Фінансовий аналіз як елемент фінансового менеджменту

б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства.

в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов'язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням окремих реальних проектів тощо.

4. За періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз.

а) попередній фінансовий аналіз пов'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту).

б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових планів чи здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу.

в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше й повніше проаналізувати фінансовий стан та результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.

Методи фінансового аналізу  – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу загалом і фінансового аналізу зокрема.

Класифікація розрізняє  неформалізовані і формалізовані  методи аналізу.

Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні

• аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв;
• психологічні;
• морфологічні;
• порівняльні;
• побудови системи показників;
• побудови системи аналітичних таблиць.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких

• покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності.

Основні з них: арифметичних різниць; ланцюгових підстановок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний; балансовий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу факторів; інтегральний; простих та складних відсотків та ін.

У процесі фінансового  аналізу також широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також економіко-математичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу  застосовується цілий ряд спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Фінансовий аналіз використовує цілий ряд методів як загальнонаукових і загальноекономічних, так і специфічних методів фінансового аналізу.

Можна виділити серед них  шість основних методів фінансового  аналізу:

• горизонтальний аналіз;
• вертикальний аналіз;
• трендовий аналіз;
• метод фінансових коефіцієнтів;
• порівняльний аналіз;
• факторний аналіз (у тому числі аналіз за схемою Дюпон-каскад).

Горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з

попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових

фінансових показників з  виявленням впливу кожної позиції звітності  на результат у цілому.

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв'язків показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз – це як внутрішньогосподарський аналізі порівняння зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, його дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз та порівняння показників даного підприємства з показниками конкурентів, з середньогалузевими та середнім загальноекономічними даними.

Факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Метод Дюпон-каскад – система фінансового аналізу, яка передбачає розкладання показника «коефіцієнт рентабельності активів» на ряд інших фінансових коефіцієнтів його формування, взаємозалежність у єдиній системі.

Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу  для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства та фінансових результатів його діяльності у сукупності становить методологію та методику аналізу.

 

 

3. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

 

 

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу - сукупність інформаційних ресурсів і способів їхньої організації, необхідних і придатних для реалізації аналітичних процедур, що забезпечують фінансову діяльність підприємства.

До складу інформаційного забезпечення фінансового аналізу  входять:

• інформація регулятивно-правового характеру;
• фінансова інформація нормативно-довідкового характеру;
• бухгалтерська звітність;
• статистична фінансова інформація;
• позаоблікові дані.

Існуюча вітчизняна звітність  досить наближена до міжнародних облікових стандартів, проте є ряд відмінностей, які необхідно знати фахівцям, зайнятим вирішенням проблеми трансформації звітності вітчизняного формату в один із західних.

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у такому вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

Бухгалтерська звітність  є важливим, але не єдиним елементом річного звіту.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Користувачі звітності - фізичні і юридичні особи, що використовують інформацію про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Інформаційною базою фінансового  аналізу є бухгалтерська звітність.

Призначення фінансової звітності  полягають насамперед у тім, щоб  допомогти її користувачам виробити кваліфіковані судження і прийняти відповідні рішення, спрямовані на поліпшення фінансового стану підприємства. Оскільки існують різні групи користувачів, логічно припустити, що кожна може мати різні інформаційні потреби. У табл. 2.1 представлені інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.

Згідно зі ст.14 Закону України  «Про бухгалтерський облік і фінансову  звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV підприємства зобов'язані подавати фінансову звітність таким категоріям користувачів:

-  органам, до сфери  управління яких вони належать;

-  трудовим колективам  за їхньою вимогою;

-  власникам (засновникам)  відповідно до установчих документів;

-  органам виконавчої  влади;

-  іншим користувачам  відповідно до законодавства.

Бухгалтерська звітність - це система показників, що відображують майновий і фінансовий стан підприємства на визначену дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Згідно з цим Законом  фінансова звітність включає:

1. «Баланс» (форма №1);

2. «Звіт про фінансові  результати» (форма №2);

3. «Звіт про рух грошових  коштів» (форма №3);

4. «Звіт про власний  капітал» (форма №4);

5. Примітки до фінансових  звітів.

Форми і порядок складання  цих звітів містяться відповідно з П(С)БО № 2-5, затверджених наказом  Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87, а вимоги до змісту інформації, яка наводиться в Примітках до звітів - у всіх П(С)БО.

Аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства починається  з оцінки фінансового стану за даними балансу.

У бухгалтерському балансі  показують наявність і стан засобів  підприємства в грошовому вираженні  на визначену дату. Ці засоби класифікуються за складом, джерелами фінансування, розміщенням, юридичною належністю.

Таблиця 1.1

Інформаційні потреби  основних користувачів фінансових звітів

Користувачі інформації	Інформаційні потреби
Внутрішні    користувачі
Керівництво підприємства, менеджери відповідних рівнів	Визначення: - правильності прийнятих інвестиційних рішень; - ефективності структури капіталу; - основних напрямків політики дивідендів. Складання прогнозних форм звітності  і здійснення попередніх розрахунків  фінансових показників майбутніх звітних  періодів, оцінювання  можливості  злиття  з  іншою  організацією   або  її придбання, доцільність структурної  організації
Зовнішні   користувачі 1-ша група  — користувачі,     що зацікавлені  в діяльності підприємства   з прямим фінансовим інтересом
Існуючі і потенційні власники (акціонери, засновники)	Придбання, продаж і володіння  цінними паперами. Участь у капіталі підприємства. Оцінка якості управління. Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу
Існуючі і потенційні кредитори	Оцінка доцільності надання  або продовження кредиту, визначення умов кредитування, поліпшення гарантій повернення кредиту, оцінка довіри до підприємства як до клієнта
Постачальники	Оцінка можливості підприємства вчасно виконувати свої зобов'язання
Покупці	Визначення надійності ділових  зв'язків з даним партнером
Держава	Здійснення державної  політики і контролю
Працівники	Зацікавленість з погляду  їхньої заробітної плати і перспектив роботи на даному підприємстві
Зовнішні користувачі 2-га група — користувачі, що зацікавлені  діяльністю підприємства без фінансового  інтересу
Аудиторські фірми	Перевірка відповідності  даних звітності визначеним правилам з метою захисту інтересів  інвесторів
Фінансові консультанти	Використання звітності  з метою вироблення рекомендацій своїм клієнтам щодо інвестування капіталу в те чи інше підприємство
Законодавчі органи
Юристи	Використання звітної  інформації для оцінки виконання  умов контрактів, дотримання законодавчих норм   під час розподілу  прибутку і виплати дивідендів, а  також для визначення умов пенсійного забезпечення
Преса та інформаційні агентства	Використання звітності  для підготовки оглядів, оцінки тенденцій  розвитку й аналізу діяльності окремих  компаній і галузей, розрахунку узагальнюючих показників фінансової діяльності
Органи статистики	Використання звітності  для статистичних узагальнень по галузях і порівняльного аналізу
Профспілки	Зацікавленість у використанні даних звітності для визначення своїх вимог   відносно заробітної плати й умов трудових угод, а  також для оцінки тенденцій розвитку галузі, до якої належить дане підприємство

 

За складом засоби підприємства поділяються на оборотні і необоротні.

За джерелом формування засоби поділяють на власні і позикові. Суть власних засобів розкриває їхня назва. Позикові засоби не є власністю підприємства, використовуються ним тимчасово протягом визначеного терміну, після закінчення якого вони повертаються їхньому власнику.

В активі балансу підприємства відображується вартість майна, цінних паперів і довгострокових інвестицій.

Пасиви - це джерела фінансування засобів і зобов'язання підприємства по кредитах і кредиторській заборгованості, погашення яких приведе до зменшення  загального капіталу або майбутніх  доходів.

Для правильного читання  балансу необхідно знати зміст  його статей.

І розділ активу балансу «Необоротні активи» призначений для узагальнення інформації про наявність і рух всіх активів, крім оборотних. До нього входять такі статті:

У статті «Нематеріальні активи»  відображуються немонетарні активи, що не мають матеріальної форми і використовуються більше одного року. До них належать: права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, авторські права, ліцензії і т.д. У цій статті наводяться окремо:

• залишкова вартість (різниця між первісною вартістю і сумою зносу) у ряд.010;
• первісна (переоцінена) вартість у ряд.011;
• знос у ряд.012.

У валюту балансу включається  тільки залишкова вартість, тобто  ряд.010.

По статті «Незавершене будівництво» (ряд.020) відображується вартість незакінчених і не введених в експлуатацію об'єктів будівництва (включаючи устаткування для монтажу), які підприємство здійснює для власних потреб. Іншими словами, цей рядок призначений для замовників або забудовників, що здійснюють капітальне будівництво. А також відображуються авансові платежі для фінансування цього будівництва.

У статті «Основні засоби»  наводиться вартість власних основних засобів; об'єктів, отриманих на умовах фінансового лізингу; орендованих цілісних майнових комплексів.

У валюту балансу включається  залишкова вартість (ряд.030), що визначена як різниця між первісною вартістю (ряд.031) і сумою зносу (ряд.032) на дату балансу.

У статті «Довгострокові фінансові  інвестиції» ряд. 040 у графі 3 в усіх підприємств буде прочерк, тому що до прийняття стандартів в Україні був відсутній метод участі в капіталі інших підприємств. У рядку 045 «Інші фінансові інвестиції» показується придбання облігацій держави, підприємств, довгострокових векселів, ринкових цінних паперів, тобто фінансові інвестиції на період більше одного року.