Засади грошово-кредитної політики України

Загальний рівень макроекономічних показників у 1993 році досяг критичних значень. Необхідність змін у монетарній політиці була очевидною.

Відтак НБУ прийняв рішення змінити експансіоністський характер монетарної політики перших років незалежності на жорсткий рестрикційний. Ефект від реалізації даного рішення не змусив довго чекати: у 1994 р. істотно скоротилися темпи зростання грошової маси і готівки в обігу (див. табл. 2.1): темпи зростання грошової маси зменшились майже у 3 рази, а готівки – більше, ніж у 4,5 рази (з 2974 % у 1993 р. до 622 % у 1994 р.). Дана тенденція збереглася і у наступні роки. Вражаючим було також скорочення темпів росту індексу споживчих цін: у грудні 1994 р. його приріст склав 5,0 разів порівняно з груднем 1993 р., коли його збільшення становило 102,6 разів (див. табл. 2.1).

При цьому рівень монетизації за період з 1992 по 1996 роки істотно скоротився, проте, необхідно зазначити, що з 1995 року темпи його скорочення відчутно уповільнились. Динаміка коефіцієнтів монетизації (коефіцієнтів Маршала) в цей період негативна за усіма видами грошових агрегатів (див. табл. 2.2)

Табл. 2.2. Коефіцієнти Маршала для економіки України у 1992-1996 рр, %

Складено автором на основі [13, с. 293]

Така тенденція вочевидь не сприяла росту вітчизняної економіки. Од-

нак, це було продиктовано тогочасними реаліями економіки: НБУ вимушений був стримувати гіперінфляцію.

Досягненням рестрикційної політики НБУ було забезпечення зростан-

ня номінального ВВП більшими темпами, ніж темпи зростання грошової маси, що уповільнило знецінення національної валюти та підтримувало стабілізаційні тенденції, котрі були вкрай необхідними економіці того періоду (рис. 2.2).

Розрив між темпами зростання двох величин істотно скоротився лише

у 2002 році і склав 14,6 разів. Дане скорочення стало можливим завдяки досягненню економікою значного рівня макрофінансової стабілізації та позитивних темпів зростання.

Прогресивним кроком на валютному ринку було скасування рішення

НБУ про фіксований курс карбованця до долара США, негативний вплив якого спричинив зниження ефективності експорту, зменшення надходжень іноземної валюти на внутрішній ринок. За рішенням НБУ з жовтня 1994 року уніфікований курс карбованця, щодо іноземних валют визначався за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі.

Рис. 2.2. Динаміка номінального ВВП та грошової маси в Україні у 1993 -1996 рр.

Складено автором на основі [16, с. 387]

Розглянемо детальніше показники грошового ринку України у цей пе-

ріод (див. табл. 3). Як відомо(з першого розділу) грошова структура в Україні складається з таких грошових агрегатів: М0 – готівка поза банками; М1 = М0 + кошти на розрахункових та поточних рахунках у національній валюті; М2 = М1 + строкові кошти в національній валюті та валютні кошти; М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків. Оскільки величина грошового агрегату М3 до 1995 року не відрізнялась від величини М2, то можна зробити висновок, що друга складова агрегату М3 (кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків) була відсутня. Це говорить про низький рівень розвитку грошового ринку, що не може забезпечити ефективну діяльність грошово-кредитного сектора економіки держави. Крім того, з даних таблиці видно, що питома вага готівки у структурі грошової маси значно вища від оптимального рівня, що притаманний ринковій економіці. При цьому даний показник характеризується стійкою тенденцією до зростання: з 20 % у 1992 році частка готівки збільшилась до 43 % у 1996 році.

Табл.2. 3. Показники грошового ринку України у 1992-1996 рр.

Складено автором на основі [9, с. 42, 44]

Позитивним є стале збільшення грошової бази та зростання швидкості обігу грошей, проте більшість дослідників причиною зростання швидкості обігу грошей за період з 1991 по 1996 роки називають недостатню кількість грошей в обігу. Підтвердженням цього є уповільнення швидкості обігу після1996 року, коли грошова маса почала зростати. Спадна динаміка грошового мультиплікатора, що встановилася з 1994 року була наслідком рестрикційної політики НБУ, що шляхом подорожчання вартості грошових ресурсів повинна була призвести до скорочення темпів росту грошової маси в обігу.

Невтішними були показники девальвації національної валюти, проте необхідно відмітити, що знецінення національної валюти відбувалось дедалі меншими темпами у досліджуваному періоді з кожним наступним роком.

         У пік гіперінфляції норма обов'язкових резервів становила 25 %. Зростаюча величина облікової ставки НБУ не характеризувалася як ефективний важіль, оскільки мала від'ємне значення (була нижчою за рівень інфляції).

    Операції на відкритому ринку також не були дієвим інструментом грошово-кредитної політики, причиною цього була практична відсутність вітчизняного фондового ринку і зокрема ринку державних цінних паперів. У 1996 році обсяг операцій з розміщення державних цінних паперів на вторинному ринку склав 1913,1 млн. грн., при цьому частка операцій здійснених на торгах організаторів торгівлі становить лише третину позабіржового обсягу.

   З 1995 року відбулось істотне покращення макроекономічних показників вітчизняної господарської системи: дефіцит зведеного бюджету склав лише 6,6 % ВВП, а у 1996 році цей показник зменшився до рівня 4,9 %, уряд спромігся скоротити видатки зведеного бюджету, була приборкана гіперінфляція, уповільнились темпи падіння реального ВВП (див. табл. 1). Крім того, НБУ у 1995 році відмовився від надання грошових ресурсів для пільгового кредитування, що у сполученні з низкою структурних реформ у вітчизняній економіці шляхом забезпечення належного рівня макрофінансової стабілізації створило умови для здійснення у вересні 1996 року грошової реформи – введення в обіг національної грошової одиниці – гривні.

     Думки економістів з приводу своєчасності грошової реформи розділились. Деякі з них вважають, що реформа проведена із запізненням і вітчизняна економіка втратила як мінімум рік функціонування з власною грошовою одиницею, котра відновила усі функції грошей, проте, на нашу думку, квапливість у цьому питанні не завжди виправдовується. У випадку, якщо б стабілізаційні тенденції 1995 року не продовжилися у наступні роки, ефект від грошової реформи міг бути повністю знівельованим. Виваженість кроків НБУ у 1995 і 1996 роках дала змогу мінімізувати ризики функціонування гривні, яка започаткувала якісно новий етап у розвитку вітчизняної економіки. Міцність і стабільність національної валюти стала вирішальною передумовою зростання економічної системи країни.

Підсумовуючи аналіз монетарної політики перших років незалежності

нашої держави та, з'ясовуючи її вплив на економічне зростання, необхідно зазначити наступне:

1) м'яка грошово-кредитна політика, що здійснювалася до 1994 року,

за своєю природою була "квазіекспансіоністською", оскільки її заходи

здійснювались не стільки з метою підвищення ділової активності шляхом збільшення грошової маси в обігу, стільки для фінансування дефіциту державного бюджету під тиском уряду. У цей період кожен крок у сфері монетарного регулювання від емісійного кредитування уряду до вітчизняних купонів, що не виконували функції грошей, був немов "голом у власні ворота".

Ринкові інструменти не діяли на повну силу: величина облікової ставки мала від'ємне значення (була нижчою за рівень інфляції), а фондовий ринок практично не існував. Наслідком цього була гіперінфляція, подальше зростання бюджетного дефіциту і зовнішнього боргу держави, небувалий спад виробництва, знецінення національних грошей і заощаджень населення, а також зниження загального рівня добробуту громадян;

2) рестикційна монетарна політика, запроваджена Нацбанком з

1994 року дала змогу зупинити негативну динаміку макроекономічних показників, чим створила передумови для грошової реформи вересня 1996 року;

3) світовий досвід господарювання свідчить, що саме експансіоністська монетарна політика сприяє економічному зростанню, а рестрикційна – навпаки уповільнює процеси розширеного відтворення. Проте, виходячи з особливих умов господарювання вітчизняної економіки, жорстка грошово-кредитна політика НБУ 1994-1996 років не була перешкодою економічного зростання, а навпаки – була чи не єдиним шляхом до макрофінансової стабілізації вітчизняної економіки того періоду, без якої економічне зростання є неможливим.

Другим етапом є період з кінця 1996 року до 1999 року включно. Грошова реформа, якою розпочався даний етап, відкрила перед вітчизняною економікою широкі можливості та перспективи, надала шанс на відродження, котрим не можна було знехтувати. Реформа стала відправним пунктом вітчизняного економічного розвитку, передумовою розбудови підвалин національної господарської системи. Введення в обіг національної грошової одиниці не лише забезпечило виконання усіх функцій грошей, укріплення банківської системи, зростання довіри до національної валюти, що стабілізувало фінансовий сектор економіки, але й створило міцне підґрунтя для загальної макроекономічної стабілізації у державі, про що свідчить динаміка відповідних показників того періоду (див. табл. 2.4).