Лекции по "Финансовому праву"

1. Поняття та особливості фінансово-правової  відповідальності

 Ефективність фінансово-правового  регулювання залежить від стану  виконання суб'єктами фінансових  правовідносин своїх прав та  обов'язків, закріплених фінансово-правовими  нормами. У суспільстві з високим  рівнем правової культури виконання прав та обов'язків забезпечується переважно переконанням учасників суспільних відносин у необхідності дотримуватися суспільно корисної поведінки. Саме цим визначається зміст юридичної відповідальності у позитивному аспекті. Протилежним підходом є розгляд юридичної відповідальності у ретроспективному аспекті.

Ретроспективна відповідальність передбачає установлену законом  міру державно-владного впливу, яку застосовують до суб'єкта правопорушення. Сутність такої відповідальності (на відміну від позитивного аспекту* визначає державний примус. Юридична відповідальність виконує функцію гаранта дотримання приписів правових норм, реалізації суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків учасниками правовідносин. Деякі види юридичної відповідальності є невід'ємними елементами різних галузевих режимів правового регулювання.

 Традиційно розрізняють чотири  види юридичної відповідальності: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову і дисциплінарну. Водночас у юридичній літературі не бракує праць, у яких відстоюються інші самостійні види юридичної відповідальності, зокрема конституційна, господарська, земельна, екологічна, міжнародна тощо.

 Як самостійний вид відповідальності  розглядають і фінансово-правову  відповідальність. Певно, найґрунтовнішою теоретичною розробкою у сфері теорії фінансово-правової відповідальності можна назвати роботу А. Й. Іванського «Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз» (2008*. Він аналізує правову природу, суть, значення, функції, особливості фінансово-правової відповідальності. Однак і дотепер науковці та практики висловлюють протилежні погляди з цього питання: від визнання фінансово-правової відповідальності самостійним видом юридичної відповідальності до повного заперечення існування цього виду відповідальності.

 Проте, ідея фінансово-правової  відповідальності не є новою для вітчизняної науки та законодавства. Зокрема, ще на початку XIX століття в працях учених-фінансистів обґрунтовується необхідність закріплення примусових заходів і заходів стягнень за порушення вимог фінансового законодавства на законодавчому рівні. Серед заходів державного примусу за порушення фінансової дисципліни вони виділяли наступні: забезпечення сплати податків (застава майна, вилучення документів*; застосування стягнень недоїмок в податях; реалізація майна боржника; арешт майна і заробітної плати боржника. До заходів відповідальності, які застосовувались за порушення фінансово-господарської дисципліни, відносились пеня і штрафи. Однак, у той період ще не можна було говорити про формування самостійного інституту фінансово-правової відповідальності, оскільки суспільні відносини, що ним регулювалися, перебували на стадії становлення. Тому перші окремі основоположні засади (розроблені вченими-правознавцями Російської імперії СІ. Ілловайським, П.П. Пусторослєвим* створювалися за умови відсутності повноцінних предметних досліджень і дискусії.

 Розгляд нормативних актів  кінця XIX — початку XX століття  показує, що фактично на законодавчому рівні не закріплювалися заходи відповідальності за порушення фінансово-правової норми. Лише в 1910 р. в «Положенні про стягнення у безспірних справах казни» з'являються формулювання правових заборон і відповідальності, що мають фінансовий характер.

 Суттєвим кроком у формуванні  сучасного інституту фінансово-правової  відповідальності слід вважати  прийняття в 1981 р. Положення  «Про стягнення не внесених  у строк податків і неподаткових  платежів». Цим положенням вперше на законодавчому рівні було визначено поняття недоїмки, строк сплати, встановлені види фінансово-правових санкцій. Його важливою особливістю було встановлення законодавчого розрізнення наведених вище заходів та штрафів, які накладаються в адміністративному порядку, що безперечно, слід розглядати як перший крок до нормативного визнання самостійності санкцій фінансово-правової відповідальності.

 Також слід зазначити, що  у радянський період проблема  правопорушень у фінансовій сфері  і відповідальності за них  розглядалася через призму інших  галузей права. Причиною цього,  як вважає російський професор  О. Н. Горбунова, було приділення  юридичною наукою протягом багатьох  років недостатньої уваги фінансовому  праву: «у минулому це було  викликано загальним поглядом  марксистсько-ленінської теорії  і політичної економії соціалізму на гроші, товарно-грошові відносини, ціни, собівартість, ринок в цілому як на категорії, що відмирають. Це мало своїм наслідком зниження уваги до питань бюджету, податків, банківського кредиту. І як результат — недооцінка значення і ролі фінансового права в регулюванні життєдіяльності суспільства».

У той же час фінансово-правову  відповідальність або не помічали зовсім, або пов'язували з адміністративним примусом, зокрема, із заходами адміністративної відповідальності.

З розвитком фінансового, особливо бюджетного і податкового законодавства, все більш активно обговорюється проблема існування фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності в системі права України.

 В спеціальній науковій літературі проблема фінансово-правової відповідальності не нова. Спочатку з'явилося поняття фінансових санкцій. Наприклад, їх визначали дослідники радянського періоду. Ще в 1960 p. E. А. Ровінський виділяв фінансові санкції в самостійний вид, В. Н. Репецький зазначав, що «фінансово-правова відповідальність є одним з різновидів відповідальності, передбаченої нормами фінансового права. Виділення її як окремого виду правової відповідальності має вагомі підстави». Проте майже всі роботи радянського періоду, що піднімають питання фінансово-правової відповідальності, говорять не про відповідальність як таку, а про санкції фінансово-правових норм, практично ототожнюючи ці поняття, підміняючи одне іншим, вказуючи на їх адміністративну або іншу природу.

 У цілому, на даний час  в науковій літературі склалися  кілька основних напрямків в розумінні юридичної природи і структури фінансово-правової відповідальності.

Одні вчені вважають фінансово-правову  відповідальність самостійним видом  юридичної відповідальності [Іванський  А.Й., Грачова О.Ю., Будько З.М., Бекерська  Д.А., Хачатуров Л.В.; Хімічева Н.І.; Другова  Ю.В.].

Інші вважають, що вона є різновидом адміністративної відповідальності [Усенко Р.А.; Гусева Т.А.].

 Ще одна група учених визначає  як самостійні види юридичної  відповідальності податкову [Липинський  Д.А.], валютну [Полянський Н.] тощо.

Четверта група учених визначає податкову, бюджетну, валютну відповідальність в системі фінансово-правової відповідальності [Арсланбекова А.З.].

П'ята позиція полягає в тому, що фінансово-правова відповідальність вважається тільки науковим збірним інститутом (Ю. Білошапко*.

 Деякі автори, розглядаючи питання  юридичної відповідальності за  порушення фінансової дисципліни, взагалі не згадують про фінансово-правову  відповідальність [Венедиктов Ю.А.].

 Як застосування санкцій  розглядають фінансову відповідальність  росіяни А. В. Бризгалін і  А. В. Зімін.   В. А. Свірідов, В. Соловйов та інші вчені використовують для визначення фінансової відповідальності концепцію «юридична відповідальність — реалізація санкції», розроблену О. Е. Лейстом.

 Про наявність фінансово-правової  відповідальності в нашій державі  можна говорити аналізуючи Рішення КСУ від 30.05.2001р. №7-рп/2001 у справі № 1-22 (справа про відповідальність юридичних осіб*, де зазначалося що п.22 ч.1 ст. 92 Конституції України (виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них* безпосередньо не встановлює види юридичної відповідальності. Отже, логічним є припущення, що перелік видів юридичної відповідальності включає і інші види, які прямо не вказані в Конституції. В подальшому це відобразилося і в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також  Податковому  та Бюджетному кодексах України.

 Юридична і фінансова відповідальність  співвідносяться між собою як категорії роду і виду. Ознаки, властиві родовому поняттю юридичної відповідальності, обов'язково виявляються у видових поняттях.

Об'єктивною підставою для виділення фінансово-правової відповідальності в якості самостійного виду юридичної відповідальності є специфіка фінансових правовідносин, що зумовлена предметом і методом фінансового права.

 На даний час не існує  однозначного відношення до розуміння фінансово-правової відповідальності. У правовій науці наводяться наступні визначення фінансово-правової відповідальності.

 «Фінансово-правова відповідальність — це застосування у встановленому законом порядку до порушників фінансово-правових норм особливих заходів державного примусу — фінансових санкцій, пов'язаних з додатковими обтяженнями майнового характеру» (російські професори М. В. Карасьова, Ю. А. Крохіна*. «Фінансово-правова відповідальність — це правовідносини, що виникають з порушення встановлених законодавством фінансових зобов'язань, і полягають у застосуванні до правопорушника заходів фінансово-правового характеру, які викликають настання невигідних майнових наслідків через негативну оцінку державою його протиправного винного діяння, настання яких забезпечується можливістю державного примусу» (С.Є. Батиров*. «Фінансово-правова відповідальність — закріплений нормами фінансового права обов'язок правопорушника зазнавати заходів державного примусу у вигляді фінансових санкцій карального характеру (штраф, пеня* за скоєне ним правопорушення у сфері фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування» (Н. В. Сердюкова. «Фінансово-правова відповідальність являє собою правовідносини, що виникають через порушення громадянами і організаціями своїх фінансових зобов'язань перед державою, виражається у формі несприятливих наслідків майнового характеру на стороні правопорушника, настання яких забезпечується можливістю державного примусу» (В. М. Маліновська*. «Фінансово-правову відповідальність можна визначити як застосування до порушника фінансово-правових норм заходів державного примусу уповноваженими на те державними органами, що покладають на правопорушника додаткові обтяження майнового характеру» (Н. В. Саттарова*.

 Так, О.А. Мусаткіна під фінансово-правовою відповідальністю як цілісним правовим явищем, яке включає позитивний та негативний аспекти реалізації, розуміє нормативний, формально визначений, гарантований та забезпечений фінансово-правовим примусом, переконанням чи заохоченням юридичний обов’язок суб’єктів фінансових правовідносин з дотримання норм фінансового законодавства, який реалізується у фінансово-правомірній поведінці, яка тягне за собою схвалення або заохочення, а у випадку вчинення фінансового правопорушення — обов’язок правопорушника зазнати осуд та обмеження майнового та немайнового характеру, що реалізуються в охоронному правовідношенні фінансової відповідальності. На думку О.А. Мусаткіної, одним фінансовим обов’язком не можна вичерпувати весь позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності, в реальному правовідношенні він об’єктивується й виражається в правомірній поведінці суб’єктів фінансової відповідальності, яка забезпечується фінансово-правовим примусом.

 Більш звичний підхід до розуміння відповідальності запропоновано Іванським А.Й, за яким фінансово-правова відповідальність – це державний осуд, що має прояв з точки зору суб’єктивного права як нормативний, формально визначений у фінансовому праві, гарантований і забезпечений фінансово-правовим примусом юридичний обов’язок зазнавати правопорушником заходів державного примусу у вигляді фінансових санкцій (штраф, пеня*за вчинене ним правопорушення у сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД.

Цілями фінансово-правової відповідальності є:

 охорона фінансового правопорядку;

 підвищення рівня правосвідомості та правової культури у галузі фінансової діяльності;

 забезпечення фінансового правопорядку  виховання поваги до фінансового  права. 

А.Й Іванський визначає функції  фінансово-правової відповідальності — це основні напрямки її правового  впливу на фінансові правовідносини, в яких виявляється її соціальне призначення і за допомогою досягаються цілі фінансово-правової відповідальності: регулятивної функції; превентивна функція (спрямована на запобігання порушенням*; відновлювальна функція спрямована на усунення шкоди, яку фінансове правопорушення заподіяло публічним інтересам*; виховна функція (фінансово-правової відповідальності полягає у формуванні високого рівня правосвідомості, допустимих і бажаних стереотипів поведінки, поваги до закону*.

Головною метою фінансово-правової відповідальності є забезпечення правопорядку та дотримання фінансової дисципліни у сфері правового регулювання публічних фінансів.

Досягненню цієї мети покликані  сприяти принципи, на яких базується  фінансово-правова відповідальність: принцип верховенства права (ст. 8 КУ*; принцип рівності; принцип законності ((ст.ст. 29, 61, 62, 124 КУ* (ПКУ ст. 111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється тазастосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових* санкцій (штрафів* та/або пені* (а* якості нормативно-правових актів, несуперечливості їх один одному; б* суворого дотримання та виконання правових приписів усіма суб'єктами фінансового права; в* невідворотності відповідальності таких суб'єктів за винне протиправне діяння*. Принцип гуманізму; принцип справедливості ((ст. 61 КУ* (ПКУ ст.. 113.3. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових* санкцій (штрафів*, не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється*, ( ст.. 119 БКУ*.