Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Января 2012 в 13:54, отчет по практике
Фінансові ресурси як важливий чинник ефективного функціонування підприємства (галузі) посідають значне місце в управлінні виробництвом. Фінансові служби покликані постійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва й реалізації продукції, домагатися найраціональнішого використання фінансових ресурсів, слідкувати за додержанням у всіх ланках виробництва й усіма функціональними підрозділами підприємств фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна включає в себе обов'язок підприємств і посадових осіб дотримуватися режиму економії у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативів витрат, затверджених фінансових планів, а також виконання зобов'язань перед держав
1. Організація фінансової роботи на підприємстві………3
2. Організація грошових розрахунків на підприємстві...7
3. Грошові надходження підприємств………………………...13
4. Оборотні активи та джерела їх формування……………18
5. Фінансове забезпечення формування та відтворення основних засобів………………………………………………………..22
6. оподаткування підприємств…………………………………...27
7. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУВАННЯ
ПІДПРИЄМСТВ………………………………………………………………..33
8. Оцінка фінансового стану підприємства……………….39
9. Фінансове планування на підприємствах………………55
10. Фінансова санація та банкрутство………………………..60
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..62
Список використаної літератури……………………………….63
– враховувати думку досвідчених працівників, домагатися згоди серед менеджерів щодо загальних стратегічних цілей, завдань, конкретних заходів і успішної їх реалізації;
– виходячи з того, що гнучкість, адаптація, дієвість стратегічного фінансового планування залежить від участі найбільшої кількості працівників усіх рівнів у цьому процесі, необхідно враховувати, що найбільш успішними стратегічними планами є ті, у які вірять на всіх рівнях управління.
Стратегічне фінансове планування – безперервний процес прийняття пов'язаних з ризиком рішень на основі прогнозування, система втілення цих рішень у життя і порівняння фактичних результатів з необхідними на основі постійного вивчення зворотних зв'язків.
До
завдань стратегічного
1.
Моделювання потенційно
2.
Виявлення сприятливих і
3.
Запобігання некомпетентних
4.
Визначення часових рамок
Ефективності стратегічного фінансового планування сприяє аналіз фінансового становища підприємства. Крім того, необхідний постійний контроль фінансового становища і можливостей; на основі оцінки фінансової діяльності здійснюється перерозподіл ресурсів і фондів по підрозділах з метою поліпшення їх фінансової діяльності.
Реальність фінансових планів багато в чому залежить від використання прогресивних динамічних методів їх розрахунку та обґрунтування, що необхідно розвивати й уточнювати відповідно до розвитку економічних наук, узагальнення діючої практики. Виходячи із завдань і цілей фінансового планування, вироблено декілька методів розробки планових завдань і їх взаємного ув'язування. Це методи економічного аналізу, коефіцієнтів, нормативний, економіко-математичні методи і балансовий. Вони повинні застосовуватися одночасно, тому що доповнюють один одного і тільки в єдиній ув'язці дозволяють обґрунтовувати фінансовий план кожної ланки господарства.
Вихідним у фінансовому плануванні є економічний аналіз використання фінансових ресурсів за минулий період. Його слід розглядати не як просте зіставлення звітних даних із плановими для виявлення відхилень, а як спосіб, що дозволяє визначити основні закономірності, тенденції в динаміці натуральних і вартісних показників, резерви зростання виробництва і його рентабельності. Аналіз фінансових показників здійснюється в безпосередньому зв'язку з виробничими даними, оскільки тільки так можна встановити залежність окремих показників, справжні причини відхилень від планових завдань, вплив конкретних чинників на кінцевий результат діяльності.
Однією із вимог аналізу є його комплексність, що забезпечується виявленням сутності процесів, що відбуваються, і взаємозв'язку чинників, що впливають на них. Головне завдання аналізу руху фінансових ресурсів полягає у встановленні вихідного рівня доходів, грошових нагромаджень і витрат, у розкритті внутрішніх резервів, визначенні тенденцій у зміні вартісних пропорцій, щоб згодом впливати на їх поліпшення. Одночасно повинні вивчатися фінансові взаємовідносини, їх вплив на результати діяльності, що дозволяє узагальнити дані і зробити відповідні висновки.
В економічній літературі можна зустріти визначення економічного аналізу не як методу, що використовується при плануванні, а як певного етапу розробки плану. Тим часом, етапи планування являють собою окремі щаблі поступової розробки плану, при яких застосовуються різні методи. Логіка і практика показують, що для складання фінансового плану необхідно насамперед визначити вихідну базу (метод економічного аналізу), обчислити розміри конкретних надходжень і витрати (нормативний метод фінансових розрахунків), а потім окремі завдання і статті ув’язати в єдине ціле, збалансувати їх (балансовий метод).
Таким чином, економічний аналіз виступає як метод планування, на основі якого вивчаються вихідні позиції плану, що дозволяють зробити економічні прогнози на майбутній період. Важливою умовою для здійснення обгрунтованих фінансових розрахунків є способи визначення розміру доходів і витрат (коефіцієнтний, нормативний, економіко-математичні методи). За допомогою коефіцієнтів, що базуються на досягненнях минулого періоду, розраховуються передбачувані доходи і витрати, платежі у бюджет. Однак такий підхід має істотні недоліки:
– по-перше, він не стимулює використання внутрішньогосподарських резервів, оскільки перевиконання планових завдань тягне за собою їх автоматичне збільшення в кожному новому періоді. Це негативно позначається на ощадливому використанні матеріальних і фінансових ресурсів, знижує зацікавленість колективів в ефективному господарюванні;
– по-друге, при недостатньо обгрунтованій базі подальше поліпшення показників збільшує погіршує недоліки;
– по-третє, недосконалість діючої методики планування негативно позначається на ефективності використання виробничих фондів, матеріальних і фінансових ресурсів, а в ряді випадків призводить до порушення вартісних пропорцій, погіршення фінансового становища.
Реальність
планових рішень підвищується при проведенні
фінансових розрахунків нормативним методом.
Використання прогресивних норм і нормативів
при плануванні забезпечує науковий і
стабільний характер фінансових планів,
їх тісний зв'язок з виробничими показниками.
Розділ 10
Фінансова
санація та банкрутство
Оцінку
ймовірності банкрутства
Таблиця 10.1
Прогнозування банкрутства за моделлю Ліса
Прогнозування банкрутства. Модель Ліса | |||
Z=0,063A+0,092B+0,057C+0,001D | |||
Z<0,37 - висока ймовірність банкрутства | |||
Показник | 2008 | 2009 | 2010 |
A | 0,5739 | 0,5773 | 0,5627 |
B | 0,2424 | 0,2086 | 0,1952 |
C | 0,2404 | 0,1918 | 0,2594 |
D | 0,3914 | 0,2936 | 0,5187 |
Z | 0,0726 | 0,0668 | 0,0687 |
Таблиця 10.2
Прогнозування ймовірності банкрутства за моделлю Бівера
Показники | Рекомендовані значення показників | 2008 | 2009 | 2010 | ||
група І - стійкий фінансовий стан | група ІІ - за 5 років до банкрутства | група ІІІ - за рік до банкрутства | ||||
Коефіцієнт Бівера | 0,4-0,45 | 0,17 | -0,15 | 0,40 | 0,31 | 0,50 |
Коефіцієнт загальної ліквідності | <=3,2 | <=2,0 | <=1,0 | 1,54 | 1,02 | 1,15 |
Рентабельність капіталу за чистим прибутком | 6-8 | 4 | -22 | 24,04 | 19,18 | 26,19 |
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу | <=0,37 | <=0,50 | <=0,80 | 0,72 | 0,77 | 0,66 |
Коефіцієнт покриття активів власним оборотним капіталом | 0,4 | <=0,3 | =0,06 | 0,20 | 0,01 | 0,08 |
Таблиця 10.3
Прогнозування ймовірності банкрутства за п’ятифакторною моделлю Е.Альтмана
Показники | Методика розрахунку | 2008 | 2009 | 2010 | +,-
2010/2008 |
Частка власних оборотних коштів в активах (Х1) | Власний оборотний капітал / Загальна вартість активів | 0,201 | 0,014 | 0,076 | -0,125 |
Рентабельність активів, розрахована з використанням нерозподіленого прибутку (Х2) | Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) / Загальна вартість активів | 0,240 | 0,192 | 0,259 | 0,019 |
Рентабельність активів, розрахована з використанням чистого прибутку (Х3) | Прибуток до виплати відсотків / Загальна вартість активів | 0,240 | 0,192 | 0,262 | 0,021 |
Коефіцієнт покриття поточних зобов’язань власним капіталом (Х4) | Власний капітал / Поточні зобов’язання | 0,109 | 0,062 | 0,169 | 0,059 |
Коефіцієнт трансформації (Х5) | Чиста виручка / Загальна вартість активів | 0,498 | 0,746 | 0,781 | 0,283 |
Z - показник | 1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+
0,6Х4+1,0Х5 |
1,935 | 1,701 | 2,200 | 0,265 |
Ймовірність банкрутства (1,8 - ймовірність дуже висока; 1,8-2,7 - висока; 2,7-2,9 - банкрутство можливе; 3 - ймовірність банкрутства дуже низька) | висока | висока | висока | - |
Висновки
проходження переддипломної практики дало мені можливість:
1.
…. необхідно описати чому
Ви навчилися за час
Список
використаної літератури