Шпаргалка по "Міжнародні фінанси"

4. Збільшення присутності інозем.банків у нац.банківських системах країн 5. Зростає роль страхування як одного з напрямків діял-ті мн банківського бізнесу 6. У стратегії банків дедалі більшу роль відіграє диверсифікація, у майб на передній план буде висунута концентрація діяль-ті на головних угодах 7. Найсильніші банки світу- універсальні 8. Важливий процес- злиття банків 9. Розвиток приватного банк. бізнесу 10. Приведення банк. законодавства та сис-ми банк. нагляду країн Сх та Центр Європи у відповідність до мн норм та стандартів ЄС.

25. Міжнародна фінансова політика та її форми. Особливості формування міжнародної фінансової політики в Україні.

Міжн. фін. політика — це сукупність заходів, спрямованих на мобілізацію фін. ресурсів, їх розподілення та викор-ння яких вживають учасники міжнар. фін. відносин, для виконання ними їхніх функцій. Метою політики є найбільш повна мобілізація фін. ресурсів, які є необхідними для задоволення насущних потреб розвитку сусп-ва. Головне завдання  політики — забезпечення відповідними фін. ресурсами реалізації тієї чи іншої міждерж. програми екон. та соц. розвитку. Компоненти: бюдж. політ; податк. політ; інвест.політ; грошово-кред. політ; цінова політ; соц політики; митної політики; політики у сфері міжнар. фінансів. Форми реал-ї політики: планування, укладання міжнар. угод, видання нормативних актів, оперативне керівництво та контроль з боку компетентних держ.органів. У міру зростання кризових явищ спостерігається посилення держ. регулювання у всіх формах.

26. Міжнародне кредитування . Міжнародне кредитування України

Міжнародний кредит (МК) — це рух позичкового капіталу у сфері МЕВ, пов’язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення. Джерелами МК є: (1)тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі; (2)грошові накопичення держави, мобілізовані банком; (3)грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком. Основні принципи МК, відображені у міжнар кред законодавстві такі: -повернення  -строковість; -платність; -забезпеченість; -цільовий характер; -диференційований характер. До базових функцій МК можна віднести: -перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва; -економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків; -прискорення концентрації і централізації капіталу; -обслуговування міжнародного товарообігу; -прискорення науково-технічного прогресу. Через виконання взаємозв’язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною. Міжнародний ринок банківських кредитів — це сфера ринкових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між країнами на умовах платності, повернення та строковості, формується попит та пропозиція. Сучасний міжнародний ринок банківських кредитів виник у 50-ті роки XX ст.  Політика відкритості та курс на розбудову демокр суспільства і ринкової економіки молодої Української держави, знаходили підтримку у країн-партнерів України та міжнародної спільноти. Практичним втіленням цієї підтримки є допомога, що надається нашій країні міжнар фін організаціями, у вигляді кредитів та позик. Вони використовуються, зокрема для реалізації ключових проектів розвитку вітчизняної економіки, технічної допомоги, прямих інвестицій в економіку України. Загальна спрямованість допомоги міжнар лібералізації та структурної перебудови економіки, розбудові громадянського суспільства в Україні. Крім того, реалізація інвестпроектів розвитку економіки України, що підтримуються міжнар фін організаціями, впливає на надходження у країну прямих іноз інвестицій, оскільки для фінансування цих проектів залучаються кошти іноз інвесторів, країн та організацій-донорів. Можливість залучення пільгових фін рес є вкрай важливою для України з огляду на гостру потребу в капітальних вкладеннях, яку відчувають виключно усі галузі вітчизняної економіки, тоді як вітчизняний ринок капіталів залишається неспроможним задовольнити ці потреби. Не так давно, у кінці 2008 року, Україна отримала кредит у розмірі 16,4 млрд дол. від МВФ за урядовою програмою направленою на стабілізацію внутрішньої фін системи та на забезпечення пристосування економіки до наслідків світової фін кризи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27. Міжнародне кредитування, його ризики та методи їх регулювання

Міжнародний кредит (МК) — це рух позичкового капіталу у сфері МЕВ, пов’язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення. Джерелами МК є: (1)тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі; (2)грошові накопичення держави, мобілізовані банком; (3)грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком. Основні принципи МК, відображені у міжнар кред законодавстві такі: -повернення  -строковість; -платність; -забезпеченість; -цільовий характер; -диференційований характер. До базових функцій МК можна віднести: -перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва; -економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків; -прискорення концентрації і централізації капіталу; -обслуговування міжнародного товарообігу; -прискорення науково-технічного прогресу. Через виконання взаємозв’язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною. До ризиків операторів міжнародного ринку банківських кредитів відносять: (1)кредитний ризик,-неплатоспроможність позичальника; (2)валютний ризик, - коливання валютного курсу; (3)регіональний ризик (діяльність в певному регіоні чи в одній країні); (4)органічний ризик (зміни ринкових умов і якість  сектору фінансового ринку); (5)ризик зміни ціни товару після укладення контракту; (6)відмова імпортера від прийняття товару; (7)помилки в документах чи оплаті товарів; (8)зловживання чи розкрадання валютних коштів; (9)коливання процентних ставок; (10)інфляція. У сучасних умовах використовуються такі методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні: *відбір кредитів та структурування; *диверсифікація кредитних вкладень — розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами різних країн у різній валюті;*професійне оцінювання кредитоспроможності позичальника; *вимога якісного і достатнього забезпечення виданих кредитів; *оперативність при стягненні боргу — термінове вжиття заходів, щодо стягнення боргу в разі виникнення у позичальника фінансових проблем; *надання кредитів синдикатом банків, що дозволяє диверсифікувати ризик між його учасниками залежно від участі в кредиті; *використання гарантій;*страхування міжнародних кредитів; *хеджування;

 

28. Міжнародне кредитування. Порівняльна  характеристика форфейтингу та  факторингу як методів кредитування зовнішньої торгівлі.

Міжнародний кредит (МК) — це рух позичкового капіталу у сфері МЕВ, пов’язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення. Джерелами МК є: (1)тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі; (2)грошові накопичення держави, мобілізовані банком; (3)грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком. Основні принципи МК, відображені у міжнар кред законодавстві такі: -повернення  -строковість; -платність; -забезпеченість; -цільовий характер; -диференційований характер. До базових функцій МК можна віднести: -перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва; -економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків; -прискорення концентрації і централізації капіталу; -обслуговування міжнародного товарообігу; -прискорення науково-технічного прогресу. Через виконання взаємозв’язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною.

Факторинг— різновид посередницької операції, що проводиться банками і спец компаніями, являє собою купівлю грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію. Форфетинг — купівля середньострокових векселів, ін боргових і платіжних документів, що виникли з товарних поставок, спеціальним кред інститутом за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення.

Форми МК можна класифікувати за кількома головними ознаками, а саме: за формою кредитування: товарні кредити; валютні (грошові) кредити;за цільовим призначенням: зв’язані кредити: комерційні; інвестиційні; проміжні; незв’язані, або фінансові, кредити;за загальними джерелами: внутрішні; іноземні (зовнішні); змішані;за кредиторами: приватні; урядові (державні); кредити міжнародних фін-кред організацій; змішані;за формою забезпечення: забезпечені; бланкові;за терміном кредиту: надстр; короткостр; середньостр; довгостр;за валютою позики: у валюті країни-позичальника; у валюті країни-кредитора; у валюті третьої країни; у міжнар гр. од [СПЗ, євро];за технікою надання: готівкові; акцептні; облігаційні; синдиковані і консорціальні; за способом погашення: з рівномірним погашенням; з нерівномірним погашенням; з одночасним погашенням; з ануїтетним погашенням (% погашення за основним боргом).

 

 

 

 

 

 

29. Міжнародний валютний ринок. Арбітраж  та його  види.

Міжнар валютний ринок (МВР) — це сфера екон відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу іноз валюти та розміщення тимчасово вільних валютних коштів, а також операцій з інвестування валютного капіталу. Мета сучасного МВР: 1)забезп обміну інвестиціями, 2)спекуляціх, 3)хеджування, 4)обмін нац валют на іноз. Функції МВР: (1)обслуговування товарообігу, обігу капіталів і послуг; (2)формування вал курсу, що відбув під впливом попиту і пропозиції; (3)надання механізму захисту від вал ризиків; 4)інструмент держави для цілей грошово-кредитної й ек політики; 5)конвертування нац валюти в іноземну для використання її куп спроможності за кордоном; 6)здійсн міжн розрах 7)диверсиф вал резервів 8)хеджування вал ризиків.. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців та покупців валютних коштів. Валютний ринок найбільший у світі, який діє на міжнародній основі. За даними Банку міжнародних розрахунків, який проводить моніторинг діяльності на валютному ринку, денний обсяг операцій на ньому перевищує 1,4 млрд дол. США. Основний товар валютного ринку — будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті. Валютний арбітраж – особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в отриманні прибутку на основі розбіжностей курсів на окремих валютних ринках, а також курсів різних платіжних засобів на одному і тому самому ринку. Основний принцип вал арбітражу - купити валюту дешевше і продати її дорожче. Види вал арбітражу: (I.) ◘простий - здійснюється із двома валютами. ◘складний – здійснюється із трьома і більш валютами. (II.) ☺на умовах наявних угод. ☺на умовах термінових угод. (III.) ¤просторовий - метою є одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках. З плином часу поступився позиціями на користь часового. ¤часовий - метою є одержання прибутку за рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду. (IV.) в залежності від мети: §спекулятивний - має на меті заробити на різниці валютних курсів у зв'язку з їхніми коливаннями. При цьому вихідна і кінцева валюти збігаються, тобто угода здійснюється за схемою: єна - долар США; долар США - єна.  §конверсійний - має на меті купити найбільше вигідно необхідну валюту. Фактично - це використання конкурентних котирувань різних банків на одному чи різних валютних ринках. Його можливості ширші, оскільки різниця в курсах може бути не такою великою, як при спекулятивному арбітражі, при якому вона повинна не тільки покрити маржу між курсами покупця і продавця, але і дати прибуток. (V.) ♥відсотковий - повязаний з операціями на ринку позичкових капіталів і включає дві угоди: отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі, та розміщення еквівалента запозичень іноземної валюти та національному ринку капіталу, де відсоткові ставки вищі. ♥валютно-відсотковий - різновид відсоткового і грунтується на використанні банком різниці відсоткових ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни. Відмінність валютного арбітражу від звичайної валютної спекуляції полягає в тому, що дилер орієнтується на короткостроковий характер операції і намагається угадати коливання курсів у короткий проміжок між угодами. Іноді протягом дня він неодноразово змінює свою тактику. Для цього дилер повинен добре знати ринок і його вміти прогнозувати, постійно аналізувати результати діяльності інших банків, підтримувати контакти з іншими дилерами, спостерігати за рухом валютних курсів, процентних ставок, щоб визначити причини і напрямок коливань курсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

30. Міжнародний валютний ринок: передумови, функції, структура, суб’єкти  та обсяги.

Міжнар валютний ринок (МВР) — це сфера екон відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу іноз валюти та розміщення тимчасово вільних валютних коштів, а також операцій з інвестування валютного капіталу. Передумови виникнення МВР: -розвиток між нар екон зв’язків; -створення світ вал системи; -широке поширення кред засобів у між нар розрахунках; -посилення концентрації та централізації банк капіталу; -вдосконалення засобів зв’язку і передачі інформації; -розвиток інф технологій. Мета сучасного МВР: 1)забезп обміну інвестиціями, 2)спекуляціх, 3)хеджування, 4)обмін нац валют на іноз. Функції МВР: (1)обслуговування товарообігу, обігу капіталів і послуг; (2)формування вал курсу, що відбув під впливом попиту і пропозиції; (3)надання механізму захисту від вал ризиків; 4)інструмент держави для цілей грошово-кредитної й ек політики; 5)конвертування нац валюти в іноземну для використання її куп спроможності за кордоном; 6)здійсн міжн розрах 7)диверсиф вал резервів 8) хеджування вал ризиків. Субєкти МВР: 1)держ установи (центр банки, казначейства); 2)юр особи (фін посер, фірми, компанії, корпорації, ТНК,ТНБ); 3)фіз. Особи (домогосп-ва); 4)дилери і брокери; 5)інвестори і емітенти на фін ринку; 6)ігроки вал ринку – фіз. та юр особи, що працюють на фін ринку для отримання надприбутків; 7)вал біржі – вал відділи товарних і фондових бірж. Структура ВР: -за суб’єктами: міжбанківські, брокерські;  -за терміновістю операції: спот, своп, форвардний;  -за функціями: ринок обслуговування міжнар торгівлі; ринок торгівлі деривативами;  -за вал обмеженнями: обмежений, вільний;  -за застосуванням вал курсів: з одним режимом; з кількома режимами;  -за обсягом і геогр. ознакою: внутрішній; міжнародний (регіональний); світовий (глобальний); -за типами угод відповідно до строків: поточних операцій, строкових операцій. Особливості МВР: -інтернаціональність, -безперервність проведення операцій, -уніфікована система між нар розрахунків, що здійсн на основі коресп відносин, -нестабільність валют, -проведення арбітражних операцій, -існування спекуляцій. Обсяги МВР. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців та покупців валютних коштів. Валютний ринок найбільший у світі, який діє на міжнародній основі. За даними Банку міжнародних розрахунків, який проводить моніторинг діяльності на валютному ринку, денний обсяг операцій на ньому перевищує 1,4 млрд дол. США. Основний товар валютного ринку — будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті. Найбільші регіональні вал ринки: - Євр (у Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху),  -  Амер (у Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі) ; - Азіатський (у Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні). Річний обсяг угод на цих ринках складає, по оцінках ведучих центр банків, понад 250 трлн. дол. На цих ринках котируються ведучі валюти світу.