Іпотечне кредитування в Україні

5. Сьогодні в АКБ „Аркада” використовуються кредити з фіксованою ставкою. У стандартному кредитному договорі такого типу ставка відсотка встановлюється при його наданні та залишається незмінною протягом усього строку дії кредиту. У разі використання фіксованої ставки банку необхідно рефінансувати свій іпотечний портфель "довгими" ресурсами, щоб знизити ризик незбалансованості платежів за залученими коштами та тими платежами, що будуть надходити від погашення іпотечних кредитів. В умовах трансформаційної економіки структура процентних ставок та ситуація на фінансовому ринку можуть змінитися, не виключено, що банк буде залучати кошти за більш високою ціною. Щоб уникнути таких ризиків, для рефінансування кредитів з фіксованою ставкою банки намагаються залучати якомога більше "довгих" ресурсів. Але, як відомо, чим "довші" залучені кошти, тим вони дорожчі.

6. Для того, щоб зробити іпотечний кредит ще більш привабливим для позичальника, в деяких країнах використовуються комбіновані форми іпотечних кредитів. На початковому етапі, який триває кілька років, ставка за комбінованим кредитом встановлюється на рівні фіксованої. Після закінчення початкового періоду кредитування ставка відсотка за комбінованим кредитом відповідає обраному індексу.

7. Основні напрямки становлення і удосконалення механізму іпотечного кредитування наступні:

        - створення нових інститутів зокрема формування спеціалізованих іпотечних банків;

        - удосконалення діючих інститутів, в основному це ощадно-позичкові установи. Крім того, удосконаленню підлягають інститути страхування, оцінки, реєстрації тощо;

- зміна і доповнення існуючих нормативних вимог. У даний момент в Україні існує хоч і не значна кількість формальних правил, що регулюють діяльність учасників іпотечного ринку, однак, як і у випадку із інститутами-організаціями, формальні правила також потребують змін і доповнень;

        - необхідно  поступово змінювати ставлення більшості населення до інституту іпотеки, проводити широку роз'яснювальну роботу, популяризувати іпотеку;

      - створення нових нормативних вимог: по-перше, необхідно прийняти відповідні нормативно-правові акти, що регулюють роботу інститутів-організацій, по-друге, необхідно виробити стандарти видачі і обслуговування іпотечних кредитів, обов'язкові для кредиторів по всій Україні.

        Суттєвим фактором, що може у майбутньому впливати на розвиток ринку іпотечного кредитування, є можливість створення за участю держави земельного іпотечного банку та механізм його діяльності.

       8. Аналізуючи досвід іпотечного кредитування в Україні, можна запропонувати декілька сценаріїв впровадження і розвитку іпотечного кредитування в Україні:

- локальна банківська ініціатива спирається на використання так званої напіввідкритої моделі іпотечного кредитування, цей  сценарій - суто ринковий;

- ініціатива держави – створення в Україні за підтримкою держави національної іпотечної компанії зі створенням і впровадженням через нього повноцінної системи організації іпотечного кредитування;

- ініціатива місцевої влади – ґрунтується на союзі органів місцевого самоврядування з уповноваженими ними банками на розвиток іпотеки, а також на створення різних фондів;

 - ініціатива зарубіжних банків – полягає в наданні консультацій та допомоги по впровадженню певних механізмів іпотечного кредитування в Україні, що випробувані у світі;

- ініціатива забудовника – зародження елементів іпотеки не на банківському, а на інвестиційно-будівельному ґрунті . Суть цієї моделі полягає в продажі наявної у населення нерухомості і придбанні на ці кошти, плюс кредитні кошти, нового поліпшеного житла.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

       4.1.   Нормативно-правове забезпечення охорони праці в комерційному банку

       Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

       Основним нормативним актом з охорони праці є Закон України "Про охорону праці" [40]. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону Їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженимним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони працівників України.

        28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій до основних прав громадянина віднесено права на належні, безпечні і здорові умови праці і на забезпечення у разі втрати працездатності (статті 43 та 46). Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозалежних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

       Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону праці” від 21.11.2002 р., Кодексу законів про працю України, Законів України: “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про пожежну безпеку”, інших законодавчих і нормативно-правових актів.

        Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України, прийнятою Верховною Радою 28.06.1996 року. Конституція України визначає:

• кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється (стаття 43);
• кожен, хто працює, має право на відпочинок (стаття 45);
• громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також в інших випадках, передбачених законодавством (стаття 46).

Закон України “Про охорону  праці”[40]:

• проголошує принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці;
• встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні;
• встановлює компетенцію й повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів держнагляду і громадського контролю;
• регулює використання праці неповнолітніх (не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я; неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду; вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом);
• регулює використання праці інвалідів (підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників);
• регулює відносини між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та стану виробничого середовища.

У Кодексі законів  про працю основними розділами, присвяченими охороні праці, є: “Охорона праці”, “Гарантії і компенсації”, “Праця жінок”, “Праця молоді”, “Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю”. У ньому конкретизовані нормативні положення  Закону України “Про охорону праці” та інших чинних законів.

Забезпечення  пожежної  безпеки  є    невід’ємною    частиною державної  діяльності  щодо  охорони  життя  та  здоров’я   людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Закон України “Про пожежну безпеку” визначає загальні правові, економічні  та  соціальні основи забезпечення  пожежної  безпеки на  території України,   регулює відносини державних органів,  юридичних і фізичних  осіб  у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.   

Власники підприємств, організацій, установ або уповноважені ними органи розробляють на основі державних нормативно-правових актів про охорону праці і затверджують власні нормативні акти підприємства про охороні праці, що діють у межах підприємства, установи або організації.

Нормативні акти підприємства та установ спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях.

        Крім указаного на підприємствах діють “Правила внутрішнього трудового розпорядку”, яких усі працюючі зобов’язані дотримуватися. Важливі питання і заходи щодо охорони праці включаються також у колективні договори та в угоди з охорони праці, які укладаються між адміністрацією і профспілковою організацією або трудовим колективом і затверджується на загальних зборах трудового колективу.

Інші закони системи законодавчих актів, спрямованих на реалізацію конституційного права громадян на безпеку праці, регламентують вимоги до вирішення окремих питань охорони праці: пожежної безпеки, радіаційного захисту, виробничої санітарії, епідемічної безпеки, охорони здоров’я. Дотримання вимог цих законодавчих актів є обов’язковим при вирішенні питань безпеки праці в конкретних умовах.

 

 

       4.2.  Організація та фінансування заходів з охороні праці в АКБ „Аркада”

Охорона банків організується  відповідно до вимог законодавчих і нормативних актів, які регламентують порядок, організацію охорони та обладнання банківських установ. Основними документами з охорони банків є: Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Інструкція з організації охорони установ банків України затверджена Постановою НБУ № 548 від 25 грудня 1998 р. та наказом МВС України № 963 від 25 грудня 1998 р. Інструкція про вимоги з організації охорони установ банків України, затверджена Постановою НБУ № 134 від 29 березня 2001 р., наказ МВС України № 257 від 14 квітня 1998 р., наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 123 від 30 листопада 1999 р., наказ Міністерства охорони здоров’я України № 45 від 31 березня 1994 р.

Метою впровадження охорони  в установах банків є забезпечення захисту клієнтів, співробітників, відвідувачів, цінностей та майна банків від протиправних посягань у межах цих установ.

В основу розроблення  системи охорони банку та організації  її функціонування покладено принцип  створення послідовних рубежів безпеки, на яких загрози мають бути своєчасно виявлені, а їх поширенню протистоятимуть надійні перешкоди. Ефективність системи охорони банку можна оцінити тривалістю часу з моменту виникнення загрози до початку її ліквідації.

Вибір форм, методів і  засобів охорони залежить від таких факторів:

- можливі способи злочинних  посягань на банки;

- характеристика технічної  укріпленості установ банків;

- наявність і характеристики  охоронно-пожежної сигналізації;

- наявність уразливих  місць у технічній укріпленості  установи банку, які відомі тільки службі безпеки та охороні;

- умови місцевості, де  розташована установа банку, її  конструктивні особливості;

- режим і характер  роботи установи банку, розмір  грошових і матеріальних цінностей;

- режим охорони установи  банку;

- якісно-кількісні характеристики  сил охорони;

- технічна оснащеність  сил охорони.

Режим охорони може бути цілодобовим, частковим (у відповідні години доби) або вибірковим. Крім того, залежно від кількості сил  і засобів, що використовуються для  охорони, а також необхідності постійного чи часткового контролю території та об’єкта, установлюють простий або підсилений режим охорони.

Основні принципи охорони:

- активність і запобіжний  характер охорони, що полягає  у своєчасному виявленні ознак  підготовки злочинних посягань на банк і вжитті заходів щодо їх попередження чи протидії;

- доцільність і обґрунтованість  організації режиму охорони банку,  своєчасність його підсилення, раціональне  використання сил і засобів  охорони;

- доцільне поєднання особистих можливостей з можливостями правоохоронних органів;

- здійснення охорони  за єдиним планом;

- потайність і демонстративність  охорони;

- максимальна інформованість  складу охорони про всі події,  що відбуваються в банку, зміну  умов його діяльності.

Установи банків організовують охорону власною службою охорони або залучають до охорони на договірних засадах спеціальні підрозділи МВС України чи юридичні особи, яким надано право на здійснення охоронної діяльності (надання охоронних послуг) згідно з чинним законодавством України. Вибір сил охорони покладається на керівника установи банку.