Засади грошово-кредитної політики України

Табл. 2.4. Динаміка макроекономічних показників розвитку України у

1996-1999 рр., %, зміни до попереднього року

Складено автором на основі [9, с. 24, 26, 33]

Дані табл. 2.4 свідчать про істотне скорочення темпів падіння реального ВВП та темпів інфляції. Гіперінфляція залишилась в минулому. Вперше зросли у 1997 році, порівняно з попереднім роком, реальні доходи населення, що було дуже позитивним, адже збагачення громадян дає змогу повніше забезпечити їх потреби. Досягнення рестрикційної монетарної політики у подоланні інфляції, котра у 1997 році знизилась до 10,1 % порівняно з 39,7 % у 1996 році, а за вісім місяців 1998 р. склала лише 2,3 %, були знищені серпневою фінансовою кризою, коли рівень внутрішньої інфляції досяг 20 %, проте завдяки низці обмежувальних заходів (збільшення облікової і ломбардної ставок, підвищення вимог до резервних коштів, введення валютного коридору у рамках 2,5-3,5 грн./дол. США, заборона купівлі банками валюти за рахунок відкритої валютної позиції, посилений контроль за валютними операціями комерційних банків тощо) Нацбанку та уряду вдалось утримати стабільність гривні [19, с. 5].

Таким чином, хоча азіатська фінансова криза, яка здійснила вплив і на українську економіку, завадила подальшому розвитку позитивних тенденцій у динаміці досліджуваних показників, проте глобальної руйнації економічних досягнень не відбулося, економіка України встояла перед негативним впливом цього зовнішнього чинника, поступившись відносно незначною величиною власних здобутків.

Цікавими є дослідження Макаренка М.І. зв'язку між індексом цін спо-живчого ринку та деякими економічними показниками другої половини 90-х років (див. табл. 2.5). Розраховані автором коефіцієнти кореляції за п'ятирічний період свідчать про тісний взаємозв'язок між досліджуваними показниками.

Особливістю дослідження Макаренка є виокремлення докризового і післякризового етапів, що дало змогу побачити реальну картину взаємозв'язку індексу споживчих цін з грошовими агрегатами, номінальним курсом долара, обсягом роздрібного товарообігу, який відображає рівень інфляційних очікувань громадян, та середньомісячною номінальної заробітною платою.

Табл. 2.5. Коефіцієнт кореляції між індексом споживчих цін та деякими

економічними показниками у 1996-2000 рр.

Складено автором на основі [17, с. 49]

Висновком даного дослідження є найістотніший зв'язок динаміки грошової маси М3 із зміною індексу цін споживчого ринку, що підтверджує тезу монетаристів про залежність купівельної спроможності грошової одиниці і кількості грошей в обігу, яка знайшла своє відображення у базовому рівнянні монетаристів – формулі Фішера. Неоднакові темпи зростання грошей і цін Макаренко пояснює поступовим уповільненням швидкості обігу грошей та використанням їх не тільки для трансакцій, але й з метою заощаджень [17, с. 50].

Ситуація з монетизацією вітчизняної економіки після вводу гривні змінилась на краще. Починаючи з 1997 року усі коефіцієнти монетизації характеризувалися позитивною зростаючою динамікою (див. табл. 2.6).

Табл. 2.6. Коефіцієнти Маршала для економіки України (1997-1999 рр.)

Складено автором на осові [13, с. 293]

Табл. 2.7. Розрахунок реального показника монетизації (1997-1999 рр.) (по грошовому агрегату М1)

Складено автором на осові  [13, с. 294]

Показники грошового ринку у період з 1997 по 1999 рік свідчать про поступове зростання грошової бази та грошової маси у розрізі усіх її агрегатів. Позитивним є зменшення питомої ваги готівки із надзвичайно високої відмітки – 49 % у 1996 році до 46 % – у 1997 і до 43 % – у 1999 році. Проте структура грошової маси все ще не оптимальна. Частка готівки у розмірі 43 % перевищує аналогічний показник у країнах з ринковою економікою приблизно у 6 разів (див. табл. 2.8).

Азіатська фінансова криза 1998 року похитнула національну валюту, спричинивши її девальвацію: у 1998 році відносно 1997 р. девальвація гривні склала 80 %, що не додало впевненості у надійності заощаджень населення, спонукало до нового витка доларизації та розвитку тіньового сектора економіки. Це у свою чергу не створило передумов до зниження питомої ваги готівки, частка якої у наступні роки не була нижче 40 %. Негативним було уповільнення швидкості обертання грошової маси, котре аналітики пов'язують звідтоком грошей у тіньовий сектор. Грошовий мультиплікатор у досліджуваному періоді поступово зростав і у 1999 році досяг величини 1,84.

Табл. 2.8. Показники грошового ринку України у 1997-1999 рр.

Складено автором на осові  [9, с. 42, 44, 45; 22, с. 17]

Реальна купівельна спроможність гривні виглядає більш оптимістично,

ніж номінальна. У 1997 р. номінальна девальвація гривні супроводжується реальною ревальвацією (див. табл. 2.8). Недооцінений курс гривні й на сьогодні є досить дискусійним питанням. Частина економістів вважає за потрібне здійснювати постійну та поступову девальвацію курсу гривні відносно доллара США з метою підтримки конкурентоспроможних цін вітчизняних експортерів. Їх опоненти наголошують на тому, що експортоорієнтована економіка, в

якій лише коло 40 % ВВП забезпечується внутрішнім ринком, – це далеко не ідеальна ситуація. Вони виступають проти девальвації гривні і пропонують шляхи її природної ревальвації до рівня реальної купівельної спроможності, наслідком якої повинно стати зміцнення та розвиток внутрішнього ринку.

Досвід валютно-курсової політики деяких країн доводить, що для до-

сягнення стійких темпів економічного зростання найбільш ефективною є стабільність курсу національної валюти: економіка Китаю сьогодні демонструє одні з найвищих у світі темпів зростання, а курс їх національної валюти залишається незмінним ось уже понад 8 років, при чому розрив з реальним курсом, розрахованим згідно з паритетом купівельної спроможності, збільшується щороку.

Ще одним невтішним наслідком фінансової кризи для України було