Управління фінансовими потоками підприємства

Основними завданнями діагностики  стану діяльності підприємства, на наш погляд, є такі:

1) оцінювання особливостей функціонування суб'єктів господарювання у невизначеному зовнішньому середовищі, виявлення ключових чинників впливу, виділення проблемних сфер і "вузьких місць", оцінювання загрози банкрутства;

2) обґрунтування передумов і  чинників, що становлять істотний вплив на внутрішній економічний механізм функціонування суб'єктів господарювання;

3) узагальнення та систематизація  знань в галузі оволодіння  навичками здійснення діагностики  за різними напрямами діяльності  підприємства для забезпечення ефективного управління;

4) підготовка та обґрунтування  конкретних практичних заходів  для підвищення ефективності  діяльності суб'єкта господарювання  у конкурентних умовах через  покращення (відновлення) стану функціонування, спрямованого на стабільний розвиток [52].

Фінансова діагностика заснована  на здійснені внутрішнього аналізу  фінансового стану підприємства, змістом якого є:

- аналіз майнового  стану підприємства;

- аналіз фінансової стійкості  та стабільності підприємства;

- аналіз кредитоспроможності;

- оцінка використання майна  та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових  ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності  підприємства.

В основі фінансового  аналізу лежить аналіз і керування фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання. Фінансова діагностика значно розширює коло проблем для вивчення і дозволяє вирішувати більш складні проблеми стратегічного характеру. В умовах ринкової економіки підприємство вступає в конкурентні відносини з іншими виробниками. Для уникнення банкрутства і забезпечення високої конкурентоспроможності свого підприємства необхідна фінансова діагностика. Фінансова діагностика є одним з інструментів дослідження ринку та забезпечення конкурентоспроможності підприємства, за допомогою якого відбувається раціональний розподіл матеріальних і фінансових ресурсів.

У ринкових перетвореннях застосування фінансової діагностики дозволяє визначити необхідний обсяг фінансових ресурсів, що кількісно дорівнює обсягу фінансових ресурсів, який потрібний для покриття витрат підприємства та його поточних фінансових зобов’язань.

Застосування фінансової діагностики  дозволяє не тільки визначити потребу  фінансових ресурсів, а й сприяє уникненню встановлення необґрунтованих  фінансових нормативів при фінансовому  плануванні та здійсненню суворого контролю за їх раціональним використанням.

Таким чином, вирішення  цих завдань дає змогу менеджерам вчасно ідентифікувати можливі загрози  та ускладнення в діяльності підприємства у нестабільному ринковому середовищі та на цій основі вживати своєчасних превентивних заходів щодо їх недопущення. Саме це й відіграє важливу роль під час вибору методу оцінювання підприємства та надає перевагу економічній діагностиці порівняно з іншими підходами аналізу й оброблення економічної інформації [62].

На рис. 1.1. наведена схема  процесу діагностики підприємств  яка свідчить, що завдяки діагностиці  відстежується процес забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських  підприємств, ідентифікується їх фінансовий стан, виявляються проблеми та розробляються і приймаються рішення щодо можливих напрямів їх розв’язання. Підґрунтям діагностики забезпечення фінансовими ресурсами підприємств є постійний своєчасний облік, аналіз, оцінка та контроль за обсягами, складом, структурою та рухом фінансових ресурсів і їх джерел з метою планування, моделювання та прогнозування їхніх оптимальних параметрів. Процес діагностики включає аналіз фінансових ресурсів та їх джерел, оцінку фінансових показників й індикаторів стану підприємства, визначення платоспроможності та ліквідності активів підприємства і його балансу, а також оцінку структури джерел фінансових ресурсів.

Особливістю запропонованого  підходу щодо проведення діагностики  забезпечення фінансовими ресурсами  підприємств і алгоритму її здійснення є те, що він дає змогу дослідити фінансові процеси у взаємозв’язку та взаємозалежності і достовірно та своєчасно ідентифікувати позиції підприємств щодо забезпечення їх фінансовими ресурсами. Своєчасне та якісне прогнозування дії механізму забезпечення фінансовими ресурсами дозволить своєчасно узгоджувати обсяги потреби в фінансових ресурсах для виробничої діяльності з їх наявністю та можливостями формування, приймати рішення щодо оптимізації фінансових потоків й запобіганню негативних проявів внутрішніх та зовнішніх чинників тощо [47].

 

 

Рис. 1.1. Процес фінансової діагностики підприємства

 

В ринкових перетвореннях  використання інструментарію фінансової діагностики дозволяє визначити  мінімально необхідну потребу фінансових ресурсів, яка кількісно дорівнює обсягу фінансових ресурсів, що є достатньою для покриття постійних витрат та поточних фінансових зобов’язань як для окремого підприємства, так і для їх сукупності, в тому числі й для галузевого групування на макрорівні.

Застосування фінансової діагностики для визначення потреби фінансових ресурсів підприємства сприяє здійсненню жорсткого контролю за їх раціональним використанням та уникненню застосуванню необґрунтованих фінансових нормативів, що розробляються при фінансовому плануванні.

Відповідно до результатів та висновків фінансової діагностики обираються остаточні методи забезпечення діяльності підприємства фінансовими ресурсами, які найбільше відповідають фінансовому стану підприємства та його потенціалу і ринковим можливостям та впливу зовнішнього середовища, здійснюється оцінка використання позитивної дії чинників, ефективності обмеження негативного їх впливу, розробляються необхідні заходи. При цьому враховується: забезпечення достатнього рівня ліквідності фінансових ресурсів, оскільки від цього залежить платоспроможність підприємства за фінансовими зобов’язаннями; забезпечення мінімізації втрат фінансових ресурсів у процесі їх використання в умовах інфляції; забезпечення раціонального розміщення фінансових ресурсів між сферами їх функціонування за рахунок скорочення питомої ваги неякісної дебіторської заборгованості у сфері обігу [39].

Таким чином, можна зробити  висновок, що фінансова діагностика  – це, з одного боку, значна та відповідальна  функція управління підприємством, реалізація якої може позитивно впливати на вибір найбільш раціональної тактики в прийнятті фінансових рішень на всіх етапах їх виконання, а з іншого – окремий етап, який у часовому вимірі передує прийняттю цих рішень.

В результаті послідовного виконання всіх етапів діагностики у користувача з’являється можливість отримання досить повної, вірогідної та неупередженої інформації про стан фінансового забезпечення підприємницької діяльності, результати цієї діяльності та можливу їх динаміку у майбутньому. Здійснення діагностики доцільно проводити досить регулярно, щонайкраще в режимі моніторингу у наступних випадках:

- здійснення господарської  операції, яка спричиняє зміни  в структурі активів і зобов’язань  підприємства;

- розробка планів та  прогнозів фінансово-економічної  діяльності підприємства;

- вибір альтернатив  при прийнятті управлінських  рішень;

- визначення впливу  фінансових операцій на результати  фінансово-господарської діяльності  підприємства.

Якщо на кожному з  цих етапів здійснювати діагностику, то підприємство може уникнути багатьох випадків порушення фінансової безпеки своєї діяльності та контролювати процес її фінансового забезпечення [47].

Основними методичними  підходами, які можуть бути використані  під час діагностики забезпечення фінансовими ресурсами, є:

1. Агрегативний, коефіцієнтний та інтегральний підходи до діагностики забезпечення фінансовими ресурсами:

- агрегативний підхід  полягає в обчисленні оціночних агрегатів, що розраховуються на підставі фінансової звітності, на підставі якого будується балансова модель оцінки фінансової стійкості підприємства;

- коефіцієнтний підхід  заснований на розрахунку відносних показників (коефіцієнт автономії, абсолютної ліквідності рентабельності тощо);

- інтегральний підхід, який передбачає використання спеціально розроблених економікоматематичних моделей для отримання узагальнювального висновку.

2. Математичні та графічні  методи:

- математичні методи  передбачають розрахунок цифрових  значень показників, на основі  яких робиться остаточний висновок;

- графічний метод передбачає побудову «поля оцінювання», його поділ на певні зони. Графічний метод можна використовувати як допоміжний інструмент.

Зазначені методичні  підходи для проведення діагностики забезпечення фінансовими ресурсами є загальними і тому повинні бути адаптовані до специфіки діяльності кожного підприємства [62].

Фінансову діагностику  необхідно проводити в декілька етапів.

Перший етап передбачає збір інформації та створення інформаційної бази для проведення діагностики. Для діагностики використовують зовнішню та внутрішню інформацію. До зовнішньої інформації належать: відкрита інформація офіційних джерел та засобів масової інформації, звітів, реклами, Інтернету, інформація національних та міжнародних інформаційних служб. Внутрішня інформаційна база створюється на підставі фінансової, статистичної, бухгалтерської та податкової звітності, а також матеріалів ревізій та внутрішнього аудиту, наказів і розпоряджень керівного складу, доповідних та пояснювальних записок, програм, планів та проектів розвитку підприємства.

На сьогодення найбільш доступним та об’єктивним джерелом інформації, згідно з Національним стандартам бухгалтерського обліку, є фінансова звітність підприємства, до складу якої входять: форма № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)», форма № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)», форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів», форма № 4 «Звіт про власний капітал». Фінансова звітність містить інформацію лише про внутрішній стан підприємства але підприємство являє собою відкриту систему, тому під час проведення діагностики забезпечення фінансовими ресурсами доцільно також ураховувати результати моніторингу зовнішньої інформації.

Діагностика може бути проведена  з використанням кількісної, якісної та мішаної інформації. Кількісна інформація ґрунтується на інформації фінансової звітності. Якісна інформація надходить від експертів, які збирають та оцінюють інформацію, така інформація має суб’єктивний характер. Мішана інформація базується на поєднанні даних кількісної та якісної інформації.

Другий етап передбачає проведення аналізу забезпечення підприємства фінансовими ресурсами. Обов’язковим є проведення аналізу динаміки показників, який проводиться шляхом порівняння фактичних показників із плановими показниками та показниками забезпеченості підприємства за попередні роки. Аналіз забезпеченості підприємства неможливий без проведення фінансового аналізу. Фінансовий аналіз може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній аналіз базується на звітних даних, базою аналізу є обмежена частина інформації про діяльність підприємства. Внутрішній аналіз – використовує всю достовірну інформацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства і його підрозділи. Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує стан забезпечення на підприємстві, ефективність використання фінансових ресурсів, оскільки проводиться на підставі оперативної бухгалтерської інформації. Результати внутрішнього аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування діяльності підприємства.

Аналіз забезпечення діяльності підприємства фінансовими ресурсами може проводиться на підставі таких коефіцієнтів: забезпеченості, автономії, ефективності, оборотності активів, оборотності запасів з реалізації, забезпеченості діяльності підприємства фінансовими ресурсами.

Третій етап передбачає зіставлення  розрахованих показників із певною базою. За базу порівняння можуть виступати еталони та нормативи. Еталони являють собою певні стандарти, які розроблені спеціалістами безпосередньо на підприємстві. Нормативи можуть бути державні, галузеві та внутрішні, які розроблені підприємством і являють собою допустимі критичні значення, межі. У результаті зіставлення та порівняння розрахованих показників із певною базою встановлюються відхилення факту від плану та визначається рівень прийнятності виявлених відхилень.

Четвертий етап передбачає встановлення діагнозу, а саме – оцінка забезпечення діяльності підприємства фінансовими  ресурсами, встановлення «сильних» та «слабких» місць, визначення причин, які зумовили недостатній рівень забезпеченості фінансовими ресурсами підприємство. А також виявлення резервів у разі надмірного забезпечення фінансовими ресурсами.

На п’ятому етапі здійснюється оцінка зовнішнього середовища. Підприємство не може існувати відокремлено від зовнішнього середовища, до факторів якого відносять: ринки, їх ємність, попит; споживачі, їхні уподобання, мотиви закупівель; конкуренція; канали збуту продукції; постачальники; транспорт; банки; реклама. Фактори його слід розглядати як стратегічні і враховувати при розробленні ринкової стратегії підприємства. Незважаючи на те, що зовнішні фактори перебувають поза зоною постійного контролю з боку керівництва підприємства, їхній вплив на стратегічне й оперативне планування є суттєвим, тому варто приділити їм увагу.