Шпаргалка по "Міжнародні фінанси"

1.Акредитив  як форма міжнародних розрахунків  (схема).

Міжн. розрах. – це система організації та регулювання платежів у сфері МЕВ. Акредитив – угода, в якій банк зобов’язується на прохання клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру), на користь якого відкрито акредитив, чи оплатити акцепт трати, яку виставив бенефіціар, чи негоціацію (купівлю документів), виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов. ФОРМИ:

• грошовий (виплачуються у зазначеній валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу) – це іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами;
• товарний (документарний) - передбачає, що покупець дає доручення банку, який обслуговує, відкрити такий товарний акредитив, де вказується найменування товару та документи, які необхідно пред’явити для отримання платежу.

В розрахунках  по документарному акредитиву беруть участь:

• імпортер (наказодавець), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитиву;
• банк імпортера (банк-емітент), який відкриває акредитив;
• банк, що авізує, перевіряє дійсність акредитиву і повідомляє експортера про відкриття на його користь акредитиву та передає йому текст акредитиву;
• бенефіціар–експортер, на користь якого відкривається акредитив;
• рамбурсний банк, якщо між банком експортера та банком імпортера відсутні кореспондентські зв’язки;
• перевізник та експедитор.

СХЕМА АКРЕДИТИВу:

1. Укладання угоди між експортером та імпортером.
2. Заява на відкриття А.
3. Відкриття А банком–емітентом і направлення А бенефіціару через авізуючий банк.
4. Авізування (повідомлення) бенефіціару про відкриття А на його користь.
5. Відвантаження товару.
6. Оформлення і надання бенефіціаром в банк комплексу документів для отримання платежу по А.
7. Пересилка банком, що авізує, документів банку-емітенту.
8. Перевірка банком-емітентом отриманих документів та їх оплата.
9. Видача банком-емітентом документів, що оплачені, наказодавцю А.
10. Зарахування авізуючим банком коштів бенефіціару.

А для імпортера: Висока комісія; Застосовується банківський кредит; Імобілізація та розпилення його капіталу – відкриття акредитиву до отримання і реалізації товарів. А для експортера: Існує зобов’язання банку оплатити; Надійність розрахунків і гарантія своєчасної оплати товарів, тому що це здійснює банк; Швидкість отримання платежу; Отримання дозволу імпортера на переказ валюти в країну експортера при виставлені акредитиву в іноземній валюті.

2.Валютна  система та її види. Основні  елементи світової валютної системи.

Валютна система – це форма орг-ї міжн.грош.відносин; це сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами; це форма орг-ї та регулювання вал-х відносин, яка закріплена націон. закон-м або міждерж. угодами. ВИДИ: 1.націон. (це форма орг-ї вал.відносин країни, за допомогою яких здійсн. міжн.розрахунки, утв. та викор-ся вал. кошти держави; регулюється кожною країною). 2.міжнар. (це договірно-правова форма орг-ї вал. відносин між групою країн; закріплюються міждерж. угодами). 3. світова (це форма орг-ї міжн.вал.відносин, що історична склалася і закріплена міждер.домовленістю; це сукупність способів, інструментів міждер. органів за дапамогою яких здійсн. взаємний обіг у межах світ.госп.; базується на формах світових грошах, на 1й або декількох валютах, керується міжнар. інсти-ми). ЕЛЕМЕНТИ СВС: 1.міжнар.ліквідні засоби за допомогою яких здійсн. міжн.розрах (валюта, золото, SDR); 2.механізм валютних паритетів і курсі; 3.умови взаємного конвертування або зворотності нац.вал.; 4. форми міжн.грош. розрахунків та інструменти їх регулювання; 5.особливості форм-ня та функ-ня міжн. вал.ринків і світ. ринків золота; 6. статус міждерж. вал-кред. орг-й, які регулюють міжн.вал.відносини. Ключові вимоги, що необх. для успішного функ-ня СВС: 1. забезпечення відповідної ліквідності; 2.дія механізму вирівнювання; 3. впевненість у міжн.грош.системі. Завдання СВС: 1.ефективне опосередкування платежів за Екс/Імп товарів, капіталу, послуг та інших видів міжн.діял-сті; 2.ств. сприятлевих умов для розвитку вир-ва та МПП; 3. забезпечення безперебійного функц-ня екон.системи вільного під-ва.

3.Валютний  курс як елемент світової валютної  системи. Методи котирування 

Вал.курс – це грош.один. країни виражена в грош.один. інших країн і є формою світ. ціни кред-папервих грошей. ФУНКЦІЇ: 1.інтернац-я грош.відносиг; 2. забезпечення взаємного обміну валютами; 3.викор-ня для порівняння цін світових та націон. ринків, вартісних показників країн виражених в іноз. і нац. валюті; 4.для періодичної переоцінки рахунків в іноз. валюті компаній та банків; 5.перерозподіл націон. продукту між країнами. ВИДИ: 1. за способом регулювання: фіксований (в основу покдладено монетний паритет, тобто ваговий вміст золота в нац.грош.од); плаваючий (визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в націон.грошах вартості однойіменного “кошика” товарів); 2. залежно від розрахунку курсу: номінальний (конкретна ціна нац. вал. на іноз.валюту і навпаки); реальний (номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах); 3. за видами ринків: споткурс (курс обмін протгом не більше 2х робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату); форвардний курс (узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дні після узгодження); 4.інші: кроскурс (співвідношення 2х грош.од. по відношенню до 3ї); фіксінг курс (міжбанк. курс, що встан. шляхом співставл. попиту і пропозиції на кожну із валют). ХАР-КИ: 1.Котирування – визн. та встан-ня курсу іноз.вал. до націон. 2 методи: Пряме– при якому курс одиниці іноз. валюти (базова валюта) виражається в націон. валюті (валюта, що котирується). Це вираження одиниці іноземної валюти у національній База котирування – базова валюта – валюта, відносно якої котирується інші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі) Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти. Валюта котирування – валюта, що котирується. Непряме – це вираження одиниці націон. валюти в іноземній. Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина. Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, тому що виключають необхідність в додаткових розрахунках. Котирування валют для торгово-промислової клієнтури, як правило, базується на крос-курсі. Крос-курс: Це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти. 2. Паритет – співвідношення між валютами країн, що встановлюється законодавчо. 3.Волатильність – ступінь мінливості обмінного курсу. 4. Конвертованість – це здатність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати нац. валюту на іноз. і використовувати іноз. валюту в угодах з реальними і фін.активами.

4.Валютний  опціон: поняття, види, стилі, ціна  опціону. 

Вал. опціон – це зафіксовані контрактом права купити (опціон «саll») або продати (опціон «put») певну суму певної валюти проти іншої валюти за обумовленою ціною (strike price) протягом специфічного періоду. При укладенні опціонного контракту одна зі сторін отримує право, тоді як інша несе відповідальність. Розрізняють 4 можливі операції:- купівля опціону на купівлю валюти;- купівля опціону на продаж валюти; - продаж опціону на купівлю валюти; -продаж опціону на продаж валюти. Вартість опціону: справжня та часова. Справжня вартість відповідає потенційному доходу, який володар опціону отримав би, здійснивши операцію на поточному ринку і на терміновому ринках. Часова ціна пов’язана з вартістю особливих переваг від володіння опціоном. Здебільшого вона залежить від двох параметрів:1)уразливості валюти: чим уразливіша валюта, тим вигідніше мати опціон, що захищає від коливань курсу; 2)терміну виконання опціону: чим більший строк виконання опціону, тим більше шансів у його володаря реалізувати опціон, тому премія опціону збільшиться. Розрізняють 3 типи опціонів залежно від співвідношення поточної ціни та ціни виконання опціону:1)опціон «at the money» (при грошах) — якщо ціна виконання опціону дорівнює поточному обмінному курсу; 2) опціон «out of the money» (без грошей) — якщо ціна виконання опціону на купівлю валюти вища від  поточного курсу, а для опціонів на продаж — нижча від поточного курсу; 3) опціон «in the money» (у грошах) — якщо ціна виконання опціону при купівлі валюти нижча від поточного курсу, а при продажу валюти — вища від поточного курсу. За процедурою виконання:Американський опціон — надає покупцеві право, але не зобов’язує його купити чи продати певну кількість базових активів за фіксованою ціною у разу настання терміну контракту або до нього. Європейський опціон — передбачає ті самі права й зобов’язання, що й американський опціон, однак не може бути виконаний до настання терміну контракту, тобто виповнюється тільки в момент закінчення контракту

5.Валютні  кліринги та їх форми.

Валютний  кліринг — угода між двома урядами двох і більше країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов’язань. Цілі ВК залежно від валютно-економічного становища країни: вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалютних резервів; отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс; відповідні заходи на дискримінаційні дії іншої держави; безповоротне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом. ФОРМИ: 1.Залежно від числа країн-учасниць: двосторонній; багатосторонній (три і більше країн). Прикладом є Європейський платіжний союз (1950 р. -1958 р.) Він був створений за ініціативою і за підтримкою США, які використовували його для подолання валютних бар’єрів, що заважали проникненню американського капіталу, для розподілу допомоги за «планом Маршалла» і вторгнення долара в міжнародні розрахунки Західної Європи; міжнародний — не створений, хоча проект його був розроблений Дж. М. Кейнсом в 1943 р — проект Міжнародного клірингового союзу (МКС). Міжнародні клірингові розрахунки передбачалися для взаємного заліку вимог і зобов’язань і міждержавного валютного регулювання. Кейнс розглядав міжнародний кліринг як засіб подолання міждержавних суперечностей. 2.За обсягом операцій: повний, тобто кліринг на повну суму розрахунку або охоплює 95 % платіжного обороту; частковий, що поширюється на певні операції. 3.За способом регулювання сальдо: з вільно конвертованим сальдо; з умовною конверсією; неконвертовані, сальдо за якими не може бути обмінене на іноземну валюту і погашається переважно товарними поставками. Валюта клірингу може бути будь-якою. Іноді застосовуються дві валюти чи міжнародна розрахункова валютна одиниця. ВК стабілізує економіку, врівноважуючи платіжні баланси країн і розподіл золото-валютних резервів, регулюють інфляцію, встановлюють валютні обмеження, сприяють загостренню конкурентной боротьби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.Валютні  операції на міжнародному валютному  ринку: поняття та їх класифікація.

Валютна операція у широкому розумінні — це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосп практиці, у вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права власності на вал цінності, використанням вал цінностей як засобу платежу в міжнар обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі вал цінностей. Види вал операцій: -угоди з негайною поставкою, -строкові угоди, -валютний арбітраж, -операціїї по запровадженню коресп відносин, -відкриття та ведення вал рахунків, -неторгові операції, -операції по залученню і розміщенню вал курсів. 1)Угоди з негайною поставкою - куп-продаж вал цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що НЕ перевищує два робочі дні. 2 Строкові вал операції - куп-продаж вал цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції підрозділяються на: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні. 3 Валютний арбітраж – особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в отриманні прибутку на основі розбіжностей курсів на окремих валютних ринках, а також курсів різних платіжних засобів на одному і тому самому ринку. Основний принцип вал арбітражу - купити валюту дешевше і продати її дорожче. Операц-ї по запровадженню коресп.відносин (встан. прямих звязків з іноз.банками; самост. відкриття банком рахунків для міжн. розрах. з іноз.банками; робота з відкриттям коресп. рах). Відкриття та ведення вал.рах. (відкр. вал.рах юр.ос та фіз.ос; надання овердрафтів; оформлення архіву рахунків;контроль за проведенням експ/імп операцій). Неторгові операції (покупка та продаж гот.іноз.вал. та платіжних докум. в іноз.вал; інкасо іноз.валюти; випуск пласт.карток; обслуговування акредитивів; орг-я роботи та проведення вал.операцій в обмінних пунктах). Операції по залученню і розміщ.вал.коштів (кредитні, депозитні, операції з ЦП, лізингові, факторингові, форфейтингові).

Основні види ВО: 1)конверсійні (форексні) операції (обмін однієї валюти на іншу), 2)депозитно-кредитні операції (надання міжбанківських позик (розміщення депозитів) у різних валютах). Головна відмінність конверсійних операцій від депозитно-кредитних полягає в тому, що перші являють собою обмін еквівалентними сумами валют за узгодженим ринковим курсом, другі — передбачають одностороннє надання валютних коштів на певний термін на умовах повернення та сплати відсотків за визначеною процентною ставкою.

Операції на валютному ринку здійснюються здебільшого  комерційними банками — основними  посередниками на світовому валютному  ринку. Найбільша питома вага усього обсягу валютних операцій припадає саме на банківський сектор. До таких  операцій належать: операції банків між собою за свій рахунок; операції банків між собою за рахунок клієнтури; торгівля банків зі своїми клієнтами. Основний обсяг валютних операцій не має прямого зв’язку з міжнародною торгівлею чи інвестуванням. Більшість таких операцій здійснюється між банками з метою виявлення прибутку.

 

7.Фінанси  ТНК. Валютні ризики потенційних  збитків в діяльності ТНК.

ТНК — це група компаній прив., держ. або змішаної форм власності, що розташована в різних країнах, при цьому одна чи більше з цих компаній може суттєво впливати на діяльність інших, особливо у сфері обміну знаннями і ресурсами. Фінанси ТНК — це система грош. відносин, що виникають у процесі господ. діяльності і необхідних для формування і використання капіталу, доходів і грошових фондів.

Функції фінансів ТНК: 1)формування капіталу, доходів і грошових фондів (для безперервності процесу відтворення); 2) використання капіталу, доходів і грошових фондів на цілі, передбачені у фінансовому плані корпорації; 3)контроль за дотриманням вартісних та матеріально-речових пропорцій при утворенні і використанні доходів корпорації та її підрозділів.

Валютний  ризик — це ймовірність втрат чи недоотримання прибутку порівняно зі значеннями, що плануються, у результаті несприятливої зміни величини валютного курсу. Валютний ризик поділяється на регіональний і валютно-курсовий. Регіональний ризик: ризик валютного контролю і політичний ризик. Риз вал контр пов’язаний з імовірністю заборони здійснення валютних переказів за кордон, з уведенням валютного мораторію. Політичний ризик характеризується нестабільністю політичного середовища у країні, тобто частотою зміни уряду. Валютно-курсовий ризик: бухг-ий та вал.-екон. Бухг-кий ризик — ризик звітний, паперовий. виникає тому, що зміни валютного курсу негативно відображаються на вартості фірми у разі перерахунку фінансової звітності за зовнішньоек операціями з інозе валюти у вітчизняну. Цей ризик ще має назву трансляційний, або конверсійний, ризик чи ризик перерахунку однієї валюти в іншу. Вал.-екон. ризик - зміна вартості фірми, що обумовлена невизначеністю зміни валютного курсу. Він відбивається на реальних грошових потоках фірми, підрозділяється на два різновиди: 1)конкурентний (операційний) ризик та 2) транзакційний ризик.

Конкурентний  ризик полягає у тому, що зміни в курсах валют можуть призвести до зміни вартості факторів вир-тва, необхідних фірмі, а також до зміни доходів, що отримуються від випуску продукції.

Транзакційний — це ймовірність збитків, які пов’язані зі змінами валютного курсу за контрактами, що вже укладені і за якими платіж має відбутися через певний проміжок часу в майбутньому. Цей ризик ще має назву поточний ризик потенційних збитків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8.Вплив  сучасної світової фінансової  кризи на діяльність ТНБ.

ТНБ — головна організаційна форма транснац банк капіталу, різновид міжн кредитно-фін організації універсального типу, більша частина капіталу якої — нац.-на, з широко розгалуженою мережею нац та закорд підрозділів, чия дія-ть сприяє посиленню міжн зв’язків фін капіталу і взаємодії нац ек-к. До ТНБ відносять найкрупніші банки розвинутих капіталістичних країн з розгалудж мережею закорд представництв. До найб банків світу, що входять за останніми даними до першої п’ятірки за капіталом першого порядку, відносять Citigroup (США), Mizuho Financial Group (Японія), Bank of America Corp. (США), JP Morgan Chase & Co. (США), HSBC Holdings (ВелБр), Deutsche Bank/ Bankers Trust (Нім), UBS  (Швейц),Bank of Tokyo-Mitsubishi (Яп). Це приклади ТНБ. Орг структура ТНБ і його відділень тісно зв'язана зі страт напрямком діяльності банку в цілому, з його глоб задачами. 1. Закордонне представництво банку 2. Зар відділення3. Агентства 4. Закорд доч банки 5. Спеціальні міжн банк корпорації 6. Банк консорціум 7. Доч фін компанії 8. Торгові банки  9. Міжн банк служби. Посилення ТНБ і підвищення їх ролі в процесі консолідації банківського та промислового капіталу є одним з найбільш помітних моментів в світовій економіці в останній час. Транснаціональний капітал, представлений передусім ТНК і ТНБ, в силу об’єктивних закономірностей свого розвитку прагне до подальшого розширення економічної влади. В умовах глобалізації ТНБ стали найважливішими фін. посередниками, які забезпечують необхідними ресурсами учасників зовнішньоекономічних зв’язків. Осн напрямки дія-ті ТНК та тенденції: 1) створення і здійснення конкур стратегій ТНК 2) удоск транснац-ї структури ТНК, кончентрація дія-сті в перспект сферах 3) процеси інф-ї і глоб-ї дія-ті 4) інф технології5) комплексний глоб аналіз ринків і попитку 6) дослідж ек і соц. процесів, маркет макро- та мікросер. 7) аналіз банків, споживачі банк продуктів, оргії системи їх збуту. 8) тенденція до закриття свої відділень та філій євр-ми ТНБ, що відобр суч тенденцію до реорганізації банк мережі. 9) укрупнення розмірів банку. ТНБ зростають завдяки концентрації і центр-ї нац капіталу. Також спосер глоб тенденція до універсалізації вел банків- розширення кола джерел мобілізації банк капіталу і сфери його застос-ня. Сучасна світова фінансова криза розпочалася з іпотечної кризи на валютному ринку США. Помилки банків і фінансових компаній, які нарощували кредито-інвестиційні портфелі, надаючи високоризиковані  іпотечні  кредити,  призвели  до  масових неповернень.