Фінансовий аналіз як елемент фінансового менеджменту

Принцип раціональної політики залучення позиченого капіталу (незалежності) ґрунтується на ефекті фінансового важеля, і необхідності забезпечення незалежності суб'єкта господарювання від зовнішніх кредиторів з  метою запобігання його банкрутству.

Принцип необхідної достатності прибутковості функціонування капіталу (прибутковості) передбачає, що рівень економічної рентабельності повинен забезпечувати нарощування власного капіталу підприємства у розмірі, необхідному для його стійкого функціонування, яке містить у собі:

1) відновлення основних засобів і довгострокові фінансові вкладення;

2) поповнення власних оборотних засобів, достатніх для підтримки поточної ліквідності і забезпечення незалежності підприємства;

3) виплати дивідендів на рівні, що задовольняє інтереси акціонерів (власників);

4) матеріальне стимулювання найманих робітників підприємства.

Принцип підтримки  ліквідності функціонуючого капіталу на оптимально необхідному рівні (ліквідності) передбачає дотримання певного співвідношення між групами запозичених та власних коштів і їх розміщенням.

Принцип необхідною рівня динамізму функціонування капіталу передбачає достатність швидкості оборотності функціонування капіталу по всіх його фазах. У протилежному випадку підприємство починає втрачати ліквідність, а відтак — незалежність і стійкість.

        Наведені вище чотири принципи фінансової стійкості функціонування підприємства, вимірюються за допомогою показників, які будуть розглянуті нижче.

Аналіз фінансової стійкості  ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний стан.

Інформаційною базою для  розрахунків є дані  бухгалтерського балансу підприємства.

Аналіз показників фінансової  стійкості доцільно проводити в  два етапи: 

1) оцінка  абсолютних  показників  фінансової  стійкості   та  їх зміни за звітний період;

2) оцінка  розрахункових  (відносних)  показників  фінансової  стійкості та визначення тенденції  їх зміни за звітний період.

Показники  аналізу  фінансової  стійкості  для  першого  етапу  оцінюються за двома напрямами: 

−  аналіз джерел формування запасів і затрат;

−  оцінка  забезпечення  запасів  і  затрат  джерелами  їх  формування.

Важливо відзначити, що методика розрахунку показників залежить від  ступеня охоплення різних видів  джерел запасів і витрат, а саме: 

−  власних оборотних  коштів (джерел);

−  власних та довгострокових джерел;

−  загальної суми всіх джерел формування запасів та витрат.

Показники аналізу джерел формування запасів та затрат:

1. Наявність  власних  оборотних  коштів ( ВОК ):

 

ВОК= (Ір_ПБ + ІІр_ПБ +Vр_ПБ ) – (Ір_АБ + ІІІр_АБ)           2.1

 

ВОК_п.2009р.= (288790+ 1598) – (592536+ 9597)= -311745 тис. грн.

ВОК_к.2010р = ( 461595+2916) – (570280+6913)= -112680 тис. грн.

2. Наявність власних та довгострокових запозичених джерел (ВЗД) формування запасів і витрат розраховується як сума власних оборотних коштів (ВОК)  та довгострокових пасивів підприємства (роз. III пасиву балансу – ДЗ) за формулою:

                ВКДД= ВОК + ДЗ                                    2.2

      ВКДД_п.2009р=-311745+179847= -131898 тис. грн..

      ВКДД _к.2010р= -167380+339880= 172500 тис. грн.

3. Загальна  сума  джерел  формування  запасів  і  витрат (ЗСДФ)  розраховується шляхом додавання  суми  власних  оборотних коштів (ВОК), довгострокових пасивів підприємства (роз. III пасиву балансу – ДП)  та  суми  короткострокових  кредитів  і  поточних  зобов’язань (ПЗ) за формулою:

         ВКДД= ВОК + ДЗ                                                 2.3

      ВКДД_п.2009р=-311745+179847=-131898 тис. грн..

      ВКДД _к.2010р=-167380+339880=172500 тис. грн..

Показники  забезпеченості  запасів  і  затрат  джерелами  їх формування – це:

−  надлишки або нестача  власних оборотних коштів:

 

                Ф^с = ВОК – З                           2.4

Ф^С₂₀₀₉= -311745 -29841= - 341216 тис. грн.

Ф^С₂₀₁₀=- 112680-54700= -167380 тис. грн.

−  надлишки  або  нестача  власних  та  довгострокових  запозичених  джерел:

 

           Ф^Т=ВКДД- 3                         2.5

Ф^Т_п.2009р=-131898-29841= -161739 тис. грн.

Ф^Т_к.2010р=172500-54700= 117800 тис. грн.

−  надлишки  або  нестача  загальної  суми  джерел  формування запасів і витрат:

                Ф^О = ЗД-З                                2.6

Ф^О_п.2009р=257115-29841= 227274 тис. ств.

Ф^О_к.2010р=459870-54700= 4051тис. ств.

Отже, можемо зробити  висновки про те,що характеризується нестачею власних оборотних  коштів(ВОК)для покриття заг. Частини запасів на  суму 167380 грн., наявний надлишок власних коштів та довгострокових запозичених джерелах на суму 117800 тис. Грн.., а також надлишок суми джерел формування запасів і витрат на 4051 тис. Грн. (ства даний показник має негативну тенденцію до зниження).

 

Розрахунки наведених  показників дають можливість класифікувати  підприємства за ступенем їхньої фінансової стійкості. Можливі чотири типи ситуацій.

1. Абсолютна фінансова стійкість (Ф^С>0, Ф^Т>0, Ф^О>0):

Цей тип фінансової стійкості  характеризується тим, що всі запаси і витрати підприємства покриваються власними оборотними коштами і підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів, але така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більше того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво підприємства не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела фінансування для основної діяльності.

1. Нормальна фінансова стійкість (Ф^С<0, Ф^Т>0, Ф^О>0):

У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також  і довгострокові позикові засоби. Такий тип фінансування з погляду  фінансового менеджменту є «нормальним» і для підприємства – найбільш бажаним. При даній ситуації гарантується платоспроможність підприємства.

1. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан (Ф^С<0, Ф^Т<0, Ф^О>0):

Така ситуація характеризується нестачею у підприємства «нормальних» джерел фінансування запасів і витрат і пов’язана з порушенням його платоспроможності. Проте зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань підприємства за рахунок залучення тимчасово вільних джерел (скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів, прострочену кредиторську заборгованість та ін.).

Фінансова стійкість у  такій ситуації вважається припустимою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових засобів, які залучаються для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів, тобто якщо виконуються умови:

-  виробничі запаси  плюс готова продукція і товари (за собівартістю) більші або дорівнюють  короткостроковим кредитам і  залученим засобам, що беруть  участь у формуванні запасів  і витрат;

-  вартість незавершеного  виробництва плюс витрати майбутніх  періодів менші або дорівнюють  сумі позикових і довгострокових  джерел формування запасів і  витрат.

Якщо ці умови не виконуються, то фінансова стійкість є передкризовою.

4. Кризовий фінансовий стан (Ф^С<0, Ф^Т<0, Ф^О<0).

У такій ситуації підприємство знаходиться на грані банкрутства, тобто маючи кредити і позики, які не погашені своєчасно, прострочену  дебіторську і кредиторську заборгованість, запаси і витрати не забезпечуються джерелами їхнього формування.

 

 

 

 

 

Отже, маємо наступні       показники:

поч. 2009р.

Ф^С<0                            

Ф^О>0     -нестійкий фінансовий стан 

Ф^О>0

 

кін. 2010р.

Ф^С<0

Ф^Т>0 – нормальний фінансовий стан

Ф^О>0

Отже, дані показники  характеризують нормальний фінансовий стан.

Наведені показники належать до розряду абсолютних показників фінансової стійкості. Далі необхідно розглянути відносні показники (коефіцієнти) фінансової стійкості підприємства.

Розраховані фактичні коефіцієнти  за звітний період порівнюють з нормою, з їхнім значенням за попередній період, з показниками аналогічних підприємств і тим самим виявляють реальний фінансовий стан, слабкі і сильні сторони підприємства.

Усі відносні показники фінансової стійкості можна розділити на дві групи:

1. коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел засобів;
2. коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування.

Серед коефіцієнтів капіталізації доцільно розрахувати так:

1. Коефіцієнт автономії (або коефіцієнт фінансової незалежності, або коефіцієнт концентрації власного капіталу):

 

КА	=	Власний капітал	=	ряд. 380 ф. 1	≥	0,5
		Валюта балансу		ряд. 640 ф. 1

 

        2.7 
        

Цей коефіцієнт характеризує частку власного капіталу в загальній  сумі засобів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення коефіцієнта  автономії, тим підприємство фінансово стійкіше, стабільніше і незалежніше від зовнішніх кредиторів та інвесторів.

 

К_А2009= 0,33

К_А2010= 0,42

 

2. Коефіцієнт фінансової залежності  (або коефіцієнт концентрації позикового капіталу):

                                                                                             2.8                                                                                                 

КЗ	=	Позиковий капітал	=	ряд. 430+ ряд. 480+ ряд. 620+ ряд. 630 ф. 1	≤	0,5
		Валюта балансу		ряд. 640 ф. 1

 

 

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта автономії:

К_З=1/К_А

Економісти пропонують також  інший варіант розрахунку даного коефіцієнта:

                                                                                                  2.9

КЗ	=	Валюта балансу	=	ряд. 640 ф. 1	=	1/КА
		Власний капітал		ряд. 380 ф. 1

 

    

Добуток коефіцієнтів К_А і К_З дорівнює одиниці і характеризує частку залучених коштів у загальній сумі засобів фінансування. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення наближається до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

К_з2009= 2,97                                              К_з2010= 2,36

3. Коефіцієнт фінансового ризику (К_фр) (або фінансового лівериджу) показує співвідношення позикових і власних засобів: 

                                                                                                                   2.10

Кфр	=	Позиковий капітал	=	ряд. 430+ ряд. 480+ ряд. 620+ ряд. 630 ф. 1	≤	0,5
		Власний капітал		ряд. 380 ф. 1

 

Даний коефіцієнт має досить просту інтерпретацію: його значення, якщо воно дорівнює, наприклад 0,2, означає, що на кожну 1 грн. власних засобів, вкладених  в активи підприємства, 20 к. приходиться на позикові. Чим більше значення показника, тим вищий ризик акціонерів, тому що у випадку невиконання зобов'язань зростає можливість банкрутства підприємства.