Управління фінансовими потоками підприємства

Подоланню проблем фінансово-господарської  діяльності та управління фінансово-економічним  станом буде сприяти введення в практику і забезпечення дієвості механізму комплексного управління  фінансовими показниками діяльності підприємств. При цьому одним з головних завдань є підвищення точності, гнучкості та оперативності управління ними.

Зазначимо, що у цьому  напрямку проводиться досить багато наукових досліджень, але процес створення та використання методів моделювання при управлінні фінансовими показниками діяльності підприємств відбувається досить повільно. Безперечно цьому, в першу чергу, сприяють: широке застосування адміністративних методів управління фінансово-господарською діяльністю на більшості вітчизняних підприємств, відсутність єдиної методики управління та інструментарію моделювання фінансових показників [64].

Для подальшого удосконалення  управління фінансовими показниками діяльності підприємств першим кроком має стати зміна інформаційної бази. Саме на розробку комплексного підходу до управління фінансовими показниками діяльності підприємств і необхідно звернути головну увагу.

Головними завданнями на даному етапі повинні бути:

а) обґрунтування методологічних засад управління фінансовими показниками  діяльності підприємств,

б) визначення критеріїв  обґрунтування фінансових показників діяльності підприємства;

в) дослідження існуючої практики управління фінансовими показниками діяльності підприємств у розрізі головних результативних показників, показників фінансової стійкості та інвестиційної привабливості;

г) визначення шляхів удосконалення  управління фінансовими показниками  діяльності підприємств.

Слід зазначити, що дослідження управління фінансовими показниками діяльності підприємств за традиційною схемою не дає повної, чіткої картини їх фінансового стану і саме тому постає необхідність проведення комплексної діагностики та створення єдиної системи.

Шляхи удосконалення управління фінансовими показниками діяльності підприємств пропонується  здійснювати за двома напрямками:

- удосконалення  інформаційної бази та модифікація  і поглиблення  аналізу та оцінки результативних показників. При цьому пропонується поєднати два види аналізу: статичний та динамічний, що дасть змогу отримати об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств. Тобто, це дасть змогу діагностувати фінансово-економічний стан підприємства не на певну дату, а за певний проміжок часу, а отже, це дасть можливість проаналізувати всі фінансові показники діяльності підприємств у динаміці;

- зміна значущості  розрахункових показників – рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності.

Це, в кінцевому  підсумку, дасть змогу  взаємопов’язати  та комплексно, системно діагностувати фінансово-економічний стан підприємства [66].

Як відомо, діагностику  фінансово-економічного стану можна  об’єктивно здійснити не через один, нехай найважливіший, фінансовий показник, а тільки за допомогою комплексу, системи фінансових показників, що детально і всебічно характеризують діяльність підприємства з  усіх сторін. Саме тому, варто розробити певний перелік груп фінансових показників, які слід розглядати згідно тієї чи іншої мети аналізу.

Комплексний аналіз фінансового стану підприємств на основі структурування їх балансу треба проводити з використанням таких фінансових показників як: індикатор фінансово-економічної стійкості, індикатор платоспроможності, індикатор безпеки чи ризику. Поєднання трьох індикаторів дає змогу комплексно діагностувати фінансово-економічний стан підприємства та ступінь ефективності управління фінансовими показниками діяльності.

Для поєднання  двох груп фінансових показників –  ефективності (розрахованих на основі прибутку – форма №2 «Звіт про  фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)») та фінансової стійкості, платоспроможності, інвестиційної привабливості (розрахованих на основі форми № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»)  треба згрупувати ці показники у матрицю фінансових показників першого класу (для яких існує певне нормативне значення) та другого класу (норматив не встановлюється) і поєднати їх у загальній матриці фінансових показників для комплексної діагностики фінансового стану підприємств [71].

Пропонується  істотно нова схема діагностики  управління фінансовими показниками діяльності підприємств, яка:

1. Враховує недоліки  традиційної методики – розрізненість  видів та напрямів діяльності.

2. Враховує недоліки інформаційної бази для діагностики.

3. Дозволяє змінити підхід до діагностики результативних показників – коректно пов'язати статичні та динамічні показники.

4. Створює можливість  оцінити вплив не лише внутрішніх, але й зовнішніх факторів, що  визначають фінансово-економічну  діяльність підприємства (через  використання схеми SWOT – аналізу).

Таким чином, використання запропонованого  підходу дозволить отримати більш повну і коректну інформацію про результати діяльності підприємства за всіма видами та напрямами діяльності і реально діагностувати його комплексний фінансово-економічний стан як в поточному періоді, так і дозволить прогнозувати його на майбутнє [72].

 

 

 

 1.3. Системи показників  діагностики фінансово-економічної  стійкості підприємств

 

 

Підприємство розглядається  як елемент загальної економічної  системи держави, яке у свою чергу, теж є економічною системою. Воно в процесі виробничо-господарської діяльності намагається зміцнити своє становище на ринку, послабляючи тим самим становище інших підприємств.

В умовах потрясінь виникають  проблеми захищеності діяльності підприємства від негативних впливів зовнішнього середовища, а також здатності швидко усунути загрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Вирішення даних питань являє собою економічну безпеку підприємства. Зміст даного поняття містить у собі систему заходів, що забезпечують конкурентну стійкість і економічну стабільність (стійкість підприємства) [29].

Загальнотеоретичну основу вивчення природи економічної стабільності відображено у працях таких відомих  закордонних і вітчизняних учених, як Дж. Кейнс, П. Самуельсон, М.А.Болюх, В.В.Бурчевський, О.Я.Кислиця та ін. [49].

Поняття економічної  стійкості підприємства можна сформулювати так: рівноважний збалансований  стан економічних ресурсів, що забезпечує стабільну прибутковість і нормальні  умови для розширеного відтворення стійкого економічного росту в тривалій перспективі з урахуванням найважливіших зовнішніх і внутрішніх факторів [55].

Невід'ємною та основною частиною економічної стійкості  підприємства є фінансово-економічна діагностика підприємства, яка визначає ефективність виробництва та такі показники як платоспроможність, рентабельність, ліквідність, що говорять про фінансову незалежність підприємства від кредиторів, тобто про фінансову стійкість підприємства [39].

Фінансово стійким є  такий суб'єкт господарювання, при якому за рахунок власних коштів покривається засоби, вкладені в активи, не допускається невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості і розраховується за своїми зобов'язанням у встановлений термін.

Фінансова стабільність є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і завдяки ефективному їхньому використанню сприяє безперервному процесу виробництва і реалізації продукції.

Іншими словами, фінансова  стійкість підприємства − це стан її фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання, що забезпечують розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Тому фінансова стійкість формується в процесі усієї виробниче-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства [45].

Діагностика фінансової стійкості підприємства передбачає проведення об'єктивного аналізу  величини і структури активів і пасивів підприємства і визначення на підставі цього його фінансової стабільності і незалежності, а також аналізу відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності для визначення «слабких сигналів» фінансової кризи.

До переліку основних «слабких сигналів», що можуть на ранній стадії зародження фінансової кризи  на підприємстві сигналізувати про  порушення пропорцій у фазах  циклу кругообігу капіталу, відносять: наявність і зростання кредиторської  заборгованості, кредитів і позик в т. ч. прострочених; наявність і зростання дебіторської заборгованості, в т. ч простроченої; наявність і зростання збитків; зниження обсягу нерозподіленого прибутку; зниження вартості основних засобів; наявність і зростання виробничих запасів, незавершеного виробництва, незавершеного будівництва і т. п.

Оскільки на даний  момент проблема економічної стабільності підприємства досить нова, то, природно, що і методів для її оцінки практично  немає. З огляду на це, проводиться  оцінка існуючими методами: повна комплексна оцінка фінансових коефіцієнтів, кореляційний аналіз, SWOT-аналіз, дискримінантний метод, п'ятифакторна модель Е. Альтмана.

Таким чином, фінансова  стійкість є однією з найважливіших  характеристик фінансово-економічної  стану підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю і залучень інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Нарешті, воно не вступає в конфлікт із державою і суспільством, тому що сплачує вчасно податки в бюджет, внески в соціальні фонди, заробітну плату − робітникам та службовцям, дивіденди − акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них [53].

За умов переходу економіки  України до ринкових відносин, суттєвого  розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного  та якісного аналізу фінансово-економічного стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна діагностика фінансово-економічного стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) підприємства, які можна виявити тільки на підставі своєчасної й об'єктивної діагностики фінансово-економічного стану підприємств.

Систематична діагностика фінансово-економічного стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідна ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності [56].

Фінансово-економічний стан підприємства − це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансово-економічний стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансово-економічному стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції [58].

Як правило, що вищі показники  обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча  їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансово-економічний стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний  зв'язок, оскільки брак коштів може призвести  до перебоїв у забезпеченні матеріальними  ресурсами, а отже у виробничому  процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної діагностики фінансово-економічного стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного стану.

Отже, фінансово-економічний  стан – це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства  [59].

Фінансово-економічний  стан підприємства треба систематично й усебічно діагностувати з використанням  різних методів, прийомів та методик  оцінки. Це уможливить критичну діагностику фінансових результатів діяльності підприємства як  за певний період, так і в динаміці – за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.