Комплексна країнознавча характеристика Алжиру

Висновки

     Алжир –  незалежна держава, що активно  розвивається, про це свідчить той  факт, що Алжир забезпечив найбільше  зростання показника ВВП за останні  п'ять років, фактично подвоївши  його за цей період. Подальший розвиток країни залежить як від внутрішніх процесів суспільного і економічного розвитку, так і від перебігу світових суспільно-політичних процесів.

     Географічне положення визначає зручне геополітичне положення Алжиру, адже в нього є значна кількість сусідів Лівія, Малі, Мавританія, Марокко, Нігер, Туніс, Західна Сахара. Довжина берегової лінії - 998 км. Територіальні води - 12 морських миль. Рибальська зона - 32-52 морські милі. Прибережна частина лежить у північному субтропічному поясі, решта території - у тропічному поясі Північної півкулі Алжир займає центральну частину гірської області Атлас і 1/4 пустелі Сахари.

     За  запасами цінної мінеральної сировини Алжир займає одне з перших місць  у Африці. У країні відкриті і  розвідані родовища нафти, природного газу, кам’яного вугілля, руд урану, заліза, марганцю, міді, свинцю, цинку, ртуті, сурми, золоті, олова, вольфраму, а також фосфоритів, бариту та ін. Тобто потужні запаси мінеральних ресурсів розкривають перед Алжиром широкий спектр розвитку видобувної та обробної промисловості.

     Найбільш  серйозною перешкодою на шляху розвитку алжирського сільського господарства є природні умови Лише 3% земельних площ країни використовуються для постійної обробки зернових. Інші 17% служать пасовищами або зайняті лісом.

     З 8 ст. Алжир входить в склад Арабського Заходу (Магрібу). З 16 ст. країна знаходилась під владою Османської імперії, а в середині 19 ст. була зайнята Францією. Семилітня війна проти французької влади закінчилась проголошенням незалежності Алжиру в 1962. Отже, основними історичними подіями у історії Алжиру, що вплинули на її господарство – вплив Карфагену і Риму, завоювання Алжиру мусульманами, турецьке  та французьке правління, активний національний рух, що призвів до незалежного розвитку держави.

     Державною релігією країни є іслам Більша частина  населення Алжиру - мусульмани-суніти (малікіти та ханафіти) - 99%. Деяка кількість послідовників секти ібадитів проживають в долині Мзаб, Уарглі та Алжирі. Релігія є основою суспільного життя країни.

     Державною мовою являється арабська, але до цих пір скрізь розповсюджена французька. Свою писемність віднайшли деякі берберські племена, що розмовляли на тамахак і тамазірт. На діалекті тамазірт в Алжирі вже вийшло декілька книг. У країні нараховується приблизно 150 тис. християн, переважно католиків, і приблизно 1 тис. прихильників іудаїзму.

     Алжирська економіка складається з двох частин – процвітаючої, до якої відносяться  добуток та переробка вугілля  та кризової, що об’єднує більшість обробних та інших галузей промисловості. Нафтогазовий сектор дає 95% валютних надходжень формує 60% бюджетних ресурсів держави і 30% ВВП. Ненафтовий сектор знаходиться у стані застою. Промисловість працює у половину встановленої потужності. Динаміка ВВП протягом останніх років позитивна.

     Алжир експортує нафту, зріджений газ, нафтопродукти, а також залізну руду, тютюн, вино, овочі і фрукти. Імпортуються машини й устаткування, продовольство, сировина і споживчі товари. Основні зовнішньоторговельні партнери - Франція, ФРН, Італія, Японія .

      Алжир є членом Африканського союзу, в тому числі заявляє про активну участь в програмі нового партнерства заради розвитку Африки (NEPAD), про свою готовність всіляко використовувати свою зростаючу міжнародну вагу для  підтримки цієї організації. Також Алжир є членом Ліги арабських держав (ЛАД) і Союзу арабського Магрібу (Марокко, Мавританія, Туніс, Лівія, Алжир).

      Однак, при наявності зазначеного членства з точки зору масштабу впливу на тенденції економіки, зовнішньоторговельного стану, формування внутрішніх стандартів споживання, розвиток національного законодавства, інші галузі та сфери, на даному етапі можна поставити на перше місце асоціацію між Алжиром та Європейським Союзом.

      Співпраця в торговельно-економічній сфері  між Україною і Алжиром має  значний потенціал подальшого розвитку. Основний інтерес України полягає у розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва, стратегічні цілі якого можна окреслити наступним чином: збереження та розширення присутності на традиційному для нас ринку товарів і послуг; розширення українського експорту за рахунок технологічної продукції;  визначення можливих шляхів і форм енергетичного співробітництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література: 

1. Масляк  П.О Країнознавство, - К.:Знання,2008 – С.13-15
2. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики,- Одеса, 2006. – С.29,76,84-85
3. Квартальнов В.А., Романов А.А. Международньїй туризм: политика развития. - М.: Советский спорт, 1998.
4. География туризма ,Под ред. Н.П. Крачило. - К.: Вища школа, 1987.
5. Африка.Энциклопедический словарь,за радакцией ак.А.Н.Громыко.-М:1986р. – С.257-258
6. Стафійчук В.І., Драник Д.,Римаренко М. та інші - Історія країнознавчих досліджень на географічному факультеті Київського національного університету Імені Тараса Шевченка//Країнознавство та туризм. – Вип.1,  - С.125-129
7. Газета ,,День” №176, вівторок, 16 жовтня 2007.
8. Chipman G. S. International trade. // Econometrica. – 2003. – №1.

Ресурси з інтернету:

9. www.newsru.ua
10.   http://svit.ukrinform.ua
11.   Islamic Law Infobase
12. http://uk.wikipedia.org
13. http://www.mfa.gov.ua
14. http://www.cia.gov
15. http://minagro.kiev.ua
16. World Bank
17. Algerian authorities
18. USDA