Управління фінансовими потоками підприємства

 

 

                 

Рис. 2.6. Динаміка власного капіталу  підприємства

 

Як свідчать дані рис. 2.7., розмір статутного капіталу не змінювався і становив 385 тис. грн. Але спостерігається поступове перевищення власного капіталу над статутним фондом, що свідчить про прибуткову діяльність підприємства, а також проведення реінвестування капіталу. Так, у 2011 р. власний капітал перевищував статутний фонд на 394 тис. грн., у 2012 р. на 259 тис. грн. Власний капітал знизився у 2012 р. – це негативна тенденція розвитку підприємства. 

Перевищення статутного фонду над власним капіталом  свідчить про збиткову діяльність підприємства, вилучення частини статутного капіталу або про наявність значної  заборгованості засновників щодо сплати статутного капіталу [5].

Фінансову залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування відображає сума розділу 3 пасиву балансу "Довгострокові зобов’язання" – цей показник показує ступінь використання власних та позикових довгострокових коштів у господарській діяльності підприємства. ТОВ "Центр Технічної експертизи" не використовує в своїй діяльності позикові довгострокові кошти, тобто не має довгострокових зобов’язань [70].

 

Рис. 2.7. Динаміка статутного та власного капіталу

 

Слід відмітити збільшення поточних зобов’язань, у 2012 р. на 604 тис. грн. або на 13,4% за питомою вагою, що було спричинено зростанням розміру кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та поточних зобов’язань за розрахунками та інші поточні зобов'язання. До складу поточних зобов’язань за розрахунками увійшли: зобов’язання перед бюджетом 15 тис. грн.; заборгованість по оплаті праці 8 тис. грн., заборгованість зі страхування 3 тис. грн.. Загальна сума інших поточних зобов’язань станом на кінець 2012 р. склала 17 тис. грн.

Таким чином, за період 2011 – 2012 рр. відмічаємо наступні зміни у структурі активів та пасивів:

• підприємство володіє неліквідним майном, частка необоротних активів від валюти балансу на кінець періоду становить 52,8 % ;
• спостерігається погіршення структури капіталу, про що свідчить збільшення частки залучених коштів для фінансування поточної діяльності підприємства.

Загалом, можна зробити  висновок, що у майновому стані та структурі активів підприємства відбулися певні позитивні зміни.

 

 

2.2. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

 

 

Основне завдання аналізу  ліквідності балансу – перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність  підприємства розраховуватися за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди. Головною складовою цього показника є обсяг грошових коштів та їх еквівалентів у структурі активів. Що більша їх частка в структурі активів підприємства, то краще. Аналіз ліквідності вказує на його спроможність перетворити активи на грошові кошти швидко і без втрат ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов’язань – короткострокової кредиторської заборгованості.

Під ліквідністю підприємства розуміють її здатність розрахуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок своїх поточних активів, які можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називають ліквідними. Ліквідними є оборотні активи, які можна порівняно швидко і без фінансових втрат реалізувати і отримати готівку.

Для оцінки реального  стану підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу  визначається як ступінь покриття зобов'язань  підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну  погашення зобов'язань [11].

Аналіз ліквідності  балансу полягає у порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих  за термінами їх погашення і розташованих у порядку зростання термінів.

В залежності від ступеню  ліквідності (швидкості перетворення в грошові засоби) активи слід поділити на наступні групи:

А1 – найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі  статті грошових коштів підприємства та короткострокові фінансові вкладення (р. (220 + 230 + 240) форма №1);

А2 – середньо ліквідні активи – активи, що швидко реалізуються. Для їх перетворення в готівкові  кошти необхідно певний час. До цієї групи відносять дебіторську  заборгованість та інші оборотні активи (р. (150 + 160 + 170 + 180 + 190 + 200 + 210 + 250 + 270) форма №1);

А3 – низько ліквідні активи – активи, що повільно реалізуються, тобто запаси та витрати майбутніх  періодів (р. (100 + 110 + 120 + 130 + 140 + 270) форма  №1);

А4 – важко ліквідні активи – активи, що важко реалізуються. Це активи, які використовуються у господарській діяльності тривалий час. В цю групу включають рядки першого розділу балансу "Необоротні активи" (р. (080) форма №1);

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу групуються за ступенем строковості їх оплати:

П1 – найбільш строкові зобов'язання. До них відносяться кредиторська заборгованість, інші поточні пасиви та доходи майбутніх періодів. Поточні зобов’язання за розрахунками (р. (620 – 500 – 510 + 430 до 1 року + 630 до 1 року) форма №1);

П2 – короткострокові  пасиви – короткострокові кредити банку та поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (р. (500 + 510) форма №1);

П3 – довгострокові  пасиви – довгострокові кредити  та забезпечення наступних витрат та платежів (р. (480 + 430 більше 1 року + 630 більше 1 року) форма №1);

П4 – постійні пасиви – власний капітал (р. (380) форма №1).

Для визначення ліквідності  балансу слід порівняти підсумки наведених  груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли мають місце наступні співвідношення:

А1 > = П1;     А2 > = П2;     А3 > = П3     А4 < П4

Якщо виконуються перші  три нерівності, тобто поточні  активи перевищують зовнішні зобов'язання, та обов'язково виконується остання  нерівність, що має глибоке економічне значення (наявність у підприємства власних оборотних коштів) і додержується мінімальна умова фінансової сталості. У випадку, коли одна або декілька нерівностей мають знак, протилежний, який зафіксовано в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. Співставлення найбільш ліквідних активів (А1) і активів, які швидко реалізуються (А2) з найбільш терміновими зобов'язаннями (П1) та короткостроковими пасивами (П2) дозволяє оцінити поточну ліквідність, а порівняння активів, які повільно реалізуються (А3) з довгостроковими пасивами (П3) відображає перспективну ліквідність [8]. Аналіз ліквідності балансу ТОВ "Центру Технічної експертизи" наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз ліквідності  балансу , тис. грн.

 

№ з/п	Роки
	2011		2012
	Актив	Пасив	Актив	Пасив
1.	22	1167	23	1771
2.	284	0	991	0
3.	173	0	108	0
4.	1467	779	1275	644

2011 рік:     А1 < П1;     А2 < П2;     А3 < П3     А4 > П4

2012 рік:     А1 < П1;     А2 < П2;     А3 <П3     А4 > П4

Аналіз ліквідності  балансу за групами (табл. 2.6) показав, що рекомендована система нерівностей відрізняється від фактичних значень. Таким чином, підприємство на даний момент є неплатоспроможним, також  протягом 2011 – 2012 рр. підприємство має потребу й у власних оборотних коштах.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу (Звіт про фінансовий стан) i дозволяє визначити можливість підприємства платити свої поточні зобов'язання. Аналіз ліквідності здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів):

• коефіцієнт абсолютної ліквідності;
• коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності);
• коефіцієнт швидкої ліквідності;
• коефіцієнт чистого оборотного капіталу [11].

Аналіз ліквідності  здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні  суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових коштів i їх еквівалентів й поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів може бути сплачена негайно. Тобто відображає здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання, використовуючи лише грошові кошти. Значення коефіцієнта повинно бути не меншим 0,2 – 0,25. Якщо значення коефіцієнту менше ніж 0,25 це вказує на потенційний ризик, пов'язаний з можливими змінами в операційній діяльності через наявність прострочених зобов'язань.

Коефіцієнт загальної  ліквідності (покриття) розраховується як відношення оборотних активів  до поточних зобов'язань i показує достатність  ресурсів підприємства, що можуть бути використані для погашення поточних зобов'язань. Встановлений норматив цього показника рівний 2,0 – 2,5. Оптимальним вважається показник від 2 до 3. Зростання цього показника – позитивна тенденція. Якщо значення коефіцієнту менше ніж 1 – це вказує на близькість до банкрутства.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних коштів (грошових коштів i їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій i дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань. Він відображає можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами; здатність страхової компанії сплатити свої короткострокові зобов'язання, використовуючи лише найбільш ліквідні оборотні активи. Нормативне значення цього показника 0,7 – 0,8 [16].

Чистий оборотний капітал  розраховується як різниця між оборотними активами і поточними зобов'язаннями. Його наявність і величина свідчать про можливість платити свої поточні  зобов'язання і розширювати подальшу діяльність.

Платоспроможність – здатність підприємства своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов’язання за укладеними договорами, а також перед акціонерами, податковою службою та ін [1].

Одна з найважливіших  характеристик фінансового стану  підприємства  – забезпечення стабільності її діяльності в майбутньому.

Фінансова стійкість  – це спроможність підприємства забезпечити фінансову діяльність за рахунок власних коштів.

Фінансова стійкість  підприємства – це такий стан (кількість  та якість) фінансових ресурсів, який забезпечує платоспроможність та подальший розвиток в умовах ризиків. Фінансова стійкість передбачає максимальну адаптацію фінансових ресурсів до зовнішньої середи з метою забезпечення платоспроможності.

Фінансову стійкість  підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості  має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів, а також визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності.

Фінансова стійкість  характеризує певний фінансовий стан: фінансову стійкість, нестійкість  або повну неспроможність. Перехід  підприємства з одного стану в  інший за ознакою основної діяльності або юридичним статусом характеризує стадії фінансового стану [7].

Можна виділити чотири стадії фінансового стану підприємства.

1. Стійкий фінансовий  стан характеризується нормальною  платоспроможністю, достатнім рівнем  ліквідності, гнучкою адаптацією  до змін зовнішньої та внутрішньої  середи, відсутністю відхилень фактичних показників від нормативних вимог.

2. Нестійкий фінансовий  стан характеризується збереженням  платоспроможності, спроможністю  вчасно здійснювати страхові  виплати, деякими відхиленнями  від нормативних вимог, зменшенням  ліквідності, погіршенням прогнозних показників.

3. Пограничному фінансовому  стану (пороговому) притаманна неспроможність  здійснювати виплати, платежі  до бюджету та поточні платежі.  Підприємство може вийти з  порогового стану до стадії  санації або банкрутства.

4. Фінансова неспроможність (санація) – перехідний стан, за якого можливо відновлення фінансової стійкості. Підприємство має ознаки нестійкості такі ж самі, як і в пограничному стані.