Управління позиковим капіталом

     3. Фінансовий лізинг автоматично  формує повне забезпечення кредиту, що знижує вартість його залучення. Формою такого забезпечення кредиту є самий лізингуємий актив, що у випадку фінансової неспроможності (банкрутства) підприємства може бути реалізований кредитором із метою відшкодування невиплаченої частини лізингових платежів і суми неустойки за угодою. Додатковою формою такого забезпечення кредиту є обов’язкове страхування лізингуємого активу лізингоотримувачем (рентером) на користь лізингодавця (ліссора).

     4. Фінансовий лізинг забезпечує  покриття "податковим щитом" усього обсягу кредиту, що залучається.

     Лізингові платежі, що забезпечують амортизацію  всієї суми основного боргу за кредитом, що залучається, входять до складу витрат підприємства і зменшують  відповідним чином суму його оподаткованого прибутку. За банківським кредитом аналогічний "податковий щит" поширюється лише на платежі щодо обслуговування кредиту, а не на суму основного боргу за ним. Крім того, визначена система податкових пільг поширюється і на лізингодавця.

     5. Фінансовий лізинг забезпечує більш широкий діапазон форм платежів, пов’язаних з обслуговуванням боргу.

     На  відміну від банківського кредиту, де обслуговування боргу і повернення основної його суми здійснюється у  формі грошових платежів, фінансовий лізинг передбачає можливість здійснення таких платежів в інших формах, наприклад, у формі постачань продукції, зробленої за участю лізингуємих активів.

     6. Фінансовий лізинг забезпечує  велику гнучкість в термінах  платежів, пов’язаних з обслуговуванням  боргу.

     На  відміну від традиційної практики обслуговування і погашення банківського кредиту фінансовий лізинг надає  підприємству можливість здійснення лізингових платежів за більш широким діапазоном схем з урахуванням характеру використання лізингуємого активу, терміну його використання тощо. У цьому відношенні фінансовий лізинг є для підприємства більш кращим кредитним інструментом.

     7. Фінансовий лізинг характеризується більш спрощеною процедурою оформлення кредиту порівняно з банківською. 

     Як  свідчить сучасний вітчизняний і  закордонний досвід, при лізинговій угоді обсяг витрат часу і перелік  необхідної фінансової документації суттєво  нижче, ніж при оформленні договору з банком про надання довгострокового фінансового кредиту. 

     8. Фінансовий лізинг забезпечує  зниження вартості кредиту за  рахунок ліквідаційної вартості  лізингуємого активу.

     При фінансовому лізингу після завершення лізингового періоду відповідний актив передається у власність лізингоотримувача, і після повної його амортизації він має можливість реалізувати його за ліквідною вартістю. 

     9. Фінансовий лізинг не потребує  формування на підприємстві фонду  погашення основного боргу в  зв’язку з поступовістю його амортизації. 

     При фінансовому лізингу обслуговування основного боргу і його амортизації  здійснюється одночасно (тобто включені до складу лізингових платежів у комплексі), із закінченням лізингового періоду  вартість основного боргу за лізингуємим активом зводиться до нуля. Це рятує підприємство від необхідності відволікання власних фінансових ресурсів на формування фонду погашення.

     Перераховані  кредитні аспекти фінансового лізингу  визначають його як достатньо привабливий  кредитний інструмент у процесі залучення підприємством позикового капіталу для забезпечення свого економічного розвитку.

     Управління  фінансовим лізингом на підприємстві пов’язано з використанням різних його видів. Класифікація видів фінансового  лізингу за основними класифікаційними ознаками приведена в таблиці 15.

     Таблиця 15

     Класифікація  видів фінансового лізингу за основними ознаками

     1. За складом учасників лізингової  операції розділяють прямий і  непрямий види фінансового лізингу.

     Прямий  лізинг має дві форми. Перша форма прямого лізінгу здійснюється між лізингодателем і лізингоотримувачем без посередників, що значно знижує витрати на здійснення лізингової операції і спрощує процедуру укладання лізингової угоди. Другою формою прямого лізингу є так названий поворотний лізинг, при якому підприємство продає відповідний свій актив майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей актив. При обох формах прямого лізингу участь третіх осіб у лізинговій операції не передбачається.

     Непрямий  лізинг характеризує лізингову операцію, при якій передача арендованого майна лізингоотримувачу здійснюється через посередників, як правило, лізингову компанію. У вигляді непрямого лізингу здійснюється в даний час переважна частина операцій фінансового лізингу.

     2. За регіональною належністю учасників лізингової операції виділяють внутрішній і зовнішній (міжнародний) лізинг.

     Внутрішній  лізинг характеризує лізингову операцію, всі учасники якої є резидентами  даної країни.

     Зовнішній (міжнародний) лізинг пов’язаний з  лізинговими операціями, що здійснюються учасниками з різних країн. На сучасному етапі зовнішній фінансовий лізинг використовується, як правило, при вдосконаленні лізингових операцій спільними підприємствами за участю іноземного капіталу.

     3. За лізинговим об’єктом виділяють лізинг рухомого і нерухомого майна.

     Лізинг  рухомого майна є основною формою лізингових операцій, законодавчо регульованих у нашій країні. Як правило, об’єктом такого виду фінансового лізингу  є машини й устаткування, що входить  до складу операційних основних засобів.

     Лізинг  нерухомого майна полягає в покупці  або будівництві з доручення  лізингоотримувача окремих об’єктів нерухомості виробничого, соціального  або іншого призначення з їх передачею  йому на умовах фінансового лізингу. Цей вид лізингу поки що не одержав поширення в нашій країні.

     4. За формами лізингових платежів  розрізняють грошовий, компенсаційний  і змішаний види лізингу.

     Грошовий  лізинг характеризує платежі за лізинговою угодою винятково в грошовій формі. Даний вид лізингу є найбільш поширеним у системі здійснення підприємством фінансового лізингу.

     Компенсаційний  лізинг передбачає можливість здійснення лізингових платежів підприємством  у формі постачань продукції (товарів, послуг), виробленої при використанні лізингуємих активів.

     Змішаний  лізинг характеризується сполученням платежів за лізинговою угодою як у грошової, так і в товарній формі.

     5. За складом лізингодавців (ліссорів) виділяють індивідуальний і роздільний  лізинг.

     Індивідуальний  лізинг характеризує лізингову операцію, у якій лізингодавець цілком фінансує виробництво або покупку переданого в оренду майна.

     Роздільний  лізинг (леверидж-лізинг) характеризує лізингову угоду, у якій лізингодавець  придбає об’єкт оренди частково за рахунок власного капіталу, а частково – за рахунок позикового. Такий вид лізингу притаманний значним капіталоємким лізинговим операціям зі складним багатоканальним фінансуванням переданого в оренду майна.

     З урахуванням викладених основних видів  фінансового лізингу організовується  процес управління їм на підприємстві. Основною метою управління фінансовим лізингом із позицій залучення підприємством позикового капіталу є мінімізація потоку платежів щодо обслуговування кожної лізингової операції.

     Процес  управління фінансовим лізингом на підприємстві здійснюється за такими основними етапами:

     1. Вибір об’єкта фінансового лізингу.

     2. Вибір виду фінансового лізингу.

     3. Узгодження з лізингодавцем умов  здійснення лізингової операції.

     4. Оцінка ефективності лізингової  операції.

     5. Організація контролю за своєчасним  здійсненням лізингових платежів.

     1. Вибір об’єкта фінансового лізингу. 

     Такий вибір визначається необхідністю відновлення  або розширення складу операційних  позаоборотних активів підприємства з урахуванням оцінки інноваційних якостей окремих альтернативних їх видів.

     2. Вибір виду фінансового лізингу. 

     В основі такого вибору лежить класифікація видів фінансового лізингу й  оцінка таких основних факторів:

     · країна-виробник продукції, що є об’єктом фінансового лізингу;

     · ринкова вартість об’єкта фінансового  лізингу;

     · розвиненість інфраструктури регіонального лізингового ринку;

     · сформована практика здійснення лізингових операцій за аналогічними об’єктами  лізингу;

     · можливості ефективного використання лізингоотримувачем активу, що є об’єктом лізингу.

     У процесі вибору виду фінансового лізингу враховується механізм придбання лізингуємого активу, що зводиться до трьох альтернативних варіантів:

     а) підприємство-лізингоотримувач самостійно здійснює добір необхідного йому об’єкта лізингу і конкретного  виробника-продавця майна, а лізингодавець оплативши його вартість, передає це майно в користування лізингоотримувача на умовах фінансового лізингу. Ця схема застосовується і до поворотного лізингу;

     б) підприємство-лізингоотримувач доручає  добір необхідного йому об’єкта  лізингу своєму потенційному лізингодавцю, що після його придбання передає його підприємству на умовах фінансового лізингу. Така схема найчастіше використовується при зовнішньому лізингу;

     в) лізингодавець наділяє підприємство-лізингоотримувача  повноваженнями свого агента за замовленням передбаченого об’єкта лізингу в його виробника і після його оплати передає придбане їм майно лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу. Така схема найчастіше використовується при внутрішньому лізингу.

     Таким чином, процес вибору виду фінансового лізингу сполучається з процесом вибору і потенційного лізингодавця.

     3. Узгодження з лізингодавцем умов  здійснення лізингової угоди.

     Це  найбільш відповідальний етап управління фінансовим лізингом, який визначає ефективність майбутньої лізингової операції. У процесі даного етапу управління погоджуються такі основні умови :

     1. Термін лізингу.

     2. Загальна сума лізингової операції.

     3. Умови страхування.

     4. Форма лізингових платежів.

     5. Графік здійснення лізингових  платежів.