Аналіз депозитного портфелю ПАТ АБ «Укргазбанк»

Проте в Україні є  одна обставина, що сприятливо впливає  на використання ставки депозитного  відсотка із стимулювальною метою –  це звільнення від оподаткування доходів населення за банківськими депозитами. Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [18] до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід у вигляді відсотків (дисконтних доходів), але дія цього підпункту тимчасово припинена. Ця обставина суттєво полегшує банкам підтримувати реальну ставку депозитного відсотка на достатньому рівні, особливо у роки з високим рівнем інфляції. У механізмі впливу депозитної ставки на заощадження беруть участь два рівні – номінальний і реальний. Спочатку після зміни номінальної депозитної ставки відповідно змінюються заощаджу вальні настрої і вкладна активність населення, оскільки зміни реальної ставки відсотка виявляються і дають згодом про себе знати у сфері вкладів. І тільки після того, коли основна маса вкладників усвідомить, у який бік змінюється реальна депозитна ставка, остання теж починає впливати на ощадні настрої і вкладну активність населення. Напрям цього впливу може збігатися із впливом номінальної ставки, а може бути прямо протилежним. У першому випадку вкладна активність населення продовжуватиметься навіть при незмінній номінальній ставці. У другому випадку вкладна активність знижуватиметься навіть при стабільній чи незначній зростаючій національній відсотковій ставці.

На відхилення реальної ставки відсотка від номінальної  впливають два чинники:

• рівень інфляції: чим він вищий, тим меншою буде реальна ставка порівняно з номінальною, і навпаки;
• рівень оподаткування доходів за депозитами (напрям впливу той самий, що й в інфляції).

 

Висока ризиковість  банківської діяльності в Україні  визначає особливу актуальність проблеми захисту заощаджень населення, розміщенних  у банківській системі. Ця проблема має два складники: внутрішній і  зовнішній захист. Внутрішній захист заощаджень населення ґрунтується на забезпеченні стабільності та підвищенні ефективності функціонування банківської системи загалом і кожного конкретного банку зокрема. Він передбачає:

• створення адекватної реальним економічним уумовам системи управління ризиками комерційних банків;
• забезпечення правового захисту прав та інтересів банків у їх взаємовідносинах з клієнтами та органами державного управління;
• підвищення ефективності банківського нагляду.

Для того, щоб комерційні банки мали змогу запровадити ефективну систему управління ризиками, необхідно розробити організаційні та методичні засади цієї проблеми, а також забезпечити комплекний підхід до стратегії зростання обсягів заощаджень у банківській системі. Важливо також переорієнтувати політику банків від одержання короткострокової вигоди до довгострокових стратегій розвитку, що органічно поєднують фактори зростання доходів та відносно низькі витрати і дають змогу постійно підвищувати ефективність діяльності банків та закладати базу для майбутнього зростання. Зовнішній захист заощаджень населення має на меті створення спеціальних фондів, які виступають гарантом повернення вкладів у разі банкрутства окремого банку або кризи банківської системи.

Отже, розвиток банківського стимулювання заощаджень населення перебуває під впливом протилежних економічних інтересів населення та банків. У розвинутих банківських системах створені механізми максимального узгодження цих інтересів. Для захисту інтересів вкладників створені ефективні механізми гарантування депозитів населення, а для захисту інтересів банків сформувалися могутні структури, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, створюють особливу ощадну систему, яка забезпечує їм вигідність роздрібних депозитних операцій. Україна вже сформувала механізм, який захищає інтереси вкладників через створення фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так, Фонд гарантування внесків фізичних осіб збільшив максимальну суму гарантованої компенсації з 150 ти.грн. до 200 тис.грн. Але коефіцієнт покриття депозитного портфеля населення складає менше 4%.

Треба сказати, що ПАТ  АБ «Укргазбанк» може гарантувати відшкодування коштів за вкладами, так як є постіним учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Додаток Д – копія свідоцтва учасника Фонду від 02.09.1999 № 052). ПАТ АБ «Укргазбанк» регулярно сплачує усі належні збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, розмір яких встановлено діючим законодавством України.

 

Крім віддачі та надійності банківських вкладів, важливим у  стимулюванні заощаджень населення  є такі аспекти банківської діяльності, як зручність і комфортність, які вимагають розширення асортименту депозитних послуг населенню.

У сучасних умовах, щоб  утримати і залучити нових клієнтів, важливим є комплексний підхід в  обслуговуванні, поєднання депозитних послуг з розрахунковими, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, надання консультативних послуг. Створення належних умов для формування довгострокових депозитів, які є джерелом започаткування і розвитку довгострокового кредитування, а відповідно – забезпечення економічного зростання на тривалу перспективу є нагальним завданням законодавчої і виконавчої влади в Україні. Щоб залучити заощадження населення, банки повинні дбати про розвиток системи безготівкових масових платежів через карткові рахунки. Карткові рахунки мають переваги над поточними рахунками, оскільки за ними можна здійснювати більшість поточних платежів, і переваги над строковими рахунками, оскільки за ними виплачують значно вищу ставку депозитного відсотка, ніж за поточними рахунками. (Див. Додаток Г). Другим напрямом, який необхідно розвивати, щоб розширити масові безготівкові платежі населення, є надання фінансових послуг банками клієнтам щодо оплати товарів та послуг за їх дорученнями. Через укладання угод із страховими, комунальними, комунікаційними та іншими підприємствами банки можуть здійснювати відповідну оплату послуг за дорученнями своїх клієнтів з їхніх рахунків автоматично.

На останок можна  сказати, що значною проблемою сьогодні є те, що фізичні осби розміщають власні заощадження на банківських рахунках залежно від ситуативної кон’юнктури. Такі кошти практично не стають джерелом внутрішніх інвестицій, а швидше є відкладеним попитом, свого роду індивідуальним страховим резервом. Тому доцільно розширення банківських пропозицій щодо впровадження нових фінансових продуктів та послуг, орієнтованих на споживання в секторі домогосподарств. Банківське посередництво за таких умов може зіграти роль легалізованого інвестиційного трампліну, містка між неорганізованим і організованим ринком капіталів.

На мою думку, для  того, щоб банки могли прогнозувати обсяги залучених коштів їм потрібно більше надавати увагу розробці та упровадженню ефективної депозитної політики, яка у більшості комерційних  банків не розробляється, оскільки відсутня методологічна база для її складання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Оптимізація діяльності банків та ринку депозитних послуг

 

На сьогоднішньому етапі  розвитку банківської системи, в  умовах переходу до ринку, одним із пріоритетних завдань, що ставиться  перед банками, є забезпечення їхнього розвитку та стабільності функціонування. У зв’язку з цим істотно зростає роль управління активами і пасивами банку як внутрішнього фактора, що безпосередньо впливає на фінансовий стан як окремої установи банку, так і всієї банківської системи країни.

Управляючи активами і пасивами, банки задовольняють  власні потреби та потреби клієнтів у ліквідних коштах. Але якщо процес управління ліквідністю зорієнтовано на управління пасивами (тобто на купівлю  активів на ринку для забезпечення ліквідності), то процес управління активами передбачає прибуткове розміщення зобов’язань банку на такий термін і за такою ціною, які дають можливість отримати достатні надходження готівкових коштів і втакий спосіб управляти ліквідністю на належному рівні.

У світовій банківській  практиці існують три підходи  до управління фінансовими потоками (рис.3.2):

• через активи;
• через пасиви;
• через управління активами і пасивами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.2. Підходи до управління фінансовими потоками банку

 

Із 1960-х років керівництво  банківськими установами переважно  здійснювалося через управління активами. Вважалося, що джерела формування ресурсів банку, капітал і зобов’язання, не залежать від діяльності установи, а визначаються, перш за все, можливостями і потребами клієнтів та акціонерів. Насамперед управлінські рішення приймалися, виходячи з того, якими повинні бути умови кредиту і напрями розміщення банківських ресурсів.

У 1960—1970-х роках банкіри  усвідомили, що пасивами також можна  управляти. Перевагою цієї стратегії є те, що, здійснюючи управління пасивами, банк у змозі підвищити свою прибутковість шляхом контролювання процентних витрат, що дозволяє реструктуризувати баланс у напрямі мінімізації витрат за залученими та позиченими коштами.

Управління фінансовими потоками банку через пасиви не виключає паралельного управління активами. Основним недоліком цього підходу є неврахування ефективності різних напрямів їх розміщення. У період піднесення економічної активності та зростання попиту на кредитні ресурси використання цього підходу є вигідним і доцільним. Але підчас зниження попиту на кредитні ресурси цей підхід призводить до скорочення прибутків.

На сьогодні в банківській  системі України чітко простежується  тенденція управління через пасиви. Досить високий рівень процентних ставок на вітчизняному кредитному ринку не дає змоги позичальникам активно використовувати інструментарій кредитування у своїй діяльності, і банки при формуванні ресурсів дедалі частіше стикаються з проблемою їх ефективного розміщення.

Управління депозитними  операціями (УДО) – це сукупність стратегічних і тактичних заходів, які проводить комерційний банк з метою залучення тимчасово вільних грошових коштів клієнтів, та утворення на цій основі кредитних ресурсів. Надійність і сталість джерел формування кредитних ресурсів забезпечується на основі багатоманітності видів проведення та умов проведення депозитних операцій стосовно конкретних юридичних і фізичних осіб.

Ефективне УДО передбачає розширення мережі та видів депозитних рахунків, задоволення потреб клієнтів в найрізноманітніших банківських послугах, забезпечення гарантій вкладень через систему страхування депозитів тощо. Режим функціонування депозитних рахунків у банку має відповідати потребам максимального спрощення порядку проведення депозитних операцій.

Передумовою здійснення науково обгрунтованого УДО комерційного банку є попередній аналіз стану, структури і використання ресурсної бази та пасивних операцій.

Стратегічні інструменти УД банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності.

Тактичні інструменти  УДО у банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи: вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшення ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо.

У стратегічному плані УД діяльністю банку спирається на маркетинг депозитного ринку, регулювання попиту і пропозиції депозитних послуг. У тактичному плані УДО банку передбачає налагодження чіткого моніторингу кількості та якості свого депозитного портфеля.

Ефективне УДО створює умови для оптимального ресурсного регулювання в комерційному банку. Вміле маневрування ресурсами – важливий показник професіоналізму банківського персоналу.

Залучення грошових коштів на депозити в банк втрачає будь-який сенс, якщо немає  надійних каналів їх наступного прибуткового розміщення.

Комерційний банк відповідає перед вкладником за зобов'язаннями, що випливають з депозитного  договору, власними коштами, майном і  всіма належними активами.

У наш час спостерігаються  така тенденція, що надійна та ефективна система гарантування вкладів створює умови для захисту інтересів вкладників на випадок неплатоспромлжності чи банкрутства банку, зменшення ризику кризи банківської системи внаслідок втрати ліквідності через масове зняття депозитів, підвищення ефективності управління крошово-кредитною сферою економіки внаслідок збільшення обсягу депозитів. Тому відчизняним банкам слід звернути на це увагу, адже не всі вони, нажаль, являються членами “Фонду гарантування вкладів”, і сам Фонд, за умови вступу до нього всіх комерційних банків України, потрібно збільшувати, адже разом з цим збільшуватиметься надійність вкладів і, як наслідок, довіра українців до банківської системи.

Питання фінансового контролю за депозитними  операціями визначаються чинним законодавством, нормативними актами НБУ і внутрішніми документами банку. Внутрішній бухгалтерський контроль за депозитними операціями має бути побудований таким чином, щоб гарантувати, що:

• депозити прийняті на умовах щодо строків і лімітів згідно з правилами і нормами, схваленими правлінням банку;
• всі депозити прийняті на підставі та відповідно до відсоткової ставки, яка застосовується у банку;
• всі бухгалтерські записи, проведені за депозитними рахунками, вірно відображені у бухгалтерському обліку.