Українська термінологія в професійному спілкуванні

Зразок оформлення списку використаних джерел

1. Про інформацію : Закон  України, 2 жовт. 1992 р. // Голос України.  – 1992. – 13 листоп. – С. 3 – 5; Те саме // Відомості Верховної.  Ради України. – 1992. – № 48. – С. 1447–1462.

2. Про обов’язковий примірник документів : Закон України, 9 квіт. 1999 р. // Вісн. Кн. палати. – 1999. –№ 5. – С. 26–28.

3. Видання. Основні  види : Терміни та визначення : ДСТУ 3017 – 95 : Вид. офіційн. – К.: Держстандарт  України, 1995. – 48 с.

4. Скорочення слів  в українській мові у бібліографічному описі : Загальні вимоги та правила : ДСТУ 3582 – 97 : Вид. офіційн. – К.: Держстандарт України, 1998. – 26 с.

5. Вовченко І. О.  Створення бібліографічного репертуару  книг України – важливе завдання  української національної бібліографії // Бібліотекознавство і бібліографія.: Наук.-метод. зб. / Харк. держ. ін-т культури. – Х., 1992. – Вип. 31. – С. 94–101.

6. Порядок присудження  наукових ступенів і присвоєння  вчених звань. – К.: Редакція  “Бюлетеня ВАК України”, 2000. –  32 с.

7. Романюк М. М. Загальна і спеціальна бібліографія: Навч. посібн. для студентів спеціальності “Видавнича справа та редагування”. – Л, 2002. – 112 с.

8. Українські письменники:  Бібліогр. словник: У 5 т. / АН УРСР. Ін-т літ.; Редкол.: О. І. Білецький  (голов. ред.) та ін. – К., 1960–1965. – Т. 1: Давня українська література (ХІ–ХІІ ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець. – 1960. – 979 с.

9. Фихтелиус Э. Десять заповедей журналистики / Пер. со швед. В. Менжун. – Стокгольм,  1999. – 155 с.

10. Хойнацький М. Основи  стандартизації // Вісн. Кн. палати. – 1996. - № 3. – С. 17–19; № 4. – С. 3–32.

11. Швецова-Водка Г.  М. Документ і книга в системі  комунікацій / Рівнен. держ. гуманітар.  ун- т. – Рівне, 2002. – 238 с., іл.

12. Шметткамп М. Искусство  презентации: Ускоренный курс / Пер. с нем. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2005. – 160 с.

13. Як правильно оформити  дисертацію та документи атестаційної  справи: Зб. нормат. док. з питань  атестації наук. кадрів вищ. кваліфікації  / Упоряд. Ю. І. Цеков. – К.: Ред.  “Бюл. ВАК  України”, вид-во “Толока”, 2004. – 79 с.

14. Wooler K. R. Writing for the Technical Professions. – New York; Sydney; Madrid; Amsterdam, 1998. – 536 p.

 

Питання для  самоперевірки:

Поясніть процеси анотування та реферування, їх відмінність. Наведіть приклади з літератури.

Назвіть жанри наукових праць, охарактеризуйте їх.

Наведіть приклади бібліографічного опису джерел, відомі Вам.

 

Завдання для  самостійної роботи:

1.Підготувати анотацію  до наукової статті за вибором.

2.Скласти список літератури  до умовно обраної теми за професійним спрямуванням.

 

Література:

Ділова українська мова: Посібн. для студентів вузів/ За ред. Н.Д. Бабич – Чернівці: Рута,1996.

               Розд 111. Сучасний документ. Норми,  правила, варіанти. - с.80 - 126

 Мацюк З., Станкевич  Н. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн., 3- вид. – К.: Каравела, 2006.

              Розд.6. Документ як основний вид  писемного ділового мовлення. –  стор.229-291.

 Електронні джерела:

 

Практичне заняття  № 5

Мета: засвоїти практичні навики та вміння при оформленні результатів наукових досліджень, праць

План: Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги ВАК України до наукової статті. Основні вимоги до виконання та оформлення курсової, бакалаврської , дипломної, магістерської робіт.. Рецензія, відгук.

 

Реферування. Загальна характеристика цього процесу. Види рефератів

Реферування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документу, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Як анотування, так і реферування має на меті скорочення фізичного обсягу первинного документу при збереженні його основного смислового змісту. Це складний процес, що вимагає застосування не тільки власних розумових здібностей, а й певного часу. Як правило, той, хто береться за реферування, повинен бути хоча б частково обізнаним у тій ділянці знань, до якої належить первинний документ.

Реферування широко використовується у науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності. Особливе місце тут належить галузевим органам інформації, що ведуть підготовку і випуск реферативних журналів, реферативних збірників, експрес-інформації. У бібліотеці документи реферують при укладанні реферативних покажчиків літератури, підготовці реферативних оглядів, тематичних підбірок і дайджестів.

Таким чином, реферат – це вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді короткого викладу творчо обробленого змісту первинного документу (всього твору або його частини), включаючи основні фактичні дані й висновки з метою ознайомлення з найсуттєвішими аспектами первинного документу.

Основні функції  реферату:

інформаційна – реферат подає інформацію про певний документ, позбавляє необхідності знайомитися  з повним текстом документу в тому разі, коли цей документ для читача має  другорядне значення;

пошукова – реферат використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, й автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації.

Класифікація рефератів здійснюється за кількома ознаками:

• належністю до певної галузі знань (реферати з суспільних, гуманітарних, природничих, технічних, точних та інших галузевих наук);
• способом характеристики первинного документа (загальні реферати або реферати-конспекти, що послідовно передають у загальному вигляді зміст усього первинного документа; спеціалізовані або проблемно-орієнтовані реферати,  що акцентують увагу читача на окремих темах або проблемах первинного документа);
• кількістю джерел реферування (монографічні – в основу покладений один первинний документ; реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документа, його розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові реферати, коли до роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих праць);
• формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);
• обсягом або глибиною розгортання теми (короткі, обсяг яких обмежений – не більше 850 знаків; розширені, обсяг яких не лімітується і може складати 10-15 % від обсягу первинного документа, в залежності від його значущості, новизни й доступності);
• укладачем (автором) реферату (автореферати, написані самим автором дисертації, монографії чи іншого твору; неавторські, складені працівниками реферативної чи інформаційно-бібліографічної служби);
• рівнем формалізації реферування (наприклад, інтелектуальні реферати, складені людиною на підставі її інтуїтивного уявлення про значення інформації, що подається у первинному документі; або формалізовані реферати, складені на основі формалізованих методик – анкетні, аспектні реферати, реферати-екстракти (уривки) тощо).

Об’єктами реферування виступають:

• наукові статті (теоретичні, експериментальні, методичні, описові та ін.);
• розділи із книг (монографій, збірників праць і т.д.);
• патентні документи;
• депоновані рукописи.

Не підлягають реферуванню:

стандарти, технічні описи, інструкції, прейскуранти, каталоги устаткування, довідкові видання (енциклопедії, словники, довідники), інформаційні та бібліографічні видання, тезауруси, класифікаційні схеми тощо.

Текст реферату має вирізнятися  зрозумілістю і конкретністю, чіткістю, лаконічністю,. В ньому не повинні  використовуватися громіздкі речення, складні конструкції, звороти, що утруднюють сприйняття змісту..

Процес підготовки реферату передбачає послідовне виконання таких  етапів:

1) Ознайомче читання, попередній аналіз тексту. Вивчення реферованого документа починається з заголовка, довідкового апарату (вступ, передмова, зміст), рубрик у тексті, висновків і резюме. Основна мета оглядового аналізу полягає в здобутому враженні про первинний документ загалом, його проблематику і структуру.

2). Уважне прочитання, поглиблений аналіз з метою детального „розбору” первинного документа, уникання несуттєвих даних або елементів, щоб отримати чітке уявлення про об’єкт своєї роботи, її властивості, переваги й недоліки, мету твору, застосовані методи, основні результати й висновки автора, ступінь реалізації й галузі застосування даних із першоджерела. Важливо відзначити протиріччя, дискутивність положень у реферованому документі. 

При аналізі тексту відбувається оцінка важливості складників з погляду  доцільного їх використання в рефераті. Передусім виділяються такі елементи:

• факти, що неодмінно мають бути відображені в рефераті;
• нові ідеї й гіпотези, експериментальні дані, нові методики, оригінальні конструкції, якісно нові явища, процеси і т.д. Ця група елементів підлягає максимальному відображенню в рефераті; допускаються лише текстові скорочення без втрати інформації, наприклад, заміни ускладнених конструкцій роздумів більш лаконічними фразами;
• дані, що не є принципово новими: традиційні  методи, загальновідомі формулювання, цифровий матеріал тощо, що подаються в рефераті вибірково, в залежності від значення й мети реферування, і можуть бути представлені в узагальненому й анотованому вигляді;
• аргументи, пояснення, приклади та інша інформація роз’яснювального й ілюстративного  характеру (як правило, вони або не включаються у реферат, або подаються в анотованому вигляді).

Реферати поділяються  на кілька видів: розширений або короткий, загальний або спеціалізований. Вибір виду реферату залежить від виду твору, що реферується, мети й завдань самої процедури реферування.

Структура реферату залежить від його виду, вибору відповідних мовних і стилістичних засобів. У процесі написання тексту реферату відбувається пошук і синтез  необхідної інформації, компонування окремих елементів для забезпечення послідовного, лаконічного, точного викладу основного смислового змісту первинного документа. Таким чином досягається зв’язність і чіткість подачі інформації.

План-макет поаспектного аналізу документа при реферуванні:

мета дослідження;

пропозиція щодо опрацювання  або вирішення проблеми (або об’єкт і предмет розгляду);

призначення чи галузь застосування дослідження; 

методи дослідження;

експериментальна перевірка ( якщо така мала місце);

результати;

висновки;

переваги застосування запропонованого варіанту вирішення  проблеми;

рекомендації.

Наведений план-макет  є придатним для реферування документів будь-якої галузі. Певні аспекти із наведеного переліку можуть бути відсутні, але послідовність викладу зберігається. Допускається включення до реферату додаткових даних: зазначення наявності та кількості ілюстрацій, таблиць, додатків, бібліографічних посилань.

Рекомендується при  написанні рефератів використовувати  основні способи реферативного  викладу тексту, а саме:

цитування, тобто дослівне відтворення фрагментів первинного документа;

перефразування, що передбачає часткову зміну (скорочення, об’єднання, заміну, згрупування та інше) окремих фрагментів тексту первинного документа;

заміщення – заміна фрагменту тексту (речення загалом, його частини, словосполучення чи слова), якщо це не спотворює зміст документа.

Саме заміщення забезпечує ясність, зрозумілість, доступність думки. Найчастіше цей спосіб використовується в тих випадках, коли у реферат включається речення зі словами на зразок „такі”, „подібні”, „вищезазначені”, „розглянуті раніше” тощо, значення яких необхідно розкрити, інакше зміст не буде зрозумілим читачеві, і викличе одразу додаткові питання: хто? що? який? та ін.

Змістова частина наукових документів ділиться, як правило, на кілька вже відомих семантичних блоків: вступ, основну частину, висновки. Кожна  з них передбачає висвітлення тих чи інших положень, що в більшості наукових праць (анотація, реферат, курсова та інш.) мають подаватися у чіткій послідовності. Для визначення змістових аспектів наукових документів можна застосувати такі маркери- смислові елементи:

1. Актуальність проблеми:   Важливого значення набуває питання...

Однією з актуальних проблем ... сьогодні варто назвати  …

Соціальне значення теми визначається...

Серед проблем, пов’язаних із..., уважного ставлення дослідників  останнім часом потребує питання ...

У зв’язку з ... особливого значення набуває питання...

Зацікавлення проблемою  обумовлене...