Шпаргалка по "Міжнародні фінанси"

 

53. Платіжний баланс та методи  оцінки позицій ПБ. ПБ України  та оцінка його позицій.

Плат  баланс (ПБ) — це системат. звіт про надходження валюти в країну та про платежі країни іншим країнам і її субєктам за певний період часу.Оцінка позицій ПБ вимагає обов’язкового вивчення структури, характеристик і ек факторів, що впливають на міжні потоки операцій. Методи оцінки: 1.Статичний: аналізується взаємозв’язок між категоріями рахунків, на яких відображені операції. Використ. для того  щоб оцінити еф-сть фін-ня пот дефіциту за рахунками та проаналізувати ступінь відхилення позицій ПБ від стану рівноваги (базисного балансу). 2.Динамічний: аналіз-є послідовні періоди часу, коли відбувалися операції. Вик., 1)щоб визначити, що відбувається: погіршення чи покращання балансу пот операцій, 2)визначити еф-ть ек політики уряду (постійне погіршення торгов балансу), 3)проаналізувати можливі зменшення міжн кредитоспромті країни та 4)скласти прогнози високого чи низького курсу нац валюти 3.Структурний: аналізує 4 фази розвитку ПБ. До ключових змінних відносять: торговий баланс; баланс довгостр капіталу; баланс по доходу від зарубіжних інвестицій. Вик., щоб визначити, у якій фазі розвитку ПБ перебуває держава на сучасний момент часу та визначити, чи є взаємозв’язок між ключовими змінними задовільними для даної фази розвитку. Оцінка позицій ПБ дозволяє розглянути і вивчити взаємозв’язок між структурою ек-ки та структурою ПБ.

В Україні відповідальність за складання ПБ на законодавчому рівні покладено на НБУ. В Україні організовано замкнуту систему збору інф-ї (крім дебетових та кредитових оборотів за коррахунками з розбивкою за операціями, уповноважені банки надають інфщодо залишків на коррахунках на поч та кін зв періоду.) Держкомстатом запроваджена щоквартальна звітність для відстежування руху прямих інвестицій в Україну та за кордон, а також руху операцій та послуг.

Координація дій усіх установ та концентрація інф-ї, необх для складання ПБ, здійсн НБУ. Функцією НБУ є також безпосереднє складання балансу розроблення методологічної та методичної бази для аналізу і прогнозування ПБ, проведення відповідних розробок.

Хар-чи суч стан ПБ: За січ-кв 2010 року пот рахунок сформувався з дод сальдо у розмірі 109 млн. дол. США (у січні-квітні 2009 року дефіцит пот рахунку становив 890 млн. дол. США), що зумовлено скороченням дефіциту зовнішньоторг балансу в 2 рази та від’ємного сальдо за доходами (у 1.8 раза до 352 млн. дол. США проти 647 млн. дол. США за січ-кв 2009 року). Обсяги експорту товарів - 14.7 млрд. $, що на 27.2% (або на 3.2 млрд. дол. США) більше, ніж за с-к 2009 року. Обсяги імп товарів - 16.5 млрд. $, збільш на 27.4% (або на 3.6 млрд. $) порівняно з відп періодом мин року У квітні дод сальдо торгівлі послугами зб відносно попер місяця і становило 452 млн. дол. США. Доходи та трансферти. Від’ємне сальдо доходів зб до 137 млн. дол.США порівняно з 31 млн. дол. США у березні. Додатне сальдо пот трансфертів становило 293 млн. дол. США.Додатне сальдо за фін рахунком оцінено в 505 млн. дол. США, тоді як за відпов період 2009 року воно сформувалось від’ємним у розмірі 5.4 млрд. дол. США. Обсяги чистого притоку прямих іноз інвестицій в Україну за 4 місяці 2010 року оцінено в 1.2 млрд. дол. США, що на 29% менше, ніж за відповідний період минулого року (1.7 млрд. $). Від’ємне сальдо за операціями з кредитами та облігаціями прив сектору у с-кв 2010 р. склалось на низькому рівні — 141 млн. дол. США, тоді як за відпов період мин року від’ємне сальдо за цією статтею складало 2.8 млрд. дол. США. Rollover за 4 місяці 2010 року оцінено в 97%, для банк сектору цей показник становив 90%, для реального – 109%. За борговими операціями сектору держ упр-ня чисті залучення - 259 млн. $. Обсяги приросту готівкової валюти поза банками - 1.0 млрд. $,(за 4 місяці 2009 року обсяги приросту готівкової валюти поза банками склали 4.5 млрд. $). Резервні активи. У квітні 2010 року додатне зведене сальдо ПБ в розмірі 1.3 млрд. $ дозволило наростити резервні активи, обсяг яких станом на 01.05.2010 року склав 26.4 млрд. $. Т.ч. У квітні 2010 року спостерігався профіцит зведеного сальдо ПБ – 1.3 млрд. дол. США. Притік валюти до країни форм насамперед за статтями фін рахунку (за яким додатне сальдо становило 1.1 млрд. дол. США).

 

54. Платіжний баланс, його структура  та методи регулювання.

Плат  баланс (ПБ) — балансовий рахунок (та систематичний звіт) міжн операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосп зв’язків країни у формі співвідн надходжень і платежів, тобто це кількісне і якісне вартісне відображу масштабів, структури і хар-ру зовн-ек операцій країни, її участі у св. госп; це співвідн між сумою надходжень, одержаних даною країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордоном за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць). 3 осн вкладові у структурі ПБ: 1) торгов баланс (співвідн між вивезенням і ввезенням товарів) 2) баланс послуг та некомерц платежів (баланс «невидимих» операцій) 3) баланс руху капіталів і кредитів. Також виділ ще 2 осн складові ПБ: 1) баланс пот операцій (вкл рух товарів, послуг та одностор переказів) 2) операції з офіц. вал резервами. За хар-ром операцій ПБ поділ на баланс пот операцій та баланс руху капіталів. Вирізняють також розділи «Помилки та пропуски» і «Зміни у валютних резервах».

Держ  рег-ня ПБ - сук ек, вал, фін, грошово-кред заходів держави, спрямованих на форм-ня осн статей ПБ, а також покриття наявного сальдо. Існують різні методи рег-ня ПБ, спрямовані або на стимулювання, або на обмеження зовнішньоек операцій, залежно від валютно-ек становища і стану міжн розрахунків держави. Матер основа рег-ня ПБ: 1) офіційні золо вал резерви 2) нац дохід, що перерозп через держ бюджет 3) пряма участь держави в МЕВ як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника 4) регламентація зовн-ек операцій за доп нормат актів та органів держ контрголю. Країнами з дефіцитним ПБ переважно вживаються такі заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноз капіталів, обмеження вивезення капіталів: 1.Дефляційна політика = спрямована на скорочення вн попиту і обмеження бюдж витрат переважно на цивільні цілі, замороження цін та зар плати. Одними із важливих її інструментів є фін і грошово-кред заходи:  -зменш бюджетного дефіциту,  -зміна облікової ставки центр банку (дисконтна політика),  -кред обмеження, встановлення меж зростання грош маси. 2.Девальвація = зниження курсу нац валюти спрямоване на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. 3.Валютні обмеження = блокування інвалютного виторгу експортерів, ліцензування продажу іноз валюти імпортерам, зосередження валютних операцій в уповноважених банках спрямовані на усунення дефіциту ПБ обмеженням експорту капіталу і стимулюванням його припливу, стримуванням імпорту товарів. 4.Фін і грошово-кред політика- викор бюджетні субсидії експортерам, протекціоністське підвищення імпортних мит, відміну податку з відсотків, які виплачуються іноз власникам ц.п. з метою припливу капіталу в державу, грош-кред політика, особливо облікова політика таргетування грош маси (встан-ня цільових орієнтирів її щорічного зростання). 5.Спеціальні заходи держ впливу на ПБ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

55. Пряме зарубіжне інвестування  ТНК та його мотивація.

Пряме зар інвест-ня — це комплексна діяльність, що включає такі чотири напрями: 1) переказування капіталу у формі кредитів між прямим інвестором і його підрозділами; 2) контролююче інв-ня; 3) джерело коштів операцій за кордоном; 4)баланс руху платежів. Прямі зар інвестиції — категорія міжн інвестицій, за доп яких резидент однієї країни придбає довгострі інтереси у підприємстві-резиденті іншої країни. Прямими вважаються інвестиції, коли резидент однієї країни володіє 10% і більше звич акцій чи голосів інкорпорованого підпр-ва чи має еквівалентну участь в неінкорп підп.-ві. Мотивація прямого зар інв.-ня ТНК:Для підготовки зар ринків до своєї продукції ТНК, як відомо, використ таку послідовність дій: 1)експорт товару, що виробляється фірмою в країні походження; 2) контрактні операції: ліцензування і франчайзинг; 3) поширення продукції за кордоном через дочірню компанію (спільні підпр-ва); 4)закордонне вир-во (створення за кордоном власного виробн підрозділу) вибір форм визнач еф-тю (макс дохід, мін ризик). Пряме інв-ня дозволяє задов. такі потреби: 1) потреба у ринках; 2) в ефективності вир-ва; 3) в сировині; 4) в інформаціях та технологіях; 5) мінімізувати чи диверсифікувати ризики. Пряме інв-ня повинно сприяти досягненню великих обсягів продаж та оволодінню великої частки ринку. Мотиви здійснення прямих зар інвестицій можна пояснити: 1)Недосконалістю ринку та роллю уряду на ринку; Недоск ринків продукції та факторів вир-ва, фін ринку може виникнути: 1)Природно: недосконалість ринків виникає, н-д, у результаті обмеженого обсягу і певного місцезнаходження корисних копалин. 2)спричинена діями урядів країн: введення тарифів і нетар бар’єрів для імпорту, податк стимулів, субсидій і контролю ТНК недоск ринків використ таким чином: 1)при розподілі вир-ва між філіями з метою мінімізації витрат; 2)розподіл прибутку між філіями з метою мінім податків 3)отриманні позики на євроринках з низькою вартістю; 4)використанні за кордоном дешевшої роб сили; 5)розподілі відкритих вал позицій між філіями з метою мінімізації заг вал ризику; 6)використанні виробн. технології в декількох філіях по всьому світу; 7)викор пріоритетної технологічної бази 2)Інтерналізацією й еклектичною теоріею. В еклектичній моделі враховані фактори, які впливають на можливості реалізації тієї або іншої форми виходу на зар ринки ТНК. ТНК беруть до уваги наявність 3 осн умов: 1) специфічні конк переваги (можливістю отримання прибутку); 2) переваги розміщення (існуванням позитивних рис у країні); 3) перевага інтерналізації- створення вир-ва за кордоном має бути більш привабливим, ніж на місц ринку. 3)Теорією портфеля: диверсифікований портфель може забезп кращі заг результати дія-ті, ніж недиверс-й достатньою мірою - добре складений портфель інвест проектів може забезп краще співвідношення ризику і прибутку. Т.ч. викор-ня прямих зар інв-й ТНК-ми обумовлено виробничо-ек та маркетинговими, пропагандистськими, персональними й екологічними мотивами.

 

56. Ринки акцій країн, що розвиваються, та їх типи.

Згідно класифікації Міжн фін корпорації залежно від  рівня розвитку ринку акцій до групи ринків, що форм-ся (emerging markets) нал 77 країн світу (до групи розинен-24). З цією групою країн пов'язані найбільш суттєві зміни на св фонд ринку в 1980—1990-ті роки. Майже за 6-7 рр фондові ринки деяких держав, що розвив, Лат Америки та Азії досягли рівня розвитку фондових ринків деяких країн Європи. Групи країн з ринками, що форм-ся: 1)ринки деяких країн цієї групи (Бразилія, Китай, Корея, Мексика, Малайзія, Тайвань) за масштабами перевищують ринки розв-х країн, водночас у групу входять країни з ринком невеликого розміру (Угорщина, Чехія, Маврикій та Кіпр); 2)у групі є ринки як з високим (Греція, Польща), так і з низьким (Нігерія, Пакистан) ступенями прозорості; 3)деякі ринки функціонують протягом більш ніж 100 р (Індія, ринки країн Лат Америки), інші — трохи більше 10 років (країни Сх та Центр Європи, країни СНД). Спільна риса країн групи ринків, що форм-ся, — високе значення волатильності фондових ринків та їх залежність від зовн фін ресурсів. Чим більш зрілими є ринки, що форм-ся, тим вони стійкіші і тим менший рівень ринкового ризику вони відчувають у довгостр перспективі. Відповідно, меншим є і спад на таких ринках у період значних скорочень попиту міжн інвесторів на ц.п., що на них обертаються.  На багатьох ринках, що форм-ся, рідко здійсн операції з ц.п. лістингових компаній. Крім того, в обіг потрапляє, в осн-му, менша половина акцій. Натомість, тенденція екстремальної концентрації власності на аукціон капітали, що перешкоджають форм-ню ліквідного ринку акцій, спостер в Угор, Польщі, Чехії та СНД. Проте, більша частка ринку, як правило, припадає на незначну кількість компаній. У групі фондових ринків, що формуються, у довгостр періоді можна виділити:• ринки, що втрачають власну ринкову нішу (частку в сук обсязі інвест ресурсів, що залучаються) відносно інших ринків (Тайвань, Півда Корея, а в останні роки і Малайзія);• ринки, що поступово збільшують ринкову нішу (Бразилія, Індія);• ринки, котрі швидко збільшують свою ринкову нішу (Індонезія, Китай, Тур, Мексика). Група ринків, що форм-ся, хар-ся більш високим значенням волатильності та ринкового ризику, ніж розвинені ринки. Тому важливим є регіональне групування ризиків: ринки країн Лат Амер, Центр і Сх Європи є більш зрілими, ніж ринки Півд-Сх Азії та СНД. Серед ринків, що форм-ся, утв-ся група країн, які хар-ся високим значенням ринк ризику (Індонезія, Таїланд, Малайзія, певною мірою країни СНД, Тур, Філіппіни).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

57. Роль золота у міжн валютних  відносинах.

Історично золото та срібло виконували функцію світових грошей. Паризька валютна система закріпила цю роль тільки за золотом. Але після Другої світової війни, коли зріс валютно-економічний потенціал США, розгорнулася боротьба за панування долара над золотом. 15 серпня 1971 р. США наклали „золоте ембарго” на розмін доларів, у 1976 році офіційно почався процес демонетизації золота згідно Кінгстонської угоди, ратифікований у 1978 р. Отже, золото вийшло з грошового і валютного обігу і осіло в скарбах. На сьогодні операції з ним відбуваються на особливих ринках. Але питання щодо їх ролі як грошей залишається спірним. Основні зміни ролі золота: 1) Золото перестало прямо обмінюватися на товари та послуги, перестали встановлюватися золоті ціни – кредитні гроші посунули золото. На сьогодні золото виступає нерозмінними кредитними грошима і зосереджене на ринках їх фактичного обміну.2) Через те, що золото не може автоматично переходити із скарбів в обіг і навпаки, скарби перестали виконувати роль стихійного регулятора грошового обігу. На сьогодні капітал вкладається в золото з метою збереження своєї реальної цінності в умовах інфляції і вал кризи. Обсяг офіц золотих запасів, зосереджений в центр банках, відображає валютно-фінансові позиції країни і є одним із показників її платоспроможності.3) Зміна функції золота як світових грошей – на сьогодні відпала необхідність його прямого використання при міжн розрахунках. Роль золота у міжн розрахунках: 1) держави підтримують золоті резерви на випадок політичних, економічних або воєнних ускладнень; 2) Держави періодично продають частину золота для поповнення вал резервів і проплати зовнішніх боргів або покриття дефіциту; 3) ЄВС основана на частковому використанні золота в операціях між центр банками.

 

58. Роль міжн фін організацій  в регулюванні зовн боргу. Паризький  та Лондонський клуби.

МВФ - спеціліз установа ООН, метою якої є рег-ня вал-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті плат балансу шляхом надання коротко- і середньостр кредитів в іноземній валюті. Він функціонує як каса взаємодопомоги, має право випускати спец. облігації та Генеральну угоду про позичання. МБРР – осн кредитна установа Св банку. На відміну від МВФ МБРР кредитує проекти ек розвитку. МБРР — найбільший кредитор проектів розвитку в країнах, що розвиваються із середнім рівнем доходів на душу нас. Метою діяльності МБРР є сприяння країнам-членам у розвитку їхньої ек-ки за доп надання довгостр позик і кредитів, гарантування прив інвестицій. Діяльність Міжн асоціаціації розвитку (МАР) спрямована на допомогу країнам, що розвив, через заохочення розвитку прив сектора, мобілізації вн і зовнішніх джерел капіталу. Група всесвітнього банку створює додатк. фонди для своїх позичальників, веде переговори з іншими кредиторами, створює консультативні групи. Дві неформальні орг: Паризький та Лондонський клуби займаються реорганізацією офіційних та комерц. боргів. Реструктуризація боргу — це одна з форм реорганізації умов боргу, у процесі якої боржники та кредитори домовляються про відстроч. виплат заборгованостей за осн. сумою кредиту та за %, строк яких повинен настати у визначений час, а також про новий графік таких платежів. Паризький клуб (Paris Club) є неформальною міжурядовою організацією промислово-розв країн-кредиторів. Він не має юрид. статусу, штаб-квартири, секретаріату, статуту; був створений в 1956 р. Осн завдання – реструктуризація заборг-ті країн, що розвив. Це збори представників суверен. держав-кредиторів під головуванням високопоставл. урядовця держ. казначейства Франції. ПБ не є постійно діючим органом; він займається вирішенням конкр. проблем і не має фіксованого членства. Пост членами є 19 держав. Так, він об’єднує їх у лиці представників центр банків і міністрів фінансів країн- кредит. Принципи ПБ: наявність безпосеред. загрози припинення платежів з погаш. заборгованості, обумовленість реструктуризації боргу зобов'язанням боржника проводити визначену екон. політику, тобто виконання визначених умов, рівномірний розподіл тягаря несплачених боргів серед кредиторів. Різновиди базових умов реструктуризації боргу (офіційного): •Торонтські умови; •Х'юстонські; •Тринідатські; •Лондонські (посилені Торонтські); •Неапольські; •Ліонські; •Ініціатива НІРС; • Стандартні класичні умови. З 1956 до 2009 рр. в рамках Паризького клубу було досягнуто 408 угод з 86 країнами –боржниками. Заг сума врегульованого зовн держ боргу різних країн- 513 млрд дол.. Категорії країн-боржників:1. Найбідніші країни — Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліонські умови. 2. Бідніші з країн із серед. рівнем доходу — Х'юстонські. 3. Багаті країни з сер. рівнем доходу - стандартні умови ПБ. 4. Винятки: в окремих випадках сума зовн. боргу країни може бути скорочена на особливих умовах з політ. та ін. причин. Лондонський клуб (London Club) – неформальна орг-я банків-кредиторів, створена для рег-ня питань заборг-ті іноз позичальників перед членами клубу. Членами клубу є біля 1000 банків різних країн. Він об’єднує недерж, комерц банки. На відміну від Паризького клубу, який займається питаннями державних боргів, Лонд клуб регулює питання реструктуризації приватної заборгованості. Він являє собою форум для перегляду строків погашення кредитів, наданих комерц. банками (без гарантії уряду кредитора), неофіційний орган, що охоплює комерц. банки, перед якими мають заборгованість країни «третього світу». Членський склад клубу нестабільний і не має офіц. мандату.