Касти та їх місце у суспільно-політичному житті Індії ХIХ – поч. ХХI cт

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНІ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Центр заочної  та вечірньої форми навчання

                                            Кафедра всесвітньої історії

                                    Дипломна робота за ОКР

                                                        «Бакалавр»

Касти та їх місце у суспільно-політичному житті Індії ХIХ – поч. ХХI cт.

Виконавець:                                                                                        Фесенко І. В.

ст.гр. ІІ–08–1з                     ____________________          «__» ______ 2012 р.       

 

Науковий керівник                                                                            Дяченко О. В.  

к.і.н., доцент                      ____________________          «__» _______ 2012 р.       

 

Рецензент:                                                                                      Яценко В. Я.

к.і.н., доцент                     ___________________        «__» _______ 2012 р.

 

Допускається до захисту:

Завідувач кафедри                                                                      Тесленко Д. Л.

к.і.н., доцент                     ____________________          «__» _______ 2012 р.     

 

         

                                             Дніпропетровськ

                                                         2012

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Унікальною особливістю Індії є існування каст, які становлять більшу частину населення країни, яке сповідує головним чином індуїзм. Кастова система продовжує відігравати помітну роль в соціально-економічному і політичному житті індійського суспільства і в ХХ столітті. Незважаючи на те, що конституція Індії декларувала рівність всіх громадян незалежно від релігійної, кастової приналежності і статі, це завдання в повній мірі поки ще далеко не реалізоване.

Хоча конституція  Республіки Індії забороняє кастову  дискримінацію і недоторканність  і будь-які правові обмеження «за мотивами недоторканності» вважаються злочинами, караним за законом, кастовий лад ще далеко не зжитий. Кастові обмеження продовжують впливати на всі сторони життя індійського народу. Більш того, кастова система проявляє певну пристосованість до сучасних умов. Такі особливості і сприяли нашій цікавості до даної проблематики.

На сучасному  етапі історичного розвитку сучасні  політичні інститути перебувають  у процесі трансформації та постійної  модернізації, який має багатовимірний і змістовний характер, дослідження  цього процесу на прикладі традиційного індійського суспільства є в наші дні досить доцільним. Нового переосмислення набувають різноманітні конфліктологічні процеси, які сьогодні залежать від соціально-політичної структури суспільства. Деякі фактори, що були основою традиційної політики, відходять на другий план, поступаючись місцем новим критеріям і явищам.

Усунення кастових відмінностей до цих пір залишається однією з найважливіших проблем соціально-економічного та суспільного життя Індії. Від її вирішення багато в чому залежить формування національної єдності, а так само подальший розвиток індійського суспільства шляхом прогресу.

Добре відомо – політичні партії Індії, що проводять виборчу кампанію, ретельно враховують кастовий склад виборчих округів. Проблема касти – вісь ідеології та політики деяких партій. Тому питання «кастеїзму» є чи не одним з найактуальніших для індійських політиків та політологів сьогодні.

У свою чергу «домінуючі»  касти, тобто ті, що зосередили у  своїх руках більшу частину земельної  власності й охоплюють основну масу власницького селянства, використовують кастову солідарність для посилення свого впливу в органах державного управління того чи іншого штату або району.

Збереження цього реакційного  інституту феодального минулого нерозривно пов'язане з двохсотрічною колоніальною залежністю Індії від Англії. Після досягнення незалежності розповсюдження освіти, запровадження загального виборчого права, особливо системи сільського самоврядування (панчаятів), а отже, залучення в політичне життя широких мас населення, зміцнили касту як найбільш універсальну форму громадської організації. Таким чином, як це не парадоксально на перший погляд, економічний і політичний розвиток незалежної Індії відродив цей середньовічний інститут.

Еволюційний процес кастової системи має двоякий характер. Адже зміни, що відбувалися протягом новітнього часу розповсюджувались у різній мірі на всі сфери індійського суспільства і здебільшого призводили до втрати старих і набуття нових функцій касти. Конституція Індії 1950 р. хоча й  проголосила рівноправність каст, однак на практиці залишки і пережитки кастових суспільних відносин зберігаються в суспільному житті і дотепер. Тому, проблема кастової системи у сучасній Індії є надзвичайно актуальною для дослідника.

           Історіографія. Навіть короткий огляд того, як накопичувалися знання про касти, представляє чималі труднощі. Дослідник не може скаржитися на брак матеріалу. За деякими оцінками, вже до 1945 р. кількість публікацій з кастової проблеми в Індії перевищило 5 тис. назв [35, с. 16].

У XIX ст. лідируюче місце  з питання вивчення касти займала  англійська історіографія. В першу  чергу це було пов'язано з необхідністю розуміння кастової системи, яка  завдавала чималий клопіт для  впровадження інститутів управління колонізаторів. Накопичені знання часто були дуже поверховими і мало, які висновки з них робилися. Західноєвропейскі історики, виправдовували політику колонізаторів в Індії. Так, представник нової школи англійських істориків М. Едвардс [54, с. 298], визнав поверховість соціальних реформ англійської влади в Індії, оцінює консервацію кастової системи як «мудру» політику. М. Едвардс намагається заперечувати той факт, що спадщина іноземного панування в Індії в значній мірі визначає специфіку її розвитку, в незалежний період, в економічній, політичній, культурній та соціальній сферах.

Після досягнення Індією незалежності інтерес до касти різко  підвищився, а її дослідження набули широкого розмаху. На зміну поодиноким науковцям приходять університети, дослідницькі центри, наукові асоціації. За кількістю публікацій про касти на перше місце виходять індійські вчені. Збільшується активність і зарубіжних індологів. Головну роль у цьому зсуві зіграли суспільні потреби. Практика стимулювання економічного і соціального розвитку незабаром переконала владу Республіки Індії в тому, що суто економіко-політичний підхід до проблем відсталості та розвитку не може дати бажаних результатів. У кінцевому результаті закони та ідеї втілюють у життя люди.

Наука про касти, представляючи  собою конгломерат різних підходів, теорій, поглядів і т. д., відображає різноманіття наукових шкіл, особливо соціологічних, які служили і служать методологічною базою вивчення касти за кордоном – їх понятійний апарат і досягнуті результати часом просто незрівнянні.

Сучасна індійська національна історіографія проявляє значний інтерес до колоніального минулого своєї країни. Переважно, вона викриває негативні тенденції британського колоніалізму, змальовує його консерваторські тенденції та стимулювання «кастеїзму». Досліджуються різні сторони англійської політики в Індії, її вплив на розвиток традиційних соціально- економічних інститутів. Дж. Неру прямо звинувачував англійський імперіалізм в економічній і політичній відсталості Індії: «... Якщо б Англія не взяла на себе цей важкий тягар в Індії і не намагалася б так довго, як вона каже, навчати нас важкого мистецтву самоврядування, в якому ми були так мало спокушені, Індія могла б бути не тільки більш вільною та заможною, але і значно більш передовою в області науки і мистецтва і всього того, заради чого варто жити [27, с. 49].

Далі, аналізуючи методи управління колоніальної влади, Дж. Неру підкреслив, що традиційний  характер політики розрізнення індійців, штучного протиставлення один одному релігійних, етнічних та соціальних груп населення, політики опори на реакційні елементи країни [13, с. 424].

Індійський учений Р. М. Аггарвала  охарактеризував британське панування  як «блага» для Індії. «Безперечний факт, – писав він, – Великобританія управляла Індією для блага Англії». У релігійно-общинній і кастовій проблемі Р. Аггарвала бачить найважливіше знаряддя британської політики «розділяй і володарюй» [39, с. 28]

Глибока критика окремих сторін колоніальної політики англійців в  Індії дається в багатьох роботах  індійських істориків останніх років. Зокрема, автор роботи «Століття соціальних реформ в Індії» С. Натараджан, торкаючись соціальної політики колонізаторів, підкреслив прагнення останніх зберегти традиційні соціальні інститути Індії та протидіяти прогресивним рухам за соціальні реформи [54, с. 302].

У 1950-х рр., після налагодження дружніх  відносин між Індією та СРСР, інтерес  до вивчення такої проблематики як кастова система в Індії значно зріс.

Важливими для вивчення кастової проблеми в Індії є, праці                  Л. Б. Алаєва [15, 16, 17], М. К. Кудрявцева [37, 38], Є. М. Медведєва [47],          І. М. Рейснера [51, 52]. Головна увага у вищезазначених працях приділена індійській общині як основному середовищу життєдіяльності касти.

У 1965, коли вийшла у світ збірка «Касти в Індії» під редакцією           Г. Г. Котовського – це перша комплексна робота, в якій розглянуто більшість аспектів кастової проблеми. Вступна стаття Г. Г. Котовського знайомить читача зі станом зарубіжної науки про касти. У збірнику аналізуються стародавні тексти, історичний та сучасний матеріал. Історіографічний аналіз поєднується з історичним, соціально-економічним і політичним. Каста як інститут аналізується на матеріали не тільки Індії, але й інших країн. Автори збірника, мабуть, не ставили перед собою завдання створити цілісну модель касти, тим не менше книга може служити важливим відправним пунктом для досліджень в цій області [32].

У 1971 р. радянська література про касти поповнилася першим монографічним дослідженням – монографією М. К. Кудрявцева «Община та каста в Хіндустані» [37]. Цю роботу відрізняють концептуальна цілісність, прагнення враховувати результати сучасних, на той час, соціологічних досліджень індійського села. І хоча автор підкреслив, що він розглядав касту очима етнографа, а робота присвячена кастам лише в одному з районів Індії, її значення виходить за власне етнографічні і регіональні рамки.

Особливе значення для розгляду  теми є праця Л. Б. Алаєва [14] з історії індійської общини. У цій роботі вперше в радянській історіографії простежувався генезис і розвиток общини. Автору вдалося дещо просунутися в розумінні системи джаджмані як комплексу економічних, ритуальних і адміністративних функцій, закріплення за окремими кастами.

Аналіз наявної  літератури свідчить, що проблема трансформації  кастової системи в Індії у період нового та новітнього часу є недостатньо вивченою і важливою для сучасного осмислення етнонаціональних й суспільно-політичних процесів в Індії.

Джерельна база дослідження. Джерела з вивчення кастової проблеми та індійського суспільства можна розподілити на дві категорії – документальні і наративні. Всі вони в свою чергу теж можна розподілити на дві групи, ті що стосуються безпосередньо устрою кастового суспільства, і ті що побічно зачіпають певний аспект кастової системи в контексті вирішення певного питання, але безперечно теж є дуже цінними. Бо джерела, як вже говорилося по цьому питанню є в досить обмеженій кількості.

З моменту свого виникнення наука про індійські касти  наповнювалася з двох головних джерел – священних книг індусів і спостережень за живою дійсністю, тоді як власне історичні джерела до останнього часу використовувалися мало. Убогість історичного матеріалу навряд чи може служити поясненням цьому – навіть те, що малося в розпорядженні вчених, рідко отримувало відображення на сторінках їхніх праць. Ймовірно, головна причина полягає в тому, що каста ніколи не розглядалася як мертвий інститут. Вона завжди була «під рукою» і завжди могла дати відповідь практично на будь-яке питання. Безумовно, зіграв свою роль і стереотип, з якого довгий час мовчазно виходили цілі покоління вчених, – про уявнии стан сталості і незмінності касти. Інтерес до історичних джерел по-справжньому став виявлятися тільки в другій половині XX ст., коли уявлення про незмінність касти втратило свою силу.

Священні книги індусів, епічні твори, шастри створювалися протягом багатьох століть, займали майже  монопольне становище на перших етапах вивчення касти. Одним з найоб'ємніших  і вагомих джерел є «Закони  Ману» [3], що були джерелом права у  Стародавній Індії. Вони надають важливі відомості про варно-кастову систему та закріплюють права та обов'язки представників різних варн.

Іншим наративним джерелом вивчення кастової системи в Індії  є описи каст, що вийшли з під  пера як іноземців – мандрівників, торговців, адміністраторів, місіонерів, вчених, серед яких були греки, римляни, візантійці, китайці і т. д., а пізніше – араби, турки, афганці, перси, португальці, французи, англійці і самі індійці [11].

Після затвердження англійців  у Бенгалії (середина XVIII ст.) накопичення відомостей про індійському суспільстві і про касти стає більш систематичним. Керуючись інтересами зміцнення свого панування в Індії, англійська Ост-Індська компанія ставить в обов'язок своїм службовцям збір інформації про різні сторони життя індійців. На відміну від заїжджих мандрівників, чиновники Компанії жили в Індії по кілька років, багато хто з них добре володіли місцевими мовами, вивчення яких Компанія заохочувала виплатою великих грошових премій. Тому відомості, зібрані службовцями Ост-Індської компанії мали більш достовірний і точний характер. У. Джонс, який поклав початок санскритології, у 1794 р. опублікував переклад «Законів Ману». У XIX ст. в Англії, Німеччині, Франції та інших країнах Європи починають виходити багатотомні зібрання переказів давніх текстів.            [35, с. 150].