Управління фінансовими ресурсами підприємства

ІІ. Змішане фінансування передбачає формування капіталу новостворюваного підприємства за рахунок як власних, так і позикових його видів у різних пропорціях. На початковому етапі фінансування підприємства частка власного капіталу (частка самофінансування нового бізнесу) звичайно істотно перевищує частку позикового капіталу (частку кредитного фінансування).

Вибір схеми фінансування нового бізнесу тісно пов'язаний з врахуванням особливостей використання як власного, так і позикового капіталу.

Власний капітал характеризується зазначеними нижче основними позитивними особливостями.

1. Простотою залучення,  оскільки рішення, пов’язані  зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх  джерел його формування) приймаються  власниками й менеджерами підприємства  без необхідності одержання згоди  інших господарюючих суб’єктів.

2. Більш високою здатністю  генерування прибутку у всіх  сферах діяльності, оскільки при  його використанні не потрібна  сплата позикового відсотка у  всіх його формах.

3. Забезпеченням фінансової  стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно й зниження ризику банкрутства.

Разом з тим йому властиві й недоліки.

1. Обмеженість обсягу  залучення, а отже й можливостей  істотного розширення операційної  й інвестиційної діяльності підприємства  у періоди сприятливої кон’юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу.

2. Висока вартість порівняно з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.

3. Невикористання можливості  приросту коефіцієнта рентабельності  власного капіталу за рахунок  залучення позикових фінансових засобів, оскільки без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (оскільки не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон’юнктури ринку) і не використає фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позиковий капітал характеризується зазначеними нижче позитивними особливостями:

1. Досить широкими  можливостями залучення, особливо  при високому кредитному рейтингу  підприємства, наявності застави  або гарантії поручителя.

2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.

3. Більш низькою вартістю  порівняно із власним капіталом  за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита» (вилучення витрат по його обслуговуванню з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

4. Здатністю генерувати  приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного  капіталу).

У той же час використання позикового капіталу має й недоліки.

1. Використання цього  капіталу генерує найнебезпечніші  фінансові ризики в господарській  діяльності підприємства – ризик  зниження фінансової стійкості  й втрати платоспроможності. Рівень  цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позикового капіталу.

2. Активи, сформовані  за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних  умов) норму прибутку, що знижується  на суму позикового відсотка, яка виплачується, у всіх його формах (відсотка за банківськими кредитами; лізингової ставки; купонного відсотка по облігаціях; вексельного відсотка за товарний кредит і т.п.).

3. Висока залежність  вартості позикового капіталу  від коливань кон’юнктури фінансового  ринку. У ряді випадків при зниженні середньої ставки позикового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв’язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

4. Складність процедури залучення (особливо у великих обсягах), оскільки надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб`єктів (кредиторів), вимагає в деяких випадках відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб`єктів надаються, як правило, на платній основі).

Таким чином , підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак з більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (що зростають у міру збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі капіталу, який використовується).

На вибір схеми фінансування й конкретних джерел формування капіталу новостворюваного підприємства впливає ряд об’єктивних і суб’єктивних факторів. Основні із цих факторів зазначені нижче.

1. Організаційно-правова форма підприємства, що створюється. Цей фактор визначає насамперед форми залучення власного капіталу шляхом безпосереднього його вкладення інвесторами в статутний фонд новостворюваного підприємства або його залучення шляхом відкритої чи закритої передплати на акції.

2. Галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність. Підприємства з високим рівнем фондомісткості виробництва продукції, у зв’язку з високою часткою необоротних активів, мають низький кредитний рейтинг і змушені орієнтуватися на власні джерела залучення капіталу при його формуванні. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу (періоду обороту оборотного капіталу підприємства в днях). Чим нижче період операційного циклу, тим більшою мірою (за інших рівних умов) може бути використаний позиковий капітал, що залучається з різних джерел.

3. Розмір підприємства. Чим нижче цей показник, тим  більшою мірою потреба в капіталі  на стадії створення підприємства  може бути задоволена за рахунок власних джерел, і навпаки.

4. Вартість капіталу, що залучається з різних джерел. У цілому вартість позикового капіталу, що залучається з різних джерел зазвичай є нижчою вартості власного капіталу. Однак у розрізі окремих джерел залучення позикових коштів, вартість капіталу істотно коливається залежно від очікуваного рейтингу кредитоспроможності новостворюваного підприємства, форми залучення кредиту й ряду інших умов.

5. Свобода вибору джерел  фінансування. Не всі джерела  доступні для окремих новостворюваних підприємств. Так, на засоби державного й місцевого бюджетів можуть розраховувати лише окремі найбільш значимі загальнодержавні й комунальні підприємства. Це також відноситься й до можливостей одержання підприємствами цільових і пільгових державних кредитів, безоплатного фінансування підприємств з боку недержавних фінансових фондів і інститутів. Тому іноді спектр доступних джерел формування капіталу підприємства, що створюється, зводиться до єдиної альтернативи. 6. Кон’юнктура ринку капіталу. Залежно від стану цієї кон’юнктури зростає або знижується вартість позикового капіталу, що залучається з різних джерел. При істотному зростанні цієї вартості прогнозований диференціал фінансового левериджу може досягти негативного значення (при якому використання позикового капіталу призведе до збиткової операційної діяльності новостворюваного підприємства).

7. Рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або прогнозованого використання підприємством, що створюється, податкових пільг по прибутку, різниця у вартості власного й позикового формованого капіталу знижується. Це пов’язано з тим, що ефект додаткового кредитора при використанні позикових засобів зменшується. За таких умов кращим є формування капіталу новоствореного підприємства за рахунок власних джерел. У той же час, при високій ставці оподаткування прибутку істотно підвищується ефективність залучення капіталу з позикових джерел.

8. Ступінь прийнятого  засновниками ризику при формуванні  капіталу. Неприйняття високих рівнів  ризиків формує консервативний підхід засновників до фінансування створення нового підприємства, при якому його основу становить власний капітал. І навпаки, прагнення одержати в майбутньому високий прибуток на вкладений власний капітал, незважаючи на високий рівень ризику порушення фінансової стійкості новостворюваного підприємства, формує агресивний підхід до фінансування нового бізнесу, при якому позиковий капітал використовується у процесі створення підприємства в максимально можливому обсязі.

9. Визначений рівень концентрації власного капіталу для забезпечення необхідного фінансового контролю. Цей фактор визначає зазвичай пропорцій формування власного капіталу в акціонерному товаристві. Він характеризує пропорції в обсязі передплати на акції, що купують його засновники й інші інвестори (акціонери). Врахування названих факторів дозволяє цілеспрямовано обирати схему фінансування й структуру джерел залучення капіталу при створенні підприємства.

2. Склад власного капіталу та особливості формування власних фінансових ресурсів підприємства

Фінансову основу підприємства представляє сформований ним власний капітал. Під власним капіталом розуміється загальна сума засобів, що належать підприємству на правах власності й використовується ним для формування активів. Вартість активів, сформованих за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою «чисті активи підприємства».

Загальна сума власного капіталу підприємства відображається підсумком першого розділу “пасиву» звітного балансу. Структура статей цього розділу дозволяє чітко ідентифікувати спочатку інвестовану його частину (тобто суму засобів, вкладених власниками підприємства у процесі його створення) і накопичену його частку у процесі здійснення ефективної господарської діяльності.

Основу першої частини  власного капіталу підприємства становить його статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства (підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій позиції суму фактичного внеску власників у його статутний фонд).

Другу частину власного капіталу представляють додатково  вкладений капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток і деякі  інші його види.

Формування власного капіталу підприємства підпорядковується двом основним цілям.

1. Формування за рахунок власного капіталу необхідного обсягу необоротних активів. Сума власного капіталу підприємства, авансована в різноманітні види його необоротних активів (основні засоби; нематеріальні активи; незавершене будівництво; довгострокові фінансові інвестиції й ін.),  характеризується терміном власний основний капітал.

Сума власного основного  капіталу підприємства розраховується за формулою:

де  - обсяг власного основного капіталу, що сформований підприємством;

НА – загальна сума необоротних активів підприємства;

- сума довгострокового позикового  капіталу, що використовується для  фінансування необоротних активів  підприємства.

2. Формування за рахунок власного капіталу певної частки обсягу оборотних активів. Сума власного капіталу, авансована в різноманітні види його оборотних активів (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва; запаси готової продукції; поточну дебіторську заборгованість; грошові активи й інше), характеризується терміном власний оборотний капітал.

Сума власного оборотного капіталу підприємства розраховується за формулою:

де - сума власного основного капіталу, що сформовано підприємством;

ОА – загальна сума оборотних активів підприємства;

- сума довгострокового позикового капіталу, що використовується для фінансування оборотних активів підприємства;

КПК – сума короткострокового позикового капіталу, залученого підприємством.

Управління власним  капіталом пов’язано не тільки із забезпеченням ефективного використання вже накопиченої частини, але  й з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній  розвиток підприємства. У процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів вони класифікуються за джерелами формування. Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства наведений на рис. 1.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3 Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства, - він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно й ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел відіграють також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах з високою вартістю використовуваних власних основних засобів і нематеріальних активів; однак суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.