Управління фінансовою системою

Реферат на тему:

Управління фінансовою системою

Фінансова система являє собою доволі складний механізм. Ефективність її

функціонування залежить від двох визначальних чинників. По-перше, від

налагодженості фінансових відносин у суспільстві. В основі цього лежить

насамперед вибір правильної і доцільної для даної країни фінансової

моделі, яка стимулює виробника і суспільство. Крім того, дуже важливим

чинником є дійовість фінансового механізму, а також чітке фінансове

законодавство. Без цих передумов цілеспрямовано керувати фінансами

практично неможливо. По-друге, ефективне функціонування фінансової

системи залежить від організації управління нею.

Управління фінансами, як і будь-якою іншою системою, включає дві основні

складові: органи управління та форми і методи управлінської діяльності.

У світовій теорії і практиці широкого визнання набув фінансовий

менеджмент як наука про управління фінансовою діяльністю. Зміст

фінансового менеджменту визначається функціями управління: розроблення

стратегії, планування тактики реалізації стратегії, організація

виконання розроблених планів, облік і контроль.

Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення

злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин.

Це досягається чітким розмежуванням функцій і повноважень між

фінансовими органами та інституціями.

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні, як і в будь-якій

іншій державі, посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені

завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни.

Основними його функціями є:

— вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розроблення

заходів щодо їх реалізації;

— організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету

та його виконання після затвердження Верховною Радою України;

— здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного

кредиту та управління державним боргом;

— організаційне регулювання фінансової діяльності суб’єктів

господарювання через установлення правил здійснення фінансових операцій,

форм фінансових документів, порядку і стандартів ведення бухгалтерського

обліку і фінансової звітності;

— організація функціонування ринку державних цінних паперів;

— забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами,

міжнародними організаціями і фінансовими інституціями;

— організація і здійснення фінансового контролю в країні.

До основних принципів організації фінансів належать такі:

• демократичний централізм;

• плановість;

• господарський (комерційний) розрахунок;

• самофінансування.

Демократичний централізм у галузі фінансів виявляється в централізації державою частини доходів підприємств у централізовані

фонди (державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються безпосередньо платниками під контролем держави; у проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і розрахунків, з одного боку, і в господарській самостійності здійснення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних доходів і накопичень — з іншого.

Плановість у галузі фінансів виявляється в розробці на основі виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств.

Господарський (комерційний) розрахунок — основний метод господарювання підприємств, який базується на порівнянні витрат з результатами діяльності, що передбачає відшкодування витрат за рахунок власних доходів, а також забезпечення рентабельності виробництва.

Господарський (комерційний) розрахунок на підприємствах упроваджується шляхом реалізації його принципів:

• господарсько-оперативної самостійності;

• самоокупності;

• матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;

• контролю гривнею за результатами діяльності. Найважливішим принципом госпрозрахунку є самоокупність. Він передбачає покриття витрат підприємства власними доходами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків у бюджет, вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників підприємства за результатами їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їх роботи на принципі самоокупності, за розрахунками економістів, має становити 8-15 % собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це означає, що на кожні 100 грн витрат підприємство має отримати 8-15 грн прибутку.

Важливим принципом організації фінансів підприємств є також самофінансування, яке виявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань тощо). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати на виробництво і продаж продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання працівників, як при самоокупності, а й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних оборотних активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. Водночас самофінансування не виключає (в разі нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поворотності й платності. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не практикується. Для функціонування на умовах самофінансування підприємства, за розрахунками економістів, мають забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності 30-35 % собівартості реалізованої продукції, наданих послуг. Такий рівень рентабельності — величина відносна і залежить від віку й ступеня зносу основних фондів підприємства, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їх розширенням підприємствам необхідно збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що спричинюється, як правило, до підвищення рівня рентабельності, і навпаки.

У навчальній літературі та підручниках з економіки і фінансів при розкритті сутності фінансів підприємств взагалі не наводяться принципи їх організації або розглядаються інші. Наприклад, у навчальному посібнику за редакцією Є. І. Бородіної наводяться такі принципи організації фінансів підприємств:

• самостійність у сфері фінансової діяльності;

• зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;

• відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;

• контроль за фінансово-господарською діяльністю;

• самофінансування.

На наш погляд, перші чотири принципи — це принципи реалізації госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте у згаданому посібнику госпрозрахунок не виокремлюється як принцип організації фінансів підприємств, як і принципи демократичного централізму і плановості. Нами виокремлено ці принципи і розкрито їх зміст у сучасних умовах господарювання підприємств.