Управління фінансовими потоками підприємства

ВСТУП

Актуальність  теми. Важливим стратегічним орієнтиром для кожного підприємства була і залишається підтримка власної фінансової стійкості в умовах кризових тенденцій та явищ. В свою чергу це передбачає прийняття якісних управлінських рішень, що базуються на обґрунтованих результатах фінансового аналізу, який є невід'ємною частиною системи антикризового управління. Така система існує у вигляді відповідного механізму, що володіє параметрами гнучкості, адаптивності та своєчасності реагування. Відповідність цих параметрів економічним реаліям визначається ефективністю діагностики фінансового стану підприємства.

Актуальність теми зумовлена  нагальною потребою удосконалення теоретичних підходів до фінансової  діагностики стану підприємств та  необхідністю подальшого розвитку інноваційних методик фінансової діагностики підприємств.

Теоретико-методологічні  засади економічної діагностики  стану підприємства викладені в  працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Зокрема, вивченню актуальності та розкриттю сутності досліджуваного явища  приділили увагу Т.О. Загорна, Т.Д. Костенко, Є.О. Підгорна, В.С. Рижиков, В.А. Панков, А.А.Герасимов, В.В.Ровенська, О.О. Гетьман, В.М. Шаповал, В.В. Баранов, Т.Б. Бердникова, М.М. Глазов, О.Г. Дмітрієва та ін.

Проблемам  діагностики  фінансового  стану  підприємства  присвячені  праці таких вчених, як О.А. Сметанюк, Н.С. Назаренко, Н.М. Вєтрова, Ю.С. Копчак. Методичні підходи, принципи та методи діагностики розглядаються  у працях С.В. Приймак, О.В. Раєвнєвої, С.О. Степуріної і О.Є. Найденко та ін.

Мета магістерської роботи полягає в поглибленні теоретичних засад фінансової діагностики стану підприємства та удосконаленні методичних підходів до фінансової діагностики підприємства.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

1. визначити сутність фінансової діагностики стану підприємства;
2. дослідити методичні підходи та провести аналіз вітчизняної практики  діагностики фінансового стану підприємств;
3. систематизувати показники для діагностики фінансово-економічної стійкості підприємств;
4. проаналізувати фінансову діяльність підприємства;
5. визначити перспективні напрямки удосконалення діагностики фінансового стану підприємства;
6. розкрити особливості фінансової діагностики підприємства на основі рейтингової оцінки;
7. розрахувати факторну модель діагностики фінансового стану підприємства.

Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність підприємства. 

Предметом дослідження є методичний інструментарій фінансової діагностики стану підприємств. 

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: дедуктивний – для дослідження теоретичних аспектів фінансової діагностики та розвитку підприємств; емпірично-статистичні методи – у процесі аналізу переваг та недоліків різних методичних підходів до фінансової діагностики; економіко-статистичного аналізу – у процесі аналізу фінансового стану підприємства; методи економіко-математичного моделювання – у процесі моделювання фінансової діяльності підприємства.

Інформаційною базою  дослідження слугували законодавчі акти, нормативно-правові документи,  підручники та монографії вітчизняних і зарубіжних авторів та періодичні видання, а також інформаційні джерела в мережі Internet.

РОЗДІЛ 1

ТеоретиЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ підприємства

1.1. Теоретичні аспекти фінансової діагностики підприємства 

Діагностика не є чимось новим у розвитку економіки вітчизняних  підприємств. Від визначення і оцінки стану функціонування суб'єктів  економічного процесу залежить розроблення  комплексу профілактичних заходів, рекомендацій і процедур, спрямованих на поліпшення цього стану або попередження несприятливих для його функціонування ситуацій і подій у невизначеному ринковому середовищі. Тобто економічна діагностика повинна виступати як обґрунтована та достовірна процедура, від якої залежить подальший напрям дій суб'єкта господарювання. Будь-який невірно зроблений діагностичний висновок може звести нанівець усі зусилля і сподівання підприємства на ринку в пошуку стабільності чи кращих перспектив розвитку [52].

Термін "діагностика" походить з грецького diagnostikos − здатний розпізнавати, і розглядають його як вчення про методи і принципи розпізнавання проблемних ситуацій (хвороб у медицині, поломок у пристроях, незадовільних результатах функціонування економічних об'єктів) і постановки діагнозу. Іншими словами діагностика передбачає розпізнавання стану об'єкта за другорядними ознаками; дослідження стану об'єкта; формування уявлення про об'єкт. Щодо економічних об'єктів, то на сьогодні в науковій літературі можна знайти різні підходи до визначення діагностики. Досі не вироблено єдиної концепції, не визначено її змісту і функцій, різноманіття панує у методичному апараті.

Так, наприклад, А.І. Муравйов трактує діагностику як спосіб встановлення характеру збоїв нормального перебігу господарського процесу на підставі типових ознак, властивих тільки цьому об'єкту [54]. Тобто автор акцентує увагу лише на аналізі і контролі відхилень від нормального перебігу господарської діяльності підприємства. Але це не розкриває повністю зміст діагностики, її потенційні можливості як сучасного управлінського інструменту. Подібними є трактування діагностики й у інших авторів. Зокрема, А.П. Градов, В.І. Кузін, Н.Г. Данілочкіна діагностику розглядають як напрямок економічного аналізу, що дає змогу виявити характер порушення нормального перебігу економічних процесів на підприємстві [43].

Частина дослідників  взагалі ототожнюють діагностику  з аналізом (економічним або фінансовим), не виділяючи спеціальних функцій  і задач власне діагностики як окремого етапу управління. Зокрема, Г.О. Швиданенко та О.І. Олексик, розглядаючи фінансову діагностику, акцентують увагу на фінансово-економічному аналізі діяльності підприємства. Автори вважають, що система діагностики базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу, тобто "економічна діагностика" та "економічний аналіз" є тотожними поняттями [73].

Досить цікавою щодо призначення діагностики є думка  таких дослідників як О.О. Гетьман  і В.М. Шаповал: "Діагностика як спосіб розпізнавання соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і "вузьких місць" відноситься до методів непрямих досліджень" [23]. Близькими є погляди Е.М. Короткова, А.А. Бєляєва, Д.В. Валового, які розуміють під діагностикою визначення стану об'єкта, предмету явища або процесу управління через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, пошук у них слабких ланок та "вузьких місць" [46].

Як метод аналізу  діагностику розглядає І.Д. Фаріон: "Діагностика - це метод аналізу стану внутрішнього середовища організації, встановлення проблем та вузьких місць, які спричиняють відхилення та деформації об'єкта від норми чи цілі, виявлення потенційно сильних та слабких сторін, що впливають на формування та реалізацію ефективної стратегії організації" [62].

З позицій системного підходу, діагностику, зокрема економічну, розглядають у роботах А.С. Вартанова, І.Г. Сокиринської та З.Н. Соколовської, що дає змогу не тільки всебічно оцінювати стан об'єкта в умовах неповної інформації, але і виявляти проблеми його функціонування, а також визначати шляхи їх вирішення, враховуючи зміни параметрів системи. А.С. Вартанов, наприклад, вказує на істотні відмінності діагностики від аналізу, яких не враховують багато авторів: "на відміну від економічного аналізу, який направлений на вивчення динаміки економічних показників, діагностика дає змогу ще й виявляти структуру зв'язків між цими показниками, щільність та динаміку цих зв'язків" [18]. Розглянувши основні аспекти проведення діагностики і зосередившись на такому методі досліджень, як апарат матриці зростання, автор зауважує, що тільки починається дослідження проблем діагностики загалом, і це потребує значних методичних і прикладних розробок (на наш погляд, теоретичних також).

Запропонований підхід є більш перспективним з погляду  виявлення сутності, функцій і  методів економічної діагностики, що дає змогу широко використовувати  її можливості в процесі управління об'єктом як системою, що складається  з взаємопов'язаних елементів, кожний з яких володіє власними особливостями і впливає на поведінку системи загалом. З позиції цього підходу, "економічна діагностика дає змогу вирішувати такі задачі: оцінити економічний стан підприємства; стабільність його функціонування; визначити можливі варіанти економічної динаміки, виходячи з структурного зв'язку між показниками; оцінити можливі наслідки управлінських рішень, що пов'язані з ефективністю виробництва, фінансовим станом, платоспроможністю" [18].

Розширюють межі діагностики та акцентують увагу на взаємозв'язку проблем підприємства В.А. Верба та Т.І. Решетняк. Дослідники розглядають діагностику як "процес детального та поглибленого аналізу проблем, виявлення факторів, що впливають на них, підготовки всієї необхідної інформації для прийняття рішення, а також виявлення головних аспектів взаємозв'язку між проблемами, загальними цілями та результатами діяльності підприємства" [20].

Під діагностикою М. М. Глазов розуміє "вчення про методи і принципи розпізнавання дисфункцій і постановку діагнозу об'єкта, що аналізується з метою підвищення ефективності його функціонування, підвищення його життєздатності в умовах вільної конкуренції, вільного, нерегульованого ринку". Тут дослідник акцентує увагу на існуванні підприємства в умовах досконалої конкуренції [23].

З терміном "аналіз виробничої (управлінської) діяльності" ототожнює  діагностику А.Є. Воронкова, хоча вона виділяє задачі, що вирішує діагностика  набагато ширше, ніж аналіз: основним завданням є "оцінити можливі  наслідки управлінських рішень з точки зору ефективності системи загалом". Поряд з цим, зазначено, що діагностика діяльності підприємства спрямована "на встановлення й вивчення ознак, оцінку стану організаційної системи й виявлення проблем ефективного функціонування й розвитку організації, формування шляхів її рішення" [28]. Автор розглядає три форми організаційного процесу встановлення діагнозу − аналітичну, експертну та імітаційну.

Так Л.А. Костирко у власній монографії зазначає: "На сучасному етапі сформувалось чотири напрямки концепції діагностики: аналітична, інформаційна, антикризова, консультаційно-дорадча" [47]. Хоча надалі розглядає ще два різновиди діагностики − дослідницьку та управлінську.

Інші дослідники акцентують на прогнозуванні після оцінювання стану діяльності підприємства, що вже відрізняє діагностику від звичайного аналізу. Зокрема, на думку Н.М. Євдокимова та А.В. Кирієнка, "підсумком діагностування є підготовка висновків про нинішній стан об'єкта і прогноз його змін у майбутньому" [30]. Вони розглядають шість класифікаційних ознак економічної діагностики: рівень досліджуваного об'єкта; часовий діапазон дослідження; періодичність проведення; тематика й осяжність проблеми; цільова спрямованість; суб'єкти здійснення.

У низці робіт діагностику  розглядають як частину оцінки кризових ситуацій на підприємстві або етап антикризового менеджменту поряд з маркетингом, антикризовим прогнозуванням та плануванням, прийняттям та організацією виконання антикризових процедур, контролем їх виконання та мотивацією і регулюванням виконання рішень. Діагностику стану підприємства пропонує проводити з двох сторін Н.В. Родіонова:

1) фінансове та техніко-економічне  діагностування з економічного  погляду, що передбачає періодичне  дослідження відповідних аспектів  стану підприємства з метою уточнення тенденцій розвитку всіх видів діяльності, положення в траєкторії життєвого циклу і потім прийняття економічно і соціально обґрунтованих рішень для корегування;

2) організаційне діагностування  як система методів, прийомів  і методик виконання досліджень для визначення цілей функціонування суб'єкта господарювання, способу їх досягнення, виявлення проблем і вибору варіанта їх вирішення [59].

Також варто звернути увагу на погляд зарубіжних дослідників. Так, наприклад, Б. Коласс відзначає, що "... займатися діагностикою − це означає розглядати фінансовий стан підприємства так, щоб виявити в динаміці симптоми явищ, які можуть затримати досягнення поставленої мети і вирішення завдань, піддаючи небезпеці плановану діяльність" [41]. Видно, що, передусім, робиться акцент на фінансових показниках, які потрібно досліджувати. Як бачимо, у сучасних працях економічна діагностика ототожнюється з економічним аналізом. Визначаються єдині цілі, завдання економічної діагностики й економічного аналізу. Але, незалежно від цього, два визначені поняття використовуються окремо. Це підтверджує необхідність введення розмежувань у використання цих термінів.

На нашу думку, під  діагностикою стану господарської  діяльності підприємства потрібно розуміти вивчення стану суб'єкта господарювання на основі аналізу і синтезу статистичної інформації з метою своєчасного виявлення вад та переваг його розвитку, визначення проблемних сфер його діяльності і розроблення заходів щодо поліпшення такого стану на певному етапі у визначений проміжок часу.

Метою діагностики є  надання необхідних знань для  прийняття рішення суб'єкта управління про використання різноманітного методологічного  апарату та інструментарію для визначення стану об'єкта управління у невизначеному  середовищі функціонування та розроблення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення цього стану.

Фінансова діагностика  має на меті діагностику стану, структури, джерел формування фінансових ресурсів підприємства, його основних фінансових показників, руху грошових потоків. До того ж, дуже важливим елементом цього виду діагностики має бути діагностика фінансового забезпечення діяльності підприємства як бази, за рахунок якої формуються всі види ресурсів [47].

Діагностика виконує  три функції: оціночну (визначення стану  функціонування об'єкта управління); діагностичну (виявлення можливих змін стану об'єкта); пошукову (визначення можливих заходів покращення або відновлення стану суб'єкта управління).