Аналіз депозитного портфелю ПАТ АБ «Укргазбанк»

Як ми бачимо видів  депозитів існує безліч, саме тому клієнти банку мають можливість обирати найвигідніший для себе варіант та умови зберігання своїх грошових вкладів. Так наприклад вклади до запитання зручні для клієнтів, які регулярно здійснюють платежі, оскільки це дає змогу проводити розрахунки без використання готівки, що насамперед безпечно.

Депозити до запитання  представлені різними рахунками (розрахунковим, поточним тощо), з яких їхні власники (юридичні й фізичні особи) можуть одержувати готівку на першу вимогу шляхом виписування грошових і розрахункових документів (видача готівки, виконання платіжного доручення, оплата чеків або векселів). Проте платою за таку «зручність» є низький процент, адже нестабільність внесків до запитання обмежує можливості й сферу їх використання комерційним банком. Власники таких рахунків повинні платити банку комісійні за їх ведення, а деякі банки за ведення безпроцентних рахунків, навіть, вимагають від їхніх власників утримувати обумовлені незнижувані залишки на рахунку.

В умовах відсутності  плати за депозити до запитання банки  намагаються залучити кошти клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг і підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: за допомогою Інтернету, мобільного зв'язку, із застосуванням кредитних карток, чеків тощо.

Про недостатній розвиток розрахункових послуг банків для  населення свідчить той факт, що у вкладах населення переважають  строкові депозити.

Строкові вклади є  для банків найкращим видом депозитів, оскільки вони стабільні й зручні у банківському плануванні. За ними клієнтові сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку, інших умов. Чим триваліші строки і (або) більша сума внеску – тим більший розмір винагороди. Процентна ставка за строковий депозит із попереднім повідомленням встановлюється залежно від терміну повідомлення. При достроковому вилученні внеску клієнт банку може бути позбавлений передбачених угодою процентів повністю або частково. Як правило, у такому разі банк виплачує процент, який встановив за рахунками до запитання.

У світовій практиці проміжне місце між строковим депозитом  і депозитом до запитання займає ощадний депозит. Ощадні депозити служать власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного депозиту видається іменне свідоцтво у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції з рахунком. Ощадні депозити передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях. За ощадними депозитами банки нараховують високі проценти, хоча і нижчі, ніж за строковими депозитами. Для ощадних депозитів типове повільне зростання суми і те, що накопичені заощадження використовуються, як правило, лише через декілька років.

До вкладів ощадного характеру належать лише ті, що робляться  з метою зберігання й поступового  нагромадження коштів. Тобто вклади до запитання не можна вважати  ощадними, оскільки їх основна функція — обслуговування поточного платіжного обороту клієнтів, а не обороту заощаджень. Так чи інакше, в міру розвитку безготівкових розрахунків на базі вкладів до запитання їхня роль в організації заощаджень зменшуватиметься.

Слід зауважити, що донині у теорії і практиці банківської справи чіткого визначення поняття "ощадний вклад" немає. Невизначеність пов'язана з тим, що вклади населення мають багатоцільовий характер, залежать від конкретної економічної та соціально-політичної ситуації в країні, від традицій, що склалися, і навіть від психології населення.

Зростаюча конкуренція  на ринку депозитних операцій, застосування електронно-обчислювальної техніки  та інші фактори сприяли появі  нових різновидів депозитів, які  поєднують окремі властивості депозитів до запитання, термінових і ощадних. У цьому переконує досвід як країн із розвинутою ринковою економікою, так і України. Комерційні банки дедалі частіше виплачують проценти за вкладами до запитання, застосовують "гібридні" рахунки, кошти яких використовують як для фінансових інвестицій, так і для здійснення поточних розрахунків.

Подальше реформування економіки, впровадження ринкових відносин потребує постійного вдосконалення  системи грошового обігу, поліпшення розрахункового й касового обслуговування приватних осіб, що має забезпечити швидкозростаючі потреби у платежах і прискорити обіг грошових засобів за умов одночасного зменшення витрат грошового обігу й скорочення трудових затрат. Один зі шляхів розв'язання цих проблем — безпаперові технології розрахунків.

У наш час понад 200 країн  світу розвивають банківські послуги  на основі кредитних карток, а безготівкова плата за товари і послуги в  економічно розвинутих країнах сягає 90% у структурі всіх грошових операцій.

Застосування в Україні  безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, впроваджуваних останнім часом – один із найперспективніших шляхів залучення заощаджень населення у грошовий обіг країни.

Заощадження, і в першу  чергу зроблені населенням, живлять  економіку країни. Вони використовуються як інвестиційні ресурси. Якби всі кошти, що знаходяться у населення вдалося залучити у господарський обіг, Україна могла б так збільшити валютні резерви, що це дало б їй змогу не залежати від іноземних інвестицій. Для цього перш за все потрібні надійні гарантії з боку держави та довіра клієнтів до кредитно-фінансових установ.

2.  Правова основа формування вкладів та депозитів банків

Вклади та депозити, які  залучують банки – це одна з  основних діяльностей комерційних  банків. А, оскільки, економічна діяльність комерційних установ має регулюватися за допомогою правових норм та нормативної бази, формування депозитів та вкладів банків не є виключенням.

В Україні існує багато нормативних джерел, які використовуються для регулювання діяльності комерційних  установ. Серед них Конституція України, Кодекси законів та нормативні акти. Ця нормативна база формується та затверджується різними державними установами та членами управлінського апарату країни. Це зокрема Верховна Рада України, Кабінет міністрів України, Національний банк України та інші.

Розглядати вплив законодавства  на формування вкладів та депозитів  банків необхідно починаючи з  законів, які мають найбільшу  ступінь законодавчої сили, поступово  переходячи до менш законодавчо важливих. Таким чином розпочати необхідно з Конституції України, яка за суттю своєю є найголовнішим та основним законом держави.

Згідно до Закону України  «Про банки і банківську діяльність»  від 09.09.2010 N 2522-VI на підставі банківської ліцензії, яка видається державним органом після надання певних документів, банк має право на здійснення таких операцій як:

• прийняття вкладів фізичних та юридичних осіб;
• відкриття та ведення поточних рахунки клієнтів;
• розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Також згідно цього Закону спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку [3].

Згідно до Закону України  «Про Національний банк України» від 09.07.2010 N 2478-VI нагляд за економічною діяльністю комерційних банків, а також її регламентацію здійснює Національний банк України, що говорить про те що саме НБУ частково формує депозитну політику банку, встановлюючи норму процента, строковість та інші показники, які характеризують вклади та депозити [2].

Також важливим нормативним  документом, який впливає на формування вкладів та депозитів банків є  Постанова Національного банку  України «Про затвердження Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів і Правил випуску та обігу валютних деривативів » від 03.12.2003 №516.

Закон України «Про цінні  папери та фондовий ринок» визначає поняття  та особливості використання ощадного (депозитного) сертифікату. Згідно ст. 13 даного закону ощадний (депозитний) сертифікат — цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі впливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред’явника — у документарній [4].

В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній  формі зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку. Відступлення ощадного (депозитного) сертифіката здійснюється шляхом укладення договору між особою, що відступає права за сертифікатом, та особою, що набуває ці права.

Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під  час пред’явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати. У разі дострокового пред’явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків. Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України. Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки і філії іноземних банків, які включені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді банків і філій іноземних банків є обов’язковою [5].

Учасники Фонду зобов’язані  сплачувати збори до Фонду. Учасником Фонду є банк, який виконує встановлені Національним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та може виконувати свої зобов’язання перед вкладниками. Учасники Фонду, які не виконують встановлених Національним банком України економічних нормативів щодо достатності капіталу, платоспроможності та/або яким за рішенням Національного банку України зупинено дію банківської ліцензії Національного банку України на здійснення банківської діяльності, переводяться за рішенням адміністративної ради Фонду, прийнятим на підставі інформації Національного банку України, одержаної за результатами моніторингу діяльності банків, філій іноземних банків, до категорії тимчасових учасників Фонду.

Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 50000 гривень по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. У разі розміщення вкладником в одному учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті.

Якщо вкладник має  вклади у кількох учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які в подальшому реорганізувалися шляхом їх злиття, приєднання або перетворення в один банк — юридичну особу, Фонд гарантує відшкодування коштів за цими вкладами до закінчення строку дії договорів за цими вкладами на тих самих умовах, що й до реорганізації. Вклади, залучені після реорганізації учасників (тимчасових учасників) Фонду, гарантуються Фондом у загальній сумі, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті. Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню. Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.

Фонд не відшкодовує  гарантовану суму за вкладами, розміщеними:

• членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, іноземного банку, вклади яких у банку, філії іноземного банку є недоступними;
• працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років;
• акціонерами, частка яких перевищує 10 відсотків статутного капіталу банку;
• третіми особами, які діють від імені вкладників;
• вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану банку;
• вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією.

Учасники (тимчасові учасники) Фонду зобов’язані: