Комплексна країнознавча характеристика Алжиру

     Північний-Захід  з родючими землями став основним районом товарного землеробства (м'яка пшениця й особливі винні  сорти винограду). Північний схід з великими покладами залізної руди, фосфоритів і ін. мінералів одержав  гірничопромислову спеціалізацію  в сполученні з відсталими формами сільського господарства. Центральна Північ почала формуватися як район найбільш різнотипного сільського господарства з головним центром переробної промисловості в м. Алжир. Після відкриття в Алжирській Сахарі найбільших ресурсів нафти і газу на її території стали складатися окремі гірничодобувні центри, вузли і мінерально-сировинні

райони. [12] 
 
 
 

3.2 Зовнішній економічний  комплекс 

     Алжир експортує - нафту, зріджений газ, нафтопродукти, а також залізну руду, тютюн, вино, овочі і фрукти.

     Імпортуються  машини й устаткування, продовольство, сировина і споживчі товари. Основні  зовнішньоторговельні партнери - Франція, ФРН, Італія, Японія.[ Див. додаток Г]

Таблиця 3.1[На основі18,19] 

Обсяги  експорту та імпорту  Алжиру за 1999 – 2003 роки, млрд. дол.

     Позитивні результати дали урядові заходи в рамках національного Плану розвитку сільського господарства (PNDA). Даний план був прийнятий у 2000 р. і націлений на висновок сільськогосподарського сектора з тривалої стагнації, зі створенням спеціального фонду підтримки виробників на випадок утрат врожаю від засухи .[10]

     Пшениця є ключовим продовольчим продуктом  в Алжиру, тому розвитку місцевого виробництва даної культури уряд приділяє особливу увагу. [Див. додаток Г]

     Слід  зазначити, що на тверду пшеницю сорту  дурум приходиться близько 43% усіх площ сільськогосподарського призначення  в країні, ще близько 19% займають посіви м'якої пшениці. Проте, велика частина споживаної в Алжиру пшениці імпортується. Внутрішнє споживання пшениці в Алжиру росте досить повільними темпами, незважаючи на непоганий ріст ВВП і доходів населення. У минулому сезоні споживання пшениці взагалі практично не збільшилося, що зв'язувалося з підвищенням світових цін на зерно і, відповідно, внутрішніх цін на хліб.

     У структурі алжирського імпорту  пшениці переважає м'яка пшениця, але також досить велика (порядку 40%) частка пшениці дурум. Основними  постачальниками пшениці в Алжир є Франція, Канада, Німеччина, Сирія, а також Росія

     Частка  пшениці виробництва США на алжирському  ринку в останні роки невелика (близько 180 тис. тон у рік), але  досить стабільна через надання  Алжиру пільгових кредитів по програмі GSM-103.

     Буквально донедавна пшеничний ринок Алжиру - внутрішнє виробництво, переробка й імпорт - контролювався державою через монопольну компанію Алжирський комітет із зернового (OAІ). У 1998 р. уряд провів приватизацію ряду борошномельних підприємств і пішло на часткову лібералізацію зовнішньої торгівлі. Реформи продовжуються і зараз, проте, у руках OAІ усе ще зосереджене близько 70% всього алжирського імпорту пшениці. Найбільш великою приватною компанією, що імпортує, що володіє також значними потужностями для переробки і збереження пшениці, є Cevіtal. [7]

     Тим часом, імпорт повинний збільшитися  на 100 тис. тонн - до 3,7 млн. тонн через  ріст внутрішнього попиту. Основним постачальником дурума буде залишатися Канада, тоді як за просування своєї м'якої пшениці  в Алжир будуть запекло бороти Франція й інші країни ЄС, а також Аргентина і країни Чорноморського регіону.[10]

       Найбільш споживаними кормовими  зерновими культурами в Алжиру  є кукурудза, ячмінь і сорго.  Місцеве виробництво дозволяє  більш-менш адекватно покрити  потреби лише в двох останніх культурах, тоді як кукурудза майже в повному обсязі імпортується.

     Основними експортерами кукурудзи в Алжир  традиційно є США й Аргентина (усього близько 80% імпорту). Невеликі обсяги зерна завозяться також з ЄС, Румунії  й України.

     Імпорт кукурудзи виробляються як державою (OAІ), так і приватними компаніями (Cevіtal і ін.). [12]

     З огляду на те, що після майже десятирічної терористичної війни, яка ще й  зараз точиться на території АНДР, Алжир лише розпочинає процес відродження  національного сільського господарства, а законодавча база АНДР з питань захисту внутрішнього ринку шляхом використання механізмів антидемпінгових, антисубсідійних і спеціальних розслідувань майже не розроблена, єдиними заходами щодо оперативного регулювання зовнішньо-економічної діяльності та захисту економічних інтересів Алжиру при імпорті сільськогосподарської продукції виступають фіксовані митні збори.

     Закон "Про внесення змін до закону "Про фінанси на 2001 р." від 19.07.2001 р. передбачає застосування для деяких категорій товарів фіксованого митного збору у 60 % та поступового його зменшення у липні місяці кожного року на 12%, що означає його повну ліквідацію у 2006 р.

     Слід  зазначити, що на більшість продовольчих товарів, імпорт яких може зашкодити  національним виробникам Алжиру, митні збори становлять 40 та 60 % (так, при імпорті борошна сплачується збір у 60 %). При цьому, застосовуються і більш низькі митні збори (зокрема, при імпорті зерна збори становлять 5 %).

     Прийняття рішення щодо зниження митних зборів в довгостроковій перспективі пояснюється тим, що на даному етапі стратегія Алжиру полягає у створенні умов для розвитку вільної конкуренції та ринкової економіки. Треба також враховувати можливе підписання Алжиром вже у цьому році угоди про ассоційоване членство з Європейським Союзом, продовження переговорів про вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) та прагнення Алжиру приєднатися до зони вільної торгівлі арабських країн.

     Хотілось  би зазначити, що у проведенні ринкових реформ, сільському господарству та харчовій промисловості алжирська сторона приділяє особливу увагу. Так, в рамках ініційованої президентом АНДР А.

     Бутефлікою  трьохрічної програми економічного розвитку на 2001-2004 рр., загальною сумою  у 8 млрд. дол. США, близько 1 млрд. дол. буде спрямовано на фінансування проектів саме в цих галузях. Крім того, бюджетом АНДР на 2001 р. також передбачено виділення коштів на реалізацію подібних проектів (загальна сума фінансування - 300 млн. дол. США).

     Середньорічний  збір врожаю зернових в АНДР протягом останніх 10 років складає 2,3 млн. тонн.

     Централізовані  закупівлі сільськогосподарської  продукції та продовольчих товарів  проводяться в Алжирі за спеціальними процедурами шляхом оголошення міжнародних  та національних тендерів, в яких, на превеликий жаль, українські компанії участі не беруть (спеціальних стандартів щодо умов проведення тендерів в Алжирі не існує, кожний тендер оголошується та проводиться за окремою процедурою).

     При цьому, централізовані закупівлі зерна (80 % від загальної потреби) здійснюються Алжирським міжвідомчим офісом по зерновим культурам "OAIC" (закупівлі зерна здійснюються на конкурсній основі шляхом проведення міжнародних тендерів протягом року).  
Водночас, беручи до уваги те, що майже 65 % поставок сільськогосподарської продукції до Алжиру здійснюють приватні компанії, а ринок зерна у найближчому майбутньому може бути повністю лібералізовано, доля централізованих закупівель сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів в АНДР може зменшитись. [17] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.3 Участь в інтеграційних процесах 

      Алжир є членом Африканського союзу, в  т.ч. заявляє про активну участь в програмі нового партнерства заради розвитку Африки (NEPAD), про свою готовність всіляко використовувати свою зростаючу  міжнародну вагу для  підтримки цієї організації.

      Також Алжир є членом Ліги арабських  держав (ЛАД) і Союзу арабського Магрібу (Марокко, Мавританія, Туніс, Лівія, Алжир).

      Однак, при наявності зазначеного членства з точки зору масштабу впливу на тенденції економіки, зовнішньоторговельного стану, формування внутрішніх стандартів споживання, розвиток національного законодавства, інші галузі та сфери, на даному етапі можна поставити на перше місце асоціацію між Алжиром та Європейським Союзом.

      Угода про асоціацію між АНДР та Європейським Союзом набула чинності з 1 вересня 2005 року.  Однією з основних частин, на якій значною мірою базується укладена угода, є запровадження зони вільної торгівлі між Алжиром та ЄС. В цій частині угода про асоціацію містить докладні положення, що нормами прямої дії. Тому фактичне запровадження зони вільної торгівлі розпочалося з 1 вересня 2005 року.

      Текст угоди передбачає, що Алжир та Євросоюз встановлюють між собою зону вільної  торгівлі поетапно протягом 12 років  з моменту набуття чинності угодою у відповідності до умов генеральної угоди про митний тариф та торгівлю 1994 року, а також інших багатосторонніх угод, в тому числі в рамках СОТ.

      В рамках зони вільної торгівлі продукція, яка має походження з АНДР, імпортується до ЄС в режимі звільнення від мита та інших митних платежів. Європейські товари отримують преференції при імпорті в Алжир на основі принципу еквівалентності.

      1 вересня 2006 року минув перший  рік з моменту набуття чинності  угодою про асоціацію між Європейським  союзом та АНДР.

      З самого початку було очевидним, що це запровадження є доволі масштабним та значущім в масштабі окремо взятої країни – Алжиру.

      Данні показують тенденцію до збільшення питомої ваги європейських товарів  в загальних обсягах імпорту  до АНДР з 54 % до 57,4 %. Товари походженням  з ЄС потіснили усі інші регіони, окрім Азії – за рахунок потужної економічної експансії на алжирський ринок з боку Китаю, що спостерігається в останній період. Питома вага експорту з Алжиру до ЄС збільшилась з 54 до 55,4 %, але відбулось це в основному за рахунок нарощування експорту енергоносіїв.

      В січні 2006 року в Алжирі відбулась  зустріч послів країн, що зацікавлені  в європейській політиці сусідства. Під час зустрічі був присутнім  представник євро комісії в Алжирі Герато, а також представники європейських структур Фотіадіс та Річардсон. Було підкреслено, що така зустріч відбувається саме в Алжирі, оскільки він відіграє ключову роль для європейської політиці добросусідства. Серед пріоритетних напрямів розвитку співробітництва в рамках програми сусідства було відзначено транспорт енергетику, рибну ловлю, приватизацію, банківський сектор, розвиток інвестиційного співробітництва. Інтеграція підприємств країн – сусідів на внутрішній ринок – основна відмінність, яку було підкреслено, програми сусідства від змісту угоди про асоціацію ,яка зараз підписана між Алжиром та ЄС. Йдеться також про програми, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних секторів економіки.

      Питання про стратегічне партнерство  в енергетичній галузі між Алжиром  та ЄС було більш повно піднято  в контексті потрясінь, які відчув європейський газовий ринок у наслідок українсько – російського газового конфлікту. Алжир продемонстрував активне бажання щодо розвитку співробітництва з Російською Федерацією в енергетичній сфері після візиту В. Путіна, що відбувся в травні 2006 р. Можливе об’єднання (як було оцінено – фактична картелізація)  відносин між двома основними постачальниками природного газу до Європи змусило європейські структури переглянути своє загальне ставлення до Алжиру в енергетичному питанні. В кінцевому підсумку ЄС дало країні чіткий сигнал відносно того, партнерство між Європою та ЄС носить стратегічний характер.

      Інша  форма співпраці Алжиру із європейськими  країнами, зокрема країнами західного  регіону Середземного моря, - співпраця  в рамках ініціативи "Діалог 5+5", у першу чергу, що стосується військових аспектів діяльності цієї структури.

      В рамках програми європейської програми MEDА II Алжир має отримати від ЄС 40 млн. євро, включаючи 20 млн. – фінансування сектору водних ресурсів, 10 млн. євро – фінансування модернізації прикордонної служби в контексті боротьби із незаконною міграцією, ще 10 млн – підтримка створення некомерційних об’єднань громадян для поліпшення демократії.

      В загалом ЄС говорить про свої зобов’язання із допомоги Алжиру на рівні 380 млн. євро, з яких 106 млн. євро – на 2005 – 2006 роки. Орієнтовно 50 млн. євро вже витрачено. Серед нових напрямів надання допомоги – проекти підтримки якості прийняття економічних рішень, проекти допомоги міністерству транспорту та міністерству громадських робіт, фінансування розвитку національної системи статистики.