжкультурних взаємин. Оскільки знання іноземних мов і в давні часи, і сьогодні не можна назвати масовим, перекладачі виступають посередниками між народами, які спілкуються в найрізноманітніших сферах життя. Окрім посередницької функції, перекладні твори виконують і творчу, продуктивну місію, бо завжди були важливим стимулом розвитку національних мов, літератур, культур.

Спочатку переклад виконувався  винятково людиною, але були спроби автоматизувати та комп'ютеризувати переклад текстів природними мовами (машинний переклад) (англ. MT — Machine Translation)) або використовувати комп'ютери в якості допоміжних засобів при перекладі (автоматизований переклад) (англ. CAT — computer aided translation)).

 Типи перекладу

Розрізняють такі форми  перекладу:

  • усний (у тому числі синхронний),
  • письмовий,
  • опосередкований (здійснений не з оригіналу, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника — перекладу цього тексту на третю мову),
  • автоматичний (машинний).

Окрім інтерлінґвістичного  перекладу (з однієї національної мови на іншу), в своій праці естонський  дослідник інтерлінгвістичного  перекладу  Р. Якобсон  «Мовознавчі аспекти перекладу» виділив інтерсеміотичний переклад, який полягає в перекодуванні твору з однієї знакової системи в іншу (наприклад, екранізація літературного твору). До інтерсеміотичного перекладу наближені такі форми адаптації, як прозовий переказ змісту поетичного чи взагалі образного тексту тією самою або іншою мовою, і навпаки — переклад прози віршами, а також критичне тлумачення літературного твору.

Мистецький (художній) переклад — це відтворення літературного тексту засобами іншої мови з якомога повнішим збереженням його мистецьких якостей.

За тематичним змістом  текстів переклад може поділятися на літературний, технічний, юридичний, економічний  та інше. Найбільш давнім у історії людства вважається письмовий переклад релігійних текстів, перш за все,  книг Старого заповіту та Нового заповіту Біблії.

У наш час дуже поширеним  є переклад та локалізація веб-контенту та програмного забезпечення.

 Усний переклад

Незважаючи на істотні  відмінності між окремими видами усного перекладу, є щось однакове для всіх. Тому  спочатку розглянемо ті вміння, якими повинен володіти перекладач незалежно від того, який вид усного перекладу він виконує.

Перш за все, слід  мати знання  в галузі найчастіше вживаних перекладацьких відповідностей і автоматизовані навички їх використання.

Информация о работе Українська термінологія в професійному спілкуванні