Лекции по "Финансовому праву"

Безпосереднім об’єктом фінансового  правопорушення є ті конкретні відносини, правила, які охороняються нормами  фінансового права і забезпечуються фінансовою відповідальністю: правила  ведення касових операцій, правила  сплати митних платежів, правила взяття на податковий облік, правила обліку доходів тощо.

Об’єктивна сторона фінансового  правопорушення – це система передбачених фінансовою нормою ознак, які характеризують зовнішню сторону правопорушення. До обов’язкових ознак належить суспільно  шкідливе діяння.  Факультативними  ознаками є суспільно шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням  і наслідками, спосіб, час та характер вчинення проступку є.

Діяння – конкретний свідомий і  вольовий акт суспільно шкідливої  поведінки суб’єкта фінансового  права у формі дії або бездіяльності, якими завдано чи могло б бути завдано шкоди суспільству, державі, органам місцевого самоврядування, громадянам. Діяння завжди описується законодавцем удиспозиції фінансово-правової норми або безпосередньо випливає з її змісту.

 Зокрема, об’єктивна сторона  бюджетного правопорушення, передбаченого  ст. 119 Бюджетного кодексу України,  полягає в нецільовому використанні  бюджетних коштів, тобто витрачанні  їх на цілі, що не відповідають  бюджетним призначенням, встановленим  законом про Державний бюджет  України чи рішенням про місцевий  бюджет. В окремих випадках законодавець деталізує об’єктивну сторону правопорушень шляхом закріплення її факультативних ознак, пов’язуючи з цим міру відповідальності.

Класифікація фінансових правопорушень.

Залежно від міри суспільної шкідливості:

1. фінансові злочини;
2. фінансові проступки.
3. Залежно від конструкції диспозиції статті поділяються на дві групи:
4. правопорушення з матеріальним складом;
5. правопорушення з формальним складом.
6. Залежно від об’єкта правопорушення:
7. приховання прибутку;
8. заниження прибутку;
9. відсутність обліку об’єкта оподаткування або ведення його обліку з порушенням встановленого порядку;
10. несвоєчасна сплата податку;
11. ненадання документів та іншої інформації тощо.
12. Податкові правопорушення поділяються на такі види:
13. приховування (заниження* об’єкта:
14. приховування доходу (прибутку*;
15. заниження доходу (прибутку*;
16. приховування (заниження* іншого об’єкта оподаткування;
17. порушення встановленого порядку обліку об’єктів оподаткування:
18. відсутність обліку об’єктів оподаткування, що спричинило приховування або заниження об’єкта оподаткування за період, що перевіряється;
19. ведення обліку об’єктів оподаткування з порушенням встановленого порядку, що спричинило приховування або заниження об’єкта оподаткування за період, що перевіряється;
20. порушення порядку подання документів до податкової служби:
21. неподання до податкового органу документів, необхідних для вирахування та сплати податків;
22. несвоєчасне подання до податкового органу документів, необхідних для вирахування та сплати податків;
23. порушення порядку сплати податку:
24. затримка сплати податку;
25. несвоєчасне утримання, утримання не повністю або неперерахування в бюджет суми податків зобов’язаною особою;

інші види правопорушень:

• невиконання банком рішення органу державної податкової служби про призупинення операцій платника податків та безспірне стягнення сум податків, недоїмок, фінансових санкцій та інших платежів;
• ненадання або порушення порядку надання Національним банком України, комерційними банками та їх установами інформації органу державної податкової служби;
• порушення установами банків та іншими кредитно-фінансовими установами встановленого порядку відкриття рахунків та порядку подання інформації про відкриті рахунки в банках.

 Отже, фінансові правопорушення  можна диференціювати за цілим  рядом ознак. Однак найсуттєвішими  є ті, які розмежовують окремі  підгалузі або інститути фінансового  права. На останні нормативно-правовий  вплив справляють положення спеціального  законодавства — бюджетного, податкового,  банківського, страхового, валютного  тощо. Відповідно, і правопорушення  у сфері фінансових відносин  можна поділити на бюджетні, податкові,  банківські, правопорушення у сфері  готівкового грошового обігу,  у сфері державних або муніципальних  запозичень, у сфері здійснення  фінансових операцій тощо. Оскільки  в законодавстві здебільшого  відсутні відповідні дефініції  (хіба що Бюджетний кодекс України  містить поняття бюджетного правопорушення*, часто використовують такі терміни,  як порушення податкового законодавства,  банківського законодавства, валютного  тощо.

Податкове правопорушення— протиправне  винне діяння (дія чи бездіяльність* суб'єкта податкових відносин (платника податку, податкового агента, податкового  органу, кредитної установи, їх посадових  осіб*, котрий зазіхає на соціальні  цінності у сфері оподаткування (систему та справляння податків, права  і обов'язки платників податків або  податкових органів, порядок ведення  податкового обліку та звітності  тощо*, що призводить до ненадходження  коштів від податків чи обов'язкових  платежів до бюджетів або позабюджетних  цільових фондів чи до несвоєчасного  подання звітності. За це встановлено  фінансово-правову відповідальність. Ст. 109. ПКУ визначає, що «Податковими правопорушеннями є протиправні  діяння (дія чи бездіяльність* платників  податків, податкових агентів, та/ або  їх посадових осіб, а також посадових  осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного  виконання вимог, установлених Податковим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів  порушень законів з питань оподаткування  та порушень вимог, встановлених іншим  законодавством, контроль за дотриманням  якого покладено на контролюючі  органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України».

Так, бюджетне правопорушення— це недотримання учасниками бюджетного процесу  встановленого Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими  актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання  бюджету чи звіту про виконання  бюджету.

 Бюджетний кодекс України  не містить визначення бюджетного  правопорушення, а дає визначення  терміну “порушення бюджетного  законодавства ”. Відповідно  до статті 116 Бюджетного кодексу  України порушенням бюджетного  законодавства визнається порушення  учасником бюджетного процесу  встановлених Бюджетним кодексом  чи іншим бюджетним законодавством  норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання  бюджету та звітування про  його виконання. Порушення бюджетного  законодавства є родовим поняттям  по відношенню до бюджетного  правопорушення. Бюджетне правопорушення  є порушенням бюджетного законодавства,  але не будь-яке порушення бюджетного  законодавства є бюджетним правопорушенням.  Бюджетним правопорушенням є  тільки те порушення бюджетного  законодавства, за яке передбачена  відповідальність бюджетним законодавством (Бюджетним кодексом*. Ознаками бюджетного  правопорушення є: 

 протиправність, яка виражається  в двох аспектах[1]. По-перше, бюджетна  протиправність полягає в тому, що діяння порушує встановлений  Бюджетним кодексом порядок складення,  розгляду проектів бюджетів, затвердження  бюджетів, виконання та контролю  за виконанням бюджетів бюджетної  системи України. По-друге, протиправність  бюджетних правопорушень полягає  в їх забороні Бюджетним кодексом  України, оскільки він містить  перелік тих діянь, які є  порушенням бюджетного законодавства.  Особливість адміністративної та  кримінальної відповідальності  полягає в тому, що порушення  бюджетного законодавства повинні  бути заборонені відповідно Кодексом  України про адміністративні  правопорушення та Кримінальним  кодексом України. 

 карність – вчинення бюджетного  правопорушення тягне для порушника  негативні наслідки у вигляді  застосування бюджетно-правових  санкцій. 

 Стосовно винуватості, то  Бюджетний кодекс України не  називає вину в якості обов’язкової  ознаки бюджетного правопорушення, тому бюджетні правопорушення  можна віднести до правопорушень  з усіченим складом, тобто,  правопорушень, відповідальність  за які настає незалежно від  наявності вини або форми вини (умислу, необережності* порушника.  Отже, можна виділити такий склад  бюджетного правопорушення: суб’єкт  правопорушення, об’єкт правопорушення, об’єктивна сторона правопорушення.

 Суб’єктами бюджетних правопорушень  є учасники бюджетних правовідносин:  публічно-територіальні утворення,  органи державної влади, органи  влади Автономної Республіки  Крим, органи місцевого самоврядування, головні розпорядники та розпорядники  бюджетних коштів, отримувачі бюджетних  коштів. Посадові особи цих органів,  з вини яких допущено порушення  бюджетного законодавства, несуть  цивільну, дисциплінарну, адміністративну  або кримінальну відповідальність. Порушення бюджетного законодавства,  вчинене розпорядником чи одержувачем  бюджетних коштів може бути  підставою для притягнення до  відповідальності згідно з законами  України його керівника чи  інших відповідальних посадових  осіб, залежно від характеру вчинення  ними діянь (стаття 121 Бюджетного  кодексу України*.

 Об’єкт бюджетних правопорушень  становлять суспільні відносини,  які складаються з приводу  складення і розгляду проектів  бюджетів, затвердження бюджетів, їх  виконання і контролю за виконанням  бюджетів. Об’єктом бюджетних правопорушень  можуть бути бюджетна система  України, перерозподіл коштів  між бюджетами різних рівнів  бюджетної системи України, бюджетний  процес… 

 Об’єктивна сторона бюджетного  правопорушення визначається умовами  його настання, тобто, конкретним  змістом протиправного діяння: саме  діяння, шкідливе для суспільства,  його наслідки, причинний зв’язок  між діянням і наслідком, час  вчинення правопорушення, способи,  повторність. 

 Бюджетне правопорушення може  бути скоєне різними способами  і може виражатися як в дії,  наприклад, нецільове використання  бюджетних коштів, так і в бездіяльності  – неподання бюджетних запитів.  За наслідками скоєного діяння  в теорії права виділяють два  види складів правопорушень: матеріальні  і формальні. 

Матеріальним складом називається  такий склад, об’єктив-на сторона  якого містить не тільки дію чи бездіяльність, але і наслідки, які  знаходяться в причинному зв’язку  з ними. Відсутність причинного зв’язку  є підставою для звільнення особи  від бюджетно-правової відповідальності. Прикладом правопорушення, склад  якого матеріальний, є прийняття  рішень, що призвели до перевищення  граничних обсягів державного (місцевого* боргу чи граничних обсягів надання  державних (місцевих* гарантій. Відповідно, якщо дії вказані в цій нормі, не спричинили вказаних в ній наслідків, то відповідальність за їх вчинення не застосовується.

При формальному складі об’єктивна сторона складається тільки з  дії чи бездіяльності. Наприклад, порушення  порядку реєстрації та обліку бюджетних  зобов’язань. У даному випадку відповідальність наступає незалежно від наслідків  діяння.

 Кожний елемент бюджетного  правопорушення, передбачений нормами  права, обов’язковий: за відсутності  хоча б одного з них діяння  не може бути визнане бюджетним  правопорушенням, що виключає  застосування заходів юридичної  відповідальності до особи, яка  вчинила таке діяння. Стаття 116 Бюджетного  кодексу України містить відкритий  перелік близько 40 складів бюджетних  правопорушень: 

1* включення недостовірних даних  до бюджетних запитів;

2* порушення встановлених термінів  подання бюджетних запитів або  їх неподання;

3* визначення недостовірних обсягів  бюджетних коштів при плануванні  бюджетних показників;

4* планування надходжень або  витрат державного бюджету (місцевого  бюджету*, не віднесених до таких  Бюджетним кодексом чи законом  про Державний бюджет України;

5* порушення встановленого порядку  або термінів подання проекту  закону про Державний бюджет  України (проекту рішення про  місцевий бюджет* на розгляд Верховної  Ради України (Верховної Ради  Автономної Республіки Крим, місцевої  ради*;

6* порушення встановленого порядку  або термінів розгляду проекту  та прийняття закону про Державний  бюджет України (рішення про  місцевий бюджет*;

7* прийняття рішення про місцевий  бюджет з порушенням вимог  Бюджетного Кодексу чи закону  про Державний бюджет України  (в тому числі щодо складання  бюджету в частині міжбюджетних  трансфертів, доходів та видатків  місцевих бюджетів, що враховуються  при визначенні обсягу міжбюджетних  трансфертів*;

8* порушення вимог Бюджетного  кодексу щодо затвердження державного  бюджету (місцевого бюджету* з  дефіцитом або профіцитом;

9* включення до складу спеціального  фонду бюджету надходжень з  джерел, не віднесених до таких  Бюджетним кодексом чи законом  про Державний бюджет України;

10* зарахування доходів бюджету  на будь-які рахунки, крім єдиного  казначейського рахунка (за винятком  коштів, що отримуються установами  України, які функціонують за  кордоном*, а також акумулювання  їх на рахунках органів, що  контролюють справляння надходжень  бюджету;