Управління фінансовими ресурсами підприємства

Вирішення поставлених  завдань досягнуто на основі застосування загальнонаукових методів абстракції, аналізу і синтезу та традиційних методів (групування, порівняння, вибіркового методу).

Теоретичне і практичне  значення одержаних результатів  полягає в доведенні теоретичних  досліджень проблем до практичних висновків і рекомендацій, які можуть бути використані в практиці обліку й аналізу фінансово-господарської діяльності торгових підприємств України. Це дасть можливість більш повно і оперативно використовувати обліково-фінансову та аналітичну інформацію для потреб управління, виявляти внутрішні резерви для підвищення ефективності діяльності.

 

 

 

 

 

1 ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ  РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, завдання  та принципи формування капіталу  підприємства

Управління капіталом  являє собою систему принципів і методів розробки й реалізації управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням з різних джерел, а також забезпеченням ефективного його використання у різних видах господарської діяльності підприємства.

Управління капіталом спрямоване на розв’язання цілого ряду основних завдань (див. рис. 1.1).

Основною метою формування капіталу новоствореного підприємства є залучення достатнього його обсягу для фінансування придбання  необхідних активів, а також оптимізація  його структури з позицій забезпечення умов наступного ефективного використання.

Процес формування капіталу новоствореного підприємства має ряд  особливостей, основними з яких є  зазначені нижче:

1. До формування капіталу  створюваного підприємства не  можуть бути залучені внутрішні джерела фінансових засобів, які на цій стадії його життєвого циклу відсутні. Так, потреба у власному капіталі створюваного підприємства не може бути задоволена за  рахунок його прибутку, а потреба у позиковому капіталі – за рахунок поточних зобов’язань за розрахунками (рахунків нарахувань), які до початку функціонування підприємства ще не сформувалися.

2. Основою формування  стартового капіталу створюваного  підприємства становить власний  капітал його засновників. Без  внесення певної частини власного капіталу в створення нового підприємства залучити позиковий капітал досить складно (формування стартового капіталу створюваного підприємства винятково за рахунок позикового капіталу може розглядатися лише як теоретична можливість і в практиці зустрічається досить рідко).

3. Стартовий капітал,  що формується у процесі створення  нового підприємства, може бути  залучений його засновниками  в будь – якій формі. Такими  його формами можуть виступати  грошові кошти; різні види основних засобів (будинки, приміщення, машини, устаткування тощо); різні види матеріальних оборотних активів (запаси сировини, матеріалів, товарів, напівфабрикатів тощо); різноманітні нематеріальні активи (патентні права на використання торговельної марки або товарного знаку тощо); окремі види фінансових активів (різні види цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку).

4. Власний капітал засновників (учасників) новоствореного підприємства вкладається в нього у формі статутного капіталу. Його первісний розмір декларується статутом створюваного підприємства.

5. Особливості формування статутного капіталу нового підприємства визначаються організаційно-правовими формами його створення. Це формування здійснюється під регулюючим впливом держави. Так, державні нормативно-правові акти регламентують мінімальний розмір статутного фонду капіталу підприємств, що створюються у формі відкритого акціонерного товариства й товариства з обмеженою відповідальністю. По корпоративних підприємствах, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства, регламентується також порядок проведення емісії акцій, обсяг придбання пакета акцій його засновниками, мінімальний обсяг придбання акцій всіма акціонерами у період передбаченого строку відкритої підписки й деякі інші аспекти первісного формування їх капіталу.

6. Можливості й склад джерел  залучення позичкового капіталу  на стадії створення підприємства  вкрай обмежені. Хоча у фінансових  колах існує твердження, що будь-яка  гарна підприємницька ідея обов’язково  одержить своє фінансування, це твердження варто розглядати як явне перебільшення (особливо в умовах економіки перехідного типу або в умовах кризи). Сучасна практика демонструє, що фінансування нового бізнесу кредиторами є досить складним, а іноді й важким для розв’язання завданням. При цьому на першій стадії формування капіталу  підприємства  до його створення не можуть бути притягнуті такі позикові джерела, як емісія облігацій, податковий кредит тощо.

7. Формування капіталу нового  підприємства за рахунок позикових  і залучених джерел вимагає, як правило, підготовки спеціального документа – бізнес-плану. Бізнес-план являє собою основний документ, що визначає необхідність створення нового підприємства, у якому в загальноприйнятій послідовності розділів викладаються його основні характеристики й прогнозні фінансові показники.. У бізнес-плані створення нового підприємства відбиваються як правило, такі основні показники: загальна потреба у стартовому капіталі, необхідному для початку функціонування підприємства; схема фінансування нового бізнесу, запропонована його засновниками; очікувані строки повернення вкладеного капіталу інвесторами (кредиторами) і деякі інші.

8. Для підготовки бізнес-плану  засновники новоствореного підприємства повинні здійснити певні передстартові витрати капіталу. Ці витрати пов’язані з оплатою праці розробників бізнес-плану й фінансування пов’язаних з цим досліджень. Передстартові витрати капіталу в суму статутного капіталу створюваного підприємства. Як правило, не включаються.

9. Ризики пов’язані з формуванням (і наступним використанням) капіталу новостворюваного підприємства, характеризуються досить високим рівнем. Це визначає відповідно високий рівень вартості окремих елементів позикового капіталу, що залучається на стадії створення підприємства.

Початковим етапом управління формуванням капіталу новоствореного підприємства є визначення потреби в необхідному його обсязі. Недостатній обсяг формування капіталу на цьому етапі істотно подовжує період відкриття й освоєння виробничих потужностей нового підприємства, а в деяких випадках взагалі не дає можливості почати його операційну діяльність. У той же час надлишковий обсяг сформованого капіталу призводить до наступного неефективного використання активів підприємства, знижує норму прибутковості цього капіталу. У зв’язку з викладеним, визначення загальної потреби в капіталі  новостворюваного підприємства носить характер оптимізаційних розрахунків. Оптимізація загальної потреби в капіталі новостворюваного підприємства являє собою процес розрахунку реально необхідного обсягу фінансових ресурсів, які можуть бути ефективно використані на початковій стадії його життєвого циклу.

Оптимізація загальної  потреби в капіталі новостворюваного підприємства досягається різними  методами, основними з яких є:

1. Балансовий метод оптимізації загальної потреби в капіталі ґрунтується на визначенні необхідної суми активів, що дозволяють новому підприємству почати господарську діяльність. Цей метод розрахунків виходить із балансового алгоритму – загальна сума активів Оптимізація загальної потреби в капіталі новостворюваного підприємства дорівнює загальній сумі інвестованого в нього капіталу.

При використанні цього методу варто  враховувати, що ще до початку формування активів засновники підприємства несуть певні передстартові витрати, пов’язані з розробкою бізнес-плану, оформленням установчих документів тощо. З урахуванням цих витрат розрахунок загальної потреби в капіталі новостворюваного підприємства балансовим методом здійснюється за такою формулою:

де  - загальна потреба в капіталі для створення нового підприємства;

     - загальна потреба в активах новостворюваного підприємства, що визначена на стадії розробки бізнес-плану;

    - передстартові витрати та інші одноразові витрати капіталу, пов’язані зі створенням нового підприємства.

2. Метод аналогій передбачає  визначення обсягу використовуваного  капіталу на підприємствах-аналогах. Підприємство-аналог для здійснення  такої оцінки підбирається з  врахуванням його галузевої приналежності, регіону розміщення, розміру, технології, яка використовується, початкової стадії життєвого циклу й низки інших факторів.

Визначення обсягу потреби  в капіталі новостворюваного підприємства цим методом здійснюється за такими етапами:

- На першому етапі  на основі спроектованих параметрів  створення й майбутнього функціонування  підприємства визначаються його найбільш істотні ознаки (показники), що мають вплив на формування обсягу його капіталу.

- На другому етапі  за встановленими ознаками (показниками) формується попередній перелік підприємств, які можуть потенційно виступати як аналоги новостворюваного підприємства.

- На третьому етапі  здійснюється кількісне порівняння  показників підібраних підприємств  із раніше визначеними параметрами новостворюваного підприємства, що впливають на потребу в капіталі. При цьому розраховуються корегуючи коефіцієнти за окремими параметрами що порівнюються.

- На четвертому етапі  з урахуванням корегуючи коефіцієнтів  за окремими параметрами оптимізується загальна потреба в капіталі новостворюваного підприємства.

Характеризуючи цей  метод оптимізації загальної  потреби в капіталі. Слід зазначити  певну складність його використання в силу недостатніх можливостей  адекватного підбору підприємств-аналогів за всіма зазначеними параметрами, що формують обсяг необхідного капіталу.

3. Метод питомої капіталомісткості  є найбільш простим, однак дозволяє  одержати найменш точний результат  розрахунків. Цей розрахунок ґрунтується  на використанні показника «капіталомісткість продукції», що дає уявлення про те, який розмір капіталу використовується у розрахунку на одиницю виготовленої (або реалізованої) продукції. Він розраховується у розрізі галузей і підгалузей економіки шляхом розподілу загальної суми капіталу, що використовується (власного й позикового) на загальний обсяг виготовленої (реалізованої) продукції. При цьому загальна сума капіталу визначається як середня в розглянутому періоді.

Використання цього  методу розрахунку загальної потреби  в капіталі створення нового підприємства здійснюється тільки на попередніх до розробки бізнес-плану етапах. Цей метод дає лише приблизну оцінку потреби в капіталі, оскільки показник середньо галузевої капіталомісткості продукції істотно коливається у розрізі підприємств під впливом окремих факторів. Основними з таких факторів є:

а) розмір підприємства;

б) стадія життєвого циклу  підприємства;

в) прогресивність технологій, що використовуються;

г) прогресивність устаткування, що використовуються;

д) ступінь фізичного  спрацювання устаткування;

е) рівень використання виробничої потужності підприємства тощо. Більш  точну оцінку потреби в капіталі для створення нового підприємства при використанні цього методу розрахунку можна одержати в такому випадку, якщо для обчислення буде застосований показник капіталомісткості продукції на діючих підприємствах-аналогах (з урахуванням перелічених вище факторів).

Розрахунок загальної  потреби в капіталі новостворюваного підприємства на основі показника капіталомісткості  продукції здійснюється за такою формулою:

де  - загальна потреба в капіталі для створення нового підприємства;

- показник капіталомісткості  продукції (середньо галузевий  або аналоговий);

ОР – плановий середньорічний обсяг виробництва продукції:

- передстартові витрати та  інші одноразові витрати капіталу. Пов’язані зі створенням нового  підприємства.

Перевагою цього методу оптимізації загальної потреби  в капіталі новоствореного підприємства є те, що він автоматично задає показники капіталовіддачі підприємства на стадії його функціонування.

У системі управління формуванням капіталу новостворюваного підприємства важлива роль належить обґрунтуванню схеми та вибору джерел його фінансування.

Схема фінансування нового бізнесу визначає принципові підходи до формування структури капіталу, конкретні методи його залучення, склад учасників і кредиторів, рівень фінансової незалежності й ряд інших важливих параметрів новостворюваного підприємства.

При формуванні структури капіталу підприємства, що створюється, розглядаються звичайно дві основні схеми його фінансування (рис 1.2).

Рис. 1.2 Принципові схеми фінансування нового бізнесу, що використовуються при формуванні структури капіталу новостворюваного підприємства

 

1. Повне самофінансування  передбачає формування капіталу  новостворюваного підприємства  винятково за рахунок  власних  його видів, що відповідають  організаційно-правовим формам нового  бізнесу. Така схема фінансування, що характеризується в закордонній практиці терміном «фінансування без левериджу», характерна лише для першого етапу життєвого циклу підприємства, коли його доступ до позикових джерел ускладнений.