Оцінка та управління потенціалом підприємства

УКРАЇНСЬКА  ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

 

Факультет  Економічних, управлінських  та освітніх технологій

Кафедра Економіки та організації діяльності суб’єктів господарювання

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни: "Управляння потенціалом  підприємства"

^{(назва  дисципліни)}

 

на тему:   Оцінка та управління потенціалом підприємства

 

 

Студента _V_ курсу,  групи ДЕУ-Ек12 - 2 сп

 

напрям підготовки _0101 Педагогічна освіта

спеціальності 7.010104"Професійна освіта. Економіка"

                     Непран Н. С.                                                          .

                                        ^{(прізвище та ініціали)}

                                                Варіант № 22     _

 

Керівник:               доц., к.т.н.,  Пантелєєв М.С. .                  ^{(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)}

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: _______Оцінка:  ECTS _____

 

Члени комісії:                          ас.  Чурилов С.В. .                                           ^{(підпис)                   (прізвище та ініціали)}

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Харків - 2012 рік

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1   Теоретична частина 4

1.1  (Назва першого питання) 4

 1.1.1.Оцінка потенціалу підприємства її цілі, та основні елементи…

 1.2  Сучасний погляд на управління формуванням і розвитком                              потенціалу підприємства4

Розділ 2   Оцінка збалансованості потенціалу підприємства 5

2.1 Оцінка факторів виробництва, розподілу та збуту продукції 9

2.2 Оцінка факторів організаційної структури та менеджменту 12

2.3 Оцінка маркетингової складової потенціалу підприємства 18

2.4 Оцінка показників фінансового стану підприємства 19

Висновки 27

Список використаних джерел інформації 29

 

ВСТУП

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1   Теоретична частина

1.1.Оцінка та управління підприємницьким потенціалом підприємства

Нова  наукова категорія - "потенціал  підприємства" розуміється як сукупність засобів і можливостей підприємств  у реалізації ринкової діяльності.

У широкому розумінні поняття "потенціал" - це засоби, запаси, джерела, які є  в наявності й можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розвязання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи в певній сфері .

Необхідно розрізняти поняття виробничо-економічного (або ресурсного) і ринкового потенціалу підприємства.

Ринковий  потенціал - являє собою максимально  можливий обсяг реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є мірою використання виробничо-економічного (ресурсного) потенціалу. Ресурсний потенціал характеризується розмірами наявних у підприємства фондів і персоналу. Однак у сучасних умовах у якості його додаткових складових необхідно розглядати також застосовувані технології й управлінські ресурси.

В економічній літературі існують  два напрямки дослідження ресурсного потенціалу як об'єкта: "ресурсне" і "результативне". Ресурсний напрямок розглядає ресурсний потенціал як сукупність ресурсів господарської ланки, оцінка ресурсного потенціалу зводиться до визначення вартості доступних ресурсів, а рівень використання ресурсного потенціалу визначається відношенням отриманого результату до обсягу застосованих ресурсів. У рамках "результативного" напрямку ресурсний потенціал розглядається, як здатність господарської системи освоювати, переробляти ресурси для задоволення суспільних потреб, оцінка величини ресурсного потенціалу зводиться до оцінки максимального обороту, який господарська ланка здатна зробити при даній кількості, якості і будівлі ресурсів.

 

Відповідно до ресурсної концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті результати. Блок ресурсів, незважаючи на нібито однозначність їхнього трактування, в економічній літературі представляється різним набором модулів. Так, одні автори пропонують у складі ресурсів виділяти кадрові, інформаційні, фінансові та матеріальні. Такий підхід упускає з розгляду цінні організаційні ресурси та нематеріальні активи.

Деякі автори розглядають у якості ресурсних складових тільки персонал і основні фонди, інші виділяють  у складі ресурсів тільки людський, матеріальний і організаційний аспекти, що навіть при глобальному розумінні  даних складових залишає за межами розгляду технологічні розробки, привабливість  територіального розташування й  інші елементи.

Найбільше поширення одержала концепція  виділення в сукупності ресурсів наступних елементів

технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особливості, обладнання, матеріали і т. ін.);

технологічні ресурси (технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки й ін.);

кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалювання, інтелектуальний капітал);

просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об’єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення й ін.);

інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, каналів її поширення, можливості розширення та підвищення вірогідності інформаційної бази і т. ін.);

ресурси організаційної структури  системи управління (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і ін.);

фінансові ресурси (наявність і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній і т. ін.).

Слід зазначити, що за умов декомпозиції потенціалу підприємства з розгляду виключається така складова технічних ресурсів, як предмети праці. Це пов’язано з тим, що можливість предметів праці ставати матеріальною основою продукції не залежить від часу та характеристик виробничої системи, але має місце завдяки її наявності. Предмети праці вибувають з виробничого процесу протягом одного циклу, відтворюються поза підприємством і не завжди бувають адекватними продукції, що випускається, тому вважається, що вони не визначають величину технічного та виробничого потенціалу підприємства.

Наведене вище групування теж не позбавлене певних недоліків, тому що в сучасних умовах конкурентне становище  підприємства за інших рівних виробничих, організаційних і фінансових умов визначається ще й діловою репутацією підприємства, наявністю в нього позитивного іміджу, що, правомірно розглядати як невід’ємний елемент системи ресурсів.

Узагальнюючи вищевикладене, блок ресурсів підприємства повинен включати наступні складові:

-     технічні;

-     кадрові;

-     фінансові;

-     організаційні;

-     технологічні;

-     просторові;

-     інформаційні;

-     ділова репутація.

Кожний із зазначених видів ресурсів становить сукупність можливостей  досягнення цілей підприємством. Це означає, що маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва, кадри, виробничі приміщення з певними характеристиками, спорудження та інші ресурси, підприємство тією чи іншою мірою здатне задовольняти потреби та запити потенційних покупців.

 

Крім ресурсної складової в  сучасній економічній теорії виділяють блок системи управління. В управлінському блоці формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі. У ньому, як правило, розрізняють три підсистеми:

1) планування – націлена на виявлення майбутнього потенціалу успіху.

З урахуванням довгострокових цілей підприємство повинне вирішити, чи треба намагатися формувати новий потенціал або діяти за раніше наміченим курсом, тобто використовувати уже виявлений;

2) реалізації – має завданнями створення нового потенціалу та перетворення існуючого у фактори успіху. Підсистема, націлена на створення нового потенціалу, знаходиться в тісному зв’язку з адаптивним (на основі сформованих уявлень, удосконалювання устояних моделей) і генеративним (заснованим на стимулюванні підприємницького духу, виникненні оригінальних компетенцій і ринкових шансів) навчанням. Підсистема, націлена на перетворення існуючого потенціалу у фактори успіху, повинна забезпечити трансформацію компетенцій і внутрішніх ресурсів, які відповідають ринковим шансам, у ринкові конкурентні переваги, що повинні, у свою чергу, впливати на рішення про закупівлі з боку покупця;

3) контролю виконує функції перевірки ефективності здійснення планів і рішень (чи дотримуються плани, чи досягається адекватна конкурентна позиція, чи забезпечує ця позиція задовільні результати) і постійного контролю за вірогідністю планових передумов. Останнє пов’язано з тим, що будь-який план фактично базується на очікуванні певного розвитку ринкової ситуації, що відрізняється нестабільністю та мінливістю, і тому вимагає постійної перевірки на придатність у випадку можливих змін.

Особлива увага приділяється блоку діяльності персоналу, оскільки будь-яка організація – це насамперед люди. Даний блок містить три складові:

1)  аналітична діяльність персоналу – містить у собі наукові дослідження та розробки і є основою для виробництва того чи іншого ресурсу або продукції;

2)   виробнича діяльність персоналу – охоплює безпосередньо діяльність, пов’язану зі здійсненням виробничого процесу;

3) комунікаційна діяльність персоналу  – діяльність, спрямована на взаємодію  з ринком. Вона виконує функції  розробки та застосування комплексу  маркетингових інструментів впливу  на ринок (просування, стимулювання, ціноутворення, товарна політика). Разом з тим за допомогою  комунікаційної складової забезпечується  надходження інформації про зовнішнє  середовище, яка необхідна для  управління на етапі планування  та розробки стратегічних цілей.

1.1.1.Оцінка потенціалу підприємства її цілі, та основні елементи

Оцінка  – це результат визначення та аналізу  якісних і кількісних характеристик  об'єкта, що ним управляють (керують), а також самого процесу управління ним. Оцінка дає можливість установити, як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на повноту використання потенціалу підприємства, його ефективність.

У зв’язку з тим, що рівень реалізації поточних і потенційних можливостей безпосередньо впливає на досягнення оперативних, тактичних і стратегічних цілей діяльності підприємства, виникає об’єктивна необхідність у його визначенні, визначенні його якості, тобто оцінці потенціалу підприємства. Причому, основною характеристикою потенціалу в процесі такої оцінки повинна бути його цінність для досягнення зазначених цілей. Потенціал підприємства доцільно характеризувати не одним, а сукупністю показників, причому залежно від природи самого показника, застосовувати чи то вартісну оцінку, чи то натуральну, чи то зовсім іншу евристичну. (Методологічною основою їх визначення є співвідношення результату з масою ресурсу, використаного для його досягнення. При цьому показники рівня використання елементів потенціалу мають уможлювати порівняльну оцінку як ефективності використання різноманітних елементів потенціалу одного підприємства, так і різних виробничих систем). Найбільш універсальною і методичною обґрунтованою представляється концепція вартісної оцінки, тому що враховує всі необхідні вимоги до потенціалу як об’єкту оцінки. Вихідною передумовою вартісної оцінки є те, що підприємство як об’єкт, що характеризується певним рівнем потенціалу, може бути джерелом доходу й об’єктом ринкової угоди.

Оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об’єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку.

В оцінці потенціалу підприємства зацікавлені: кредитори; інвестори; держава; акціонери; управлінці; постачальники; страхові фірми. Вони бажають реалізувати свої економічні інтереси і визначають головні цілі оцінки,а саме:

-     підвищення ефективності поточного управління підприємством або фірмою;  

 визначення вартості цінних  паперів у разі купівлі-продажу акцій підприємства на фондовому ринку;

-     визначення вартості підприємства у разі його купівлі-продажу цілком або частинами;

-     реструктуризація підприємства;

-     розроблення плану розвитку;

-     визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави за кредитування;

-     укладання страхової угоди, в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів;

-     установлення бази оподаткування;

-     прийняття обґрунтованих управлінських рішень (зокрема усунення впливу інфляційних процесів);

-     здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

1. Оцінка вартості майна проводиться за:
• продажу певної частки нерухомості;
• отримання кредиту під заставу частини нерухомості;
• страхування нерухомого майна і визначення у зв'язку з цим його вартості;
• передавання нерухомості в оренду;
• оформлення частини нерухомості як внеску до статутного фонду новостворюваного підприємства;
• оцінки нерухомого майна як окремого етапу в загальній оцінці вартості підприємства.
2. Оцінка вартості машин і обладнання проводиться в таких випадках:
• продаж окремих одиниць обладнання;
• оформлення застави;
• страхування рухомого майна;
• передавання машин, обладнання в оренду;
• організація лізингу машин, обладнання;
• визначення амортизаційних відрахувань;
• оформлення машин і обладнання як внеску до статутного фонду іншого підприємства;
• за реалізації інвестиційного проекту.
3. Оцінка вартості гудвілу проводиться за:
• передання або продажу іншому підприємству;
• надання франшизи іншим компаньйонам;
• визначення збитку, який було завдано діловій репутації підприємства незаконними діями інших підприємств;
• використання гудвілу як внеску до статутного капіталу;