Управління позиковим капіталом

     Повний  термін використання позикових засобів  є періодом часу з початку їх надходження  до остаточного погашення всієї  суми боргу. Він містить у собі три тимчасових періоди: 

     а) термін корисного використання; 

     б) пільговий (граціонний) період; 

     в) термін погашення.

     Термін  корисного використання – це період часу, протягом якого підприємство безпосередньо використовує надані позикові засоби у своїй господарській  діяльності;

     Пільговий (граціонний) період – це період часу з моменту закінчення корисного  використання позикових засобів  до початку погашення боргу. Він  служить резервом часу для акумуляції необхідних фінансових засобів;

     Термін  погашення – це період часу, протягом якого відбувається повна виплата основного боргу та відсотків за використання позикових засобів. Даний показник використовується в тих випадках, коли виплата основного боргу і відсотків здійснюється неодноразово після закінчення терміну використання позикових засобів, а частинами – протягом визначеного періоду часу, що передбачено графіком.

     Розрахунок  повного терміну використання позикових  засобів здійснюється в розрізі  перерахованих елементів, виходячи з цілей їх використання і сформованої  на фінансовому ринку практики встановлення пільгового періоду і терміну погашення.

     Середній  термін використання позикових засобів  є середнім розрахунковим періодом, протягом якого вони використовуються підприємством.

     Він визначається за формулою:

      , де

     СТз – середній термін використання позикових  засобів;

     ТКз – термін корисного використання позикових засобів;

     ПП  – пільговий (граціонний) період;

     ТП  – термін погашення.

     Середній  термін використання позикових засобів визначається за кожним цільовим напрямом залучення цих засобів; за обсягом їх залучення на коротко- і довгостроковій основі; за сумою позикових засобів, що залучається в цілому.

     Співвідношення  позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі, може бути оптимізовано також з урахуванням вартості їх залучення.

     6. Визначення форм залучення позикових  засобів.

     Дані  форми диференціюються в розрізі  фінансового кредиту; товарного  кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових засобів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї господарської діяльності.

     7. Визначення складу основних кредиторів. 

     Даний склад визначається формами залучення  позикових засобів. Основними кредиторами  підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні зв’язки, а також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

     8. Формування ефективних умов залучення  кредитів. 

     До  числа найважливіших із цих умов належать:

     а) термін надання кредиту; 

     б) ставка відсотка за кредит; 

     в) умови виплати суми відсотка; 

     г) умови виплати основної суми боргу; 

     д) інші умови, пов’язані з одержанням кредиту.

     Термін  надання кредиту є одним із визначальних умов його залучення. Оптимальним вважається термін надання кредиту, протягом якого цілком реалізується мета його залучення. Наприклад, іпотечний кредит – на термін реалізації інвестиційного проекту; товарний кредит – на період повної реалізації закуплених товарів тощо.

     Ставка  відсотка за кредит характеризується трьома основними параметрами: її формою, видом і розміром.

     За  формами розрізняють процентну  ставку (для нарощування суми боргу) і дисконтну ставку (для дисконтування  суми боргу). Якщо розмір даних ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана процентній ставці, тому що в цьому випадку витрати щодо обслуговування боргу будуть меншими.

     За  видами розрізняють фіксовану ставку відсотка, що установлюється на весь термін кредиту, і плаваючу ставку відсотка з періодичним переглядом її розміру залежно від зміни облікової ставки центрального банку, темпів інфляції і кон’юнктури фінансового ринку. Час, протягом якого ставка відсотка залишається незмінною, називається процентним періодом. В умовах інфляції для підприємства кращою є фіксована або плаваюча ставка з високим процентним періодом.

     Розмір  ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінці його вартості. За товарним кредитом він приймається  при оцінці в розмірі цінової  знижки продавця за здійснення негайного  розрахунку за поставлені товари, вираженої в річному обчисленні.

     Умови виплати суми відсотка характеризуються порядком виплати його суми. Цей  порядок зводиться до трьох принципових  варіантів: виплаті всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплаті  суми відсотка рівномірними частинами; виплаті всієї суми відсотка в момент сплати основної суми боргу при погашенні кредиту. За інших рівних умов кращим є третій варіант.

     Умови виплати основної суми боргу характеризуються передбаченими періодами його повернення. Дані умови також зводяться до трьох принципових варіантів: часткового повернення основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повного повернення всієї суми боргу після закінчення терміну використання кредиту; повернення основної або частини суми боргу з наданням пільгового періоду після закінчення терміну корисного використання кредиту. За інших рівних умов кращим є третій варіант.

     9. Забезпечення ефективного використання  залучених кредитів.

     Критерієм такої ефективності виступають показники  оборотності та рентабельності позикового капіталу.

     10. Забезпечення своєчасних розрахунків  за отримані кредити. 

     З метою цього забезпечення за найбільш значними кредитами може заздалегідь  резервуватися спеціальний поворотний фонд. Платежі щодо обслуговування кредитів включаються в платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.

     На  підприємствах, що залучають великий  обсяг позикових засобів у  формі фінансового і товарного  кредиту, загальна політика залучення  позикових засобів може бути деталізована у розрізі зазначених форм кредиту.

     2. ОЦІНКА ВАРТОСТІ  ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ  ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ

     Оцінка  вартості позикового капіталу має ряд  особливостей, основними з яких є:

     а) відносна простота формування базового показника оцінки вартості. Таким базовим показником, що підлягає наступному коригуванню, є вартість обслуговування боргу у формі відсотка за кредит, купонної ставки за облігацією тощо. Даний показник прямо обговорений умовами кредитного договору, умовами емісії або інших форм контрактних зобов’язань підприємства;

     б) урахування в процесі оцінки вартості позикових засобів податкового  коректора, тому що виплати щодо обслуговування боргу – відсотки за кредит і  інші форми цього обслуговування відносять на собівартість продукції, вони зменшують розмір оподаткування бази підприємства, а відповідно, знижують розмір вартості позикового капіталу на ставку податку з прибутку. Як і у формулі розрахунку ефекту фінансового левериджу, податковий коректор є таким множником: (1 - Спп), де Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

     в) вартість залучення позикового капіталу має високий ступінь зв’язку  з рівнем кредитоспроможності підприємства, що оцінюється кредитором. Чим вище рівень кредитоспроможності підприємства за оцінкою кредитора, тобто чим вище його кредитний рейтинг на фінансовому ринку, тим нижча вартість позикового капіталу, що залучається цим підприємством. Найменша ставка відсотка за кредит у будь-якій його формі – ставка "прайм райт" – установлюється кредиторами для так званих "першокласних позичальників";

     г) залучення позикового капіталу завжди пов’язано з поворотним грошовим потоком не тільки щодо обслуговування боргу, але і щодо погашення зобов’язання за основною сумою цього боргу. Це генерує особливі види фінансових ризиків, найбільш небезпечні за своїми наслідками, що призводять підприємства, інколи до банкрутства. Такі ризики проявляються незалежно від форм і умов залучення позикового капіталу. Водночас зниження рівня даних ризиків викликає, як правило, підвищення вартості позикового капіталу. Так, ставка відсотка за довгостроковим кредитом в усіх його формах, що дозволяє підприємству знизити ризик неплатоспроможності в поточному періоді, завжди вище, ніж за короткостроковим.

     Особливості оцінки й управління вартістю позикового капіталу в розрізі базових його елементів:

     1. Вартість фінансового кредиту:

     · банківського кредиту;

     · фінансового лізингу.

     2. Вартість позикового капіталу, що  залучається за рахунок емісії  облігацій.

     3. Вартість товарного (комерційного) кредиту:

     · у формі короткострокової відстрочки платежу;

     · у формі довгострокової відстрочки платежу, оформленої векселем.

     4. Вартість внутрішньої кредиторської  заборгованості.

     1. Вартість фінансового кредиту  оцінюється в розрізі двох  основних джерел його надання на сучасному етапі – банківського кредиту і фінансового лізингу.

     Вартість  банківського кредиту, незважаючи на різні  його види, форми і умови, визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати щодо його обслуговування. 

     Вартість  позикового капіталу у формі банківського кредиту оцінюється за такою формулою:

      , де

     ВБК – вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту, %;

     ПКб – ставка відсотка за банківський  кредит, %;

     Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

     РВб – рівень витрат щодо залучення  банківського кредиту до його суми, виражений десятковим дробом.

     Управління  вартістю банківського кредиту зводиться до мінімізації ставки відсотка за кредит, при незмінності суми кредиту, що залучається, і терміну його використання.

     Вартість  фінансового лізингу є однією із сучасних форм залучення фінансового  кредиту – визначається на основі ставки лізингових платежів. При цьому варто враховувати, що дана ставка включає дві складові:

     1) поступове повернення суми основного  боргу. Він є річною нормою  амортизації активу, залученого  на умовах фінансового лізингу,  відповідно до якого після  його оплати він передається  у власність орендатору;

     2) вартість безпосереднього обслуговування  лізингового боргу. З урахуванням  цих особливостей вартість фінансового  лізингу оцінюється за такою  формулою:

      , де

     ВФЛ – вартість позикового капіталу, що залучається на умовах фінансового лізингу, %;

     ЛС  – річна лізингова ставка, %;

     НА  – річна норма амортизації  активу, залученого на умовах фінансового  лізингу, %;

     Спп – ставка податку з прибутку, виражена десятковим дробом;