Засади грошово-кредитної політики України

різке зростання величини її зовнішнього боргу, на цю динаміку негативно вплинуло також існування бюджетного дефіциту, який провокували ще й численні бюджетні субсидії і дотації (рис. 2.3).

На мою думку, позитивні кроки рестрикційної грошово-кредитної по-

літики, що були здійснені з метою досягнення макрофінансової стабілізації у цей період, руйнувалися м'якими заходами фіскальної політики, котрі, передбачивши у правовому полі велику кількість користувачів податкових пільг, створили широкі можливості для ухилення від сплати податків іншими суб'єктами господарського процесу, що не забезпечило належного наповнення державного бюджету і спонукало уряд до пошуку джерел його покриття, котрі, як відомо, далеко не завжди є ефективними.

Рис. 2.3. Динаміка державного боргу та доходів бюджету у 1996-1999 рр. (% від ВВП)

Складено автором на основі [15, с. 25; 15, с. 9]

Таким чином, державний борг у 1999 році сягнув рекордного рівня – 52,1 % ВВП, що змусило державних урядовців серйозно замислитись. Змінений на рестрикційний, характер фіскальної політики наступних років вже не перешкоджав заходам монетарної політики у стабілізації вітчизняної економіки. Також однією з причин існування значної величини державного боргу був великий обсяг простроченої дебіторської заборгованості між підприємствами, що постійно зростала у досліджуваному періоді і у 1999 р. досягла 75 млрд. грн. (рис. 2.4).

Несвоєчасні розрахунки між суб'єктами господарювання уповільнюють швидкість обертання грошей і не сприяють розвитку економіки. Великий обсяг дебіторської та кредиторської заборгованості – це негативний показник як для макрорівня, де не забезпечується динамічний рух товарів та послуг, а також грошових потоків, так і для мікрорівня, що відображається на низькій ефективності діяльності фірм, непоодиноким наслідком чого є банкрутство.

Рис.2.4. Державний борг та прострочена дебіторська заборгованість між

підприємствами у 1996-1999 рр., млрд. грн.

Складено автором на основі [12, с. 40]

Одним з найголовніших негативних наслідків фінансової кризи було іс-

тотне зменшення золотовалютних резервів НБУ. Загальна їх сума у другій половині 1996 року становила приблизно 1300 млн. дол. США, поступово зростаючи на початку 1998 року величина резервів Нацбанку досягла 2500 млн. дол. США.

Намагаючись не допустити дефолту національної валюти, НБУ здійс-

нював продаж валютних резервів з метою задоволення зростаючого попиту на іноземні грошові знаки через паніку на валютному ринку, в наслідок чого обсяг золотовалютних резервів скоротився до 600 млн. дол. США (рис. 2.5).

З початком 1999 року, коли ситуація на валютному ринку стабілізува-

лася, НБУ відновив заходи з нарощення обсягу золотовалютних резервів як запоруки фінансової стійкості вітчизняних грошей.

Рис. 2.5. Золотовалютні резерви НБУ, млн. дол. США (ІІ пол. 1996-1999 рр.)

Складено автором на основі [12, с. 48]

Загальний обсяг валютного ринку України у 1997-1999 рр. Скоротився приблизно у три рази. На Український міжбанківський валютний ринок припадала найбільша частка у продажі доларів США, німецьких марок і російських рублів. У період фінансової кризи 1998 року обсяги продажу іноземної готівкової валюти були найвищими порівняно з 1997 та 1999 роками і становили 20,3 % у структурі валютного ринку (див. табл. 2.9).

Табл. 2.9. Обсяги та структура валютного ринку України у розрізі основних

валют (1997-1999 рр.)

Складено автором на основі [22, с. 18]

Аналіз вітчизняного валютного ринку у розрізі основних валют підтверджує панівну позицію американського долара на світовому фінансовому ринку. Його частка у структурі валютного ринку України не знижувалась більше, ніж до 81,9 %. Збільшення питомої ваги російського рубля у структурі основних валют вітчизняного валютного ринку у 1999 році спричиненерозвитком партнерських відносин та зростаючою кількістю зовнішньоекономічних угод між Україною та Російською Федерацією.

Заходи рестрикційної монетарної політики, що вживались в умовах нестабільної ситуації після серпневої кризи, знайшли своє відображення у використані не лише адміністративних, а й ринкових важелів: відбулося збільшення облікової ставки та норм обов'язкових резервів. На вітчизняному фондовому ринку відбулись позитивні зрушення. Вони були обумовлені високою дохідністю ОВДП та своєчасністю їх погашення. Залучення до роботи на вітчизняному фондовому ринку іноземних інвесторів покращило ситуацію і дало змогу зменшити бюджетний дефіцит. Після серпневої фінансової кризи стан фондового ринку значно погіршився: припинились вкладення в ОВДП іноземних інвесторів, а придбані раніше облігації були продані, внаслідок чого відбувся значний відтік іноземного капіталу. З 1999 року після подолання кризових негараздів у національній економіці почали відновлюватися стабілізаційні процеси: темпи росту реального ВВП досягли 99,6 %, а внутрішня інфляція знизилась до 19,2 % (див. табл. 4), рівень монетизації зріс до 11,1 % (див. табл. 2.7), зросла грошова база та грошовий мультиплікатор, уповільнилась девальвація національної валюти (див. табл. 2.8).

Таким чином, даючи оцінку грошово-кредитної політики НБУ у період з вересня 1996 року до 1999 року включно, необхідно відзначити її грамотність, оперативність та дієвість:

1) на початку досліджуваного періоду Нацбанк широко використову-

вав вигоди та перспективи щодо вітчизняного економічного відродження, отримані завдяки грамотно проведеній грошовій реформі;

2) швидка реакція на Азіатську фінансову кризу 1998 року шляхом ви користання адміністративних та ринкових важелів монетарної політики дала змогу не допустити економічної кризи у державі та зменшити її негативний вплив на функціонування вітчизняної господарської системи;

3) правильність вибору заходів монетарної політики НБУ на користь

першочергового забезпечення стабільності національної валюти, яка є необхідною умовою економічного зростання, була доведена на практиці у вигляді зростаючої динаміки макроекономічних показників та зареєстрованого впершее з часів незалежності України довгоочікуваного економічного росту у 2000 році.

2.2 Характеристика  грошово-кредитної політики НБУ на сучасному етапі.

У 2009р. в умовах світової валютно-фінансової кризи, що переросла в глобальну економічну кризу, українські банки були схильні до високих ризиків, пов’язаних із рефінансуванням існуючих зовнішніх позик, оскільки близько 35 % сукупних зобов’язань банків фінансуються за допомогою зовнішніх позик. За якістю кредитного портфеля фінансового сектору, як вважає міжнародне рейтингове агентство StandartsPoor’s (SsP), Україна, разом із Грузією, займає останнє місце в СНД і в країнах Європи, що розвиваються: основна маса кредитів спрямована на поповнення оборотних коштів підприємств і має короткостроковий характер.

    Значним недоліком функціонування банківської системи по збільшенню обсягів кредитування інвестиційних процесів була її нездатність акумулювати вільні кошти населення і невміле використання іноземних кредитних ресурсів, які були високо ризикованими, а самі проекти – малоефективними.

    Упродовж першого кварталу 2009 року на вітчизняному грошово-кредитному ринку спостерігалися процеси відпливу коштів із банків. Відплив коштів позначився на динаміці приросту грошової маси, обсяг якої з початку року знизився на 10,1 % (до 463,8 млрд грн).

Зменшення обсягу депозитів призвело до зростання готівки поза банками, обсяг якої у січні-березні зменшився на 4,9 % (до 147,1 млрд грн).

Слід зазначити, що до 30 січня 2009 р. операції з підтримки ліквідності банків практично не проводилися через неузгодженість з Урядом порядку здійснення рефінансування банків, що було передбачено чинною на той момент статтею 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Упродовж цього періоду перерахування банкам коштів за кредитами рефінансування здійснювалося за результатами рішень, ухвалених ще в 2008 році [23, 70].

Національний банк України в І кварталі 2009 р. здійснив операції з викупом державних облігацій України на загальну суму 9,9 млрд грн Такі операції проводилися як з метою регулювання ліквідності, так і на виконання вимог законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи».

На початку 2009 року на валютному ринку України спостерігався дефіцит іноземної валюти, спричинений негативними очікуваннями валютних надходжень до країни. У таких умовах Національний банк України згладжував різкі коливання ринкового коливання гривні, активно здійснюючи валютні інтервенції, за вересень 2008 – березень 2009 років на це було використано 14,85 млрд дол. США [25, 47].

Операції із продажем іноземної валюти Національним банком України призвели до зменшення міжнародних резервів. На зменшення міжнародних резервів також вплинуло здійснення платежів з погашення та обслуговування зовнішнього державного боргу та від’ємна курсова різниця, яка утворилася внаслідок знецінення основних світових валют відносно долара США.

Для стабілізації грошово-кредитної системи України НБУ використовував ряд методів і механізмів:

1. Брав зовнішні кредитні ресурси з метою фінансування платіжного

балансу (своєчасного виконання зобов’язань з виплати зовнішнього боргу).

2. Для широкої громадськості намагався істотно підвищити прозорість системи залучення і використання іноземних кредитів (які залучаються як державою, так і підприємствами під державні гарантії).

3. Добивався незв’язаного характеру іноземних кредитів, щоб вони служили національному виробнику, а не експорту товарів з країн – позичальників кредитів. Подальше залучення зв’язаних товарних кредитів може здійснюватися лише на умовах визначення критеріїв і проведення ретельної оцінки ефективності залучення і використання кредитних ресурсів, забезпечення чіткої керованості процесом залучення, використання і повернення зовнішніх запозичень.

4. НБУ встановив жорсткіші вимоги до формування банківських резервів на відшкодування можливих втрат від кредитних операцій в іноземній валюті з фізичними із юридичними особами,що не мають джерел валютних надходжень.

5. Відстежував цільову спрямованість використання кредитних ресурсів і наявність у компанії реальних джерел для погашення боргів. Економічно обгрунтовано залучати такі кредити тільки для фінансування інвестиційних проектів.

6. Нормативно обмежив споживче кредитування, впровадив диференційовані ставки резервування залежно від структури кредитного портфеля, забезпечив позичальника інформацією про реальну ціну кредиту.

7. Підсилив контроль за рівнем «проблемних» кредитів, дотримання банками показників фінансової стійкості.

Розділ 3

Напрямки грошово-кредитної політики на 2010 рік

Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери та систему заходів монетарної політики, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння відновленню економіки та стійкості банківської системи.

Важливість державного управління грошово-кредитною політикою обумовлена тим, що інститути, наділені правом здійснювати грошово-кредитне регулювання, навіть в умовах оптимальної координації їх дій, не спроможні забезпечити бажане регулювання. Зміст державного управління грошово-кредитною політикою можна розглядати як стосовно діяльності держави щодо узгодження і координації діяльності інститутів управління грошово-кре­дитною політикою, так і стосовно діяльності самих інститутів у процесі розробки й реалізації грошово-кредитної політики.

Головне питання, яке ставить перед собою грошово-кредитна політика 2010 року та наступних роках є забезпечення стабільності гривні, що є основою для збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення.

Грошово-кредитна політика 2009 року здійснювалась у складних умовах економічної та фінансової кризи і спрямовується на якнайшвидше подо­лання ЇЇ наслідків. Значне зниження продукцію, згортання іноземних інвестицій, суттєве ускладнення доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для реформування економіки, викликало падіння виробництва, експорту, зменшення всіх видів доходів, особливо валютних, обумовите перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією. Це на початку року спровокувало девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів і банківської системи, що відобразилося на її ослабленні, зменшенні кредитування економіки, скороченні золотовалютних резервів Національного банку.