Управління фінансовими ресурсами підприємства

в) формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів – метою залучення позикових коштів у цьому випадку виступає необхідність прискорення реалізації окремих реальних проектів підприємства (нове будівництво, реконструкція, модернізація); відновлення основних засобів (фінансовий лізинг) тощо;

г) забезпечення соціально-побутових  потреб своїх працівників – у  цих випадках позикові ресурси залучаються  для видачі позичок своїм працівникам  на індивідуальне житлове будівництво, облаштованість садових і городніх ділянок та інші аналогічні цілі;

д) інші тимчасові потреби  – принцип цільового залучення  позикових коштів забезпечується й  у цьому випадку, хоча таке їхнє залучення  здійснюється звичайно на короткі строки й у невеликих обсягах.

Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів. Максимальний обсяг цього залучення диктується двома основними умовами:

а) граничним ефектом  фінансового левериджу – оскільки обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума використовуваного власного капіталу може бути визначена заздалегідь; стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним; а з урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді й розрахованого коефіцієнта фінансового левериджу й обчислюється граничний розмір позикових ресурсів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;

б) забезпечення достатньої фінансової стійкості підприємства – вона повинна оцінюватися не тільки з позиції самого підприємства, але й з позиції можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучених позикових ресурсів.

З урахуванням цих  вимог підприємство встановлює ліміт  використання позикових коштів у  своїй господарській діяльності.

Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел проводиться у розрізі різних форм позикового капіталу, що залучається підприємством із зовнішніх та внутрішніх джерел. Її результати є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових ресурсів, що забезпечують задоволення потреб підприємства в позиковому капіталі.

Визначення співвідношення обсягу позикових коштів, що залучаються  на коротко- і достроковій основі. Розрахунок потреби в обсягах  коротко- і довгострокових позикових коштів ґрунтується на цілях їх використання в майбутньому періоді. На довгостроковий період (понад 1 рік) позикові ресурси залучаються, як правило, для розширення обсягу власних основних засобів і формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів (хоча при консервативному підході до фінансування активів позикові ресурси на довгостроковій основі залучаються й для забезпечення формування оборотного капіталу). На короткостроковий період позикові ресурси залучаються для всіх інших цілей їх використання.

Розрахунок  необхідного  обсягу позикових коштів у межах  кожного періоду здійснюється у  розрізі окремих цільових напрямків  їх майбутнього використання. Метою  цих розрахунків є встановлення строків використання позикових  коштів, що залучаються для оптимізації співвідношення довго- і короткострокових їх видів. У процесі цих розрахунків визначається повний і середній строк використання позикових ресурсів.

Повний термін використання позикових ресурсів характеризується як період часу з початку їх надходження до остаточного погашення всієї суми боргу. Він містить у собі три часових періоди:

а) термін корисно використання коштів - це період часу протягом якого  підприємство безпосередньо використовує надані позикові ресурси у своїй  діяльності;

б) пільговий (граціонний) період – це період часу з моменту закінчення корисного використання позикових коштів до початку погашення боргу; він слугує резервом часу для акумуляції необхідних фінансових засобів;

в) термін погашення – це період часу, протягом якого відбувається повна виплата основного боргу й відсотків за використання позикових засобів; цей показник використовується в тих випадках, коли виплата основного боргу й відсотків здійснюється не одномоментно після закінчення строку використання позикових ресурсів, а частинами протягом певного періоду часу за графіком.

Розрахунок повного терміну  використання позикових коштів здійснюється у розрізі перерахованих елементів  виходячи з цілей їх використання й й сформованої на фінансовому  ринку практики встановлення пільгового періоду й строку погашення.

Середній термін використання позикових  коштів характеризується як середній розрахунковий період, протягом якого  вони перебувають у використанні на підприємстві. Він визначається за формулою:

де  - середній термін використання позикових ресурсів;

- термін корисного використання  позикових ресурсів;

ПП - пільговий (граціонний) період;

ТП – термін погашення.

Середній термін використання позикових коштів визначається за кожним цільовим напрямом залучення цих  коштів; за обсягами їх залучення на коротко- і довгостроковій основі; в цілому за сумою позикових коштів, що залучаються.

Співвідношення позикових  ресурсів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі, може бути оптимізовано також з урахуванням  вартості їх залучення.

Визначення форм залучення позикових ресурсів. Ці форми диференціюються у розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту та інших форм. Вибір форм залучення ризикових коштів підприємство здійснює виходячи з цілей та специфіки своєї господарської діяльності.

Склад основних кредиторів визначається  формами залучення  позикових ресурсів. Основними кредиторами  підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені  тривалі комерційні зв’язки, а також  комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

До числа найважливіших  ефективних умов залучення кредитів відносяться:

- термін надання кредиту;

- відсоткова ставка  за кредит;

- умови виплати суми відсотка;

- умови виплати основної суми боргу;

- інші умови, пов’язані з одержанням кредиту.

Термін надання кредиту  є однією з основних умов його залучення. Оптимальним вважається строк надання  кредиту, протягом якого повністю реалізується мета його залучення (наприклад, іпотечний  кредит – на строк реалізації інвестиційного проекту; товарний кредит – на період повної реалізації закуплених товарів тощо.

Відсоткова ставка за кредит характеризується трьома основними  параметрами: формою, видом та розміром.

За формами розрізняють  процентну ставку (для нарощення  суми боргу) і дисконтну ставку (для дисконтування суми боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага повинна надаватися процентній ставці, оскільки в цьому випадку витрати по обслуговуванню боргу будуть меншими.

За видами розрізняють  фіксовану ставку процента (встановлюється на весь строк кредиту) і плаваючу ставку процента (з періодичним переглядом її розміру залежно від зміни дисконтної ставки центрального банку, темпів інфляції й кон’юнктури фінансового ринку). Час, протягом якого ставка відсотка залишається незмінною. Називається процентним періодом. В умовах інфляції для підприємства більш прийнятною є фіксована або плаваюча з високим процентним періодом.

Розмір відсоткової  ставки за кредит є основною умовою при оцінці його вартості. При оцінці товарного кредиту вона приймається в розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайного розрахунку за поставлені товари, яка виражається в розрахунку на рік.

Умови виплати суми відсотка характеризуються порядком виплати  його суми. Цей порядок зводиться  до трьох принципових варіантів: виплати всієї суми відсотка у момент надання кредиту; виплати суми відсотка у момент надання кредиту; виплати суми відсотка рівномірними частинами; виплати всієї суми відсотка в момент сплати основної суми боргу (при погашенні кредиту). За інших рівних умов більш прийнятним є третій варіант.

Умови виплати основної суми боргу характеризуються визначеними  періодами його повернення. Ці умови  зводяться до трьох принципових  варіантів: часткового повернення основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повного повернення всієї суми боргу після закінчення строку використання кредиту; повернення основної або частини суми боргу з наданням пільгового періоду після закінчення строку корисного використання кредиту. За інших рівних умов третій варіант є для підприємства більш прийнятним.

Інші умови, пов`язані  з одержанням кредиту, можуть передбачати  необхідність його страхування, виплату  додаткової комісійної винагороди банку, різний рівень розміру кредиту стосовно суми заклада або застави тощо.

Критерієм забезпечення ефективного використання залучених  кредитів виступають показники оборотності  й рентабельності позикового капіталу. З метою забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими кредитами  по найбільш великих кредитах може заздалегідь резервуватись спеціальний фонд погашення. Платежі по обслуговуванню кредитів включаються у платіжний календар і контролюються у процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.

На підприємствах, що залучають великий обсяг позикових  коштів у формі фінансового й товарного (комерційного) кредиту, загальне управління залученням позикових коштів може бути потім деталізовано у розрізі зазначених форм кредиту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз валюти бухгалтерського балансу підприємства

Баланс в системі  інформаційної бази фінансового  аналізу посідає центральне місце, є найважливішим джерелом даних  про фінансовий стан підприємства на визначену дату.

При аналізі балансу  введено нове поняття і показник – капітал. Поняття „капітал” багатозначне. Воно може розглядатися в теоретичному і прикладному аспекті. Теоретичний аспект: капітал – це специфічна економічна категорія, яка в економічній теорії визначається як вартість, що приносить додаткову вартість. У фінансовому аналізі поняття „капітал” використовується в прикладному аспекті. Щодо бухгалтерського балансу виділяють дві основні концепції капіталу:

1) фінансової природи капіталу, яка базується на абстрагуванні від предметно-речової структури активу балансу, - домінанта пасиву. Ця ідея належить Г.Свинею;

2) предметно – речової природи капіталу, який визначається як сукупність певних матеріальних і нематеріальних цінностей, - домінанта активу. Ця ідея належить У.Патону.

У практиці фінансового  аналізу поняття „капітал” характеризується кількома показниками.

Загальний капітал –  підсумок балансу, який, з одного боку, показує загальну суму засобів, що має  у своєму розпорядженні підприємство (актив), а з іншого – суму джерел утворення цих засобів (пасив).

Цей показник капіталу найближче  стоїть до теоретичного аспекту сутності капіталу (вартість, що приносить додану вартість, оскільки від самого початку  використання засобів передбачає отримання  додаткової вартості  (прибутку). Отже, загальний капітал - це засоби ,вкладені в суб`єкт господарювання для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Актив балансу відображає характер (напрямок) використання капіталу, тому він підрозділяється на основний та оборотний.

До основного капіталу належать статті розділу 1 активу балансу. Його сума дорівнює підсумку за цим розділом. Основний капітал є немобільним, на тривалий час виведеним із обороту. В суму загального капіталу він включається за залишковою вартістю.

Оборотний капітал –  це мобільний капітал, який постійно знаходиться в обороті. Чим вища його оборотність, тим більше він приносить прибутку. До оборотного капіталу відносяться статті розділів ІІ і ІІІ активу балансу. Величина оборотного капіталу дорівнює сумі підсумків даних розділів.

Відповідно до першої концепції капіталу, капітал – це зобов`язання підприємства перед акціонерами, державою та суб`єктами господарювання. За ознакою власності загальний капітал складається із власного та позичкового.

Власний капітал включає  статті розділу І пасиву балансу, його величина дорівнює підсумку за цим розділом.

Позичковий капітал  включає статті розділів ІІ та ІІІ  пасиву балансу, його величина дорівнює сумі цих розділів.

За тривалістю використання розрізняють капітал перманентний (постійний, довгостроковий) та змінний.

Постійний (перманентний) капітал включає в себе статті розділів І і ІІ пасиву балансу, його сума дорівнює підсумкам цих розділів.

Змінний (короткостроковий) капітал – це статті розділу ІІІ  пасиву балансу, його величина дорівнює підсумку цього розділу.

Загальний капітал є  валютою балансу.

Види капіталів підприємства за формою балансу до прийняття П(С)БО 2 наведено на рис. 2.1.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають спрощений баланс, в  якому об`єднують в окремі групи однорідні статті. Припустимі різні варіанти побудови спрощеного аналітичного балансу.

При побудові спрощеного балансу зменшується число статей балансу, чим підвищується його наочність  і полегшується його аналіз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Баланс (загальний капітал)     Баланс (загальний капітал) 

 

Рис. 2.1 Види капіталів  підприємства за формою балансу до прийняття П(С)БО 2

 

 

 

 

Попередню оцінку фінансового  стану підприємства можна зробити  на основі виявлення „хворих” статей балансу;

- наявності в балансі сум по рядках 485 „Збитки минулих років” і 490 „Збитки звітного року”, які свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства і в результаті цього поганий його фінансовий стан.