Оцінка та управління фінансовою стійкістю підприємства

• змінна частина, сформована за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства;
• постійна частина, сформована за рахунок постійного капіталу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної  і зменшення постійної частини  поточних активів, а це свідчить про  посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Тому для визначення величини власного капіталу, що використовується в обороті підприємства, існує  другий спосіб розрахунку наявності  власних оборотних коштів.[4, 178]

Другий спосіб. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом і величиною  поза оборотних активів:

НВОК = (1р. ПБ + 3р. ПБ) – 1р. АБ (1.2)

2. Наявність власних і  довгострокових позикових джерел  формування запасів і затрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання  до власних оборотних коштів  величини довгострокових пасивів  (3 розділ пасиву балансу).

ВДПД = НВОК + 3Р. ПБ (1.3)

3. Загальна величина основних  джерел формування запасів і  затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням  до власних і довгострокових  позикових джерел формування  запасів і затрат суми короткострокових  кредитів і позикових коштів (за  виключенням позик, не погашених  у термін):

 

ЗВОД = ВДПД + КК, (1.4)

де КК – короткострокові кредити і позикові кошти (за виключенням позик, не погашених у термін);

Для нормальної життєдіяльності  підприємство повинно обов’язково  мати власні оборотні кошти.

Якщо підприємство має  короткострокові борги, то воно зобов’язане сплатити їх поточними активами. Якщо після сплати у підприємства залишається “нуль” власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами ; якщо отримують суми зі знаком “-”, то це означає, що підприємство не зможе розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.

Наявність власних оборотних  коштів за формою балансу згідно з  П(С)БО 2 розраховується як різниця між  оборотними активами та поточною кредиторською  заборгованістю(р.2 АБ – р.5 ПБ).[8, 222-226]

Крім розрахунку та аналізу  в динаміці наявності власних  оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості доцільно розраховувати  сукупність відносних аналітичних  показників. Система даних показників дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у  визначені терміни, фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу, здатність капіталу утворювати активи, заборгованість підприємства. У таблиці 1.1 наведено коефіцієнти  фінансової стійкості з алгоритмами  їх розрахунку на основі інформації, що міститься у балансі підприємства відповідно до П(С)БО 2 “Баланс”.

 

 

Таблиця 1.1

Система показників фінансової стійкості підприємства

Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Умовне позначення	Критерій %
1	2	3	4
1. Коефіцієнт автономії (незалежності) (Кавт.)   2. Коефіцієнт мультиплікації власного капіталу (Кмульт.) 3. Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс) 4. Коефіцієнт фінансового левериджу (Кфл). 5. Коефіцієнт загальної заборгованості (Кзз) 6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу (Кдз) 7. Коефіцієнт маневрування (Кман) 8. Коефіцієнт долі власного капіталу в оборотних активах (Квок) 9. Коефіцієнт структури позикового капіталу (Кспк) 10. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (Кспвк) 11. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень(Ксдз) 12. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів (Крв) 13. Коефіцієнт накопиченої амортизації (Кна) 14. Коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс) 15. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу(Кмрк)	Кавт = К / ВБ   Кмульт = ВБ / К Кфс = (К+ ДЗ) / ВБ Кфл = ДЗ / К Кзз = З / ВБ Кдз = ДЗ / (К+ДЗ) Кман = ВОК / К Квок = ВОК / ОА Кспк = ДЗ / З Кспвк = З / К Ксдз = ДЗ / НА Крв = ОЗзал / ВБ Кна = ЗОЗ/ОЗперв. Кфс = К / З Карк = Зп / РК	К – власний капітал, ВБ – валюта балансу   ДЗ - довгострок. зобов’язання   З-зобов’язання   ВОК – власний оборот. капітал ОА – оборотні активи     НА – необоротні активи ОЗзал. – осн. засоби (залишк. варт.) ЗОЗ - знос осн. Засобів   Зп – запаси РК – робочий капітал	Збільшення; Кавт ≥ 0,5   Зменшення; Кмульт. = 2 Кфс=0,85-0,9 Зменшення; Кфл. ≤ 0,25 Зменшення; Кзз. ≤ 0,5 Зменшення Збільшення; Кман=0,4-0,6 Збільшення; Квок = 0,2 - Зменшення; Збільшення; - - Кфс > 1 Зменшення
16. Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів (Кмвок) 17. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів (Кзап)	Кмвок = ГК / ВОК Кзап = ВОК / Зп	ГК – грошові кошти	Збільшення Збільшення

 

 

 

Коефіцієнти фінансової стійкості  залежать від обсягу і характеру  розміщення в активах власного капіталу. Оскільки розміщення власного капіталу починається з формування необоротних  активів, то його надходження до обороту  буде залежати від складності технології виробництва та від вартості устаткування, яке забезпечує дану технологію. Що стосується власного оборотного капіталу, то його обсяг залежить від швидкості  обертання оборотних активів: потреба  в оборотному капіталі буде тим меншою, чим швидше обертаються оборотні активи.

Отже, підприємства з коротким технологічним циклом загалом потребують менше власного капіталу при рівних обсягах діяльності, ніж підприємства з тривалим циклом.

З вище наведеного критичне значення коефіцієнта автономії, який характеризується питомою вагою  власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства, буде тим вищим, чим більшою є доля необоротних  активів у сукупних активах і  чим повільніше обертаються оборотні активи підприємства. Аналогічні підходи  застосовуються при обґрунтуванні  критеріїв оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості та структури позикових  коштів підприємства.

Коефіцієнт мультиплікації капіталу є оберненим до коефіцієнта  автономії, отже, нормальне значення його має бути тим вищим, чим більшою  є питома вага оборотних активів  і чим швидше обертаються оборотні активи підприємства. Ці ж підходи  можна застосувати до визначення критеріїв оцінки коефіцієнтів загальної  заборгованості та співвідношення позикового і власного капіталу.

Критерії оцінки коефіцієнтів фінансового левериджу, довгострокового залучення позикового капіталу та структури довгострокових вкладень залежать від потреби підприємства у зовнішніх джерелах фінансування, вартості фінансових ресурсів та можливостей їх залучення на момент оцінки.

Коефіцієнт маневрування обчислюється як питома вага оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу підприємства. Частка власного капіталу в обороті залежить від загального обсягу власного капіталу та суми його іммобілізації в необоротних активах.

Коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах  формується під впливом чинників, що діють на ринку фінансових ресурсів: здешевлення позикових коштів спонукає підприємства залучати їх до обороту, що призводить до зниження коефіцієнта  частки власного капіталу. Більш стійким  чинником є оборотність оборотних  активів, яка також сприяє або  перешкоджає залученню позикового капіталу. Оскільки оборотність активів  пов'язана з технологією виробництва, то за інших рівних умов кредитори  віддадуть перевагу підприємствам  з прискореною оборотністю, тобто  коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах буде тим  нижчим, чим вищою буде швидкість  обороту активів.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів визначається питомою  вагою основних засобів у загальних  активах підприємства. Критерій його оцінки залежить від виду діяльності та технології виробництва продукції: у підприємствах зі складними  наукомісткими технологіями значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів має бути вищим, ніж у  підприємствах, виробничі технології яких не потребують використання у  виробничому процесі дорогих  високоефективних пристроїв та механізмів. При оцінці даного коефіцієнта треба  зважати на те, що чим повніше  реалізується потужність підприємства, тим нижчим, за інших рівних умов, має бути значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів.

Коефіцієнт накопиченої  амортизації характеризує ступінь  спрацювання основних засобів підприємства і, на відміну від розглянутих  показників, оцінюється за "відкритим" критерієм: чим нижчим буде значення даного коефіцієнта, тим вищої оцінки заслуговує стан основних засобів, їх відповідність сучасним вимогам  виробництва.

Коефіцієнт фінансової стабільності (фінансування) характеризує забезпеченість власними коштами; перевищення власних  коштів над позиковими свідчить про  фінансову стійкість підприємства.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами. Збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції – до залучення  дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність  підприємства. Таким чином, даний показник має зменшуватися.

Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів характеризує частку абсолютно ліквідних активів  у власних обігових коштах.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів характеризує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. [10, 166-171]

Отже, специфіка фінансових коефіцієнтів, за виключенням коефіцієнта  накопиченої амортизації, полягає  у тому, що їх нормальне значення знаходиться у визначеному інтервалі. Тобто, оцінка буде однаково негативною як при значній недостатності, так  і при значному перевищенні показником нормального значення (критерію). Поєднання  аналізу всіх наведених абсолютних та відносних показників фінансової стійкості об’єктивно відображає фінансову  ситуацію, що склалася на підприємстві.

 

1.3. Характеристика типів фінансової стійкості

 

Фінансове становище являє  собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Воно визначає конкурентоздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів. Якщо підприємство фінансово стійке, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і виборі кваліфікованих кадрів. Чим вища стійкість підприємства, тим більш незалежне воно від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури.

Стійкий фінансовий стан підприємства є результатом ефективного управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства. Поняття “стійкого фінансового стану” необхідно розглядати не тільки як якісну характеристику, а і як кількісно виміряне явище. Адже фінансова стійкість визначається відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів і затрат) до величини власних та позичених джерел коштів для їх формування.

По рівню покриття різних видів джерел суми запасів і затрат розрізняють декілька видів фінансової стійкості підприємства:

• абсолютна стійкість фінансового стан, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і затрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається по балансу підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів і позаоборотних активів;

З < ВОК

• нормальна стійкість фінансового стану, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами (ДПД);

З < ВОК + ДПД

• нестійкий фінансовий стан, коли запаси і затрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик (КК);

З < ВОК + ДПД + КК

• кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство знаходиться на межі банкрутства.

З > ВОК + ДПД + КК [8, 232-233]

 

Таблиця 1.2

Характеристика фінансової ситуації [5, 320]

Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Нестійке фінансове становище	Кризовий фінансовий стан
ВОК≥0	ВОК<0	ВОК<0	ВОК<0
ВДПД≥0	ВДПД≥0	ВДПД<0	ВДПД<0
ЗВОД≥0	ЗВОД≥0	ЗВОД≥0	ЗВОД<0
1 – 1,1	0 – 1,1	0 – 0,1	0

 

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними форми  №1 “Баланс” складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу. Алгоритм складання агрегованого балансу наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Агрегований баланс

Актив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
Необоротні активи (НА)			Власний капітал (ВК)
Запаси (З)			Довгострокові зобов’язання (ДПД)
Кошти, розрахунки та інші активи (К)			Короткострокові зобов’язання (КК) У тому числі: Короткострокові кредити  і позики
Баланс			Баланс