Оцінка та управління фінансовою стійкістю підприємства

Функціональну залежність між  рентабельністю власного капіталу та його структурою можна дослідити  на основі визначення ефекту фінансового  левериджу (Ефл). Цей показник певною мірою дозволяє знайти наближене значення оптимальної структури капіталу, тобто виявити граничну межу використання позичкового капіталу для конкретного підприємства. Економічний зміст ефекту фінансового левериджу розглянемо за допомогою умовного прикладу.

У результаті здійснення інвестицій обсягом 100 000 грн підприємство одержало прибуток у розмірі 10 000 грн. Рентабельність інвестицій – 10%. Частину інвестицій планується фінансувати за рахунок кредиту. Процентна ставка за користування позичками зростає залежно від зростання коефіцієнта заборгованості: до критичного співвідношення 2:1 включно, ставка становить 7% річних; вище такого співвідношення (до рівня 1:1) ставка підвищується на 3%; вище згаданого рівня ставка зростає ще на 5%. За даних обставин одержимо такі варіанти рентабельності власного капіталу (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1

Рентабельність власного капіталу

Показники	Варіант 1	Варіант 2 (ставка 7%)	Варіант 3 (ставка 10%)	Варіант 4 (ставка 15%)
1. Загальний обсяг інвестицій	100 000	100 000	100 000	100 000
2. Позичковий капітал	–	25 000	50 000	75 000
3. Власний капітал	100 000	75 000	50 000	25 000
4. Коефіцієнт заборгованості	0	0,33	1,00	3
5. Прибуток перед сплатою процентів за кредит	10 000	10000	10 000	10 000
6. Проценти за кредит	–	1750	5000	11 250
7. Прибуток до оподаткування (ряд. 5 – ряд. 6)	10 000	8250	5000	–1250
8. Податок на прибуток	2500	2062	1250	–
9. Чистий прибуток	7500	6187	3750	–1250
10. Рентабельність власного капіталу,%	7,5	8,2	7,5	–5,0
11. Зростання чистого прибутку за рахунок ефекту економії на податках Пс Ч S / 100	–	438	1250	2813
12. Вартість позичкового капіталу з урахуванням оподаткування (ряд. 6 – ряд. 11)	–	1312	3750	8437

 

У наведеному прикладі можна  спостерігати залежність між збільшенням  коефіцієнта заборгованості, процентної ставки, оподаткуванням та зменшенням рентабельності власного капіталу. Останній показник зростає до рівня заборгованості в 25%, після чого під впливом підвищеної ставки за ризик вона починає зменшуватися.

У разі, якщо Ра < Пс, то будь-яке зростання рівня заборгованості веде до зниження рентабельності власного капіталу, тим стрімкіше, чим вища питома вага позичкового капіталу в структурі пасивів підприємства. Можна спостерігати ситуацію, за якої вартість позичкового капіталу (Вп) за рахунок економії на податкових платежах буде меншою за рентабельність активів, хоча остання буде меншою за процентну ставку за кредит: Вп < Ра < Пс. Цю обставину слід також враховувати в процесі фінансового планування.

На основі аналізу наведених  прикладів можна виявити такі закономірності:

1. Доти, доки рентабельність активів перевищує проценти за користування позичковими коштами і процентна ставка за кредитами є стабільною, рентабельність власного капіталу зростає пропорційно зі зростанням частки заборгованості в структурі капіталу.

2. Якщо рентабельність активів дорівнює процентам за кредит, то незалежно від рівня заборгованості рентабельність власного капіталу до оподаткування дорівнюватиме рентабельності активів і процентам за кредит.

3. При використанні як джерела фінансування позичкового капіталу проявляється ефект економії на податках, у результаті чого вартість позичок зменшується.

4. Якщо рентабельність активів нижча за проценти за користування позичками, то рентабельність власного капіталу падає і може досягати негативних значень. Негативна рентабельність власного капіталу означає, що в результаті одержаних збитків реальний капітал підприємства зменшився на відповідну величину збитків.

5. Якщо рентабельність активів дорівнює нулю або є негативною, рентабельність власного капіталу із зростанням рівня заборгованості набуває негативних значень стрімкіше.

6. У разі, якщо негативне значення рентабельності власного капіталу перевищує мінус 100%, наприклад становить мінус 110%, це означає, що реальна вартість активів підприємства зменшена на 110% власного капіталу, тобто статутного, додаткового капіталу та інших складових власного капіталу не вистачило для покриття збитків. Таким чином, усіх активів підприємства не вистачає для виконання зобов’язань з погашення позичок. Подібна структура балансу є незадовільною.

 

Висновки

 

З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного середовища в національній економіці. Сама поява конкуренції, форми і методи її прояву вимагають  радикальної перебудови організаційно-функціональної структури і методів управління сучасним підприємством, принципово нових  підходів др. планування і реалізації стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності.

Функціонування підприємства характеризується впливом на нього  факторів зовнішнього середовища. Послабити  їхній негативний вплив можна, якщо розглядати підприємства як відкриту і самостійну економічну систему. Успіх  діяльності підприємства залежить від  стійкості його фінансової системи. Процес підвищення рівня фінансової стійкості можна поділити на 3 етапи. На 1-му етапі необхідне доведення значень фінансових коефіцієнтів, таких як коефіцієнти забезпеченості власними оборотними коштами, до нормативного рівня. Для цього доцільне використання методів фінансового оздоровлення як вдосконалювання платіжного календаря, регулювання рівня незавершеного виробництва, переоформлення короткострокової заборгованості в довгострокову.

На 2-му етапі ставиться  мета забезпечення стійкого фінансового  стану підприємства в середньостроковій  перспективі, що виявляється в стабільному  рівні ліквідності активів, підвищенні рентабельності продукції до 3-5%. При  цьому оцінюється можливість залучення  додаткових внутрішніх джерел фінансування, припинення штрафних санкцій за прострочену  кредиторську заборгованість, забезпечення достатності фінансових ресурсів для  покриття поточних зобов’язань, що виникають  знову.

На 3-му етапі досягається  стійкий фінансовий стан підприємства в довгостроковій перспективі. Для  цього необхідне створення оптимальної  структури балансу і фінансових результатів, забезпечення стійкості  фінансової системи підприємства до несприятливих зовнішніх впливів. Результатом реалізації стратегії виживання має стати фінансова стабілізація підприємства.

Діяльність стійких підприємств  має бути спрямована на підтримку  і розвиток досягнутого рівня  стійкості за рахунок реалізації такого комплексу організаційно-технічних  заходів, які забезпечили б можливість удосконалювати більшості основних показників роботи підприємства, зокрема  й підтримку фінансової стійкості.

У ході роботи було проведено  аналіз фінансової стійкості ТОВ  «Ескорт» Розрахунок показників фінансової стійкості показали, що:

• у 2004 році порівняно з даними 2002 і 2003 років показники наявності власних оборотних коштів, власних та довгостроково позикових джерел формування запасів та затрат, основних джерел формування запасів і затрат зросли і становлять 3465,8 тис. грн., 5710,8 тис. грн., 4227,6 тис. грн. відповідно;
• проаналізувавши абсолютні показники фінансової стійкості СТОВ видно, що господарство має нормальний стан фінансової діяльності;
• з аналізу відносних показників фінансової стійкості господарства можна зазначити, що господарство має нормальну фінансову стійкість, оскільки в результаті нижчої фінансової незалежності у 2004 році збільшилась залежність господарства від залучених коштів;

Таким чином, у хиткому  і слабопрогнозованому зовнішньому середовищі підприємства поставлені перед проблемою виживання, адаптації до ринкових умов господарювання. Практично єдиним виходом із цієї ситуації є пошук шляхів організаційного розвитку, підвищення ефективності – діяльності і структур. Звідси випливає, що необхідність збалансованого зростання підприємства може виникнути як наслідок прагнення до збереження, підтримки фінансової стійкості, а також економічного зростання підприємства. При цьому саме зростання може виступати як засіб, що гарантує підприємству підтримку стійкості.

Список використаної літератури

 

1. Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність  в Україні: Закон України, прийнятий  Верховною Радою України 16 липня 1999 р. №996-Х1V (зі змінами та доповненнями). – К., 1999.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 2 «Баланс»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 і зареєстровано Міністерством юстиції України 21 червня 1999 р., №391/3689. – К., 1999.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 3 «Звіт про фінансові результати»:  Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 і зареєстровано Міністерством юстиції України 21 червня 1999 р., №391/3690 (зі змінами та доповненнями). – К., 1999.

4. Бандурака О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.И., Петрова К.К. Фінансова діяльність підприємств. Підручник. – К.: Либідь, 2007.

5. Буряк П.Ю., Римар М.В.  та ін. Фінансово-економічний аналіз  Підручник. – К.: ВД “Професіонал”, 2009.

6. Ізмайлова К.В. Фінансовий  аналіз Навчальний посібник для  ВНЗ. – К.: Знання, 2008. – 159 с.

7. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз підприємств. Навч. Посібн. – К.: Знання, Вища освіта ХХІ століття, 2008. – 294 с.

8. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2009. – 387с.

9. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2007. – 280 с.

10. Митрофанов Г.В. Фінансовий  аналіз Навчальний посібник для  ВНЗ. Рекомендовано Міністерством  освіти і науки України. –  К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. – 301 с.

11. Павловська В.М. Фінансовий  аналіз Навчальний посібник для  самостійного вивчення дисципліни. – К.: Знання, 2008. – 388 с.

12. Савицька Г.В. Економічний  аналіз діяльності підприємства.: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2008. – 654 с.

14. Таркуляк А.О. Фінансовий аналіз Навчальний посібник для ВНЗ. – К.: Знання, 2007. – 204 с.

15. Федорович Р.В. Теорія  економічного аналізу: Підручник. – Тернопіль.: Укрмедкнига, 2008. – 322 с.

16. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз.: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2009. – 540 с.

17. Шеремет О.О. Фінансовий  аналіз.: Навчальний посібник. –  К.: Кондор, 2005.

18. Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільїна С.Б., Темченко А.Г., Брадул О.М. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008. – 240 с.

19. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К.:Видавництво А.С.К., 2007.

20. Бугас Н.В. Фінансова стійкість підприємств як передумова їх ефективного функціонування і розвитку.// Економіка та держава. – 2009р. – №6.

23. Ковальська К.В. Фінансова  стійкість акціонерного підприємства  як умова його економічного  розвитку. //Фінанси України. –  2009. – №2.

24. Котляр М.Л. Оцінка  фінансової стійкості підприємства  на базі аналітичних коефіцієнтів.// Фінанси України. – 2010. – №1.

26. Островська О. Модель ідентифікації стійкості фінансового стану підприємств. //Ринок цінних паперів України. – 2009. – №9 – 10.

27. Пилипенко А. Фінансова  стійкість і стратегія підприємства  в умовах ринку. //Банківська справа. – 2009. – №2.

25. Ярошенко Ю. Конкурентні  позиції та фінансова стійкість  виробничо-економічних систем. //Банківська  справа. – 2010. – №2.

Размещено на Allbest.ru