Управління позиковим капіталом

     2. Визначення середнього періоду  використання товарного кредиту. 

     Для прогнозування даного показника розраховується середній період заборгованості за комерційним кредитом за декілька минулих періодів. При його розрахунку використовується така формула:

      , де

     К3кк – середній період заборгованості за товарним кредитом, у днях;

     СКЗ – середня сума залишку заборгованості за товарним кредитом в періоді, що аналізується;

     Оо  – одноденний обсяг реалізації продукції  за собівартістю.

     Динаміка  цього показника за декілька попередніх періодів і його коригування з урахуванням розроблених принципів залучення товарного кредиту дозволяють визначити середній період використання даного кредиту в планованому періоді.

     3. Оптимізація умов залучення товарного  кредиту.

     Процес  такої оптимізації передбачає розробку відповідних заходів щодо розширення сфери кредитних відносин із постійними господарськими партнерами з товарних операцій; з притягнення нових партнерів із можливостями широкого використання комерційного кредиту; із забезпечення збільшення середнього періоду використання комерційного кредиту; з вдосконалювання видів кредиту в розрізі господарських партнерів та інших.

     4. Мінімізація вартості залучення  товарного кредиту. 

     Механізм  мінімізації вартості залучення  товарного (комерційного) кредиту може бути розрахований за такою формулою:

      min, де

     ЦЗ  – розмір цінової знижки при здійсненні платежу готівкою за продукцію, виражений десятковим дробом;

     ПВ  – період надання відстрочки платежу  відповідно до умов товарного кредиту, в днях.

     З приведеної формули можна зробити  висновок, що мінімізація вартості товарного кредиту визначається:

     а) розміром цінової знижки – чим нижче даний розмір, тим відповідно нижче буде вартість залучення товарного кредиту на підприємство.

     б) періодом надання відстрочки платежу  – чим вище даний період, тим  відповідно нижче буде вартість залучення  товарного кредиту на підприємство.

     Мінімізуючи вартість залучення товарного кредиту, слід керуватися таким критерієм – ні за жодним товарним кредитом вартість залучення не повинна перевищувати рівень ставки відсотка за короткостроковий банківський кредит. 

     5. Забезпечення ефективного використання товарного кредиту.

     Критерієм такої ефективності виступає різниця  між середнім періодом використання комерційного кредиту і середнього періоду обертання запасів товарно-матеріальних цінностей, що він обслуговує. Чим  вище позитивне значення даної різниці, тим ефективніше використання підприємством комерційного кредиту. Регулятором рівня ефективності в цьому випадку виступають збільшення середнього періоду використання комерційного кредиту або зменшення середнього періоду обертання сформованих за його рахунок запасів товарно-матеріальних цінностей.

     6. Забезпечення своєчасних розрахунків  за товарним кредитом.

     Розрахунки  за комерційним кредитом включаються  в платіжний календар і контролюються  в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.

     7. УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНЬОЮ КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

     Внутрішня кредиторська заборгованість характеризує найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових засобів, що формуються ним за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішня кредиторська заборгованість характеризується такими основними особливостями:

     1. Внутрішня кредиторська заборгованість  є для підприємства безкоштовним  джерелом використовуваних позикових  засобів.

     Як  безкоштовне джерело формування капіталу, вона забезпечує зниження не тільки позикової його частини, але і всієї вартості капіталу підприємства. Чим вище в загальній сумі використовуваного підприємством капіталу частка внутрішньої кредиторської заборгованості, тим, відповідно, нижче буде показник середньозваженої вартості його капіталу.

     2. Розмір внутрішньої кредиторської  заборгованості, виражений у днях  її обороту, впливає на тривалість  фінансового циклу підприємства. 

     Чим вище відносний розмір внутрішньої  кредиторської заборгованості, тим  менший обсяг засобів підприємству необхідно залучати для фінансування своєї поточної господарської діяльності.

     3. Сума формованої підприємством  внутрішньої кредиторської заборгованості  безпосередньо залежить від обсягу  господарської діяльності підприємства, у першу чергу – від обсягу  виробництва та реалізації продукції.

     З ростом обсягу виробництва і реалізації продукції зростають витрати  підприємства, що нараховуються у  складі його внутрішньої кредиторської  заборгованості, а відповідно збільшується загальна її сума, і навпаки. Тому при  незмінному коефіцієнті фінансового левериджу розвиток операційної діяльності підприємства не збільшує його відносну потребу в кредиті за рахунок росту позикового капіталу, що формується з внутрішніх джерел.

     4. Прогнозований розмір внутрішньої  кредиторської заборгованості за більшістю видів носить лише оцінний характер.

     Це  пов’язано з тим, що розміри багатьох нарахувань, які входять до складу внутрішньої кредиторської заборгованості, не піддаються точному кількісному  розрахунку в зв’язку з невизначеністю багатьох параметрів майбутньої господарської діяльності підприємства.

     5. Розмір внутрішньої кредиторської  заборгованості за окремими її  видами і по підприємству в  цілому залежить від періодичності  виплат (погашення зобов’язань)  нарахованих засобів. 

     Періодичність цих виплат регулюється державними нормативно-правовими актами, умовами контрактів із господарськими партнерами і лише незначна їх частина – внутрішніми нормативами підприємства. 

     Управління  внутрішньою кредиторською заборгованістю носить диференційований характер, обумовлений її видами. Основними видами внутрішньої кредиторської заборгованості, що є об’єктами управління на підприємстві, є:

     1. Заборгованість з оплати праці.

     2. Заборгованість з відрахувань  у позабюджетні фонди соціального  страхування, медичного страхування, пенсійний.

     3. Заборгованість з перерахувань  податків у бюджети різних  рівнів.

     4. Заборгованість з перерахувань  внесків на страхування майна  підприємства.

     5. Заборгованість з перерахувань  внесків на особисте страхування  персоналу.

     6. Заборгованість за розрахунками із дочірніми підприємствами.

     7. Інші види нарахувань у складі  внутрішньої кредиторської заборгованості  підприємства.

     Основною  метою управління внутрішньою кредиторською  заборгованістю підприємства є забезпечення своєчасного нарахування і виплати засобів, що входять у її склад.

     З урахуванням розглянутої мети управління внутрішньою кредиторською заборгованістю на підприємстві будується за такими основними етапами:

     1. Аналіз внутрішньої кредиторської  заборгованості підприємства у  попередньому періоді.

     2. Визначення складу внутрішньої  кредиторської заборгованості підприємства  в майбутньому періоді.

     3. Установлення періодичності виплат  за окремими видами внутрішньої  кредиторської заборгованості.

     4. Прогнозування середньої суми  нарахованих платежів за окремими видами внутрішньої кредиторської заборгованості.

     5. Прогнозування середньої суми  і розміру приросту внутрішньої  кредиторської заборгованості по  підприємству в цілому.

     6. Оцінка ефекту від приросту  внутрішньої кредиторської заборгованості  підприємства в майбутньому періоді.

     7. Забезпечення контролю за своєчасністю  нарахування і виплати засобів  у розрізі окремих видів внутрішньої  кредиторської заборгованості.

     1. Аналіз внутрішньої кредиторської  заборгованості підприємства у  попередньому періоді.

     Даний аналіз проводиться в чотири етапи.

     На  першому етапі аналізу досліджується  динаміка загальної суми внутрішньої  кредиторської заборгованості підприємства в попередньому періоді, зміна її питомої ваги в загальному обсязі позикового капіталу, що залучається.

     На  другому етапі аналізу розглядається  оборотність внутрішньої кредиторської  заборгованості підприємства, виявляється  її роль у формуванні його фінансового  циклу.

     На  третьому етапі аналізу вивчається склад внутрішньої кредиторської  заборгованості за окремими її видами; виявляється динаміка питомої ваги окремих її видів у загальній сумі внутрішньої кредиторської заборгованості; перевіряється своєчасність нарахування і виплат засобів за окремими рахунками.

     На  четвертому етапі аналізу вивчається залежність зміни окремих видів внутрішньої кредиторської заборгованості від зміни обсягу реалізації продукції; за кожним видом даної заборгованості розраховується коефіцієнт її еластичності від обсягу реалізації продукції. Розрахунок коефіцієнтів еластичності здійснюється за такою формулою:

      , де

     КЕз – коефіцієнт еластичності конкретного  виду внутрішньої кредиторської  заборгованості від обсягу реалізації продукції, у %;

     Із  – індекс зміни суми внутрішньої кредиторської заборгованості конкретного виду в аналізованому періоді, виражений десятковим дробом;

     Іор – індекс зміни обсягу реалізації продукції підприємства в аналізованому  періоді, виражений десятковим дробом. 

     Результати  аналізу використовуються в процесі прогнозування суми внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в майбутньому періоді.

     2. Визначення складу внутрішньої  кредиторської заборгованості підприємства  в майбутньому періоді.

     У процесі даного етапу встановлюється перелік конкретних видів внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства з урахуванням нових видів господарських операцій (особистого страхування персоналу), нових видів діяльності, нових внутрішніх (дочірніх) структур підприємства, нових видів обов’язкових платежів тощо.

     3. Установлення періодичності виплат  за окремими видами внутрішньої  кредиторської заборгованості.

     На  даному етапі за кожним видом внутрішньої  кредиторської заборгованості встановлюється середній період нарахування засобів  від моменту початку цих нарахувань до здійснення їх виплат. У цих цілях розглядаються конкретні терміни сплати окремих податків, зборів і відрахувань до бюджету і позабюджетних фондів, періодичність виплат страхових внесків відповідно до вкладених договорів страхування, терміни виплати заробітної плати відповідно до вкладеного колективного трудового договору та індивідуальними трудовими контрактами тощо.

     4. Прогнозування середньої суми  нарахованих платежів за окремими  видами внутрішньої кредиторської  заборгованості.

     Таке  прогнозування здійснюється двома основними методами: