Лекции по "Финансовому праву"

у день настання строку погашення  податкового зобов 'язання, нарахованого контролюючим органом або платником  податків у разі виявлення його заниження  на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністратив ного та/або судового оскарження*;

у день настання строку погашення  податкового зобов 'язання, визначеного  податковим агентом при виплаті (нарахуванні*, доходів на користь  платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під  час перевірки такого податкового  агента.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов 'язання (його частини* у порядку адміністративного  та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового  зобов 'язання (його частини* скасовується.

Нарахування пені закінчується:

у день зарахування коштів на відповідний  рахунок Державного казначейства України  та/або в інших випадках погашення  податкового боргу та/або грошових зобов 'язань;

у день проведення взаєморозрахунків  непогашених зустрічних грошових зобов 'язань відповідного бюджету перед  таким платником податків;

у день запровадження мораторію  на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство  або прийнятті відповідного рішення  Національним банком України*;

при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини*.

Уразі часткового погашення податкового  боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої  на таку частку.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності  та без урахування суми пені* із роз  рахунку 120 відсотків річних облікової  ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового  боргу або на день його (його частини* погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування* доходів  на користь платників податків —  фізичних осіб.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов 'язань, крім пені, яка нараховується за порушення  строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним  законодавством.

За порушення строку зарахування  податків до бюджетів або державних  цільових фондів, установлених Законом  України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи  день сплати, та штрафні санкціїу розмірах, встановлених цим Кодексом, а також: несе іншу відповідальність, встановлену  цим Кодексом, за порушення порядку  своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов 'язкових платежів* до бюджету або державного цільового  фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування  не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи  нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування  податків, зборів (обов 'язкових платежів* з вини банку порушення, вчинене  внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі  вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або  його правонаступники відновлюють  платоспроможність, відлік строку зарахування  податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

При стягненні коштів і майна  платників податків - клієнтів банків, страхувальників страхових організацій  або членів інших небанківських  фінансових установ, утворених відповідно до закону, органи державної податкової служби або державні виконавці не мають права звертати стягнення  на залишки коштів на кореспондентських  рахунках банків, а також: на страхові та прирівняні до них резерви банків, страхових організацій або фінансових установ,

 що сформовані відповідно  до законодавства України. 

 Визначення терміна «пеня»  закріплено в підп. 14.1.163 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.  Відповідно до цієї норми пеня  — це сума коштів у вигляді  відсотків, нарахованих на суми  грошових зобов'язань, не сплачених  у встановлені законодавством  строки. Пеня в податковому праві  має дискусійну природу. З одного  боку, пеня вважається способом  забезпечення виконання обов'язку  зі сплати податків і зборів, оскільки стимулює платника податків  до належної поведінки. З другого  боку, вона відповідає ознакам  фінансової санкції, адже формальною  підставою її нарахування є  порушення строків погашення  податкових зобов'язань. 

 Після закінчення встановлених  Податковим кодексом України  строків погашення узгодженого  грошового зобов'язання на суму  податкового боргу нараховується  пеня. Нарахування пені розпочинається:

 при самостійному нарахуванні  суми грошового зобов'язання платником  податків — від першого робочого  дня, наступного за останнім  днем граничного строку сплати  грошового зобов'язання, визначеного  цим Кодексом;

 при нарахуванні суми грошового  зобов'язання контролюючими органами  — від першого робочого дня,  наступного за останнім днем  граничного строку сплати грошового  зобов'язання, визначеного у податковому  повідомленні-рішенні згідно із  нормами цього Кодексу. 

у день настання строку погашення  податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником  податків у разі виявлення його заниження  на суму такого заниження та за весь пері од заниження (в тому числі за період адміністративного та/або  судового оскарження*;

 зобов'язання, визначеного податковим  агентом при виплаті (нарахуванні*  доходів на користь платників  податків — фізичних осіб, та/або  контролюючим органом під час  перевірки такого податкового  агента.

 У разі скасування нарахованого  контролюючим органом грошового  зобов'язання (його частини* у  порядку адміністративного та/або  судового оскарження пеня за  період заниження такого грошового  зобов'язання (його частини* скасовується.

 Відповідно до п. 129.3 коментованої  статті нарахування пені закінчується:

• у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;
• у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;
• у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України*;
• при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини*.

 У разі часткового погашення  податкового боргу сума такої  частки визначається з урахуванням  пені, нарахованої на таку частку.

 Пеня, визначена підп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129, нараховується на суму податкового  боргу (включаючи суму штрафних  санкцій за їх наявності та  без урахування суми пені* із  розрахунку 120 відсотків річних облікової  ставки Національного банку України,  діючої на день виникнення  такого податкового боргу або  на день його (його частини*  погашення, залежно від того, яка  з величин таких ставок є  більшою, за кожний календарний  день прострочення у його сплаті.

 Пеня, визначена підп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової  ставки Національного банку України,  діючої на день заниження. 

 Пеня, визначена підп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової  ставки Національного банку України,  діючої на день виплати (нарахування*  доходів на користь платників  податків — фізичних осіб.

 Зазначений розмір пені діє  щодо всіх видів податків, зборів  та інших грошових зобов'язань,  крім пені, що нараховується за  порушення строку розрахунку  у сфері зовнішньоекономічної  діяльності, що встановлюється окремим  законодавством.

 Коментована стаття містить  положення щодо відповідальності  банків за порушення строку  зарахування податків до бюджетів  або державних цільових фондів, установлених Законом України  «Про платіжні системи та переказ  грошей в Україні». Відповідно  до ст. 8 Закону України «Про  платіжні системи та переказ  грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІП банк зобов'язаний  виконати доручення клієнта, що  міститься в розрахунковому документі,  який надійшов протягом оперативного  часу банку, в день його надходження.  У разі надходження розрахункового  документа клієнта до обслуговуючого  банку після закінчення операційного  часу банк зобов'язаний виконати  доручення клієнта, що міститься  в цьому розрах

4. Підстави фінансово-правової відповідальності .

 У юридичній літературі наголошують,  що склад фінансового правопорушення  становить нормативно побудовану  юридичну модель типових ознак  винного протиправного діяння, яке  порушує фінансові норми і  за яке фінансове законодавство  передбачає фінансово-правову відповідальність. Склад фінансового правопорушення  є критерієм достовірної кваліфікації  вчиненого діяння і, відповідно, обґрунтуванням застосування фінансово-правових  санкцій.Наявність у протиправному  діянні сукупності суб'єктивних  та об'єктивних ознак є основною  юридичною підставою для притягнення  суб'єкта фінансових правовідносин  до фінансово-правової відповідальності. Ознаки складу фінансового правопорушення  має бути передбачено законом,  а кваліфікація неправомірного  діяння, тобто аналіз і зіставлення  неправомірної поведінки з вимогами  правових норм дасть змогу  зробити висновок, чи містять  діяння суб'єкта ознаки складу  конкретного правопорушення. Фактична  підстава повинна міститися в  діянні суб'єкта, а юридична —  у вимогах закону і відповідному  процесуальному оформленні факту  скоєння фінансового правопорушення.

Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є склад фінансового  правопорушення, якому властиві суспільна  шкідливість (небезпечність*, протиправність, винність. До складу фінансового правопорушення включають суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.

 Зокрема, суб'єктом фінансового  правопорушення може бути фізична  або юридична особа—учасниця  фінансових правовідносин, як  резидент, так і нерезидент. Байдуже,  в якій організаційно-правовій  формі утворена юридична особа,  на якій формі власності вона  заснована, — широке коло суб'єктів  фінансово-правової відповідальності  свідчить про багатоаспектність  і різноплановість відносин, що  захищаються в системі фінансового  права. На відміну від адміністративного  правопорушення або кримінального  злочину, суб'єктами фінансового  можуть бути  (і найчастіше  є* юридичні особи. Вони повинні  лише бути фінансово правосуб'єктними,  тобто володіти гарантованою  державою властивістю мати та  набувати нових прав та обов'язків  у сфері фінансових правовідносин,  а також відповідати за неправомірну  реалізацію своїх прав або  невиконання обов'язків, що зумовлено  специфікою публічної фінансової  діяльності.

 Суб'єктивний бік фінансового  правопорушення базується на  вині. Особу мають визнати винною, щоб притягнути її до фінансової  відповідальності й застосувати  санкції, передбачені фінансовими  нормами, а саме штраф, пеню, припинення бюджетного фінансування.

 Об'єктивна сторона фінансового  правопорушення (як зовнішнє втілення  в об'єктивній реальності караної  протиправної поведінки в сфері  публічної фінансової діяльності* виражена в протиправному діянні, яке заподіює шкоди публічним  інтересам суспільства, держави,  територіальної громади і призводить  до причинно-наслідкового зв'язку  між протиправним діянням і  його шкідливими наслідками. Ознакою  об'єктивної сторони є не лише  діяння (дія або бездіяльність  суб'єкта фінансових відносин*, а  й суспільна шкода (матеріального  чи нематеріального характеру,  але така, що може завдати матеріального  збитку* і причинно-наслідковий зв'язок  між ними.

 Дією слід називати активну  поведінку суб'єкта, якій притаманний  ряд ознак, зокрема вольовий  і усвідомлений характер, суспільна  шкідливість та допущення порушення  вимог фінансового законодавства.  Бездіяльність виявляється у  невиконанні або неналежному  виконанні законних обов'язків  суб'єктом фінансової правовідносини.