Комплексна країнознавча характеристика Алжиру

Київський національний університет  імені Тараса Шевченка

Географічний  факультет

Кафедра країнознавства та туризму 
 

На  правах рукопису 
 

Комплексна  країнознавча характеристика Алжиру 
 

Напрям:6.040104

Спеціальність:6.040104  -

Країнознавство  та міжнародні дослідження

Спеціальність:

Країнознавство  та міжнародні дослідження

Курсова робота

студентки другого курсу

денного відділення

Шаповал Богдани Олександрівни 

Науковий  керівник

Стафійчук Валентин Іванович

К.г.н.,доц.Стафійчук  В.І 
 

Київ  2008 
 
 

План 
 
 

Вступ 

Розділ 1.Країнознавство як наука, країнознавчі методи дослідження 

1.1 Країнознавство  як географічна наука……………………………4

1.2 Історія країнознавчих дослідженьу Київському національному університеті……………………………………………………………6

1.3 Методи країнознавчих  досліджень……………………………...11 

Розділ 2. Передумови формування суспільно-географічного комплексу 

2.1 Історико-географічні передумови……………………………………15

2.2 Природно-географічні  передумови …………………………..…17

2.3 Культурно-релігійні  передумови……………………………..….21 

Розділ 3. Суспільно-гегографічний комплекс у сучасних умовах 

3.1 Господарство  Алжиру в умовах глобалізації……………………24

3.2 Зовнішній  економічний комплекс………………………………..31

3.3 Участь в  інтеграційних процесах………………………………....35

3.4 Зв’язки з  Україною………………………………………………...40

Висновки                                                                                            

Використана література 
 
 
 

Вступ 

     Алжир – країна у північній частині  Африки, що посідає друге місце  за площею на континенті та вирізняється від своїх сусідів величезними запасами нафти та газу. Алжир забезпечив найбільше зростання показника ВВП за останні п'ять років, фактично подвоївши його за цей період. На міжнародній арені – це величезний експортер мінеральної сировини та енергоносіїв. Останнім часом налагодились дипломатичні та економічні зв’язки Алжиру та України. Співпраця в торговельно-економічній сфері між Україною і Алжиром має значний потенціал подальшого розвитку.

     Як  мету своєї роботи  розглядаємо  вивчення економічних, культурних, релігійних, історичних та ряду інших аспектів розвитку Алжиру (тобто повну його країнознавчу характеристику).

     Дослідження Алжиру є актуальним, адже останнім часом співпраця в торговельно-економічній сфері між Україною і Алжиром має значний потенціал подальшого розвитку.

     Об’єктом дослідження є країна Алжир як соціально-економічна одиниця та незалежна держава політичної карти світу.

     Предметом дослідження є країнознавче дослідження країни Алжир як єдиної системи, що складається з різнорідних, але взаємопов’язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені; вивчення її суспільно-географічного комплексу та передумови його формування.

     Для написання роботи перед нами було поставлено такі завдання: вивчення історико-географічних, природно-географічних та культурно-релігійних  передумов розвитку суспільно-географічного комплексу.

     Задля фундаментального вивчення країни в даній роботі було застосовано такі методи суспільно-географічних досліджень – порівняльно-географічний,  метод наукової  абстракції ,порівняльно-історичний, метод типізації, метод аналізу взаємозв’язків і взаємозалежностей,системний та інші методи країнознавчих досліджень, які в загальному можна поділити на загальнонаукові та спеціальні.

       Робота складається з трьох  розділів, вступу та висновків. Також поданий список використаної літератури та додатки, що ілюструють економіку країни. 
 
 
 

     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1.Країнознавство як наука, країнознавчі методи дослідження 

1.1 Країнознавство як географічна наука

     Країнознавство  є наукою і навчальною дисципліною, яка комплексно вивчає країни і регіони світу, досліджує, систематизує й узагальнює дані про їхню природу,населення,внутрішні просторові відмінності.

     На  сучасному етапі країнознавчі дослідження  мають переважно природно-історичне і соціально-економічне спрямування, що зумовлюється особливостями історико-географічного розвитку людства в першій половині ХХІ ст.. У цих дослідженнях природу все ще розглядають як ресурсну основу, середовище проживання та господарської діяльності людей, водночас все більше уваги приділяють вивченню екологічних проблем. [1,13-14]

     Об’єктом  вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної політичної організації світу,а  також їх великі частини ( райони, штати, області, провінції, тощо ) і різні міждержавні регіональні та глобальні угрупування.

     Предметом країнознавства є країни і регіони  світу як єдині системи, що складаються  з різнорідних,але взаємопов’язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені.

       В даний час єдиного погляду на предмет країнознавства немає. Можна виділити декілька найбільш загальних його визначень:

1. Країнознавство - це наука, яка вивчає конкретні території на відміну від галузевої географії.
2. Країнознавство - це "лабораторія", яка призначена для перевірки теорій і закономірностей, які розробляються регіональною географією.
3. Країнознавство - це наука, яка вивчає весь спектр географічних явищ на конкретній території, на відміну від галузевої географії, яка вивчає певну частину географічної оболонки у масштабах всієї Землі.
4. Той самий підхід, що й попередній, але розглядається в межах тільки фізичної або тільки економічної географії.
5. Країнознавство - це комплексна синтезуюча наука. У даному визначенні наголос зроблено на синтезі.
6. Країнознавство - це організаційна форма об'єднання різноманітної інформації про конкретну країну (район). Тут наголос робиться на інформаційний аспект. [4], [5]

     Отже, на відміну від інших наук і  навчальних дисциплін, які цікавляться  лише певними аспектами діяльності країн, країнознавство інтегрує в собі унікальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально-політичної організації світу.[1,15] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2 Історія  країнознавчих досліджень на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(1960-2006 рр.)

      Країнознавство  як комплексна наука в Україні  лише заявляє про своє право на рівноправне існування в системі  географічних наук,поряд з традиційними картографією,економічною і фізичною географіями.Однак відпорвідні дослідження зарубіжного світу та України, переважно в рамках моменту його заснування. Так,відомо,що перші подібні розвідки були характерні для ХІХ ст.,однак країнознавчі дослідження в тому сенсі,в якому ми розуміємо їх сьогодні, проводилися в Київськомі національному університеті з початку ХХ століття, досягнувши піку публікацій на його межі.

      На  основі аналізу публікацій у спеціальних географічних виданнях можна виокремити три періоди у проведенні країнознавчих досліджень:

• 60-ті (вихід першого спеціалізованого періодичного географічного видання) – 80-ті роки ХХ ст. – дослідження зварубіжних країн в рамках економічної і соціальної географії з відповідними акцентами;
• 90-ті роки ХХ ст. – перехідний період;
• Початок ХХI ст. – сучасний період.

   В умовах політичної біполярності світу 60-80-х років,його ідеологічній нецілісності, країнознавчі (економіко-географічні) дослідження того часу були не чисельними і обмеженими у власному розвитку. Однак, не дивлячись на це, країнознавчі дослідження в університеті тих часів мали місце в працях Юрківського В.М., Яценко Б.П., Пістуна М.Д. та ін.(табл.1.1) 
 
 
 
 
 
 

   Таблиця 1 .1

Хронографічний  аналіз країнознавчих  публікацій географами Київського національного  університету імені  Тараса Шевченка 

 
 

         Попри значну швидкість  розвитку соціально-економічних (суспільних) умов і обставин в порівнянні з аналогічними фізико-географічними умовами, дослідження того часу не втратили своєї актуальності,принаймні в спектрі загальних тенденцій в розвитку досліджуваних країн і досі можуть слугувати науковцю як засіб історичного аналізу і прогнозування.

         Цікавою є відсутність  в роботах працівників нашого університету ідеологічного навантаження, такого притаманного іншим працям того часу,хоча і тут ми маємо  певні нотки соціалістичної іронії.

     Щодо  тем,а у випадку країнознавства темою є країна, то писали в більшості  про США, Японію, Канаду, Австралію, країни соцтабору (В’єтнам, Куба, СФРЮ). В часи існування України як складової СРСР країнознавчі дослідження були спрямовані і на вивчення країн, що входили до його складу. Вони охоплювали не лише територію та фізико-географічнні умови, а й економічну ситуацію в країнах, їх взаємозв’язки, прогнозували подальший розвиток. В той же час мало приділялося уваги ,,країнам третього світу’’.

         Поштовхом до розвитку країнознавчих досліджень стало  створення кафедри країнознавства та туризму в 1990 році,яку очолив Б.П. Яценко. Майже в цей самий час  Україна стала суверенною державою, перед якою постали проблеми самостійного  розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та налагодження контактів з усіма державами світу. Ці події створили передумови для розвитку нових напрямів країнознавчих досліджень:оцінка інтеграційних угрупувань світу, порівняння промислових комплексів різних країн, територій, районів. З середини 90-х з’являються нові суспільно-географічні галузі знань, зокрема географія релігій, геополітика, політична географія. Географами вивчаються суспільно-економічні процеси та методи державного управління,економічні блоки Європи та економічні зв’язки України з європейськими  державами і можливості взаємовигідного співробітництва з ними. Приділяється увага вивченню зон вільної торгівлі та різних форм митних союзів. Розширюється коло досліджуваних країн за рахунок Африки та Азії, оскільки популярними стають країнознавчі розвідки Китаю,Японії, ДР Конго. В цей період країнознавчі дослідження стосуються і нових напрямків розвитку суспільства та економіки: глобалізації, інтеграції,  регіоналізації.

         Окрім статей,співробітники  кафедри країнознавства та туризму  в 90-х роках видали близько 20 монографій, підручників, посібників, а саме ,,Українці в державах колишнього СРСР. Історико-географічний нарис’’(І.І.Винниченко), ,,Економічна і соціальна географія світу’’(колектив авторів, за редакцією Б.П. Яценка), ,,Географія релігій’’(С.В. Павлов, К.В. Мезенцев, О.О. Любіцева) тощо.